Информация о материале

Просмотров: 3637

Священні Писання

Крупини з Писань Бахаулли Скорочений переклад. Вибране з деяких Писаннь Бахаулли. Складена і перекладена на англійську мову Шогі Еффенді, ця дивовижна книга передає самий дух віровчення Бахаї. читати

Вибране з Писань Бахаулли Скорочений переклад найбільш відомих Скрижалей Бахаулли, таких як Слова Мудрості, Бішарат, Таразат, Калімат-Фірдаусійї (Райські Слова), Скрижаль до Сійїда Міхді-і-Дахаджі та інші. читати

Всесвітній Дім Справедливості
та Міжнародне Співтовариство Бахаї

Информация о материале

Просмотров: 1796

1

Початок всього сущого – пізнання Бога, а кінець всьому сущому – суворе дотримання всього, що надсилається з небес Божественної Волі, яка пронизує все на небі та все на землі.

2

Одкровення, що з незапам’ятних часів проголошувалось Метою та Обітницею всіх Божих Пророків та найзаповітнішим Прагненням Його Посланників, тепер, проникаючою Волею Всемогутнього та Його беззаперечним велінням, відкрилося людям. Пришестя такого Одкровення провіщалося в усіх святих Письменах. Поглянь, як всупереч такому проголошенню людство збилося зі свого шляху та відгородилося від його слави.

Промов: О ви, прихильники Єдиного Бога істинного! Докладайте зусиль, аби змогли ви по-справжньому розпізнати і визнати Його та достойно виконати Його заповіді. Це Одкровення таке, що коли заради нього людина проллє одну краплю крові, незліченні океани будуть їй винагородою. Бережіться, о друзі, аби не втратили ви такої неоціненної милості, не знехтували її незрівнянним положенням. Зважте на силу-силенну життів, які досі приносять у жертву в світі, введеному в оману примарою – породженням марних фантазій його народів. Дякуйте Богу, адже досягли ви Бажання серця свого і поєдналися з Тим, Хто є Обітницею всіх народів. Пильнуйте, заручившись допомогою єдиного Бога істинного – хай звеличується слава Його, – незайманість досягнутого вами положення і тримайтеся того, що просуватиме вперед Його Справу. Він, воістину, велить вам, що є праведним і сприяє піднесенню положення людини. Славен будь Всемилосердний, Відкривач сеї дивної Скрижалі.

3

Се День, коли найпрекрасніші милості Бога пролилися на людей, День, коли Його наймогутнішою благодаттю сповнилися всі створіння. Обов’язок усіх народів світу – узгодити суперечки і в цілковитій єдності та мирі перебувати в затінку Дерева Його турботи і ніжної прихильності. Їм належить пристати до того, що в День сей сприятиме піднесенню їх положення та відповідатиме їх кращим інтересам. Щасливі ті, заради чийого споминання приведене в рух всеславне Перо, і блаженні ті, чиї імена Ми, Нашим незбагненним повелінням, воліємо приховати.

Благайте єдиного Бога істинного милостиво допомогти всім людям виконати те, що є прийнятним у Наших очах. Незабаром нинішній лад буде згорнуто і натомість розстелено новий. Справді, Господь твій рече істину і є Знавцем речей незримих.

4

Се День, коли океан Божого милосердя явлений людям, День, коли Денна Зоря Його ніжної прихильності осяяла їх своїм блиском, День, коли хмари Його щедрої ласки затінили усе людство. Настав час втішити й підбадьорити засмучених освіжаючим вітерцем любові й товариськості, живими водами дружелюбності та чуйності.

Ті, хто любий Богу, де б вони не збиралися і кого б не зустріли, мусять виявляти своїм ставленням до Бога і тим, як підносять вони хвалу та славу Йому, таку смиренність і покірність, аби кожна пилинка під їх ногами могла засвідчити глибину їх відданості. Розмова сих святих душ має бути сповнена такої сили, щоби ті самі пилинки затрепетали під її впливом. Їм слід поводитися так, щоби земля, по якій вони ступають, не мала підстав звертатися до них із такими словами: „Мене слід вважати кращою за вас. Гляньте, як терпляче зношу я тягар, покладений на мене землеробом. Я знаряддя, що повсякчас наділяє усе суще благами, які довірив мені Той, Хто є Джерелом усієї благодаті. Попри честь, якої я удостоєна, та незліченні свідчення мого багатства – багатства, що вдовольняє потреби всього творіння, – відмітьте міру моєї смиренності, завважте, з якою цілковитою покірністю я дозволяю людям топтати мене ногами...”

Виявляйте терплячість, доброзичливість і любов один до одного. Якщо хтось буде не в змозі зрозуміти ту чи іншу істину або намагатиметься збагнути її, під час розмови з ним виявляйте дух надзвичайної добросердності й прихильності. Допоможіть йому розпізнати й осягти істину, анітрохи не вважаючи себе вищими за нього чи наділеними більшими здібностями.

Прямий обов’язок людини у День сей – здобути ту частку з потоку благодаті, що проливає Бог задля неї. А тому хай ніхто не зважає, великим чи малим є вмістилище. Частка одних може рівнятися пригоршні, інших – повній чаші, а ще інших – навіть цілому жбанові.

Cеї Доби кожен погляд має шукати те, що найкращим чином сприяє Справі Божій. Той, Хто є Вічна Істина, Мені за свідка! Ніщо сеї Доби не зможе завдати більшої шкоди цій Справі, ніж ворожнеча та чвари, розбрат, відчуженість та байдужість серед тих, хто Богу любий. Уникайте їх, покладаючись на силу Божу і Його владичну допомогу, та докладайте зусиль, аби скріпити воєдино людські серця в Ім’я Його, Об’єднувача, Всезнаючого, Всемудрого.

Благайте єдиного істинного Бога дозволити вам відчути пахощі тих діянь, що вчиняються на Його стезі, та зазнати насолоди такої смиренності й покірності, що виявляються задля Нього. Забудьте про себе, спрямувавши погляд свій на ближнього свого. Зосередьте свої сили на тому, що сприяє просвіті людей. Ніщо не є і ніколи не буде прихованим від Бога. Якщо попрямуєте Його шляхом, незліченні та нетлінні благословення Його проливатимуться на вас. Се світосяйна Скрижаль, вірші якої заструменіли з Пера, приведеного в рух Тим, Хто є Господь усіх світів. Сприйміть се серцями своїми й станьте серед тих, хто дотримується його настанов.

5

Час, заздалегідь визначений для народів та племен земних, настав нині. Всі Божі обітниці, увічнені в Святих Писаннях, виконані. Із Сіону оголошено Закон Божий, а Єрусалим, його пагорби та земля сповнилися славою Його Одкровення. Щаслива людина, що серцем своїм сприймає те, що відкрите в Книгах Бога, Помічника в Небезпеці, Самосущого. Подумайте над сим, о ви, кохані Божі, і хай слух ваш буде уважним до Його Слова, щоби Його благодаттю і милосердям напитися уволю кристальних вод відданості й стати, мов гора, непохитними і непорушними у Справі Його.

У Книзі Ісаї написано: „Іди в скелю і сховайся у порох від страху Господнього, і від пишноти Його величі!” Жоден, хто обдумає вірш сей, не зможе не визнати величності сеї Справи чи поставити під сумнів піднесену природу сього Дня – Дня Самого Бога. За сим віршем мовлені такі слова: „І буде високим Сам тільки Господь того дня!” Се День, який Перо Всевишнього прославило в усіх Святих Письменах. Немає в них вірша, який би не проголошував славу Його святого Імені, чи Книги, яка б не засвідчувала шляхетності сеї найпіднесенішої теми. Якби Ми згадали все, відкрите в сих небесних Книгах і Святих Писаннях щодо цього Одкровення, Скрижаль ся набула б неймовірних розмірів. Обов’язок кожної людини в сей День – повністю покластися на численні щедроти Божі й піднятися, аби з надзвичайною мудрістю проповідати істини Його Справи. Тоді, і тільки тоді, вся земля буде огорнута вранішнім світлом Його Одкровення.

6

Оглянься на минуле. Скільки людей, як високого, так і низького становища, в усі часи пристрасно очікували пришестя Богоявлень в освячених особах Його Обранців. Скільки разів сподівалися вони на прихід Його, як часто молилися, аби повіяв вітерець Божественного милосердя, а Краса обітована виступила із-за пелени, що її приховувала, і явила себе всьому світові. Та коли б не розчинялася брама благодаті, і хмари божественної щедрості не проливалися на людство, і світло Невидимого засвічувалось на небосхилі неземної могутності, усі вони зрікалися Його й відверталися від Його лику – Лику Самого Бога...

7

Згадай колишні покоління. Будь свідком, як кожного разу, коли Денна Зоря Божественної щедрості проливала світло Його Одкровення на весь світ, люди Його Дня повставали проти Нього й зрікалися Його правди. Ті, кого люди вважали своїми вождями, неодмінно докладали зусилля, аби перешкодити своїм послідовникам звернутися до Того, Хто є Океаном безмежної Божої щедрості.

Подивись, як віддали люди Авраама, Поборника Божого, на знищення вогнем за вироком богословів Його доби; як Мойсея, Який спілкувався зі Всемогутнім, було проголошено брехуном і вбивцею. Осмисли, як повелися з Ісусом, Духом Божим, Його вороги, всупереч Його цілковитій покірності та надзвичайному м’якосердю. Настільки лютою була протидія, з якою довелося зіткнутися Йому, Сутності Буття та Господу зримого і незримого, що не мав Він куди прихилити голову. Позбавлений постійної домівки, Він безперервно поневірявся з місця на місце. Подумай над тим, що спіткало Мухаммада, Печать Пророків, хай життя всіх інших буде пожертвою Йому. Наскільки жорстокими були страждання, яким піддали Того, Хто є повновладним Господом усіх, поводирі Юдеїв та ідолопоклонників вслід за проголошенням Ним єдності Божої та істини Свого Послання! Праведністю Моєї Справи присягаюсь! Моє Перо стогне, а все суще ридає великим риданням у відповідь на нещастя, яких Він зазнав від рук тих, хто порушив Завіт Божий, зневажив Його Заповіт, відхилив Його докази й поставив під сумнів Його знамення. Так розказуємо тобі, що сталося в минулому, можливо, тобі вдасться се збагнути.

Тобі відомо, якої жорстокої кривди завдавали Пророкам Божим, Його Посланникам і Обранцям. Подумай над мотивами й причиною таких переслідувань. Ні за яких часів, ні в якому Заповіті не вдавалося Пророкам Божим уникнути ганьби ворогів своїх, жорстокості гнобителів та осудів вчених тієї епохи, що виступали під личиною благочестя й набожності. Щодня й щоночі зазнавали вони таких мук, глибину яких нікому не вдасться оцінити, окрім розуміння єдиного істинного Бога, хай звеличується Його слава.

Подумай про сього Зганьбленого. Хоча істина сеї Справи засвідчена найчіткішими доказами, хоча Його безпомилкові пророцтва вже здійснилися, хоча всупереч тому, що Він не був визнаним серед учених, не мав освіти й досвіду участі в диспутах богословів, Він пролив на людей потоки Своїх розмаїтих, Божественно-натхненних знань, – дивись, як покоління се відкинуло Його владу і повстало проти Нього! Більшу частину життя бився Він у кігтях ворогів Своїх. Нині у сій жахливій В’язниці, куди Його так несправедливо кинули гнобителі, страждання Його досягли найвищої точки. Дай Боже, щоб ти, наділений проникливим поглядом і сяючим серцем, зміг помітити, що сталося в минулому і відбувається тепер, і, усвідомивши це серцем своїм, розпізнав те, що більшості людей сього Дня збагнути не вдалося. Якщо буде на те Божа ласка, Він сподобить тебе вдихнути запашних ароматів Його Дня, скуштувати невичерпних виливів Його благодаті, досхочу напитися, завдяки Його милостивій прихильності, з найвеличнішого Океану, що в День сей здіймається в ім’я Стародавнього Царя, й перебувати в Його Справі стійким і непохитним, мов гора.

Промов: Слава Тобі, Хто змусив усіх Святих визнати свою безпорадність перед численними проявами Твоєї могутності, а кожного Пророка підтвердити Свою мізерність перед сяйвом Твоєї неминущої слави. Благаю Тебе йменням Твоїм, що відімкнуло брами Небес і сповнило захватом вишній Сонм, сподобити мене служити Тобі в День сей і дати сил мені дотримуватись того, що приписав Ти у Книзі Своїй. Ти знаєш, о Господи мій, що є в мені, та не знаю я, що є в Тобі. Ти є Всезнаючий, Всеобізнаний.

8

Остерігайтесь, о віруючі в Єдність Божу, аби не піддалися ви спокусі і не вчинили розмежування між Явителями Його Справи чи поставились з упередженням до знаків, що супроводжують і проголошують їх Одкровення. У цьому, воістину, полягає справжній смисл Божественної Єдності, якщо ви з тих, хто усвідомлює сю істину і вірує в неї. Більш того, будьте певні, що справи й діяння всіх і кожного з сих Богоявлень, та навіть все, що їх стосується, і все, що виявлять вони в майбутньому, – все це призначене Богом і є відображенням Його Волі й Задуму. Хто ж вбачає найнезначніші відмінності між їх особами, їх словами, їх посланнями, діяннями та поведінкою, той насправді не увірував у Бога, відкинув Його знамення і зрадив Справу Його Посланників.

9

Усяка хвала Божій єдності та всяка шана Йому, повновладному Господу, незрівнянному й всеславному Правителю всесвіту, Хто з цілковитого небуття сотворив сутності всіх речей, Хто з нічого привів до існування найбільш досконалі й витончені істоти Свого творіння і Хто, врятувавши Свої створіння від низькості віддалення та загрози цілковитого зникнення, прийняв їх у лоно Свого царства нев’янучої слави. Мабуть, ніщо, крім Його всепоглинальної благодаті, Його всепроникного милосердя не змогло б сього звершити. Бо як інакше абсолютне ніщо змогло б саме собою набути значущості й здатності перейти зі стану небуття до царства існування?

Створивши світ сей і все, що в ньому живе й рухається, вирішив Він безпосереднім виявом Своєї неосяжної владичної Волі наділити людину винятковою особливістю та здатністю пізнавати Його і любити, здатністю, котру потрібно вважати рушійним поштовхом і первинною метою, що лежать в основі усього творіння... Потаємну сутність усякої істоти осяяв Він світлом одного зі Своїх імен і зробив її уособленням слави однієї зі Своїх ознак. Але на людському єстві Він зосередив блиск усіх Своїх імен та ознак і зробив його свічадом Своєї власної Сутності. З усіх створінь лише людина удостоєна такої великої милості, такої немеркнучої щедрості.

10

Окинь внутрішнім поглядом низку послідовних Одкровень, яка поєднала Явлення Адама з Явленням Баба. Перед Богом свідчу, що кожне з сих Явлень було надіслане Божественною Волею і Задумом, кожен був носієм особливого Послання, кожному була довірена божественно-відкрита Книга і кожному доручено роз’яснити таїнства могутньої Скрижалі. Міра Одкровення, якою був наділений кожен з них, була чітко визначена заздалегідь. Се, воістину, знак нашої прихильності до них, якщо ви з тих, хто усвідомлює сю істину...

11

Те, що чув ти про Авраама, Друга Всемилосердного, є правдою і немає в тому жодного сумніву. Божий Глас наказав Йому віддати Ізмаїла в жертву, щоб Його непохитність у Божій Вірі та Його зречення всього, крім Нього, проявилися перед людьми. Більш того, Бог збирався віддати його в жертву на покуту гріхів та несправедливостей, зчинених усіма народами землі. Такої ж честі Ісус, Син Марії, благав у єдиного Бога істинного – хай звеличуються ім’я Його та слава. З тієї ж причини Мухаммад, Апостол Божий, віддав у жертву Хусейна.

Жодна людина не може сподіватися збагнути природу прихованої та розмаїтої благодаті Бога, жоден не в змозі осягти всепоглинального милосердя Його. Розбещеність людей та їх провини, гіркота знегод, винесених Пророками Божими та їх обранцями, такі, що все людство заслуговує на муки і шлях в небуття.. Проте, потаємне та сповнене любові провидіння Боже видимими й невидимими засобами вберегло його і берегтиме далі від покарання за його гріховність. Сприйми се серцем своїм, аби істина відкрилася тобі, і стань непохитним на Його стезі.

12

Пророків Божих слід вважати цілителями, чиє завдання – дбати про благоденство світу та його народів, щоб духом єдності могли вони вилікувати хвороби роздрібненого людства. Нікому не дано права ставити під сумнів їх слова чи недооцінювати їх вчинки, адже тільки вони спроможні зрозуміти хворого й поставити правильний діагноз. Жодна людина, яким би проникливим не був її розум, не може сподіватися досягти тих висот, до яких здіймається мудрість і розуміння Божественного Лікаря. Тому й не дивно, що лікування, приписане лікарем у день сей, виявиться несхожим на лікування, що приписувалось раніше. А як могло бути інакше, коли симптоми хвороби, які відчуває потерпілий на різних її стадіях, потребують своїх ліків? Таким же чином, щоразу, коли Пророки Божі осявали світ сліпучим блиском Денної Зорі Божественних знань, вони, вдаючись до засобів, котрі найкращим чином відповідали потребам віку їх появи, неодмінно закликали його народи сприйняти Боже світло. Так їм вдавалося розвіяти темряву невігластва і пролити на світ славу своїх власних знань. Отже, саме на внутрішню сутність сих Пророків мусить бути спрямований погляд кожної проникливої людини, адже їх єдиною метою завжди було направляти заблудлих, втішати засмучених... Се не дні процвітання й тріумфу. Все людство потерпає в лещатах численних недугів. А тому докладайте зусиль, аби врятувати його життя чудодійними ліками, приготовленими всемогутньою десницею Непохибного Лікаря.

13

Знай, що коли Син Людський віддав Свій дух Богові, все творіння заридало великим риданням. Однак, завдяки тому, що Він пожертвував Собою, все суще сповнилося новою снагою. Тепер тобі очевидні свідчення сього, що проявилися в усіх народах землі. Найглибші премудрості, вимовлені філософами, найґрунтовніші доктрини, породжені людським розумом, шедеври мистецтва, що вийшли з найуміліших рук, авторитет найвпливовіших правителів – усе це тільки прояви оживляючої сили, вивільненої Його незрівнянним, Його всепроникливим і променистим Духом.

Ми свідчимо, що прийшовши в світ, пролив Він сяйво Своєї слави на все суще. За Його допомогою прокажені одужали від прокази порочності та невігластва. Завдяки Йому зцілилися нечисті й заблудлі. Через Його силу, породжену Всемогутнім Богом, відкрилися очі сліпих і освятилися душі грішних.

Під проказою можна розуміти будь-яку завісу, що перешкоджає людині розпізнати Господа Бога. Хто дозволяє собі відгородитися від Бога, є справжнім прокаженим, якого не згадають у Царстві Бога, Могутнього, Всехвального. Засвідчуємо, що силою Слова Божого кожен прокажений був очищений, кожна хвороба – вилікувана, а кожна людська неміч – усунута. Він Той, Хто очистив світ. Блажен той, хто зі світлосяйним обличчям повернувся до Нього.

14

Знай напевне, що в кожному Заповіті світло Божественного Одкровення надсилається людям у прямій залежності від їх духовної сприйнятливості. Поглянь на сонце. Якими слабкими здаються його промені в ту мить, коли воно з’являється на небосхилі. Як із наближенням до зеніту поступово збільшується його тепло та яскравість і тим самим дозволяють усім істотам пристосуватися до наростаючої сили його світла. Як поволі слабшає його світіння, аж поки не досягне сонце точки заходу. Коли б воно одразу виявило всю свою приховану енергію, то, без сумніву, завдало б шкоди всім створінням... Подібним чином, коли б Сонце Істини раптово, на ранніх фазах своєї появи, повною мірою виявило приховані можливості, надані йому провидінням Всемогутнього, земля людського розуміння виснажилася б і згоріла, бо людські серця не в змозі винести яскравості його одкровення чи віддзеркалити блиск його світла. Збентежені та зломлені, вони канули б у небуття.

15

Схиліться серцями своїми, о Божі люди, до порад вашого справжнього, вашого незрівнянного Друга. Слово Боже можна порівняти з паростком, корені якого проникли в серця людей. На вас покладений обов’язок плекати його живими водами мудрості, чистими і святими словами, щоби корені його міцно закріпилися, а віття розрослося вверх до самих небес і вище.

О ви, жителі землі! Відмітна риса, що знаменує виняткову природу цього Верховного Одкровення, полягає в тому, що, з одного боку, ми стерли зі сторінок святої Книги Божої все, що було причиною ворожнечі, злоби та чвар між чадами людськими, а з іншого, визначили суттєві передумови злагоди, розуміння та цілковитої й тривкої єдності. Благо тому, хто дотримується законів Моїх.

Знов і знов Ми застерігаємо Наших любих уникати всього, від чого може тхнути розбратом, ні, навіть тікати від того. Світ перебуває в страшенному безладі, а уми людей – у цілковитому сум’ятті. Благаємо Всемогутнього, аби Він милостиво осяяв їх славою Справедливості Своєї і сподобив віднайти те, що стане їм на користь у будь-які часи і за будь-яких обставин. Він, воістину, Всевладний, Всевишній.

16

Я не журюся тягарем Мого ув’язнення. І не горюю Я в Моєму приниженні та нещастях, що зазнаю від рук ворогів Моїх. Життям Своїм присягаюсь! Се – Моя слава, слава, якою Бог прикрасив Своє власне Єство. Якби ви знали!

Ганьба, яку Мені довелося знести, виявила славу, якою було наділене все творіння, а через жорстокості, що випали на Мою долю, Денна Зоря Справедливості явила себе, осяявши людей своїм блиском.

Туга Моя по тих, хто, потопаючи в своїх порочних пристрастях, заявляє про свою приналежність до Віри Бога, Благодатного, Всехвального.

Людям Бага належить вмерти для світу і всього, що є в ньому, настільки відособитися від усього земного, щоби жителі Раю могли вдихнути від їх убрання духмяні пахощі святості, щоб усі народи землі змогли розпізнати на обличчях їх ясність Всемилосердного і щоб через них повсюдно поширилися ознаки й передвістя Бога, Всемогутнього, Всемудрого. Ті, хто заплямував добре ім’я Справи Божої, переймаючись плотськими утіхами, перебувають у явному гріху!

17

О юдеї! Якщо ви сповнитесь рішучості знову розіп’яти Ісуса, Духа Божого, віддайте смерті Мене, бо Він знов, у Моїй особі, з’явився перед вами. Робіть зі Мною що завгодно, бо Я поклявся пожертвувати Своїм життям на Божій стезі. Я не злякаюся нікого, якщо навіть всі сили землі та небес об’єднаються проти Мене. Послідовники Євангелія! Якщо ви плекаєте надію вбити Мухаммада, Апостола Божого, схопіть Мене і покладіть кінець Моєму життю, бо Я є Він, а Моє Єство – то Його Єство. Поведіться зі Мною так, як вам заманеться, бо найпалкіше прагнення Мого серця – досягти присутності Мого Найлюбішого в Його Царстві Слави. Такою є Божественна настанова, якщо ви з нею обізнані. Послідовники Мухаммада! Якщо забажаєте вразити своїми стрілами груди Того, через Кого Книга Баян була надіслана вам, схопіть Мене і завдайте Мені болю, бо Я –Коханий Його, одкровення Його власного Єства, хоча Моє ім’я – то не Його ім’я. Я прийшов, відтінений хмарами слави, наділений Богом нездоланною владою. Він дійсно є Істина, Знавець речей незримих. Воістину, передчуваю, що поведетесь ви зі Мною так, як з Тим, Хто приходив переді Мною. Все суще, воістину, засвідчує се, якщо ви з тих, хто вміє слухати. О люди Баяну! Якщо ви зважились пролити кров Того, Чий прихід проголошував Баб, Чиє пришестя провіщав Мухаммад і про Чиє Одкровення сповістив Сам Ісус Христос, подивіться, як Я стою перед вами, беззахисний і готовий на все. Поведіться зі Мною, як вважаєте за потрібне.

18

О люди! Клянусь Єдиним Богом істинним! Се Океан, з якого виникли всі моря і з яким урешті-решт всі вони поєднаються. З Нього утворилися всі Сонця і до Нього всі вони повернуться. Завдяки Його могутності, Дерева Божественного Одкровення дали свої плоди, кожен з яких був посланий в особі Пророка, що приносив Послання до Божих створінь у кожний зі світів, кількість яких Бог у Своєму всеосяжному знанні злічити не в змозі. І це Він звершив одною лише Літерою Слова Свого, виявленою Його Пером – Пером, приведеним у рух Його скеровувальним Перстом, а сам Перст Його підтримується силою Божої Істини.

19

Праведністю Бога, мого Коханого, присягаюсь! Ніколи не домагався Я мирського панування. Єдиною метою Моєю було передати людям те, що звелів мені донести Бог, Благодатний, Незрівнянний, аби воно могло звільнити їх від усього, приналежного до цього світу, й сподобило досягти таких висот, про які безбожники не мають і гадки, а свавільники не в змозі й помислити.

20

Кожен неупереджений споглядач одразу ж погодиться, що від самого світанку Свого Одкровення Зганьблений сей закликав увесь люд повернути лиця свої до Розсвіту Слави і забороняв розбещеність, ненависть, гноблення й лиходійство. Та все ж подивіться, що вчинила рука гнобителя! Жодне перо не наважиться описати його деспотизму. Хоча намір Того, Хто є Вічною Істиною, полягав у наділенні всіх людей безсмертним життям і забезпеченні їх безпеки та миру, дивіться, як повстали вони, щоб пролити кров любих Його й оголосили Йому смертний вирок.

Підбурювачами цих утисків є ті самі особи, котрі, будучи вкрай нерозсудливими, вважаються наймудрішими з мудреців. Сліпі вони, що з неприхованою жорстокістю кинули вони в цю неприступну гнітючу В’язницю Того, для слуг Чийого Порогу був створений сей світ. Проте, Всемогутній, всупереч їм і всім, хто відкинув істину сього Великого Сповіщення, перетворив цю В’язницю на Найпіднесеніший Рай, Небеса Небес.

Информация о материале

Просмотров: 1765

21

Світ перебуває в муках народження, і його занепокоєння наростає день за днем. Обличчя його звернуте до свавілля й зневіри. Настільки важкою буде його доля, що розкривати її зараз було б недоречно та недопустимо. Розбещеність його триватиме ще довго. А коли настане призначений час, несподівано з’явиться те, від чого здригнеться все тіло людства. Тоді і тільки тоді буде розгорнуто Божественний Стяг і Райський Соловей розіллється трелями своїми.

22

Промов: Якщо ви прагнете цього життя з його суєтністю, слід було домагатися його, коли ви ще перебували в утробах своїх матерів, бо в той час ви невпинно наближались до цього життя, якби ж могли ви усвідомити се. З іншого боку, протягом всього часу від народження до зрілості, ви віддалялися від цього світу й наближалися до праху. Навіщо ж тоді виявляти надмірну пожадливість у накопиченні скарбів земних, якщо дні ваші злічені, а щастя майже промайнуло? Невже ж і тепер ви, о недбалі, не стряхнете з себе дрімоту?

Дослухайтеся до порад, що в ім’я Бога дає вам сей Слуга. Він і справді не вимагає від вас відплати, звіряє Себе тому, що Бог призначив для Нього, і повністю підкоряється Божій Волі.

Дні вашого життя вже майже злинули, о люди, і швидко наближається ваш кінець. А тому відкиньте все, що вигадали й до чого тяжієте, і твердо ухопіться за Божі настанови, аби й вам вдалося здобути призначене Богом і стати поряд з тими, хто прямує праведним шляхом. Не захоплюйтеся мирською марнотою і показною мішурою цього світу, та й сподівань своїх з ними не пов’язуйте. Хай надією Вашою лишається споминання Бога, Найпіднесенішого, Найвеличнішого. Незабаром Він перетворить на ніщо все, чим ви володієте. Хай буде Він вашим страхом, не забувайте про Його з вами заповіт і покиньте тих, хто затулився від Нього неначе пеленою.

Остерігайтесь виявити гординю перед Богом і пихато відштовхнути Його любих. Смиренно підкоріться вірним, тим котрі увірували в Бога та Його знамення, чиї серця засвідчують Його єдність, чиї язики проголошують Його винятковість і хто не висловлюється без Його благовоління. Так навчаємо Ми вас в ім’я справедливості й застерігаємо в ім’я істини, аби змогли ви пробудитися.

Не обтяжуйте чужу душу ношею, якої не хотіли б для себе, і нікому не бажайте того, чого не зичили б собі. Се Моя краща порада вам, якби ж ви тільки дотримувались її.

Поважайте богословів та вчених з-поміж вас, тих, чия поведінка відповідає фахові, хто не переступає меж, встановлених Богом, і чиї судження узгоджуються з Його веліннями, відкритими в Його Книзі. Знайте ж: вони –світочі керівництва для всіх на небесах і на землі. Хто ж зневажає богословів та вчених зі свого оточення, насправді знехтував ласкою, якою Бог їх удостоїв.

Промов: Настане час, коли Бог змінить Своє прихильне ставлення до вас. Ніщо не вбережеться від Нього. Йому відомі таємниці як землі, так і небес. Його знання охоплює все на світі. Не втішайтеся тим, що вчинили ви чи ще вдієте в майбутньому, і не радійте з тих страждань, яких завдали Нам, бо подібними діяннями вам не вдасться звеличити свого положення, якби ж зуміли ви розсудливо оцінити свої вчинки. Не в змозі будете і принизити величності Нашого становища. Ні, Бог збільшить винагороду, якою Він відзначить Нас за непохитне терпіння у стражданнях, що випали на Нашу долю. Він, воістину, примножить нагороду тим, хто в нещастях тримається стійко.

Тож знайте, що випробування та страждання з незапам’ятних часів випадали на долю Божих обранців та Його коханих, а також тих Його слуг, котрі зреклися всього, крім Нього, кого ні торгівля, ані крамарство не відволікають від cпоминання Всемогутнього, тих, хто не говорить, доки Він не заговорить, і поводиться у відповідності з Його заповідями. Так було заведено Богом у давнину, так буде і в майбутньому. Блаженні ті, хто непохитно зносить усі нещастя, хто терпляче ставиться до злигоднів та негараздів, хто не нарікає на гірку долю і ступає дорогою смирення…

Наближається день, коли Бог підніме народ, який воскресить в пам’яті Наші дні, розповість про наші митарства й вимагатиме відновлення наших прав у тих, хто без найменших підстав вчинив нам очевидну несправедливість. Бог, без сумніву, має владу над життями тих, хто зганьбив Нас, і добре обізнаний з їх діяннями. Він неодмінно візьметься за них за скоєні гріхи. Господь і справді є найсуворішим з месників.

Так розповіли Ми вам про єдиного Бога істинного й надіслали призначене ним, щоби ви змогли повинитися перед Ним, повернутися до Нього, щиросердо розкаятися, усвідомити свої проступки, стряхнути дрімоту, відкинути недбалість, надолужити прогаяне і стати серед тих, хто поводиться праведно. Хай той, хто забажає, ствердить істинність Моїх слів, хто ж не схоче, хай від них одвернеться. Мій виключний обов’язок – нагадати, що ви не виконуєте своєї повинності відносно Справи Божої, якщо раптом ви з тих, хто зважає на Моє застереження. Тож прислухайтеся до висловлювань Моїх, повернітеся до Бога і розкайтеся, аби благодаттю Своєю Він змилостивився над вами, змив гріхи ваші і простив ваші провини. Велич Його милосердя перевершує лють Його гніву, а благодаттю Його огорнуті всі, покликані до існування й одягнуті у шати життя, будь то в минулому чи майбутньому.

23

Світову рівновагу порушено тремтливою дією сього найвеличнішого, сього нового Світового Ладу. Налагоджене життя людства докорінно змінене завдяки сьому незрівнянному, сьому дивному Устрою, подібного до якого ще не бачили очі смертних.

Пориньте в океан Моїх слів, аби змогли ви розгадати його таємниці і виявити всі перлини мудрості, приховані в його глибинах. Остерігайтесь виказати нерішучість у стремлінні осягнути істину сеї Справи – Справи, через яку проявилися приховані можливості Божої могутності й утвердилося Його владарювання. З осяяними радістю лицями поспішіть до Нього. Се незмінна Віра Божа, вічна у минулому, вічна в майбутньому. Хто шукає, нехай здобуде її, хто ж відмовляється шукати, – воістину, Бог Самодостаній над будь-якими нуждами Своїх творінь.

Промов: Се непогрішимі Терези, що тримає Десниця Божа, на яких зважено всіх на небесах і всіх на землі і визначено їх долю, якщо ви з тих, хто вірує і розпізнає сю істину. Промов: завдяки їм збагатилися бідні, просвітилися вчені, а шукачі спромоглися піднестися до присутності Бога. Остерігайтеся, щоби не стали вони причиною незгод між вами. У Справі Господа вашого, Могутнього, Люблячого будьте такими ж стійкими, мов непорушна гора.

24

Не засмучуйтесь, о народи світу, коли закотиться денна зоря Моєї краси, а небеса Моєї скінії зникнуть з вашого зору. Підніміться ради сприяння Справі Моїй і звеличування Мого Слова серед людей. Ми з вами в усі часи і будемо зміцнювати вас силою істини. Ми воістину всемогутні. Хто б не розпізнав Мене, підведеться й служитиме Мені з такою рішучістю, що сили земні та небесні не зможуть зломити його наміру.

Народи світу міцно сплять. Якби вони отямилися віді сну, вони завзято поспішили б до Бога, Всезнаючого, Всемудрого. Вони б відкинули все, чим володіють, хоч і всі скарби земні, щоби Господь їхній міг згадати їх, звернувшись до них бодай з одним-єдиним словом. Такими є настанови, що передає вам Той, Хто зберігає знання прихованої суті в Скрижалі, якої не бачили очі сотворіння і яка не відкрита нікому, крім Його власної Сутності, всесильного заступника всіх світів. Вони перебувають у такій нестямі від хмелю своїх згубних пристрастей, що безсилі розпізнати Господа всього буття, Чий голос гучно промовляє з усіх сторін: „Немає Бога, крім Мене, Могутнього, Всемудрого”.

Промов: Не втішайтеся вам приналежним; сьогодні ввечері ті речі ваші, а завтра ними заволодіють інші. Так застерігає вас Той, Хто є Всезнаючим, Всеобізнаним. Промов: чи можете ви стверджувати, що приналежне вам є довговічним чи надійним? О, ні! Присягаюсь Собою, Всемилосердним. Дні вашого життя промайнуть, неначе подув вітру, а весь ваш блиск і пишнота розвіються, як розвіялися блиск і пишнота ваших попередників. Замисліться, о люди! Що сталося з вашими минулими днями, вашими втраченими століттями? Щасливі дні, присвячені споминанню Бога, і блаженні години, віддані прославленню Того, Хто є Всемудрим. Моїм життям присягаюсь! Ні блиск могутніх, ні багатство заможних, ані навіть панування безбожних не триватимуть довго. Все кане в небуття за Його єдиним словом. Він, воістину, Всевладний, Всепідкоряючий, Всемогутній. Яка вигода від земних речей, якими володіють люди? Тим, що принесло б їм користь, вони цілковито знехтували. Скоро вони пробудяться від дрімоти і будуть безсилими здобути те, що обминуло їх у дні Господа їх, Всемогутнього, Всехвального. Якби вони про те взнали, то зреклися б усього, аби імена їх були згадані перед Його престолом. Вони дійсно числяться серед мертвих.

25

Хай не тривожаться серця ваші, о люди, коли відійде слава Моєї Присутності і вгамується океан Мого мовлення. У присутності Моїй серед вас закладена мудрість, а в Моїй відсутності є мудрість інша, незбагненна для всіх, крім Бога, Незрівнянного, Всезнаючого. Воістину, Ми споглядаємо вас із Нашого царства слави і допоможемо тим, хто повстане заради тріумфу Справи Нашої разом з воїнством Вишнього Сонму, у супроводі любих ангелів наших.

О народи землі! Бог, Вічна Істина, Мій свідок, що від милозвучності слів, мовлених Господом вашим, Нестримним, із бескидів хлинули потоки свіжих м’якоплинних вод, а ви все ще перебуваєте в дрімоті. Відкиньте все, чим володієте, і на крилах зречення полиньте за межі всього сущого. Так велить вам Господь творіння, від руху Чийого Пера облагородилася душа людства.

Чи відомо вам, з яких висот долинає заклик вашого Господа, Всеславного? Гадаєте, ви розпізнали Перо, яким повеліває вами ваш Господь, Господь усіх імен? Присягаюсь Моїм життям, ні! Коли б ви тільки взнали його, ви б зреклися світу і всіма своїми серцями поспішили б до присутності Палко Коханого. Від Слова Його ваші душі охопило б таке хвилювання, яке зчинило б сум’яття у Великому Світі, а тим паче, у цьому малому й дріб’язковому! Так потоки щедрості Моєї пролилися з небес Моєї ніжної прихильності на знак благодаті Моєї, щоб бути вам серед вдячних...

Остерігайтесь, аби плотські бажання та розтлінні нахили не спричинили суперечки між вами. Будьте, наче пальці одної руки, мов члени одного тіла. Так радить вам Перо Одкровення, якщо ви належите до тих, хто вірує.

Зважте на милосердя Боже та Його дари. Він велить те, що стане вам на користь, хоча Сам Він може обійтися без усіх створінь. Ваші зловмисні діяння ніколи нам не зашкодять, а ваші добрі справи не принесуть Нам вигоди. Ми закликаємо вас виключно заради Бога. Засвідчить се кожна людина, наділена розумінням та прозорливістю.

26

Розірвіть на шматки, в Ім’я Моє, завіси, що прикро затьмарили ваш зір, і зусиллями, породженими вірою вашою в Божу єдність, розженіть кумирів пустого наслідування. А тоді увійдіть до святого раю прихильності Всемилосердного. Освятіть душі свої від усього, що не від Бога, і відчуйте смак приємного спочинку в лоні Його просторого й могутнього Одкровення та в затінку Його верховної непогрішимої влади. Не дозволяйте оповити себе цупкими покривалами ваших корисливих бажань, адже Я довершив у кожному з вас Моє творіння, щоби майстерність Мого рукотворення повністю відкрилася людям. А звідси висновок, що кожна людина могла і зможе надалі сама гідно оцінити Красу Бога, Прославленого. Не будь людина наділеною такою здатністю, чи можна було б вимагати від неї відповіді за її безпорадність? Якщо в День, коли всі народи землі зберуться разом, когось спитають в присутності Бога: „Чому не повірив ти в Красу Мою й одвернувся від Моєї Сутності?” І якщо той у відповідь скаже: „Оскільки всі люди помилялися і ніхто не виявив бажання повернутися лицем своїм до Істини, тож і я, наслідуючи їх приклад, не спромігся розпізнати красу Вічного”, – подібне виправдання, без сумніву, буде відхилено. Адже віра жодної людини не може визначатися ніким, окрім неї самої.

27

А тепер про твоє запитання щодо походження творіння. Знай, що Боже творіння, без сумніву, існувало споконвіків і продовжуватиме існувати вічно. Його початок не мав початку, а кінець не знатиме кінця. Його ім’я Творець передбачає наявність творіння, так само як і Його титул Господь Людей мусить передбачати існування слуги.

Стосовно висловлювань, віднесених до Пророків давнини, як, наприклад „На початку був Бог, і не було жодної істоти пізнати Його” і „Господь був один і не було нікого, щоб поклонятися Йому”, то смисл цих і подібних висловлювань ясний і очевидний і ні в якому разі їх не слід розуміти хибно. Ту саму істину засвідчують такі слова, що відкрив Він: „Бог був один; не було нікого, крім Нього. Він завжди залишатиметься тим, чим Він був”. Кожне проникливе око відразу помітить, що Господь явився тепер, та н?кому розпізнати Його славу. Це означає, що обитель, де перебуває Божественна Істота, набагато вища за межі досяжності і пізнання будь-кого, крім Нього. Усе, що існує у світі залежному, може бути вираженням чи усвідомленням, але ніколи не вийде за межі, накладені на нього його власною природою. Тільки Бог переступає через такі обмеження. Він, воістину, існує споконвіку. Ніколи не знайти рівного чи подібного Йому. Жодне ім’я не може зрівнятися з Його Іменем. Жодне перо не в змозі описати Його єство, а жоден язик – розповісти про Його славу. Він назавжди залишиться незмірно вищим за будь-кого, крім Себе Самого.

Замислись про годину, коли верховний Явитель Бога відкриває Себе людям. Перш ніж настане той час, Прадавня Істота, Яка ще не відома людям і не промовила Божого Слова, є Сама Всезнавцем у світі без людей, що пізнали б Її. Вона є справжнім Творцем без творіння. Адже в мить, що передує Її Одкровенню, кожне без винятку створіння буде змушене віддати свою душу Богові. Се і справді День, про який написано: „Чиїм буде Царство в День сей?” І не знайдеться нікого, охочого відповісти!

28

А тепер стосовно твого питання про Божі світи. Знай, що Божі світи, воістину, незліченні у своїй кількості та безмежні у своїй протяжності. Ніхто не в змозі перелічити чи осягнути їх, крім Бога, Всезнаючого, Всемудрого. Уяви собі свій стан уві сні. Воістину, стверджую Я: із ознак Бога це явище серед людей – якби вони зважили його у серцях своїх – є найбільш таємничим. Подивись, як все, що бачилось тобі уві сні, через значний проміжок часу здійснюється повністю. Коли б світ, в якому ти опинився уві сні, ототожнювався зі світом, в якому ти живеш, то події того сну мусили б неодмінно проявлятися в реальному світі тої ж миті, коли вони відбувалися. Якби так сталося, ти сам був би тому свідком. Однак, такого не трапляється, а з цього неминуче випливає, що світ, в якому ти живеш, відмінний і відособлений від світу, в якому ти перебував уві сні. Цей останній світ не має ні початку, ні кінця. Було б вірним, якби ти стверджував, що цей самий світ знаходиться, як приписано Всеславним і Всемогутнім Богом, всередині твого власного єства, і перебуває в тобі в згорнутому вигляді. Такою ж мірою правильним буде твердження, що дух твій, вийшовши за межі сну й звільнившись від усіх земних уподобань, Божим дійством зміг перетнути сферу, приховану в сокровенній сутності цього світу. Воістину, мовлю Я: творіння Боже охоплює світи поза межами сього світу і створіння, окрім сих створінь. У кожному з цих світів Він запровадив стан речей, про який не допитатися нікому, крім Нього Самого, Вседопитливого, Всемудрого. Розмірковуй над тим, що Ми відкрили тобі, аби зміг ти з’ясувати задум Бога, твого Господа і Господа усіх світів. У сих словах зберігаються, мов скарб, таїнства Божественної Мудрості. Ми утримуємось від подальшого розгляду сеї теми через смуток, що огорнув Нас від вчинків тих, хто був сотворений завдяки Нашим словам, якщо ти з тих, хто прислухається до Нашого Голосу.

29

Ти питав мене, чи збереже людина, а тим паче – Пророки Божі та Його обранці – після своєї фізичної смерті ту ж саму особистість, риси характеру, свідомість та розум, що були притаманні їй за життя у цьому світі. Якщо це так, тоді чому, зауважуєш ти, поряд з тим, що такі незначні порушення розумових можливостей людини, як непритомність та важка хвороба, позбавляють її мислення й свідомості, смерть, що спричинює розпад тіла і розсіювання всіх його складових частин, виявляється безсилою зруйнувати той же розум та пригасити ту саму свідомість? Як можна збагнути, що свідомість та особистість людини залишаються недоторканими, в той час як органи, необхідні для їх існування та життєдіяльності, розкладаються повністю?

Тож мусиш знати, що людська душа піднесена над усіма недосконалостями тіла й розуму та від них не залежить. Хворий проявляє ознаки кволості через перешкоди, що постають між його душею і тілом, адже душа сама по собі залишається не ушкодженою ніякими тілесними недугами. Поглянь на світло лампи. Хоча зовнішній предмет може перешкодити її сяянню, саме ж світло продовжує горіти із незмінною яскравістю. Подібним чином кожна хвороба, що вражає тіло людини, є перешкодою, котра заважає душі проявляти властиві їй міць та силу. Втім, покинувши тіло, вона виявить таку довершеність і справить такий вплив, зрівнятися з якими не зможе жодна сила земна. Кожна чиста, кожна витончена та освячена душа набуде велетенської моці й звеселиться неймовірною радістю.

Уяви собі лампу, сховану під ковпаком. Хоча світло горить, сяяння його скрите від людей. А тепер уяви сонце, сховане за хмарами. Простеж, як його блиск поступово пригасає, хоч насправді джерело самого світла залишається незмінним. Душу людини слід порівнювати з сонцем, а все суще на землі вважати її тілом. Доки між ними не виникає зовнішніх перешкод, тіло всією своєю цілісністю продовжує відбивати світло душі та живиться її енергією. Проте, ледве між ними виникає завіса, здається, що яскравість світла слабшає.

Ще раз уяви собі сонце, що цілком сховалось за хмарами. Хоч земля все ще осяяна його світлом, кількість його стає значно меншою. Доки хмари не розсіяться, сонце не зможе світити знову в усій повноті свого сяяння. Але ні наявність хмар, ні їх відсутність ніяким чином не здатні позначитися на сяйві сонця, внутрішньо йому притаманному. Душа людини є сонцем, яким осяяне її тіло і від якого воно набирається снаги, – саме такою її слід вважати.

А ще уяви собі, як плід, перш ніж сформуватися, потенційно перебуває в дереві. Якби дерево розрубали на шматки, неможливо було б виявити жодного сліду чи навіть найменшої частини плоду. Коли ж він дозріває, однак, він показує себе, як ти зазначив, у всій своїй дивовижній красі і чудовій довершеності. У дійсності ж деякі плоди досягають найповнішого дозрівання лише через деякий час після зняття з дерева.

30

А зараз стосовно твого питання про душу людини та її життя після смерті. Знай воістину, що душа після відокремлення від тіла буде розвиватися, поки не досягне присутності Бога в такому образі і стані, на які не вплинуть ні круговерть епох і століть, ні зміни та випадковості цього світу. Вона існуватиме стільки, скільки триватиме Царство Боже, Його владарювання, Його панування і міць. Душа виявлятиме знамення Божі та Його ознаки, Його ніжну ласку та щедрість. Моє Перо завмирає, коли намагається гідно описати піднесеність і славу настільки величного стану. Вшанування, яким Десниця Милосердя оточить цю душу, є таким, що ані жоден язик не в змозі належно його засвідчити, ні жодна інша сила земна відобразити. Блаженна душа, яка в мить розлуки з тілом освячена від марних уявлень народів світу. Така душа живе й рухається згідно з Волею Творця Свого і вступає до всевишнього Раю. Діви Небесні й жителі найпіднесеніших осель оточать її, а Пророки Божі та Його обранці шукатимуть її товариства. Душа та буде вільно спілкуватися з ними і повідає, що довелося перенести їй на стезі Бога, Господа всіх світів. Якщо людині розповісти, що призначено такій душі у світах Бога, Господа горішнього престолу та долішної землі, все її єство вмить запалає пристрасним бажанням досягти того найпіднесенішого, того освяченого й променистого положення... Ніколи не вдасться описати сутність душі після смерті, до того ж не годиться, та й не дозволено, повністю відкривати очам людей її природу. Пророки та Посланники Божі надіслані на землю з єдиною метою – вивести людство на пряму Стезю Істини. Призначення, що лежить в основі Їх одкровення, – просвітити всіх людей, щоб у свою смертну годину змогли вони, у цілковитій чистоті та святості, у повному зреченні, піднестися до престолу Всевишнього. Світло, випромінюване такими душами, є джерелом прогресу у світі і розвитку його народів. Вони мов дріжджі, на яких сходить світ буття. Вони становлять животворну силу, через яку проявляються мистецтва та чудеса світу. Завдяки їм хмари проливають свою щедрість на людей, а земля приносить свої плоди. Все мусить неодмінно мати причину, спонукальну силу, життєдайну основу. Ці душі, ці символи зречення надавали і надаватимуть надалі головного рушійного поштовху світові буття. Потойбічний світ так само відрізняється від сього світу, як світ сей – від світу дитини, коли вона все ще перебуває в утробі матері. Коли душа досягає Божої Присутності, вона набуває вигляду, що найкращим чином личить її безсмертю і є гідним її неземної обителі. Таке існування є залежним, а не абсолютним, бо першому передує причина, тим часом як друге від неї не залежить. Абсолютне існування притаманне виключно Богу, хай звеличується Його слава. Благо тим, хто усвідомлює цю істину. Коли б ти серцем своїм осягнув діяння Пророків Божих, ти б напевно відразу погодився, що, окрім сього світу, мусять обов’язково існувати й інші світи. Більшість справжніх мудреців та вчених в усі віки, як записано Пером Слави у Скрижалі Мудрості, засвідчували істинність відкритого святим Письмом Божим. Навіть матеріалісти в своїх опусах підтверджують мудрість божественно призначених Посланників і вважають, що пояснення Пророків щодо Раю, пекельного полум’я та майбутніх винагороди і покарання викликані бажанням просвітити й окрилити душі людей. Отож, подивись, як переважна більшість людей, незалежно від своїх вірувань та поглядів, визнала досконалість і беззаперечно сприйняла вищість сих Пророків Божих. Дехто проголошує сі Самоцвіти Зречення втіленням мудрості, а інші вважають їх провісниками Самого Бога. Чи погодилися б такі Душі підкоритися недругам, якби вони вірили, що всі Божі світи зводяться до сього земного життя? Чи піддали б вони себе добровільно таким стражданням і мукам, яких ніколи не зазнавала і не засвідчувала жодна людина?

31

Ти питаєш Мене про природу душі. Знай, воістину, що душа – то знак Божий, небесний самоцвіт, сутність якого не можуть збагнути найученіші з людей, і чию таїну не здатен розгадати нічий розум, яким би гострим він не був. Вона першою з усього сущого проголошує досконалість свого Творця, першою розпізнає Його славу, припадає до Його істини та схиляється у благоговінні перед Ним. Якщо душа віддана Богу, вона віддзеркалить Його світло і, врешті-решт, повернеться до Нього. Коли ж вона не збереже вірності своєму Творцю, то стане жертвою егоїзму та пристрастей і, зрештою, згине в їх безодні.

Якщо хтось у День сей не дозволить сумнівам і вигадкам людей відвернути його від Того, Хто є Вічна Істина, і бунту, розпаленому духовними і мирськими властями, завадити йому розпізнати Його Послання, то така людина буде визнана Богом, Господом усіх людей, одним із Його могутніх знамень і зарахована до тих, чиї імена записані Пером Всевишнього в Його Книзі. Блажен той, хто розрізнив істинну велич такої душі, визнав її положення і довідався про її чесноти.

У старовинних книгах багато сказано про різні стадії розвитку душі, а саме: пристрасне бажання, запальність, надихання, доброзичливість, вдоволеність, Небесне благовоління і тому подібне; Перо Всевишнього, однак, не схильне зосереджувати на цьому свою увагу. Кожна душа, котра у День сей покірно ходить зі своїм Богом і лишається Йому вірною, буде оповита шаною і славою всіх чудових імен і станів.

Коли людина спить, ні в якому разі не можна стверджувати, що душа її в суті своїй зазнає якогось впливу ззовні. Душа не піддається ніяким змінам свого первісного становища й властивостей. Будь-які відхилення в її стані спричиняються зовнішніми чинниками. Саме таким зовнішнім впливом треба пояснювати всілякі зрушення в її довкіллі, її розумінні та сприйнятті.

Уяви собі людське око. Хоч воно спроможне помічати всі створіння, та все ж найменша завада може так затулити поле зору, що позбавить його здатності розпізнати звичайний об’єкт. Хай звеличується ім’я Того, Хто сотворив сі причини і Хто є Причиною причин, Хто призначив будь-якій переміні і відхиленню в світі буття зумовлюватися ними. Кожне створіння всесвіту – це тільки брама до Його знань, прикмета Його верховної влади, одкровення Його імен, символ Його величі, знак Його сили, засіб дістатися прямої Стезі Його...

Воістину, речу Я, людська душа в суті своїй – то одне з Божих знамень, таємниця серед Його таємниць. Вона –одне з могутніх знамень Всемогутнього, провісник, що засвідчує реальність усіх Божих світів. У ній перебуває затаєним те, чого збагнути зараз світ зовсім не спроможний. Обдумай у серці своєму одкровення Божої Душі, що пронизує всі Його Закони, і протистав їй ту низьку і ненаситну вдачу, що повстала проти Нього, забороняє людям повернутися до Господа Імен і змушує їх потурати своїм хтивим і лихим нахилам. Така душа, воістину, далеко зайшла хибною дорогою...

А ще ти питав Мене про стан душі після її відокремлення від тіла. Тож знай, воістину, що коли душа людини пройшла стежинами Бога, вона, без сумніву, повернеться й долучиться до слави Любого. Праведністю Бога присягаюсь! Досягне вона такого стану, якого не описати жодному перу, не розповісти жодним устам. Душа, що залишилася відданою Справі Божій та непохитно дотримувалась Його Стезі, після вознесіння набуде такої сили, що всі світи, створені Всемогутнім, прилучаться до блага її. Душа така, за велінням Досконалого Царя і Небесного Просвітителя, постачає чудодійну закваску, на якій сходить світ буття, і забезпечує силу, завдяки якій проявляються мистецтва і чудеса світу. Пригадай, як борошно потребує дріжджів, аби гарно зійшло тісто. Ті душі, що є символами зречення, становлять закваску світу. Порозмисли над цим і будь серед вдячних.

У декількох Наших Скрижалях Ми зверталися до цієї теми й сформулювали різні стадії розвитку душі. Воістину, речу Я, людська душа піднесена над усяким сходженням та занепадом. Будучи спокійною, вона злітає, вона рухається, і при цьому спокійна. Душа сама собою є доказом, що засвідчує існування світу залежного, а також реальність світу, що не має ні початку, ні кінця. Подивись, як сон, що ти вже бачив, після багатьох років знову з’являється перед твоїми очами. Зваж, якою дивною є таїна світу, що постає перед тобою уві сні. Осягни серцем своїм незбагненну мудрість Божу й порозмисли над безліччю її проявів…

Будь свідком дивовижних проявів рукотворення Божого і поміркуй про його розмах і природу. Той, Хто є Печаттю Пророків, сказав: „Примнож моє зачудування і подив перед Тобою, о Боже!”

Що стосується твого запитання, чи підвладний фізичний світ якимось обмеженням, знай: розуміння цього питання залежить від самого спостерігача. В одному сенсі він є обмеженим, а в іншому – піднесеним над усіма обмеженнями. Єдиний Бог істинний існує споконвіку і буде існувати вічно. Творіння Його так само не мало початку і не матиме кінця. Всьому створеному, проте, передує певна причина. Ся обставина сама собою і без тіні сумніву затверджує єдність Творця.

Крім того, ти запитував Мене про природу небесних сфер. Щоб збагнути їх природу, знадобилось би з’ясувати значення посилань у старовинних Книгах на божественні сфери та небеса і дізнатися характер їх зв’язку з цим фізичним світом, а також який вплив вони на нього справляють. Кожне серце сповняється трепетом перед такою хвилюючою темою і кожен розум бентежиться її таїною. Лише Бог може осягнути її суть. Вченим мужам, що протягом кількох тисячоліть досліджували життя на землі, за весь тривалий період спостережень не вдалося дізнатися ні про кількість, ні про вік планет. Більше того, згадай про численні розходження в поглядах, що виникли на основі висунутих тими мужами теорій. Знай, що кожна існуюча зірка має приналежні їй планети, а кожна планета – своїх істот, злічити яких не може ніхто.

О ти, хто спрямував свій погляд на Моє лице! Світання Слави у День сей явило свій блиск, і лунає Глас Всевишнього. Раніше Ми промовили: ”Се не той день, коли будь-хто може піддавати сумніву свого Повелителя. Кожному, хто почув Заклик Божий, належить, як проказав Той, Хто є Світанком Слави, піднятися і проголосити: „Я тут, я тут, о Господи всіх Імен; ось я, ось я, о Сотворителю небес! Засвідчую, що через Твоє Одкровення відкрилося приховане у Божих Книгах і здійснилося все, начертане Твоїми Посланниками в священних Письменах”.

32

А тепер стосовно твого питання, чи відчуватимуть одна одну людські душі після того, як покинуть тіла. Знай же, що душі людей Бага, котрі увійшли до Багряного Ковчега та утвердилися в ньому, перебуватимуть у близькості та тісно спілкуватимуться одна з одною, і будуть вони настільки спорідненими у своєму житті, своїх прагненнях, своїх задумах та устремліннях, що стануть мов одна душа. Вони й справді належать до тих, хто добре обізнаний, має гострий зір і наділений кмітливістю. Так визначив той, Хто є Всезнаючим, Всемудрим.

Люди Бага – жителі Божого Ковчега, всі та кожен, – добре обізнані з положенням та станом один одного і поєднані узами близькості й братерства. Таке становище, проте, мусить залежати від їх віри та поведінки. Ті, що є однакового звання й положення, цілком обізнані зі здібностями, вдачею, досягненнями і заслугами один одного. Одначе, ті, хто знаходиться на нижчій сходинці, неспроможні належним чином осягнути становище чи оцінити достоїнства тих, хто є вище них. Кожен отримає належне йому від Господа твого. Блаженна людина, що повернула лице своє до Бога та стійко перебувала в Його любові, доки душа її на крилах не линула до Бога, Повновладного Володаря всіх, Наймогутнішого, Всепрощаючого, Всемилосердного.

Душі ж нечестивих – Я свідчу про се, – спускаючи останній дух, усвідомлять, які блага вони проминули, оплакуватимуть свою долю й схиляться у покорі перед Богом. Вони чинитимуть так і після розлучення їх душ із тілами.

Ясно й очевидно, що всі люди після фізичної смерті оцінять, чого варті їх діяння, та усвідомлять усе, зчинене їх руками. Присягаюсь Денною Зорею, що сяє над обрієм Божественної сили! Ті, хто є послідовниками єдиного Бога істинного, у мить відходу з цього життя відчують таку радість і втіху, що їх неможливо описати, тим часом як тих, хто живе в гріху, охопить такий страх і дрож, сповнить такий жах, яких ніщо не перевершить. Благо тому, хто напився доброго й нетлінного вина віри завдяки ласкавій прихильності й розмаїтим щедротам Того, Хто є Господь усіх Віровчень...

Се День, коли любим Богу слід спрямувати очі свої до Його Явителя і зосередити їх на тому, що милостиво забажає відкрити той Явитель. Деякі звичаї минулих віків позбавлені будь-якого підґрунтя, а світогляд, виплеканий попередніми поколіннями і відображений у їх книгах, здебільшого склався під впливом їх ганебних пристрастей. Ти є свідком, що більшість поширених зараз серед людей коментувань і тлумачень Божих слів є далекими від істини. Їх помилковість деколи проявлялася тоді, коли завіси, що їх приховували, були розірвані на шматки. Люди самі підтвердили свою неспроможність збагнути смисл жодного слова Божого.

Наш намір – показати, що якби ті, хто любий Богу, очистили серця свої і слух від пустих висловлювань, мовлених колись, і своїм внутрішнім єством повернулися до Того, Хто є Світанком Його Одкровення, та до всього явленого Ним, то така поведінка в очах Бога вважалася б надзвичайно похвальною...

Звеличуй Ім’я Його і приєднайся до вдячних. Передай Мої вітання коханим Моїм, кого Бог обрав для любові Своєї і сподобив досягти своєї мети. Усяка слава хай буде Богу, Господу всіх світів.

33

Божа Книга розгорнута навстіж, а Його Слово скликає людство до Нього. Проте, знайшлося не більше жмені тих, хто виявив бажання пристати до Його Справи чи бути знаряддям її просування. Люди сі були наділені Божественним Еліксиром, що здатен перетворити на чисте золото всю світову марноту, і покликані застосувати сі чудодійні ліки проти всіх недуг, від яких страждають чада людські. Жодній людині не вдасться здобути вічного життя, якщо вона не обійме істину сього неоціненного, сього дивовижного і величного Одкровення.

Схиліть слух свій, о друзі Бога, до гласу Того, Кого зганьбив світ, і міцно тримайтеся всього, що звеличує Його Справу. Він, воістину, виводить тих, кого забажає, на пряму Стезю Свою. Се те Одкровення, що сповнює силою немічних і нагороджує багатством нужденних.

З найщирішою дружелюбністю і в дусі справжнього братерства тримайте раду між собою і присвятіть безцінні дні життя свого покращанню світу і просуванню Справи Того, Хто є Прадавній Повновладний Господь усіх. Він, воістину, велить усім людям праведне і перешкоджає всьому, що погіршує їх становище.

34

Мусиш знати: Господь твій, Господь усіх людей, повелів у Своїй Книзі, щоб милості, якими Він удостоїв людство, були і назавжди залишаться безмірними за своїм розмахом. Провідною серед милостей, якими Всемогутній наділив людину, є дар розуміння. Він передає дар сей із єдиним наміром – сподобити Своє творіння пізнати й визнати єдиного Бога істинного – хай звеличується Його слава. Дар сей надає людині спроможності розрізнити істину в усьому сущому, спрямовує її до праведного і подає допомогу в пізнанні таємниць світобудови. Наступною в низці сій є сила зору – головне знаряддя для досягнення розуміння. Органи слуху, сердечні почуття та інше також слід розглядати як дари, якими наділене людське тіло. Безмірно звеличеним є Всемогутній, Хто створив можливості сі і проявив їх у тілі людському.

Кожен із сих дарів є безсумнівним свідченням величі, влади, панування і всеосяжного знання єдиного Бога істинного – хай звеличується Його слава. Розглянь почуття дотику. Подивись, як здатність ся поширилась по всьому людському тілі. Поряд з тим, що органи зору і слуху зосереджені в певному центрі, почуття дотику охоплює всю людську статуру. Хай славиться Його міць, хай посилюється владарювання Його!

Здатності сі в людині є природженими. Те, що перевершує всі інші дари, нетлінне за своєю природою і притаманне Самому Богові, – то дар Божественного Одкровення. Кожна щедрота, якою Творець наділяє людину, матеріальна чи духовна, підпорядковується йому. Він за суттю своєю є і завжди буде духовним Хлібом, що надсилається з Небес. Се верховне свідчення Бога, найчіткіше ствердження Його істини, передвістя Його неперевершеної щедрості, прикмета Його всеохоплювального милосердя, доказ Його найприхильнішого провидіння, символ найдовершенішої благодаті Його. Хто прилучився до сього найвищого дару Божого, той в День сей дійсно розпізнав Явителя Його.

Дякуй Господу своєму, що удостоїв Він тебе такої великої щедрості. Підвищ свій голос, промовляючи: „Усяка хвала хай буде Тобі, о Ти, Мріє кожного чуйного серця!”

35

О вожді релігій! Не оцінюйте Божу Книгу за мірилами і науками, що в обігу поміж вас, бо сама Книга – то непогрішні терези, встановлені серед людей. На сих найдосконаліших терезах мусить зважуватись усе, чим володіють народи і племена земні, у той час як міра їх ваги має визначатися за їх власними критеріями, якби ви тільки знали.

Око моєї ніжної ласки тужно оплакує вас, бо не спромоглися ви розпізнати Того, Кого кликали і в денний час, і в нічну годину, ввечері та вранці. Рушайте ж, о люди, з білосніжними лицями і світосяйними серцями до благословенного багряного Місця, де проголошує Садратул-Мунтага: „Воістину, немає іншого Бога, крім Мене, Всемогутнього Заступника, Самосущого!”

О ви, релігійні поводирі! Хто ж та людина з-поміж вас, здатна змагатися зі Мною в далекоглядності та прозорливості? Де відшукати того, хто наважився б заявити, що не поступається Мені в красномовності чи мудрості? Ні, присягаюсь Господом Моїм, Всемилосердним! Усе на землі мине, а то є лице Господа твого, Всемогутнього, Палко Коханого.

Ми зволіли, о люди, щоб найвищою кінцевою метою всякого учення було визнання Того, Хто є Предметом усього знання, та все ж погляньте, як допустили ви, щоб ваша вченість, немов пеленою, відгородила вас від Того, Хто є світанням сього Світла, завдяки Кому відкрилася кожна потаємна суть. Коли б тільки могли ви довідатись про джерело, звідки лине велич висловлювань сих, ви відкинули б народи світу та все їм приналежне і пригорнулися до сього найблагословеннішого Престолу слави.

Промов: Се, воістину, небеса, де, мов скарб, зберігається Книга-Мати, якби ви лише збагнули. Се Той, Хто змусив Скелю голосно гукати, а Неопалиму Купину підвищити свій глас з Гори, що височіла над Святою Землею, і проголосити: „Царство є Божим, повновладного Господа всіх, Всесильного, Люблячого!”

Ми не відвідували шкіл і не читали ваших трактатів. Схиліть свій слух до слів сього Неписьменного, якими привертає Він вас до Бога, Вічносущого. Се є кращим для вас за всі скарби земні, якби ви тільки зрозуміли.

36

На тебе і на послідовників Того, Хто є Вічна Істина, покладений обов’язок спрямовувати всіх людей до всього, що очистить їх від усіляких нахилів до земного та звільнить від його оскверняючого впливу, аби від кожного, хто любить Його, поширювалися духмяні пахощі шат Всеславного.

Однак наділені багатствами мусять виявляти безмежну турботу про бідних, бо велика та честь, якою Бог пошановує бідняків, сповнених терпіння. Життям Моїм присягаюсь! Немає честі, крім удостоєної Богом, яка могла б зрівнятися з такою пошаною. Велике блаженство очікує бідняків, що терпляче і безмовно зносять страждання свої, і благо заможним, що наділяють добром своїм нужденних і дбають про них більше за себе.

Змилується Бог, і бідні напружать сили свої в намаганні заробити на прожиток. Се той обов’язок, що в сьому найвеличнішому Одкровенні покладено на кожного і що в очах Бога вважається праведним діянням. Допомогою тому, хто виконує сю повинність, неодмінно буде підтримка Незримого. Благоволінням своїм Він збагатить усіх, кого забажає. Він, воістину, має владу над усім сущим.

37

Намір, покладений в основу одкровення усякої небесної Книги – ні, навіть кожного богоявленого вірша, – одарити всіх людей праведністю та розумінням, щоби між ними надійно усталився мир і спокій. Усе, що вселяє певність у людські серця, усе, що звеличує їх положення та сприяє їх вдоволенню, допустиме в очах Бога. Такого піднесеного становища здатна досягти людина, якщо лише вирішить здійснити своє високе покликання! В яку безодню занепаду вона може впасти – безодню, куди не опускалися й найжалюгідніші істоти! Скористайтесь, о друзі, нагодою, що День сей дарує вам, і не позбавляйте себе щедрих потоків Його благодаті. Благаю Бога, аби Він милостиво сподобив кожного з вас у сей благословенний День прикрасити себе візерунком безкорисливих і святих діянь. Він, воістину, вчиняє все за своїм велінням.

38

Пильно дослухайтеся, о люди, до того, що Я, воістину, говорю вам. Єдиний Бог істинний, хай звеличується Його слава, завжди вважав і вважатиме надалі серця людей своїм власним, своїм винятковим надбанням. Усе інше, будь то на суші чи на морі, все багатство і славу заповідав Він царям та правителям землі. Від початку, що не має початку, стяг зі словами „Він чинить все за своїм велінням” в усій своїй пишноті майорів перед Його Явителем. Чого потребує людство сього дня, так це послуху можновладцям і невідступного додержання нитки мудрості. Засоби, суттєві для безпосереднього захисту та дотримання безпеки роду людського, довірені правителям людського суспільства і знаходяться в їх руках. Такими є воля Бога та Його веління… Плекаємо надію, що заради Бога один із владарів земних підійметься в ім’я торжества сього зганьбленого, сього пригнобленого народу. Такий цар буде звеличений і прославлений на віки вічні. Бог призначив народові сьому повинність допомагати кожному, хто помагатиме йому самому, сприяти його вищим інтересам і виявляти йому незмінну відданість. Ті, хто йде за Мною, мусять за всяких обставин намагатися покращити благополуччя кожного, хто підніметься заради торжества Справи Моєї, і засвідчувати йому повсякчас свою щиру прихильність та відданість. Щаслива та людина, що прислухається до Моєї поради та виконує її. Горе тому, хто не зуміє виконати Моїх велінь.

39

О народи світу! Знайте, що, воістину, непередбачуване лихо підстерігає вас, і очікує вас жахливе покарання. Не сподівайтесь, що зчинене вами утаїлося від очей Моїх. Красою Моєю присягаюсь! Усі ваші вчинки Перо Моє викарбувало чіткими літерами на хризолітових скрижалях.

40

Всезнаючий Цілитель тримає перст Свій на пульсі людства. Він визначає захворювання та у Своїй непохибній мудрості приписує ліки. У кожної епохи своя проблема, а в кожної душі – особливе прагнення. Ліки, що потребує світ у своїх нинішніх недугах, ніяк не будуть такими ж, що можуть знадобитися наступній епосі. Виявляйте щиру зацікавленість у потребах віку, в якому живете, і зосереджуйте свої помисли на злободенних його нуждах і запитах.

Нам ясно видно, що увесь рід людський охоплений великими й незліченними бідами. Ми бачимо, як, виснажений і зневірений, знемагає він на одрі недуги. Ті, що сп’яніли від самовдоволення, стали між ним і Небесним непогрішимим Лікарем. Погляньте, як уплутали вони всіх людей і самих себе в тенета своїх інтриг. Як неспроможні вони виявити причину хвороби, так і позбавлені знань про ліки від неї. Пряме вони вважають викривленим, а друга свого уявили ворогом.

Схиліть свій слух до милозвучного наспіву сього В’язня. Повстаньте та здійміть голос свій, і тоді, можливо, пробудяться ті, хто спить міцним сном. Промов: О ви, хто наче мертвий! Десниця Божественної щедрості простягає вам Воду Життя. Поспішіть і напийтеся вволю. Хто відродився в День сей, повік не згине; хто ж залишиться мертвим, той вже не житиме ніколи.

Информация о материале

Просмотров: 2323

41

Той, хто є Господь ваш, Всемилосердний, плекає в серці Своєму надію бачити весь рід людський єдиною душею та єдиним тілом. Покваптесь здобути свою частку Божого благовоління та милосердя в День сей, що затьмарює всі інші створені Дні. Наскільки велике блаженство очікує людину, котра відмовиться від усього, що має, у стремлінні набути того, що від Бога! Засвідчуємо, що така людина перебуває серед благословенних Богом.

42

Ваш термін твердо визначений Нами, о народи! Якщо в призначений час ви не повернетесь до Бога, Він, воістину, міцно візьметься за вас і накличе жахливі біди, що зринуть на вас звідусіль. Суворою, воістину, буде тоді кара, якою Господь ваш покарає вас!

43

Велична Істота мовить: О ви, чада людські! Основоположний задум, що животворить Божу Віру та Його Релігію полягає у відстоюванні інтересів і сприянні єднанню роду людського та поширенні в суспільстві духу любові й братерства. Не допустіть, щоб стала вона джерелом незгод і суперечностей, ненависті та неприязні. Се пряма Стезя, твердо визначена й непорушна основа. Що б не зводилось на сій основі, змінам і випадковостям світу ніколи не вдасться послабити її міцність, а круговерті незліченних століть – зруйнувати її будову. Сподіваємось, що релігійні проводирі світу та його правителі дружно піднімуться, аби змінити на краще сю епоху та повернути її щастя. Хай вони, вивчивши її запити, порадяться між собою і після пристрасного і детального обговорення призначать хворому й стражденному світові ті ліки, яких він потребує... Обов’язок наділених владою – в усьому виявляти розважливість. Будь-що за межами стриманості втрачає свою благотворну дію. Задумайся, приміром, над такими поняттями, як свобода, цивілізація і тому подібне. Незважаючи на те, що багато мислячих людей можуть дотримуватись схвальної думки про них, такі речі, виведені за рамки розумного, для людства виявляються згубними… Дай Боже, щоби народам світу, спрямованим наполегливими зусиллями правителів та своїх мудреців і вчених мужів, вдалось зрозуміти, у чому полягає їх найвище благо. Допоки людство упиратиметься у сваволі? Допоки існуватиме кривда? Як довго серед людей пануватимуть хаос і безладдя? Доки розбрат буде спотворювати лице суспільства?.. Вітри розпачу, на жаль, віють звідусіль, а незлагода, що роз’єднує рід людський та завдає йому горя, наростає з кожним днем. Вже зараз можна розпізнати прикмети неминучих потрясінь і хаосу, адже існуючий світопорядок вочевидь виявляє себе вкрай недосконалим. Благаю Бога – хай звеличується Його слава – аби Він милостиво пробудив народи землі, дозволив, щоб наслідки їх поводження були сприятливими для них, і допоміг їм досягти того, що подобає їх положенню.

44

Подивись, як протягом багатьох років земля потерпає від смути, і яка тривога охопила її народи. То війни спустошують її, то завдають лиха раптові й непередбачувані катаклізми. Хоча світ знемагає в злигоднях і бідах, ніхто не призупинився, аби задуматися, у чому ж причина чи джерело подібних нещасть. Кожен раз, коли Істинний Порадник вимовляє слова застереження, он як вони оголошують Його намовником бід і нехтують Його попередженням. Наскільки ж безглузда й недоцільна така поведінка! Не вдається знайти й двох людей, яких можна було б назвати спорідненими внутрішньо і зовнішньо. Свідчення розбрату й ворожнечі видимі повсюдно, хоча всі були створені для злагоди й єднання. Велична Істота мовить: О палко кохані! Скінія єдності зведена; не вважайте одне одного чужими. Ви плоди одного дерева і листя одної гілки. Плекаємо надію, що світло справедливості все ж осяє землю й визволить її від тиранства. Якщо правителі й царі земні – символи влади Бога, хай звеличується Його слава, – піднімуться і зважаться присвятити себе тому, що відповідає вищим інтересам всієї людської спільноти, між чадами її неодмінно запанує справедливість, а сяйво її світла огорне всю землю. Велична Істота мовить: Споруда світової стабільності й порядку трималася й триматиметься надалі на двох нероздільних стовпах винагороди й покарання... В іншому місці Він писав: Бережися, о сонме правителів світу! Немає сили на землі, що своєю непереможною міццю могла б зрівнятися із силою справедливості та мудрості... Блажен правитель, котрий крокує з розгорнутим над ним стягом мудрості і веде за собою рать справедливості. Воістину, він є візерунком, що прикрашає чоло миру і лик безпеки. Не може бути сумніву, що коли б денна зоря справедливості, затьмарена хмарами тиранства, пролилася світлом на людей, лик світу змінився б повністю.

45

О царі християнського світу! Чи не чули ви, як Ісус, Дух Божий, промовляв: „Я відходжу, і вернуся до вас”? Чому ж тоді ви не спромоглися, коли Він повернувся до вас на хмарах небесних, наблизитися до Нього, аби лицезріти Його і приєднатися до тих, хто дістався Його Присутності? І ще Він прорікав: „А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди...” Та все ж подивіться: коли Він таки приніс правду, ви відмовились повернутися обличчями своїми до Нього і вперто продовжували забавлятися своїми розвагами та тішитися ілюзіями. Ви не привітали Його і не шукали Присутності Його, щоби спромогтися почути Божі вірші з уст Його й прилучитися до розмаїтої мудрості Всемогутнього, Всеславного, Всемудрого. Через свою недбалість ви не дозволили подиху Бога овіяти вас і приховали від душ своїх свіжість його пахощів. Ви все насолоджуєтесь блуканням юдоллю своїх розтлінних пристрастей. Ви щезнете, як і все, чим володієте. Та ви неодмінно вернетесь до Бога і, в присутності Того, Хто згуртує воєдино все непорочне творіння будете притягнуті до відповідальності за діяння ваші...

Спливло двадцять років, о царі, протягом яких Ми щодня зазнавали мук нового страждання. Ніхто з тих, що були до нас, не зносив того, що випало Нам. Якби ви тільки збагнули се! Ті, хто повстав проти Нас, стратили нас, пролили нашу кров, розікрали наше майно й спаплюжили наше добре ім’я. Хоч вам відомі мало не всі наші біди, ви виявилися неспроможними спинити руку кривдника. Та чи не ваш прямий обов’язок протистояти деспотизму гнобителя й неупереджено поводитися зі своїми підлеглими, аби ваше високе почуття справедливості змогло проявитися сповна перед усім людством?

Бог передав у ваші руки кермо влади над усім людом, щоб управляли ви ним зі справедливістю, боронили права пригноблених і карали лиходіїв. Якщо ви знехтуєте обов’язком, покладеним на вас Богом у Книзі Його, ваші імена будуть зараховані до тих, хто в Його сприйнятті належить до нечестивців. Гріх ваш, воістину, буде жахливим. Чи вже ж тримаєтесь того, що навіяла вам уява ваша, і відхиляєте заповіді Бога, Найпіднесенішого, Недоступного, Всепідкоряючого, Всемогутнього? Відкиньте те, чим володієте, й горніться до того, що велів вам Бог. Шукайте Його благодаті, бо хто прагне її, ступає прямою Стезею Його.

Обдумайте становище, в якому Ми перебуваємо, й погляньте, яких злигоднів та бід зазнаємо. Не зневажте Нас ні на мить і безсторонньо розсудіть між Нами і Нашими недругами. Се, безсумнівно й вочевидь, піде вам на користь. Ми так ведемо Своє сказання вам і розповідаємо, що випало на Нашу долю, аби змогли ви припинити наші нещастя і полегшити Наш тягар. Хай той, хто забажає, розрадить Наші тривоги, а що ж до небажаючих, то Мій Господь, без сумніву, є найліпшим із помічників.

Попередь і сповісти людей, о Слуго, про Наше Тобі послання, нехай страх ні перед ким не здолає Тебе, і сторонися тих, хто виявляє нерішучість. Наближається день, коли Бог уславить Справу Свою і возвеличить Своє свідчення в очах усіх, хто на небесах, і всіх, хто на землі. За будь-яких обставин покладайся повністю на Господа Твого, зосередь на Ньому погляд Свій і відвернись від усіх, хто зрікається Його істини. Нехай Господь Бог Твій буде достатнім Тобі помічником і розрадником. Ми урочисто заприсяглись домогтися Твого тріумфу на землі і звеличити Справу Нашу над усіма людьми, хай навіть не знайдеться жодного царя, хто поверне до Тебе свій лик.

46

Велична Істота, воліючи відкрити передумови миру і спокою в світі і поступу його народів, накреслила: Мусить настати час, коли повсюдно буде усвідомлена нагальна потреба проведення широкого всеохоплювального зібрання людей. На ньому обов’язково мають бути присутніми правителі та владарі земні, які, беручи участь в обговореннях, мусять розглянути шляхи та засоби заснування між людьми у світі підвалин Великого Миру. Такий мир вимагає від великих держав готовності до повного взаємного примирення заради спокою народів землі. Коли якийсь правитель підніметься зі зброєю проти іншого, всі як один мають повстати і гуртом перешкодити йому. За таких дій держави світу вже не потребуватимуть інших збройних сил, крім необхідних для підтримання безпеки своїх володінь і збереження внутрішнього порядку в межах своїх територій. Це стане гарантією миру і спокою кожному народові, урядові й країні. Плекаємо надію, що монархи й правителі землі, як віддзеркалення благодатного всемогутнього імені Божого, здатні піднестися до положення сього і врятувати людство від натиску тиранії… Близиться день, коли всі народи світу приймуть єдину вселюдську мову і єдине загальне письмо. Коли се здійсниться, в яке б місто не прибув мандрівник, він почуватиметься так, наче дістався рідної домівки. Такі речі обов’язкові й цілком необхідні. Кожному, хто наділений проникливістю й розумінням, слід докладати зусиль, аби втілити сю ідею в життя і діяння… Справжньою людиною є та, що нині віддає себе служінню всьому роду людському. Велична Істота мовить: Благословенний і щасливий той, хто піднімається на відстоювання кращих інтересів народів та племен земних. В іншому місці Вона проголосила: Не той має пишатися, хто любить власну країну, а скоріше той, хто любить увесь світ. Земля ж є однією країною, а людство – її громадянами.

47

О ви, правителі землі! З якою метою затьмарили ви сяяння Сонця і змусили його припинити світіння? Прислухайтеся до поради, наданої вам Пером Всевишнього, щоб, можливо, і ви, і бідняки могли здобути мир і спокій. Благаємо Бога допомогти владарям земним утвердити мир на планеті. Він, істинно, поводиться так, як воліє.

О володарі землі! Ми бачимо, як щороку ви збільшуєте свої видатки, покладаючи їх ярмо на підлеглих. Це справді є цілковитою і кричущою несправедливістю. Бійтеся зітхань і сліз цього Зганьбленого й не накладайте непомірних тягарів на свої народи. Не оббирайте їх, аби зводити палаци для себе; радше бажайте їм того, чого зичите собі. Так Ми розкриваємо перед вашими очима те, що є корисним для вас, якби ж ви тільки дійшли до цього розумом. Ваш люд – то ваше багатство. Остерігайтесь, щоби правління ваше не порушило заповіді Бога, і ви не кинули своїх підопічних у руки розбійників. Завдяки їм ви владарюєте, їх засобами живете, з їх допомогою перемагаєте. І все ж, до чого ж зневажливо ви з ними поводитесь! Як це дивно, навіть надто дивно!

Тепер, коли ви відмовились від Найвеличнішого Миру, міцно тримайтеся сього Малого Миру, щоб змогли ви хоч трохи поліпшити своє власне становище і становище ваших підлеглих.

О правителі землі! Примиріться один з одним, щоб не знадобилося вам більше озброєнь, аніж для охорони своїх територій і володінь. Остерігайтесь знехтувати порадою Всезнаючого, Відданого.

Об’єднайтеся, о правителі землі, і вам вдасться стишити бурю незгоди між вами, а ваші народи знайдуть спочинок, якщо ви з тих, хто розуміє. Коли хтось з-поміж вас повстане зі зброєю проти іншого, підніміться всі проти нього, бо се буде не що інше, як очевидний вияв справедливості.

48

О ви, обрані представники народу в кожній країні! Тримайте раду між собою і хай вас турбує тільки те, що є корисним для людства і покращує його становище, якщо ви з тих, хто є уважним. Сприймайте світ як тіло людини: хоча вона й створена здоровою і довершеною, з різних причин страждає тяжкими розладами і недугами. Ні на день їй не ставало краще, навпаки, хвороба все посилювалася, адже вона підпала під лікування лікарів-неуків, які в усьому керувались своїми власними пристрастями і допускалися жахливих помилок. Якщо вряди-годи й траплялося, що завдяки піклуванню умілого лікаря якийсь із членів того тіла був зцілений, решта ж, як і досі, залишалися хворими. Так говорить вам Всезнаючий, Всемудрий.

Цього дня Ми бачимо світ у милості правителів настільки сп’янілих від пихи, що вони нездатні чітко розгледіти власної найсуттєвішої вигоди, а тим паче розпізнати Одкровення, таке бентежне й хвилююче, як це. І коли б хтось із них не намагався покращити його стан, він робив се заради власною користі, визнавав він те чи ні; і ганебність такого мотивування обмежувала його спроможність лікувати й зцілювати.

Те ж, що Господь визначив як найдієвіші ліки і наймогутніший засіб для зцілення всього світу, є поєднанням усіх його народів в одній загальнолюдській Справі, єдиній спільній Вірі. Досягти сього можна не інакше, як силою вправного, всемогутнього і натхненного Лікаря. Се, воістину, правда, а все інше – омана.

49

О брате Мій! Коли істинний шукач зважується податися в пошуки стежиною пізнання Старого Днями, він мусить передусім очистити серце своє – престол одкровення заповітних Божих таїнств – від затьмарювального пилу всіх набутих знань та намовлянь тих, хто є втіленням сатанинських фантазій. Він має омити груди свої, святилище неминущої любові Коханого, від усякої скверни й освятити душу свою від усього, що належить до води і праху, від будь-яких примарних і скороминущих уподобань. Він мусить так очистити серце своє, щоб не лишилося там і сліду ні любові, ні ненависті, аби та любов не ввела його сліпо в оману, а ненависть не відвабила його від істини. Так само і ти сього Дня засвідчуєш, як більшість людей, через таку любов та ненависть втративши безсмертний Лик, заблукала далеко від Уособлень Божественних таїнств і тепер тиняється без пастиря серед пустелі забуття й гріха.

Той шукач мусить повсякчас покладатися на Бога, повинен зректися народів землі, відсторонитися від світу праху й міцно триматися Того, Хто є Господь Господ. Ніколи не прагнучи піднесення над жодною людиною, він мусить стерти зі скрижалі серця свого всякий слід гордині й марнославства, набратися терпіння й смиренності, зберігати мовчання та утримуватись від пустих балачок. Бо ж язик – то тліюче полум’я, а надмірна говірливість – смертельна отрута. Фізичне полум’я поглинає тіло, а вогонь мовлення пожирає і серце, і душу. Дія першого триває недовго, наслідки ж другого утримуються віками.

Шукачеві тому слід також розцінювати лихослів’я як тяжкий гріх і триматися осторонь від його осередків, бо лихослів’я гасить світло серця і затьмарює життя душі. Йому належить вдовольнятися малим, звільнившись від усіх надмірних бажань. Він має високо цінувати товариство тих, що зреклися світу, і надзвичайно бажаним для себе вважати уникнення самохвальців та людей метушливих. Щодня на світанку мусить він звертатися до Бога і всією душею наполегливо віддаватися пошукам свого Коханого. Кожну зрадливу думку він повинен відганяти полум’ям люблячого спомину Його і миттєво, мов блискавка, лишати поза увагою все, опріч Нього. У скрутну хвилину має він подати руку допомоги нужденним і ніколи не відмовляти у підтримці знедоленим. Він мусить добре ставитися до тварин, а тим паче до своїх побратимів-людей, тих, хто наділений даром мови. Не вагаючись, повинен він принести в жертву життя своє за свого Коханого та не дозволяти людському осуду відвернути себе від Істини. Не слід йому зичити іншим того, чого він не хоче для себе, й роздавати обіцянки, яких не виконує. Усім серцем він має уникати товариства лиходіїв і молитися за прощення їх гріхів. Йому належить прощати грішника і не ставитися з презирством до його жалюгідного стану, бо ніхто не знає, чим скінчить він сам. Як часто грішний у свій смертний час осягав суть віри й, осушивши келих безсмертя, полинав до Вишнього Сонму! І скільки разів благочестивий віруючий в годину вознесіння душі своєї змінювався настільки, що провалювався в самісінький пекельний вогонь!

Являючи сі переконливі й вагомі слова, Ми намагаємось наставити шукача, що все, крім Бога, йому слід вважати скороминущим, а все навкруги, крім Того, Хто є Предметом усілякого поклоніння, – за цілковите ніщо.

50

Будьте чесними з собою і в поводженні з іншими, щоби діяння ваші виявили свідчення справедливості серед Наших відданих слуг. Пильнуйте, аби не замірилися ви на майно ближнього свого. Покажіть себе гідними його довір’я і впевненості у вас і не приховуйте від нужденних дарів, благодаттю Бога наданих Вам. Воістину, Він віддячить щедрим і подвійно відшкодує їхні витрати. Немає Бога, крім Нього. Все творіння й царство його належать Йому. Він наділяє дарами Своїми, кого воліє, і кому воліє, відмовляє в них. Він є Великим Дарувальником, Прещедрим, Великодушним.

Промов: Навчайте Справі Божій, о люди Бага, бо Він призначив кожному обов’язок проголошувати Його Послання, вважаючи це найбільш похвальним з усіх вчинків. Таке діяння є прийнятним тільки тоді, коли той, хто навчає Справі, сам непохитно вірує в Бога, Верховного Заступника, Благодатного, Всемогутнього. Крім того, Він повелів, що Справі Його слід учити силою людської мови, а не вдаватися до примушування. Так Його закон був надісланий із Царства Того, Хто є Найпіднесеніший, Всемудрий. Остерігайтесь будь з ким сперечатися – намагайтеся донести істину в привітній формі і в найпереконливішому повчанні. І якщо слухач ваш відгукнеться, він зробить се у власних інтересах; коли ж ні – облиште його й зверніть лики свої до священного Двору Божого, престолу променистої святості.

Ні з ким не сперечайтеся стосовно речей і справ мирських, адже Бог полишив їх тим, хто їх уподобав. З усього світу Він обрав для Себе серця людей – серця, що підкоряти їх дано воїнствам одкровення й мовлення. Так було визначено Перстами Бага на Скрижалі нескасовної Божої настанови за велінням Того, Хто є Верховним Упорядником, Всезнаючим.

51

Будь щедрим у благоденстві і вдячним у скруті. Будь гідними довір’я ближнього свого і дивись на нього зі світлим і дружнім обличчям. Будь скарбницею для бідних, напутником для багатих, чутливим до благань нужденних і свято дотримуйся своїх обіцянок. Будь чесним у судженнях своїх та обачним у мові. Не будь несправедливим ні з ким і з безмежною лагідністю поводься з усіма. Стань мов світильник для тих, хто в темряві, радістю для засмучених, морем для спраглих, притулком для злиденних, опорою й захисником жертвам гноблення. Хай усі твої вчинки відзначаються чистотою й чесністю. Будь домівкою для чужоземця, бальзамом стражденному, оплотом для біженця. Будь очима сліпому й направляючим світлом на шляху заблудлого. Стань оздобою лика істини, вінцем на чолі відданості, колоною храму праведності, подихом життя для тіла людства, знаменом воїнства справедливості, світилом над обрієм доброчесності, росою для персті людського серця, ковчегом в океані знань, сонцем на небі щедрості, самоцвітом у короні мудрості, яскравим світилом на небозводі твого покоління, плодом на древі смиренності.

52

Першорядний обов’язок, покладений на людей вслід за визнанням Того, Хто є Вічна Істина, – непохитність у Його Справі. Міцно тримайся його і стань серед тих, чиї помисли звернуті до Бога. Ніяке діяння, яким би похвальним воно не було, не могло і не зможе ніколи зрівнятися з сим. Воно – цар усіх діянь, як засвідчує Господь твій, Всевишній, Наймогутніший.

53

Праведністю Бога присягаюсь! Сей світ з його суєтністю і показною пишнотою, всіма його можливими принадами, перед Богом є настільки ж нікчемним, як прах і попіл – ба, гідним ще меншої уваги. Якби ж серця людей змогли осягнути се! Повністю очистіться, о люди Бага, від бруду сього світу та всього йому приналежного. Сам Бог надає Мені свідчення. Не личить вам ота земна суєта. Покиньте її на тих, кому вона до вподоби, і зосередьте зір свій на сьому пресвятому й променистому Образі.

Що ж личить вам, так це любов Божа і любов Того, Хто є Явителем Його Сутності, та дотримання всього, що Він вирішує призначити вам, якби ж ви тільки знали.

Промов: Нехай правдивість та чемність будуть окрасою вашою. Не позбавляйте себе убрання терпіння й справедливості, аби пахощі благочестя від сердець ваших навіювалися всім створінням. Скажи: Пильнуйте, о люди Бага, щоб не ходити вам стежинами тих, чиї слова розходяться з ділами. Докладайте зусиль, щоб спромоглися ви явити народам землі передвістя Бога і віддзеркалити Його заповіді. Хай діяння ваші стануть орієнтиром для усього людства, позаяк запевнення більшості людей, як високого так і низького положення, не збігаються з їхньою поведінкою. Саме своїми вчинками зумієте виокремити себе з-поміж інших. Завдяки їм сяйво світла вашого зможе пролитися на всю землю. Щаслива та людина, яка зважає на Мої поради й дотримується настанов, мовлених Тим, Хто є Всезнаючим, Всемудрим.

54

При зустрічі з приниженими або зневаженими, не відвертайтесь з відразою од них, бо Цар Слави завжди пильнує за ними й оточує їх такою добротою, якої не збагнути нікому, крім тих, хто дозволив своїм бажанням і прагненням злитися із Волею Господа вашого, Благодатного, Всемудрого. О ви, багатії земні! Не цурайтеся бідняка, що лежить у поросі, ні, радше потоваришуйте з ним і нехай розповість він вам про ті нещастя, яких незбагненним Божим Велінням йому довелося зазнати. Праведністю Бога присягаюсь! Під час вашого спілкування з ним Вишні сонми дивитимуться на вас, клопотатимуться за вас, звеличуватимуть ваші імена й прославлятимуть ваші благодіяння. Благословенні ті освічені, що не хизуються своїми досягненнями, і благо праведним, що не глузують з грішників, а радше приховують їхні проступки, аби їх власні провини могли лишатися схованими від очей людських.

55

Наше бажання і прагнення полягає в тому, щоби кожен з вас міг стати джерелом усякого блага і взірцем доброчесності для всього людства. Остерігайтесь віддати перевагу собі перед своїм ближнім. Зосередьте свій погляд на Тому, Хто є Божим Храмом серед людей. Він насправді поклав життя своє на покуту, аби порятувати світ. Він, воістину, Всещедрий, Благодатний, Всевишній. Коли між вами виникнуть суперечності, подивіться, як Я стою перед лицями вашими, і в ім’я Моє вибачте одне одному провинності на знак вашої прихильності до Моєї явної й світосяйної Справи. Нам відрадно повсякчас споглядати вас у раю Мого благовоління в злагоді й порозумінні і вдихати від ваших діянь аромат дружелюбності й єднання, ніжної прихильності і товариськості. Так наставляє Вас Всезнаючий, Вірний. З Вами Ми завжди поряд; а якщо Ми вдихнемо пахощів вашого братерства, серце Наше, безперечно, втішиться, бо ніщо інше не зможе Нас удовольнити. Засвідчує те кожен, хто наділений справжнім розумінням.

56

Зі здобуттям перемоги кожен визнає себе віруючим і поспішить під захисток Віри Божої. Щасливі ті, хто в дні вселенських випробувань стійко трималися Справи й відмовлялися одступити від її істини.

57

Тих, що покинули свою країну з наміром навчати Справі Нашій, Дух Вірний укріпить своєю міццю. Їх скрізь супроводжуватиме гурт наших обраних ангелів, як наказано Тим, Хто є Всемогутній, Всемудрий. Яке велике блаженство очікує того, хто удостоївся честі служити Всемогутньому! Життям Моїм присягаюсь! Ніякий величний вчинок не зрівняється з сим, окрім діянь, котрі благословив Бог, Всевладний, Наймогутніший. Таке служіння, – то, воістину, князь усіх благих діянь та окраса будь-якого праведного вчинку. Так призначено Тим, Хто є Повновладним Явителем, Старим Днями.

Хто б не піднявся навчати Справі Нашій, неодмінно мусить зректися усього земного і повсякчас вважати тріумф Нашої Віри своїм найвищим прагненням. Так і справді прописано в Прихованій Скрижалі. І коли в ім’я Справи Господа свого він зважиться облишити дім свій, то має сповнитись цілковитим довір’ям до Бога – найкращим спорядженням в ту подорож – і облачитися в убрання доброчесності. Таким є веління Бога, Всемогутнього, Всехвального.

Коли ж загориться він огнем любові Його, коли відмовиться від усього сущого, слова із уст його запалять тих, хто слухатиме його. Господь твій справді Всевідаючий, Всеобізнаний. Щасливий той, хто почув Наш глас, хто відгукнувся на Наш заклик. Він, воістину, з тих, хто буде приближений до Нас.

58

Подумайте лише про недалекість людей. Вони домагаються того, що шкодить їм, і відкидають те, що їм на користь. Вони насправді з тих, хто збився з праведного шляху. Ми помічаємо, як деякі, прагнучи свободи, пишаються нею. Подібні особи перебувають у безодні невігластва.

Свобода в кінцевому результаті мусить призвести до бунтарства, полум’я якого ніщо не може загасити. Так застерігає вас Той, Хто є Рахівником, Всевідаючим. Тож маєте знати, що уособленням свободи та її символом є тварина. Людині ж подобає примиритися з тими обмеженнями, які захистять її від власної неосвіченості і вбережуть від кривди заколотника. Свобода змушує людину переступати рамки пристойності і підривати гідність свого положення. Вона принижує її до рівня крайньої розбещеності й гріховності.

Вважайте людей паствою, котрій для захисту потрібен пастир. Се, воістину, правда, цілковита правда. Ми схвалюємо свободу за певних обставин, за інших же відмовляємось її підтримати. Ми, воістину, Всевідаючі.

Промов: Істинна свобода полягає в підкоренні заповідям Моїм, як мало ви ще знаєте про се. Якби люди дотримувались того, що Ми надіслали їм із Небес Одкровення, вони напевне досягли б ідеальної свободи. Щасливий той, хто усвідомлює Задум Божий в усьому, що відкрив Він з Небес Своєї Волі, яка пронизує все суще. Промов: Свободу, що є благотворною для вас, ніде не можна віднайти, крім цілковитого упокорення перед Богом, Вічною Істиною. Хто скуштував його солодкості, відмовиться поступитися ним за всі скарби земні й небесні.

59

Хто до закінчення повної тисячі років заявлятиме про Одкровення, отримане безпосередньо від Бога, така людина, без сумніву, є підступним самозванцем. Молимося Богові, аби Він милостиво поміг їй відмовитися від подібних домагань і зректися їх. Якщо вона розкається, Бог, поза сумнівом, пробачить її. Та коли ж людина упиратиметься у своїй заблуді, Бог неодмінно надішле того, хто обійдеться з нею немилосердно. Караючи, Бог є справді лютим! Хто б не розтлумачив цей вірш інакше від його явного смислу, є позбавленим Духу Божого і Його милосердя, що охоплюють все суще. Бійтеся Бога і не керуйтеся своїми пустими ілюзіями. Ні, радше дотримуйтесь велінь Господа вашого, Всемогутнього, Всемудрого.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 1199

В Ім’я Бога, Піднесеного, Всевишнього.

Джерелом усього блага є віра в Бога, покірність владі Його та вдоволеність Його святою волею й бажанням.

Суть мудрості – страх Божий, трепет перед Його покутою та карою й усвідомлення Його справедливості й веління.

Суть релігії – засвідчувати явлене Господом і дотримуватись визначеного Ним у могутній Книзі Його.

Джерело всілякої слави – в прийнятті всього, дарованого Господом, і задоволення тим, що призначив Бог.

Суть любові для людини – прихилити серце своє до Коханого, зректися всього, опріч Нього, і не мріяти ні про що, крім бажаного для Господа її.

Справжнє пам’ятання – поминати Господа, Всехвального, і забути про все, крім Нього.

Істинна опора для слуги – займатися своїм фахом і слідувати своєму покликанню на світі сьому, міцно триматися Господа, не прагнути нічого, тільки Його благовоління, адже в Його Десницях – доля всіх слуг Його.

Суть зречення для людини – повернути обличчя своє до двору Господа, увійти в Його Присутність, споглядати Лик Його і бути свідком перед Ним.

Суть розуміння – свідчити про свою бідність, підкоритися Волі Господа, Повновладного, Милостивого, Всесильного.

Джерело відваги й сили – просування Слова Божого та непохитність у Його Любові.

Суть милосердя для слуги – переповідати благословення Господа його й дякувати Йому повсякчас і за будь-яких обставин.

Суть віри – малочисленність слів та безліч вчинків; той, чиї слова переважають над вчинками, нехай знає: воістину, смерть для нього краща за життя.

Суть справжньої захищеності – зберігати мовчання, бачити минущість речей та зректися світу.

Початок великодушності – коли людина витрачає свої статки на себе саму, свою сім’ю та на бідняків серед побратимів у Вірі.

Суть багатства – любов до Мене; хто любить Мене – володар усього сущого, хто ж не любить Мене, той дійсно належить до бідних і нужденних. Се те, що відкрив Перст Слави та Величі.

Джерело всякого лиха для людини – відвернутися від Господа свого й прихилити серце своє до всього, що є нечестивим.

Найпекучіший вогонь – сумніватися в знаменнях Божих, марно оспорювати явлене Ним, зректися Його й триматися спогорда перед Ним.

Джерело всього навчання – знання Бога, хай звеличується Слава Його, а сього не здобути інакше, як через пізнання Божественного Явлення Його.

Суть приниження – вийти з-під захисту Милосердного й шукати притулку в Нечестивого.

Джерело гріха – не вірити в Єдиного Бога істинного, довіряти чому завгодно, крім Нього, й уникати Повеління Його.

Істинна втрата – у того, хто змарнував дні свої в цілковитому невіданні про самого себе.

Суттю всього, Нами тобі явленого, є Справедливість, звільнення людини від марних прагнень та наслідувань, розпізнавання поглядом єдності славного творіння рук Його та споглядання всього сущого допитливим поглядом.

Так научили Ми тебе, явили тобі Слова Мудрості, аби став ти вдячним Господу, Богу твоєму, і тим прославився серед усіх народів.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 1291

Він Пресвятий, Найвеличніший, Найпіднесеніший, Всевишній.

О Ім’я Моє! Віддай Богу хвалу, бо Він милостиво обрав тебе бути потоком щедроти для того, що Ми засіяли в чисту й благодатну землю, й сподобив тебе стати весною ніжної милості для дивних величних дерев, посаджених Нами. Такою великою насправді є ся ласка, що з усього сущого ніщо у світі буття не в змозі зрівнятися з нею. Більше того, Ми дозволили тобі відпити добірного вина мовлення із чаші небесних дарів Господа твого милосердного, яка є ніщо інше, як сі Уста святості – Уста, які, щойно розімкнувшись, оживили все творіння, привели в рух все суще й змусили Солов’я защебетати своїми трелями. Се Водограй живої води для всього, що знаходиться в царстві буття.

Як часто Ми овівали тебе чарівними пахощами Всемилосердного від Гілки сеї, що рухається над Скрижаллю Господа твого, Могутнього, Нестримного. Праведністю Єдиного Бога істинного присягаюсь! Коли б усі створіння, видимі й невидимі, полинули до Нього, ти б виявив, що вони спрямовують політ до Верховної Мети, Місця, де божественне Дерево Лотос виголошує: „Воістину, немає Бога, крім Мене, Всемогутнього, Всещедрого”.

Великим є твоє благословення, адже подорожував ти землями Бога і став уособленням радості й переконаності для людей Бага, котрі зреклися всього, крім Нього, й спрямували серця свої до сього Двору, що осяяв блиском своїм усі царства й оросив їх вируючими водами сього Океану, які окропили й тебе самого, – Океану, що огорнув усе суще.

Ти дійсно збагнув, як важливо надавати допомогу Богові, й піднявся, щоб досягти сього силою мудрості й мовлення. Промов: Помагати Мені означає навчати Справі Моїй. То є суть, якою пронизані всі Скрижалі. Се незмінна заповідь Божа, вічна в минулому, вічна у майбутньому. Зрозумійте ж це, О ви, наділені проникливістю. Тим, хто переступив межі мудрості, не вдається дійти смислу підтримки Богові, як те сформульовано в Книзі. Промов: Побійтеся Бога й не сійте сім’я розбрату поміж людьми. Виконуйте те, що повелів вам Господь ваш, Всемогутній, Всевідаючий. Він, знаючи суть перемоги, передав її тобі словами, котрі ніколи не вдасться спотворити пустопорожнім фантазіям тих, хто нестямно блукає пустелею сумнівів.

О Ім’я Моє! Дозволь усьому сущому знову відпити сповна з сього келиха, що примусив здійматися моря. А відтак, розпали в серцях полум’яний вогонь, який запалав від сього багряного Дерева, щоби піднялися вони прославляти й звеличувати Ім’я Його серед послідовників усіх Віровчень.

До Нашого Престолу дійшли численні листи від тебе. Як вияв милості з Нашого боку Ми уважно прочитали їх і для кожного імені, на які ти в них послався, Ми відкрили те, що схвилює уми людські й змусить душі злетіти у височінь. Більш того, Ми неодноразово дозволяли тобі почути щебетання пташок райських і прислухатись до співу солов’їв, що в гущавині гілок виводять свої трелі. Так Перо Боже було приведено в рух на згадку про тебе, щоб міг ти научати людей силою сього висловлювання, якому за божественним велінням судилося стати виявленням знамення Його слави.

Благословенним є місце, де прозвучав гімн хвали Йому, і благословен слух, що почув надіслане з небес ніжної прихильності Господа твого, Всемилосердного.

Наставляй слуг Божих у тому, у чому Ми наставляли тебе, щоб могли вони утриматися від усього, що забороняє їм Книга-Матір. Хто вдається до вчинків, що сіють безлад поміж людьми, насправді далеко відхилився від допомоги Богу та Справі Його й у Скрижалі, призначеній Богом стати світанням всіх Скрижалей, залічений до заколотників.

Промов: Якби була на те наша воля, Ми посприяли б перемозі Справи сеї силою єдиного слова із Нашої присутності. Він поправді Всесильний, Всепідкоряючий. Був би то Божий намір, із лісів небесної могутності з’явився б дужий неприборканий лев із риканням, подібним до перекотів грому, що відлунюється серед гір. Оскільки ж Наше любляче провидіння перевершує все, Ми визначили, що цілковите торжество повинно досягатися з допомогою дару мови й переконування, завдяки чому Наші слуги по всій землі могли б прилучитися до божественного блага. Се лише знак Божої щедрості, якої вони удостоєні. Воістину, твій Господь Вседостатній, Найпіднесеніший.

Промов: Побійтеся Бога й уникайте вчинків, які б завдали жалю любим Моїм на землі. Так велить вам Перо се, зрушене Пером Слави на терені мудрості й істинного розуміння.

Передавай вітання Мої тим, чиї лиця віддзеркалюють сяйво Бага, а тоді перекажи їм слова сі, якими втішаються очі праведних. Слава Божа спочиває на тобі й на тих, хто міцно ухопився Проводу Божого, Відкривача віршів...

Утримуй жителів тих країв від зухвалих вчинків, від сварок, ворожнечі та від усього, що є джерелом прикростей. Гідним похвали в дні сі є праця на благо Справи. Якби ті люди, що домагаються певних цілей, присвятили себе навчанню Справі, усі жителі тих країв невдовзі одягнулися б в шати віри.

Якби хтось скуштував солодкості наведеного нижче уривка зі Скрижалі, відкритої на честь Набіля з Каїну, він одразу б усвідомив важливість такої допомоги: „Мова людини – то сутність, що намагається справити враження і потребує стриманості. Щодо її впливу, то він обумовлюється витонченістю, яка, в свою чергу, визначається безсторонністю і чистотою серця. Стриманість же має поєднуватись з тактовністю і мудрістю, як і заповідається у Святих Письменах і Скрижалях”.

О Ім’я Моє! Мова мусить мати проникаючу силу. Бо будучи позбавленою сеї якості, вона не матиме впливу. А її вплив залежить від духу, що є чистим, і серця, що є незаплямованим. Вона так само потребує стриманості, без якої слухач не зможе осягнути сказане, а скоріш чинитиме опір від самого початку. Стриманість же здобувається вплітанням у мову знаків божественної мудрості, якими сповнені священні Книги і Скрижалі. Якщо мова людини у суті своїй буде наділена сими визначальними рисами, вона виявиться надзвичайно дієвою й стане головним чинником у переродженні душ людських. Се положення верховного тріумфу й небесного панування. Хто його досягає, здобуває силу навчати Справі Божій й завойовувати серця й уми людей.

О Ім’я Моє! Денна Зоря мовлення, яскраво сяючи зі світання божественного Одкровення, пролила таке світло на Письмена і Скрижалі, що царство мовлення й верховні володіння розуміння тремтять від радості й захвату і випромінюють блиск Його світла, та все ж більшість людей перебувають у невіданні.

Тема допомоги й підтримки вже не раз проливалася і проливатиметься надалі з Пера Провидіння заради застереження друзів Бога не вдаватися до діянь, що можуть призвести до ворожнечі й сум’яття. На всіх і кожного з них покладається обов’язок невтомно відшукувати способи сприяння Божій Справі так, як Ми вже роз’яснили. Се лише знак Його виняткової милості, дарованої любим Його, щоб кожен з них міг досягти положення, описаного словами: „Хто оживляє душу, той воістину оживив усе людство”.

Скороминуще владування перебувало й перебуватиме надалі в тіні Сього положення. Його термін наперед визначений в Книзі Бога. Він і справді обізнаний з тим, що й проявиться силою могуття Його. Воістину, Він Могутній, Всепідкоряючий, Всесильний, Всевідаючий, Всемудрий.

Освячені душі мають зважити й осмислити в серцях своїх методи научання. З текстів дивних небесних Письмен потрібно їм заучувати висловлювання й цитати на різні теми, щоби в мові своїй могли вони повторювати, коли це доречно, божественні вірші, адже святі вірші сі є найсильнішим еліксиром, найвеличнішим і наймогутнішим талісманом. Дія їх проявляється настільки переконливо, що в слухача не виникне підстав для вагань. Життям Моїм клянуся! Се Одкровення наділене такою силою, що воно діятиме мов приваба для усіх народів і племен землі. Якщо на мить зосередитись і порозмислити, то доведеться визнати, що ні для кого не знайдеться і не може бути місця, куди б вдалося сховатися.

Кітаб-і-Аґдас відкрита у такий спосіб, що вона притягує й вміщує в себе всі божественно призначені Завіти. Блаженні ті, що вдумливо читають її. Блаженні ті, що осягають її. Блаженні ті, які роздумують над нею. Блаженні ті, що обмірковують її зміст. За своїм розмахом вона є настільки безмежною, що охопила всіх людей раніше, ніж вони встигли усвідомити її. Незабаром її верховна влада, її проникний вплив і велич її могуття будуть явлені на землі. Воістину, твій Бог є Всевідаючим, Всеобізнаним.

О Ім’я Моє! Прислухайся до Голосу Мого, що лунає від Мого Престолу. Він бажає повсякчас згадувати твоє ім’я, бо ти довів свою непохитність у звеличуванні чеснот Його серед людей. Твій Господь справді цінує відданість, коли вона проявляється в царстві творіння, і надав їй першорядного значення серед більшості похвальних якостей. Воістину, Він є Могутнім і Владним.

А ще знай, що Ми почули хвалу, мовлену тобою під час спілкування з Богом, Господом твоїм, Піднесеним, Благодатним. Великим, воістину, є блаженство, що очікує тебе, бо ти обмежив свої власні заняття на користь сеї непохитної, сеї могутньої й осяйної Справи. Благаємо Бога перетворити твій заклик на магніт, що притягуватиме втілення імен у світі існування, щоби всі істоти з доброї волі поспішили прислухатися до нього. Немає Бога, крім Нього, Піднесеного, Неперевершеного, Віковічно Благословенного, Величного, Найяснішого, Преславного, Прещедрого, Всевідаючого, Всеобізнаного.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 1469

Він Той, хто говорить силою Істини у Царстві Мовлення.

О ви, уособлення справедливості й неупередженості та прояви чесності й небесних щедрот! В сльозах і зажурі волає цей Зганьблений, промовляючи: О Боже, мій Боже! Прикрась чоло Твоїх любих вінцем зречення й облачи їх храми в одежі праведності.

Людям Бага належить сприяти торжеству Господа з допомогою сили свого мовлення й научати людей своїми добрими ділами й праведною вдачею, бо ж вчинки справляють більше враження, аніж слова.

О Гейдар-Алі! Твоєю хай буде хвала Божа та Його слава. Промов: порядність, чеснота, мудрість і свята вдача сприяють піднесенню людини, в той час як нечесність, шахрайство, неуцтво та лицемірство ведуть до її приниження. Життям Моїм присягаюсь! Достоїнство людини полягає не в прикрасах чи багатстві, а радше, у доброчесному поводженні й істинному розумінні. Більшість людей Персії погрузли в ілюзіях і пустих фантазіях. Наскільки ж велика різниця між становищем цих людей і положенням тих доблесних душ, що проминули море імен і поставили шатра свої на берегах океану зречення. Насправді ніхто, крім небагатьох із нинішнього покоління, ще не гідний почути щебету голубок всевишнього Раю. „Мало хто з Моїх слуг по-справжньому вдячний” (Коран 34:12). Люди здебільшого втішаються забобонами. Одна краплина з моря обману дорожча для них за океан безсумнівності. Міцно вхопившись за імена, вони позбавляють себе справжньої внутрішньої суті, і вчепившись за пустопорожні вигадки, перебувають осторонь Світання небесних передвість. Дасть Бог, ви за будь-яких умов зможете отримати милостиву підтримку, щоб розбити на скалки ідолів марновірства й відкинути завіси з людської уяви. Кермо влади в руках Бога, Першоджерела одкровення та натхнення, Повелителя Дня Воскресіння.

Ми чули, що чоловік, про якого йдеться, посилався на декого з вчителів Віри. Він дійсно говорив правду. Деякі легковажні душі блукають по землі і, прикриваючись іменем Бога, завдають великої шкоди Справі Його, називаючи це просуванням і поширенням Слова Божого, і таке відбувається всупереч тому, що якості вчителів Віри, подібно зіркам, променяться на небозводі божественних Скрижалей. Кожна неупереджена людина засвідчує і кожен, наділений прозорливістю, добре знає, що Єдиний Бог істинний – хай звеличується слава Його – безупинно пояснював і висвітлював те, що підносить положення й підвищує достоїнство чад людських.

Серед скупчень народу люди Бага сяють яскраво, мов свічки, міцно тримаючись задуманого Богом. Положення се височіє над усіма положеннями. Благо тому, хто відкинув все, чим володіє люд земний, жадаючи того, що належить Богу, Повновладному Властителю вічності.

Промов: О Боже, мій Боже! Ти бачиш, як обертаюсь я навколо Волі Твоєї, спрямувавши погляд свій до обрію Твоєї щедрості і з нетерпінням очікую появу променистих проблисків сонця милостей Твоїх. Благаю, о Коханий кожного чуйного серця і Мріє наближених до Тебе, помогти любим Твоїм звільнитися від своїх власних уподобань і неухильно дотримуюватись всього, що до вподоби Тобі. Одягни їх, о Господи, в убрання праведності й осяй їх блиском світла зречення. А потім склич їм на допомогу воїнства мудрості й мовлення, аби могли вони возвеличувати Слово Твоє поміж творіннями Твоїми й проголошувати Твою Справу серед Твоїх слуг. Воістину, Ти в силах чинити, що волієш, і в десниці Твоїй стерно правління всіма ділами. Немає Бога, крім Тебе, Могутнього, Вічнопрощаючого.

О ти, хто повернув свій погляд до лику Мого! Сими днями сталося таке, що завдало мені невимовної скорботи. Деякі з нечестивців, заявляючи про свою відданість Справі Божій, вдалися до таких діянь, від яких здригнулися тіла щирості, чесності, справедливості й неупередженості. Одна відома особа, до якої поставилися із надзвичайною добротою та ласкою, скоїла те, від чого на очі Божі навернулися сльози. Раніше Ми вже висловлювали застереження й попередження, потім багато років тримали справу сю в секреті, сподіваючись, що він опам’ятається й розкається. Проте, все виявилось марним. Кінець-кінцем, він доклав зусиль, щоб спаплюжити Справу Божу в очах всього люду. Він пошматував покров справедливості, не виявляючи співчуття ні до себе самого, ані до Справи Божої. Та нині діяння деякого завдали набагато глибшого жалю, ніж вчинки згаданої особи. Благай Бога, Істинного, аби він милостиво сподобив недбалих схаменутись і розкаятись. Воістину, Він Прощаючий, Щедрий, Найшляхетніший.

У дні сі обов’язок кожного – твердо триматися єдності й злагоди і невтомно трудитися на благо Справи Божої, щоб заблудлі душі змогли досягти того, що призведе до незмінного процвітання.

Стисло кажучи, розкол між різними сектами дав дорогу слабкості. Кожна секта обрала власний шлях і гне свою лінію. Всупереч явній сліпоті й необізнаності, вони пишаються своєю прозорливістю та ерудицією. Серед них трапляються містики, котрі зберігають відданість Віровченню ісламу, а деякі з них захоплюються тим, що призводить до неробства й відлюдності. Богом присягаюсь! Се принижує положення людини й сповнює її чванством. Людина мусить приносити плоди. А хто не родить плодів, за словами Духа (Ісуса), подібний до безплідного дерева, котре годиться тільки у вогонь.

Сказане вищезгаданими особами стосовно положень Божественної Єдності великою мірою посприяє неробству й марним фантазіям. Смертні сі вочевидь зневажили різницю в становищі й почали уявляти себе Богом, а Бог між тим незмірно піднесений над усім сущим. Кожна жива істота, проте, являє Його ознаки, котрі є лише Його породженням, а не Його Власним Єством. Всі ті ознаки відображуються і помітні в книзі буття, а згортки із зображенням форми й будови всесвіту дійсно є найвеличнішою книгою. З неї кожна прониклива людина усвідомить, що c?ме виведе її на Пряму Стезю й сподобить почути Велике Сповіщення. Уяви собі проміння сонця, світло якого огорнуло весь світ. Промені походять від сонця, являючи його природу, але самі по собі не є сонцем. Усе, що можна побачити на землі, промовисто свідчить про Божу силу, Його знання й виявлення щедрості Його, у той час як Сам Він незрівнянно піднесений над усіма створіннями.

Христос мовив: „Ти дарував дітям те, чого позбавлені вчені й мудреці”. Вчений муж із Сабзивару говорив: ”На жаль, слуху бракує уважності, бо тоді шепотіння Сінайської Купини можна було б почути від кожного дерева”. У Скрижалі до одного мудреця, що запитував про смисл Первинної Дійсності, Ми звернулися до сього відомого філософа з такими словами: „Якщо се й справді твоє висловлювання, чому ж ти не почув Поклику Древа Людського, проголошеного з найвищих вершин світу? Коли ж ти чув Заклик, але страх і бажання зберегти своє життя таки примусило тебе знехтувати ним, тоді ти з тих, хто ніколи не був вартий згадування; якщо ж ти не чув його, тоді ти позбавлений слуху”. Говорячи коротко, се ті люди, слова чиї – гордість світу, а діла – ганьба народів.

Воістину, Ми засурмили у Сурму, що не що інше, як Моє Перо Слави, і ось людство зомліло перед ним, за винятком тих, кого Бог побажав звільнити на знак милості Своєї. Він є Господь щедрості, Старий Днями.

Промов: О сонме богословів! Невже висловлюєте ви осуд сьому Перу, яке одразу, як тільки підвищило воно свій пронизливий голос, приготувалось слухати царство мовлення, і перед чиїм могутнім і славетним закликом кожен інший заклик геть померк? Побійтеся Бога і не тримайтеся своїх пустих і порочних фантазій, а радше підіть за Тим, Хто прибув до вас, наділений незаперечними знаннями і непохитною рішучістю.

Славен будь Бог! Скарб людини – її дар мови, але Зганьблений сей зімкнув Уста Свої, бо безвірники причаїлися в засаді; заступництво, проте, надається Богом, Повелителем усіх світів. Воістину, на Нього покладаємо Ми сподівання Наші і Йому довірили всі справи. Для Нас і для всього сущого Він є Вседостатнім. Він Той, за Чиєю згодою і силою Чийого веління Денна Зоря верховної могутності яскраво запалала над видноколом світу. Благо тому, хто сприймає і визнає Істину, і лихо свавільним і безвірним.

З людьми мудрими Зганьблений поводився з незмінною прихильністю. Під мудрими маються на увазі ті, чиї знання не обмежуються лише словами і чиє життя було корисним і принесло невмирущі плоди. Обов’язок кожного – шанувати сі благословенні душі. Щасливі ті, що дотримуються Божих настанов; щасливі ті, що пізнали Істину; щасливі ті, що судять неупереджено в усіх справах і міцно тримаються Нитки Моєї непорушної Справедливості.

Люд Персії відвернувся від Того, Хто є Заступником і Помічником. Вони чіпляються за безглузді домисли слабоумних і заплуталися в них. Вони так твердо пристали до забобонів, що ніщо не здатне відірвати їх, крім могутньої десниці Бога – хай звеличується слава Його. Моли Всемогутнього, щоби перстами божественної сили Він скинув завіси, якими огорнуті різноманітні народи й племена, щоб здобули вони те, що сприяє безпеці, розвитку й поступуванню, і поспішили до незрівнянного Друга.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 2446

В Ім’я Моє, що височіє над усіма іменами

Хвала і слава належать Господу Імен і Творцю небес – Тому, хвилі Чийого океану Одкровення вирують перед очима народів світу. Сяйво Денної Зорі Справи Його проступає з-за будь-якого покрову, а Слово Його згоди недосяжне для заперечення. Ні влада гнобителя, ані деспотизм нечестивця не спроможні перешкодити здійсненню Його Задуму. Наскільки ж уславленим є владарювання Його й піднесеним панування!

Великий Боже! Хоча Його знамення оповили весь світ і яскраві, наче світло, зоріють Його докази та свідчення, та все ж видається, що невігласи не помічають їх, ба, навіть виявляють непокору. Якби ж вони вдовольнилися лише своєю протидією. Але ж ні, вони повсякчас наміряються зрубати священне Дерево Лотос. Від перших проблисків сього Одкровення уособлення себелюбства намагалися загасити Світло божественного прояву, вдаючись до тиранії та утисків. Але Бог, зупинивши їх, явив Світло се Своєю верховною владою й оберігав його силою могутності Своєї доти, поки земля і небо не засяяли його блиском і яскравістю. Хвала Йому за будь-яких обставин.

Славен будь Ти, о Господи світу й Бажання всіх народів, о Ти, хто представ під Найвеличнішим Іменем, завдяки чому перли мудрості та мовлення вийшли із мушель великого моря Твоїх знань, а небеса божественного одкровення прикрасились світлом від появи Сонця Твого лику.

Благаю Тебе тим Словом, яким справдився Твій доказ серед Твоїх створінь і збулося Твоє запевнення Твоїм, слугам зміцнити народ Твій в тому, завдяки чому лик Справи заіскриться у Твоєму царстві, хоругви сили Твоєї піднесуться поміж Твоїх слуг, а знамена проводу Твого замайорять в усіх Твоїх володіннях.

О Господи мій! Ти бачиш, як вхопилися вони за нитку Твоєї благодаті й міцно тримаються за поли шат Твого благодіяння. Признач для них те, що наблизить їх до Тебе, й відгороди їх від усього іншого, крім Тебе. Молю Тебе, о Ти, Царю існування й Заступнику зримого й незримого, уподібнити кожного, хто б не піднявся служити Справі Твоїй, до моря, що здіймається хвилями за Твоїм бажанням, до світила, що палахкотить вогнем Твого Священного Дерева, сяючи із-за обрію небес Твоєї Волі. Воістину, Ти є Могутнім, ослабити Тебе неспроможні ні міць усього світу, ані сила народів. Немає Бога, крім Тебе, Єдиного, Незрівнянного, Заступника, Самосущого.

О ти, хто вдосталь напився вина Мого мовлення із келиха Моїх знань! Такі піднесені слова стали чутними нині від шелесту крони божественного Дерева Лотос, що його посадив у Всевишньому Раю Властитель Імен десницею небесної сили:

Тараз перший

і перший проблиск світанку із-за обрію Матері-Книги полягає в тому, що людина мусить пізнати свою сутність і визначити, що веде до шляхетності або убозтва, слави чи приниження, багатства чи бідності. Вступаючи в період повного розкриття своїх здібностей і досягаючи зрілості, людина має потребу в матеріальних засобах, і ті засоби, які вона здобуває ремеслом або професією, на думку мудреців, а особливо в очах тих слуг, котрі присвятили себе вихованню світу й напучуванню його народів, гідні вшанування і похвали. Вони виночерпії життєдайної води знань і провідники до довершеного шляху. Вони скеровують народи світу на пряму стезю і навчають їх тому, що сприяє піднесенню й звеличенню людини. Пряма стезя – та, що веде людину до світанку проникливості та розсвіту істинного розуміння і спрямовує її до набуття слави, честі й величі.

Плекаємо надію, що ніжною ласкою Всемудрого, Всевідаючого затьмарюючий пил розсіється і зросте сприйнятливість, щоби люди змогли виявити мету, задля якої їх покликано до буття. Сеї Доби варте уваги все, що помагає позбутися сліпоти й покращити бачення. Таке бачення діє як засіб, що приводить до справжніх знань. Дійсно, згідно із твердженнями мудреців, гострота розуміння обумовлюється гостротою бачення. Люди Бага повинні за будь-яких обставин дотримуватися того, що є добропорядним та пристойним, і закликати людей поводитися відповідним чином.

Тараз другий

полягає в спілкуванні з послідовниками всіх релігій у дусі дружелюбності й товариськості, оприлюдненні того, що Промовець сповістив із Сінаю, і дотриманні справедливості в усіх справах.

Наділеним щирістю й правдивістю належить спілкуватися з усіма народами і племенами земними з радістю і привітністю, бо злагода між людьми сприяла і сприятиме надалі єднанню й порозумінню, які, у свою чергу, є запорукою підтримання порядку у світі й відродження держав. Блаженні ті, що міцно тримаються ниті доброзичливості та люблячого співчуття, позбавлені злоби й ненависті.

Цей Зганьблений закликає народи світу виявляти терпимість і праведність, що є двома світочами серед темряви світу й двома вихователями, котрі наставляють людство. Щасливі ті, хто здобув сі якості, і горе недбалим.

Тараз третій

стосується гарної вдачі. Гарна вдача – то, воістину, найкраще убрання людям від Бога. Нею Він прикрашає храми Своїх любих. Життям Моїм присягаюсь! Світло доброї вдачі сильніше за сонячне світло і блиск. Хто здобуває її, вважається коштовністю серед людей. Слава й піднесення світу неодмінно залежить від неї. Доброчесна вдача є засобом, що скеровує людей на Пряму Стезю й приводить до Великого Сповіщення. Благо тому, хто прикрашений рисами праведника та вдачею Вишнього Сонму.

Вам належить за всіх обставин спрямовувати погляд свій на справедливість і чесність. У Потаємних Словах Наше Найвеличніше Перо явило таке піднесене висловлювання:

„О сину Духу! Найулюбленішою понад усе для погляду Мого є Справедливість; не відвертайся од неї, якщо прагнеш Мене, і не зневажай її, щоб міг Я покластися на тебе. З її допомогою бачитимеш власними очима, а не очима інших, і пізнаватимеш власним розумінням, а не розумінням ближнього. Зваж серцем своїм, як годиться тобі бути. Воістину, справедливість – Мій дар тобі і знак Моєї ніжної прихильності. Тож помісти її перед своїми очима”.

Ті, хто є справедливими й неупередженими в судженнях своїх, посідають високе положення та носять благородні звання. Яскраве світло благочестя й праведності випромінюється такими душами. Щиро сподіваємося, що народи й країни світу не будуть позбавлені сяяння сих двох світил.

Тараз четвертий

торкається надійності. Воістину, вона є брамою безпеки для всіх, хто живе на землі, й прикметою слави з боку Всемилостивого. Хто причащається нею, насправді причастився скарбницями багатства й процвітання. Надійність – то найвеличніші врата, що ведуть до спокою й безпеки людей. Дійсно, успіх кожної справи залежав і залежить від неї. Всі володіння сили, пишноти й багатства осяваються її світлом.

Нещодавно Перо Всевишнього явило такі піднесені слова:

„А зараз ми нагадаємо тобі про Надійність та положення її за судженням Бога, Господа твого, Володаря Могутнього Престолу. Одного дня ми вирушили до Нашого Зеленого Острова. Прибувши, Ми споглядали його нуртуючі потоки, його розкішні дерева, залиті сонячним світлом. Повернувши обличчя Своє праворуч, Ми побачили дещо, що перо описати безсиле, як не в змозі воно передати й те, що відкрилося зору Господа Людства в тій найсвятішій, найвеличнішій, тій благословенній та найпіднесенішій Місцині. Потім, повернувшись ліворуч, Ми побачили одну з Красунь Найвеличнішого Раю, що постала в стовпі світла й голосно промовляла: „О жителі землі й неба! Подивіться на Мою вроду, Моє сяйво, Моє одкровення і Мій блиск. Богом клянуся, Істинним! Я є Надійність, її одкровення та її краса. Я винагороджу кожного, хто б не пригорнувся до Мене, не розпізнав би Моє звання й положення та міцно ухопився б за полу Моїх одеж. Я найвеличніший візерунок народу Бага й шати слави для всіх у царстві творіння. Я верховне знаряддя для досягнення благополуччя світу та обрій упевненості для всього сущого”. Так Ми надіслали тобі те, що наблизить людство до Господа творіння”.

О народе Бага! Надійність – насправді найліпше убрання для ваших храмів і найславетніший вінець для ваших голів. Міцно ухопіться за неї за велінням Того, Хто є Розпорядником, Всеобізнаним.

Тараз п’ятий

стосується захисту й збереження положення слуг Божих. Нікому не потрібно нехтувати правдою в жодній справі – навпаки, потрібно розкривати правильне та істинне. Люди Бага не повинні відмовляти жодній душі в належній їй винагороді; їм слід з повагою ставитись до ремісників і, на відміну від людей старих часів, не оскверняти грубощами мови своєї.

У сю Добу сонце майстерності сяє над обрієм Заходу, і з моря в тім краю струменить потік ремесел. Слід висловлюватись справедливо й високо цінувати таку щедроту. Життям Бога присягаюсь! Слово „Неупередженість” сяє яскраво й сліпуче, мов сонце. Молимо Бога милостиво пролити на кожного світло її. Він дійсно могутніший за все, Той, Хто зазвичай відгукується на мольби всіх людей.

У дні сі правдивість та щирість тяжко бідують у кігтях обману, і справедливість потерпає від батога несправедливості. Імла ганебності так оповила весь світ, що в усіх усюдах не видно нічого, окрім полчищ вояків, і з усіх земель не чутно нічого, крім брязкоту мечів. Благаємо Бога, Істинного, зміцнити можновладців Його в тому, що відродить світ і принесе спокій народам.

Тараз шостий

Знання – один із чудових дарів Божих. Кожному належить оволодівати ними. Ті мистецтва й знаряддя, що явлені нині, здобуті завдяки Його знанню й мудрості, відкритим у Посланнях і Скрижалях Його Найпіднесенішим Пером – Пером, зі скарбниці якого на світ з’являються перли мудрості й мовлення, мистецтв і ремесел.

У День сей перед очима людей розкрилися таємниці землі. Шпальти газет, що швидко видаються, є справжнім дзеркалом світу. Вони відображають діяння й прагнення різних народів і племен. Вони як віддзеркалюють їх і роблять їх відомими. Вони – свічадо, наділене слухом, зором і мовою. Се дивовижне й могутнє явище. Однак, тим, хто пише для них, належить очиститися від намовлянь ганебних пристрастей і бажань та вбратися в шати справедливості й неупередженості. Їм слід якомога краще з’ясовувати обставини і встановлювати факти, а відтак описувати їх.

Що стосується цього Зганьбленого, то більша частина розказаного в газетах позбавлена правди. Чесні слова й правдивість, завдяки своєму високому званню й положенню, вважаються сонцем, сяючим над видноколом знань. Хвилі, що здіймаються від сього Океану, відкриті зору народів світу, а звірення Пера мудрості й мовлення явні повсюди.

Преса повідомляє, що Слуга сей утік із землі Та (Тегеран) в Ірак. Благодатний Боже! Ні на єдину мить сей Зганьблений не приховував Себе. Навпаки, Він повсякчас лишався непохитним і відкритим очам усіх людей. Ми ніколи не уникали Своєї долі і не прагнутимемо втекти повік. Насправді ж, це недоумкуваті уникають Нашої присутності. Ми покинули Свою рідну країну, і супроводжувані двома кінними конвоями, з боку двох шанованих урядів Персії та Росії, прибули до Іраку в усій повноті слави та влади. Хвала Богу! Справа, Виразником якої є сей Зганьблений, підноситься до небес, сяючи яскраво, наче сонце. Приховування не має доступу до сього положення, як немає підстав для страху чи мовчання.

Таїнства Воскресіння й події Останньої Години відкрито явлені, проте, люди поринули в безтурботність і самі винні в тому, що виявилися повитими пеленою. „І коли моря завирують... І коли Письмена розгорнуться.” (Коран 81:6, 10) Праведністю Бога присягаюсь! Світанок справді зайнявся, і світло засяяло, і ніч відступила. Щасливі ті, що осягають те розумом. Щасливі ті, що домоглися сього.

Славен будь Бог! Перо в розгубленні, що писати, і Язик у збентеженні, що ж говорити. Всупереч небаченим злигодням і рокам, проведеним в ув’язненні, неволі та жахливих випробуваннях, Ми бачимо, що нині постали завіси, цупкіші від вже розірваних Нами на шматки, і вони застилають зір і затьмарюють світло розуміння. Більш того, Ми помічаємо, що нові наклепи, поширювані зараз, непомірно злостивіші від розповсюджуваних раніш.

О люди Байану! Бійтеся ж Господа милосердного. Подумайте про людей минулого. Якими були їхні діяння і які плоди вони пожали? Все ними говорене було не більше ніж обманом, а все ними зроблене виявилось нічого не вартим, окрім слів та вчинків тих, кого Бог милостиво захистив Своєю владою.

Присягаюсь життям Того, Хто є Мрією всього світу! Коли б людина прислухалася до серця свого, то вона, вільна від всіх уподобань світу сього, поспішила б до Найвеличнішого Світла й звільнилася б та очистилася б від пилу марних мрій і кіптяви пустих фантазій. Що могло в минулому спонукати людей помилятися і хто збивав їх з пуття? Вони все ще відкидають істину, знаджуючись власними себелюбними пристрастями. Зганьблений сей голосно гукає заради Бога. Хто воліє, хай повернеться до того, а кому те не до вподоби, нехай відвернеться. Воістину, Бог цілком здатен обійтися без усього, чи то з минулого, а чи з майбутнього.

О люди Байану! Чоловік, подібний до Хаді Даулат-Абаді, з тюрбаном і посохом, став джерелом протистоянь та перешкод і настільки переобтяжив людей забобонами, що ще й зараз вони очікують появи вигаданої особи з неіснуючої місцевості. Прийміть застереження, о люди, наділені кмітливістю.

О Хаді! Прислухайся до Гласу сього надійного Порадника: спрямуй стопи свої зліва направо, тобто від пустих фантазій повернися назустріч певності. Не вводь людей у гріх. Божественне Світило сяє, Справа Його очевидна, а знамення всеохоплювальні. Повернися лицем своїм до Бога, Рятівника в Небезпеці, Самосущого. Заради Бога відмовся від своєї правлячої ролі й облиш людей на самих себе. Ти не втямив суттєвої істини, ти не обізнаний з нею.

О Хаді! Будь одноликим на стезі Божій. Перебуваючи серед невірних, ти сам невірний, а серед набожних – і ти набожний. Поміркуй про ті душі, що в тім краю пожертвували життям своїм і надбанням, і, може статися, тобі вдасться сприйняти застереження й стряхнути дрімоту. Подумай, кому належить віддати перевагу – тому, хто береже тіло своє, життя та власність, чи тому, хто на стезі Божій відмовляється від усього? Розсуди чесно й не прилучайся до несправедливих. Твердо держись справедливості й непорушно наслідуй неупередженість, щоб ненароком, із корисливих спонукань, не скористався ти релігією як тенетами чи знехтував істиною заради багатства. Воістину, проступки твої, як і несправедливі діяння тобі подібних, стали настільки болісними, що Перо Слави змушене вдатися до сих застережень. Побійся Бога. Той, Хто провіщав се Одкровення, проголосив: „Він за будь-яких обставин проголошуватиме: „Воістину, воістину, Я є Бог, немає Бога, крім Мене, Помічника в Небезпеці, Самосущого”.

О люди Байану! Вам не дозволено спілкуватися із любими Бога. Чому й заради чого накладена подібна заборона? Будьте чесними – заклинаю вас Богом – і не пристаньте до недбалих. Тим, хто обдарований прозорливістю, а також Найвеличнішій Красі, мета такого прокляття відома й очевидна; вона полягає в тому, щоби ніхто не дізнався про його (Хаді) секрети й діяння.

О Хаді! Ти не побував у Нашому товаристві, а тому не обізнаний зі Справою. Не дій на догоду власному пустому маренню. Відсторонись від нього й сумлінно досліди Писання власними очима, обмірковуючи все, про що йтиметься. Зглянься на себе й на слуг Божих і не розпалюй непокори подібно до людей минулого. Шлях визначений і докази очевидні. Перетвори кривду на справедливість, а упередженість на безсторонність. Плекаємо надію, що подуви божественного натхнення зміцнять тебе і що своїм внутрішнім чуттям ти зможеш відчути благословенні слова: „Промов: То ж є Бог, а відтак облиш їх забавлятися своїм сутяжництвом” (Коран 6:91). Ти був там (Кіпр) і бачив його (Мірзу Яг’я). А тепер розсуди справедливо. Не викривляй істину ні перед собою, ні перед людьми. Ти неосвічений і, до того ж, необізнаний. Прислухайся до Голосу цього Зганьбленого й поспіши до океану божественних знань, і, можливо, тоді ти прикрасишся візерунком розуміння й зречешся усього, крім Бога. Почуй Голос сього доброзичливого Порадника, що скинув покрови й відкрився зору царів та їх підлеглих, голосно звертаючись до них, скликаючи людей світу, всіх і кожного, до Того, Хто є Повелителем Вічності. Се те Слово, над обрієм Якого сліпуче сяє денна зоря невичерпної благодаті.

О Хаді! Зганьблений сей, вільний від усілякої прихильності до світу сього, докладає всіх зусиль, аби загасити полум’я ворожнечі й ненависті, що несамовито палає в серцях народів землі. Кожній справедливій і неупередженій людині слід подякувати Богові – хай звеличується слава Його – й піднятися на допомогу сій визначальній Справі, щоб вогонь перетворився на світло, а ненависть поступилася місцем братерству й любові. Праведністю Бога присягаюсь! У цьому полягає єдина мета сього Зганьбленого. Проголошуючи сю виняткову Справу й відкриваючи її Істину, Ми дійсно зазнали незліченних страждань, тягот та бід. Ти сам засвідчив би згадане Нами, якби міг говорити чесно. Воістину, Бог рече правду й вказує Шлях. Він Сильний, Могутній, Благодатний.

Хай Слава Наша спочиває на людях Бага, кого ні деспотизм гнобителя, ні влада нападника не здатні відвернути від Бога, Властителя світів.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 2973

Се Заклик Всеславного, проголошений з Верховного Обрію у В’язниці Акки.

Він Роз’яснювач, Всезнаючий, Всеобізнаний.

Бог Істинний свідчить, а Явителі імен та ознак Його підтверджують, що оголошуючи цей Заклик і оприлюднюючи Його піднесене Слово, Ми мали на меті єдине – щоби слух усього творіння очистився, живими водами божественного мовлення, від облудних вигадок і налаштувався на святе, славне і величне Слово, яке вийшло із джерела знань Сотворителя Небес і Творця Імен. Щасливі ті, що судять зі справедливістю.

О люди землі!

Блага вість перша,

яку Книга-Матір повідомила усім народам світу, полягає в тому, що з Книги тої викреслено закон священної війни. Хай славиться Всемилосердний, Господь щедрої благодаті, завдяки Кому брама небесної щедроти розкрилася навстіж перед лицем усіх на небесах і на землі.

Блага вість друга

Дозволено народам і племенам світу спілкуватися один з одним з радістю та привітністю. О люди! Братайтеся з послідовниками всіх релігій у дусі товариськості і приязні. Так денна зоря Його схвалення та влади засяяла над виднокраєм веління Бога, Господа світів.

Блага вість третя

стосується вивчення різних мов. Ся настанова раніше вже струміла з Пера Всевишнього: Монархам світу – поможи їм, Боже, – та урядам країн слід тримати спільну раду і прийняти одну з існуючих мов або нову мову, яка буде викладатися дітям у школах всього світу разом з писемністю. Тоді вся землю стане називатися єдиною країною. Благо тому, хто прислухається до Його Заклику і дотримується того, що йому приписано Богом, Властителем Могутнього Престолу.

Блага вість четверта

Якщо хтось із царів – підтримуй їх, Боже, – підведеться, аби захищати сей пригноблений народ і помагати йому, усі мусять змагатися між собою в любові і служінні йому. Справа ся обов’язкова для кожного. Благо тим, хто поводиться відповідним чином.

Блага вість п’ята

У кожній країні, де б не проживали вихідці з народу сього, вони мусять ставитися до уряду тієї країни з відданістю, чесністю і правдивістю. Се те, що було відкрите за велінням Того, Хто є Розпорядник, Старий Днями.

Народи світу, всі до єдиного, зобов’язані й повинні надавати підтримку сій визначній Справі, що зійшла з небес Волі Господа вічносущого, щоби полум’я ворожості, яке палає в серцях декого із народів землі, вдалося загасити живими водами божественної мудрості і з допомогою небесних порад та застережень, щоб запалало світло єдності й злагоди, проливаючись сяйвом на увесь світ.

Плекаємо надію, що завдяки сумлінним зусиллям тих, хто є виразниками Божої влади – хай звеличується слава Його, – знаряддя війни по всьому світу вдасться перетворити на засоби відродження, і розбрат та протиріччя між людьми будуть усунуті.

Блага вість шоста

Це встановлення Малого Миру, подробиці чого раніше вже були висвітлені Нашим Найпіднесенішим Пером. Великим є блаженство того, хто відстоює його і дотримується будь-чого, що звелів Бог, Всевідаючий, Всемудрий.

Блага вість сьома

Вибір одягу, підстригання бороди та її вигляд, залишені на розсуд людей. Та стережіться, о люди, щоб не стали ви іграшкою в руках невігласів.

Блага вість восьма

Благочестиві діяння ченців та священнослужителів з числа послідовників Духа – хай буде Йому мир Божий – поминаються в Його присутності. У Добу сю, однак, нехай покинуть вони життя відлюдників, спрямують стопи свої у відкритий світ та займуться справами, корисними для себе та інших. Ми дарували їм дозвіл брати шлюб, аби дали вони життя тому, хто спом’яне Бога, Господа видимого й невидимого, Властителя Піднесеного Престолу.

Блага вість дев’ята

Коли грішник почувається цілком відособленим і вільним від усього, крім Бога, належить йому благати у Нього прощення і помилування. Сповідання гріхів і провин перед людськими істотами не дозволяється, бо воно ніколи не було і не буде надалі підставою для божественного прощення. Більш того, подібне сповідання перед людьми призводить до образи і приниження, а Бог – хай звеличується слава Його – не бажає приниження Своїх слуг. Воістину, Він Співчутливий, Милосердний. Грішнику слід, між ним і Богом, благати милості з Океану милості, просити прощення з Небес великодушності, промовляючи:

О Господи, мій Боже! Заклинаю тебе кров’ю істинно люблячих Тебе, які були так захоплені Твоїм милозвучним мовленням, що поспішили до Вершини Слави, місця найславнішого мучеництва, і благаю Тебе таїнами, що містяться у Твоїх знаннях, і перлинами, що дбайливо зберігаються в океані Твоєї щедрості, дарувати прощення мені, і батькові моєму, і моїй матері. З тих, хто проявляє милосердя, Ти, воістину, Наймилосердніший. Немає Бога, крім Тебе, Вічно Прощаючого, Всещедрого.

О Господи! Ти бачиш, як ся суть гріховності повертається до океану ласки Твоєї, як сей немічний шукає царства Твоєї божественної сили, як сей бідолашний прихиляється до денної зорі Твого багатства. Милістю Твоєю й благодаттю не розчаруй же його, о Господи, і не відмовляй йому в одкровеннях Твоєї щедрості у дні Твої, і не відштовхуй його від дверей Твоїх, які навстіж розчинив ти для всіх, хто перебуває на небесах Твоїх і на Твоїй землі.

Як жаль! Як жаль! Гріхи мої перешкоджають мені наблизитися до Двору Твоєї святості, а через провини свої заблукав я далеко від Скінії Твого величчя. Я вчинив те, що Ти мені заборонив, і відмовився від того, чого велів Ти мені дотримуватись.

Молю Тебе Тим, Хто є повновладним Господом Імен, записати мені Пером щедрості Твоєї те, що сподобить мене наблизитися до Тебе й очистить мене від моїх провин, які стали на заваді Твоєму прощенню та помилуванню мене.

Воістину, Ти Сильний, Щедрий. Немає Бога, крім Тебе, Могутнього, Благодатного.

Блага вість десята

На знак благодаті від Бога, Відкривача сього Найвеличнішого Проголошення, Ми усунули зі Святих Письмен та Скрижалей закон, що вимагає знищення книг.

Блага вість одинадцята

Дозволяється вивчати науки та мистецтва, але такі науки, що є корисними і сприяють прогресу та розвитку людей. Так визначено Тим, Хто є Розпорядником, Всемудрим.

Блага вість дванадцята

На кожного з вас покладено обов’язок займатись якоюсь справою, як наприклад, ремеслом, торгівлею і тому подібним. Ми милостиво піднесли таку роботу до рівня поклоніння Богові, Істинному. Осмисліть у серцях своїх милість і благословення Божі і складіть подяку Йому вечірньою порою і на світанку. Не марнуйте часу свого в неробстві та лінощах. Займіться тим, що принесе користь вам самим та оточуючим. Так було постановлено в сій Скрижалі, з небокраю якої яскраво палає денна зоря мудрості та мовлення.

Найбільшої зневаги серед людей в очах Бога заслуговують ті, що сидять склавши руки й жебракують. Міцно вхопіться нитки матеріальних засобів, цілковито покладаючись на Бога, Постачальника усіх засобів. Коли хтось займається ремеслом чи торгівлею, такі заняття самі по собі в оцінці Бога вважаються актом поклоніння, і се не що інше, як знамення Його нескінченної та всепроникаючої щедрості.

Блага вість тринадцята

Опікуватися справами людей доручено мужам Божого Дому Справедливості. Вони, воістину, Довірені Бога серед Його слуг і світанки влади в Його країнах.

О народе Божий! Світ виховується Справедливістю, адже вона спирається на два стовпи – винагороду і покарання. Ті дві опори є джерелом життя для світу. Оскільки кожен день ставить нову проблему, а всяка проблема має своє вирішення, такі справи слід передавати на розгляд Служителів Дому Справедливості, щоб могли вони діяти відповідно до потреб і вимог часу. Ті, що заради Бога піднімаються на служіння Справі Його, отримують божественне натхнення з Царства незримого. Всі зобов’язані підкорятися їм. Державні справи мають направлятися в Дім Справедливості, проте поклоніння слід провадити згідно з тим, що Бог відкрив у Книзі Своїй.

О люди Бага! Ви світання Божої любові й розсвіти Його ніжної ласки. Не оскверняйте язик свій огудою і прокльонами жодної душі, а очі свої оберігайте від непристойного. Розкажіть про те, що відомо вам. Якщо те буде сприйнято з прихильністю, ви досягли мети своєї, а коли ні – сперечатися даремно. Облиште душу ту на саму себе й повернітеся до Господа, Заступника, Самосущого. Не давайте приводів для смутку, а тим паче для розладу й ворогування. Плекаємо надію, що ви одержите істинну освіту в захистку дерева Його лагідних милостей і чинитимете відповідно до того, що Бог бажає. Всі ви листя одного дерева й краплі одного океану.

Блага вість чотирнадцята

Немає необхідності вирушати в подорож з наміром відвідати могили померлих. Якщо багаті й заможні люди передадуть кошти, необхідні для таких мандрівок, Дому Справедливості, таке в присутності Бога буде похвальним і прийнятним. Щасливі ті, хто дотримується Його заповідей.

Блага вість п’ятнадцята

Хоча республіканська форма правління вигідна усім народам світу, та все ж велич монаршої влади є одним із Божих знамень. Ми не бажаємо, щоби країни світу були позбавлені її. Якщо далекоглядні діячі об’єднають оті дві форми в одну, великою буде їх нагорода в Божій присутності.

У релігіях минулого такі настанови, як священна війна, знищення книжок, заборона на зближення і товаришування з іншими народами або ж на читання певних книг, виникали й утверджувалися у зв’язку з потребами тих часів; однак у сьому могутньому Одкровенні, у сьому визначальному Сповіщенні різні дари й милості Бога вкрили спасенним покровом усе людство, а з небосхилу Волі Господа Вічносущого непогрішиме веління Його визначило все мовлене вище.

Віддаємо хвалу Богові – хай святиться Він і славиться – за все, що милостиво відкрив Він у сю благословенну, сю славетну й незрівнянну Добу. Справді, якби кожен на землі мав силу-силенну мов і безупинно прославляв Бога, звеличуючи Його Ймення до кінця, що не знає кінця, така віддяка навіть за одну із благодатних милостей, згаданих Нами у сій Скрижалі, не виявилась би достатньою. Се засвідчує кожна людина, наділена мудрістю і проникливістю, розумінням і знанням.

Палко благаємо Бога – хай звеличується слава Його – пособляти тим правителям і самодержцям, що є виразниками влади і світанками слави, у впровадженні Його законів і настанов. Він дійсно є Всесильний, Всевладний, Хто зазвичай одзивається на нужди людей.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 2652

Се Пресвята Скрижаль, надіслана зі святого царства тому, хто повернув лице своє до Предмета поклоніння всього світу, – Того, Хто спустився з небес вічності, оповитий безмежною славою.

В ім’я Господа, Володаря великої слави.

Се Послання від Нашої присутності тому, кого покрови імен не змогли відгородити від Бога, Творця землі й небес, аби втішилися очі його у дні його Господа, Помічника в Небезпеці, Самосущого.

Промов: О послідовники Сина! Чи відгородились ви від Мене через Ім’я Моє? Чому ж не прислухаєтесь до своїх сердець? Удень і вночі благали ви Господа свого, Всесильного, а коли ж у великій Славі Своїй прийшов Він з небес вічності, ви відвернулися од Нього, погрузнувши у недбальстві.

Подумайте про тих, хто відринув Духа, коли Той прийшов до них як очевидний властитель. Як багато фарисеїв усамітнювались у синагогах в Його ім’я, оплакуючи свою розлуку з Ним; коли ж брами возз’єднання розчинилися навстіж і на Світанку Благоліпності заясніло божественне Світило, вони не увірували в Бога, Піднесеного, Могутнього. Не змогли вони досягти Його присутності, всупереч тому, що пришестя Його провіщалося їм у Книзі Ісаї, а також у Книгах Пророків і Посланників. Ніхто з них не повернувся обличчям своїм до Світання божественних щедрот, за винятком тих, хто був позбавлений будь-якої впливовості серед людей. Сьогодні ж, проте, кожний із сильних світу сього пишається Його Іменем. А ще пригадайте того, хто засудив Ісуса до страти. У своїй рідній країні він був найосвіченішою постаттю Свого часу, у той час як той, хто вірив у Нього, був простим рибалкою. Тож виявляйте обачність і приєднайтеся до тих, хто дотримується такого застереження.

Зважте і на те, як багато нині ченців, які заточили себе в храмах своїх, благаючи Духа, та коли Він з’явився силою Істини, вони не зуміли привернутися до Нього і були зараховані до тих, хто збився з вірного шляху. Щасливі ті, що покинули їх і обличчями своїми повернулися до Того, Хто є Бажанням усіх на небесах, і всіх на землі.

Вони читають Євангеліє і все ж відмовляються визнати Всеславного Господа, незважаючи на те, що Він прибув силою Свого піднесеного, Свого могутнього й благодатного владарювання. Ми істинно прийшли заради вас, зносячи напасті світу задля вашого спасіння. Чи вже ж цураєтесь ви Того, Хто пожертвував Своїм життям, щоб оживити вас? Бійтеся Бога, о послідовники Духа, і не наслідуйте приклад тих священнослужителів, що далеко відійшли від вірного шляху. Гадаєте, Він дбає тільки про власні інтереси, у той час як мечі ворогів завше загрожували Йому; чи домагається мирської суєти після Свого тюремного ув’язнення в найбільш занедбаному місті? Будьте справедливими у судженнях своїх і не ступайте слідами нечесних.

Розчиніть двері сердець своїх. Той, Хто є Дух, воістину, стоїть перед ними. Чом же проганяєте ви Того, Хто намірився привернути вас до Сяючого Місця? Промов: Ми дійсно прочинили вам браму Царства. Чи замкнете ви двері своїх домівок перед Ликом Моїм? Це насправді не що інше, як жахлива помилка. Воістину, Він знову спустився з небес, як спускався Він звідти першого разу. Остерігайтесь поставити під сумнів проголошене Ним, подібно до того, як ваші попередники заперечували Його слова. Так навчає вас Істинний, якби ви тільки те збагнули.

Ріка Йордан поєдналася із Найвеличнішим Океаном, і Син у святій юдолі виголошує: „Ось я, ось я, о Господи, мій Боже!” А Сінай обертається навколо Дому і Неопалима Купина вигукує: „Той, Хто є Жаданий, прийшов у Своїй незрівнянній величі”. Промов: Ось Отець прийшов і обітоване вам у Царстві здійснилося! Се ж те Слово, яке Син приховав, коли казав тим, хто оточував Його: „Тепер сього ви не можете знести”. А коли призначений строк сплинув і Година пробила, Слово засяяло над небосхилом Волі Божої. Тож дивіться, о послідовники Сина, щоб не відкинули ви того геть. Міцно тримайтеся сього. То є кращим за все, чим володієте. Він, воістину, поруч із тими, хто творить добро. Настає Година, прихована Нами від народів землі та наймиліших ангелів. Промов: Воістину, Він свідчив про Мене, а я свідчу про Нього. Дійсно, нікого іншого, крім Мене, Він і не мав на увазі. Те засвідчує кожна справедлива та чуйна душа.

Хоча й оточені незліченними незгодами, Ми закликаємо людей до Бога, Господа імен. Промов: намагайтеся здобути обітоване вам у Книгах Божих і не ступайте шляхами невігласів. Моє тіло винесло ув’язнення, аби звільнилися ви від рабства себелюбства. А відтак поверніть обличчя свої до Його лику і не йдіть стопами всякого ворожого гнобителя. Він, воістину, погодився зазнати гіркого приниження, аби ви здобули славу, а ви все забавляєтесь в юдолі недбальства. Він, воістину, мешкає у найзанедбанішому житлі заради вас, в той час як ви перебуваєте у своїх палацах.

Промов: хіба не чули ви Гласу Того, хто гучно кличе із пустелі Баяну, приносячи вам благовісті пришестя Господа вашого, Всемилосердного? Ось Він прийшов у спасенному затінку Свідоцтва, наділений переконливими доказами й свідченнями, а щиро віруючі в Нього вважають Його присутність втіленням Царства Божого. Благословенною є людина, що пригортається до Нього, і горе тому, хто відкидає Його чи сумнівається в Ньому.

Оголоси священикам: ось Той, Хто є Правителем, прийшов. Вийди з-за покрову імені Господа твого, Хто змушує всіх людей схилятись долу. Відтак сповісти всьому люду благовісті сього могутнього, сього славетного Одкровення. Воістину, Він, Хто є Дух Істини, прийшов вивести вас до всеї правди. Він промовляє не те, що велить Йому власне єство, а те, що наказує Той, Хто є Всевідаючий, Всемудрий.

Промов: се Той, Хто уславив Сина і звеличив Справу Його. Відкиньте все вам приналежне, о народи землі, і міцно ухопіться за те, що велить вам Всесильний, Хто є Носієм Довір’я Божого. Очистіть слух свій і прихиліться серцями своїми до Нього, аби змогли ви почути найдивовижніший Поклик, що долинув із Сінаю, оселі Господа вашого, Преславного. Він дійсно наблизить вас до Місця, де сприйматимете ви блиск світла Його лику, що сяє над сим променистим Небокраєм.

О сонме священиків! Покиньте дзвони, а тоді вийдіть зі своїх церков. У день сей належить вам голосно возвіщати народам Найвеличніше Ім’я. Чи визнаєте ви за краще мовчати, коли кожен камінь і кожне дерево звучно проголошують: „Господь прийшов у Своїй великій славі!”? Благо людині, що поспішає до Нього. Воістину, вона залічена до тих, чиї імена будуть увічнені і кого споминатимуть у Вишньому Сонмі. Так визначено Духом у сій дивній Скрижалі. Хто скликає людей в ім’я Моє, той справді від Мене, і він виявить те, що є поза можливостями всіх на землі. Ступайте Стезею Господа, а не слідами тих, хто потонув у недбальстві. Благо сплячому, хто, пробудившись від Божого Подуву, воскресає з мертвих, спрямовуючи ходу свою до Шляху Господнього. Воістину, така людина в очах Бога, Істинного, вважається коштовністю і зараховується до блаженних.

Промов: зі Сходу засяяло світло Його Одкровення; на Заході з’явилися передвістя Його владарювання. Зважте се в серці своєму, о люди, і не будьте з тих, чий слух глухий до застережень Того, Хто є Всемогутній, Всехвальний. Нехай Подув Божий пробудить вас. Воістину, він дме по всьому світу. Благо тому, хто відчуває його пахощі і зарахований до переконаних.

О сонме єпископів! Ви – зорі на небі Моїх знань. Милосердя Моє не бажає, аби упали ви на землю. Моя справедливість, однак, проголошує: „Се те, що Син постановив”. І ніколи не вдасться відмінити того, що проказали Його непорочні, Його правдомовні та гідні довір’я уста. Дзвони, воістину, видзвонюють Ім’я Моє й оплакують Мене, але дух Мій втішається неприхованою радістю. На Стезі Всемилосердного тіло Коханого жадає розп’яття і прагне тернів чоло Його. Влада гнобителя ніяк не спроможна відвернути Його від Його мети. Ми закликаємо все суще досягти присутності Господа твого, Царя усіх імен. Блаженна людина, що спрямувала обличчя своє до Бога, Господа Судного Дня.

О сонме ченців! Якщо наважитесь ви слідувати за Мною, Я призначу вас спадкоємцями Царства Мого; якщо ж согрішите проти Мене, у Своєму довготерпінні Я спокійно витримаю се, і Я, воістину, Вічно Прощаючий, Всемилостивий.

О земле Сирії! Що сталося з твоєю праведністю? Ти, воістину, облагороджена стопами Господа твого. Чи вдихнула ти ароматів небесного возз’єднання, а чи слід залічити тебе до недбалих?

Вифлеєм збуджений Повіванням Божим. Чуємо, як голос його промовляє: „О прещедрий Господи! Де утвердилась Твоя велична слава? Солодкі пахощі Твоєї присутності оживили мене, коли Я знемагав у розлуці з Тобою. Хвала Тобі за те, що підняв Ти покрови і прийшов, оповитий силою, в явній славі”. Ми озвалися до нього зі Скінії Величі та Пишноти: „О Вифлеєме! Те Світло зійшло на сході й пересувалося на захід, аж поки не досягло тебе на схилі віку свого. Так скажи ж Мені: чи впізнають сини Отця і визнають Його, а чи відступляться вони від Нього, як люди колись зреклися Його (Ісуса)?” На що він вигукнув зі словами: „Ти, воістину, Всезнаючий, Найобізнаніший”. Воістину, ми бачимо, як всі створіння зрушились, щоби свідчити про Нас. Дехто знає Нас і свідчить про те, більшість же свідчить, і не відає про Нас.

Гора Сінай схвильована радістю споглядання лику Нашого. Вона підвищила свій чаруючий голос у прославлянні Господа свого, промовляючи: „О Господи! Я відчуваю аромат Твого убрання. Здається, Ти зовсім поруч, наділений знаменнями Божими. Ти облагородив сі простори стопами Своїми. Великим є блаженство Твого народу, міг би він лише усвідомлювати Тебе і вдихати Твої солодкі пахощі; і горе тим, хто безпробудно спить”.

Щасливим є ти, хто повернувся обличчям своїм до Мого лику, оскільки пошматував завіси, розтрощив ідолів і розпізнав Господа свого віковічного. Народ Корану повстав проти Нас без жодного чіткого доказу та свідчення, кожної миті завдаючи Нам нових страждань. Вони даремно сподіваються, що незгоди здатні порушити Наш Намір. Марним насправді є те, що вони задумали. Воістину, Господь твій Той, Хто визначає так, як забажає.

Ніколи не минав Я дерева, щоби серце моє не зверталося до нього зі словами: „О, якби ж зрубали тебе заради Мене, і Моє тіло розіп’яли на тобі”. Ми відкрили сей уривок у Посланні до Шаха, аби став він пересторогою послідовникам релігій. Воістину, твій Господь Всевідаючий, Всемудрий.

Нехай вчинене ними не засмучує тебе. Насправді вони немов мертві, і немає в них життя. Зостав їх мертвим, а відтак поверни обличчя своє до Того, Хто є Дарувальником Життя для світу. Остерігайся, щоб слова недбалих не опечалили тебе. Будь же непохитним у Справі і навчай людей із неперевершеною мудрістю. Так наказує тобі Правитель землі і небес. Він, воістину, Всемогутній, Прещедрий. Невдовзі Бог звеличить поминання твоє і Пером Слави викарбує мовлене тобою задля Його любові. Він і справді Заступник тих, хто чинить добре.

Передай Мої привітання тому, кого звуть Мураде, і скажи: ”Благословен ти, о Мурад, бо відкинув намовляння своєї пристрасті і пішов за Тим, Хто є Бажанням усього людства”.

Скажи: Блажен сплячий, пробуджений Моїм Вітерцем. Блажен неживий, відроджений Моїм воскрешаючим подихом. Блаженні очі, втішені спогляданням Моєї краси. Блажен подорожній, що спрямовує кроки свої до Скінії Моєї слави та величі. Блажен принижений, що міцно ухопився за нитку Моєї слави, і нужденний, що вступає під захисток Скінії Мого багатства. Блажен неосвічений, що прагне водограю Моїх знань, і недбалий, що тримається нитки Мого спомину. Блаженна душа, приведена до життя Моїм оживляючим подихом, що дістала доступ у Моє небесне Царство. Блаженна людина, котру духмяні аромати возз’єднання зі Мною схвилювали і сподобили наблизитись до Світанку Мого Одкровення. Блажен слух, що почув, і язик, що засвідчив, і око, що побачило і розпізнало Самого Господа у великому сяйві й величавості Його, оповитого пишнотою та владою. Блаженні ті, хто досяг Його присутності. Блаженна людина, яка шукала просвітлення від Денної Зорі Мого Слова. Блажен, хто прикрасив чоло своє вінцем Моєї любові. Блажен, хто почув про смуток Мій і повстав, аби допомагати Мені серед народу Мого. Блажен, хто поклав життя своє на Моїй стезі і зазнав багатьох прикрощів заради Імені Мого. Блаженна людина, яка, упевнившись у Слові Моєму, воскресла з мертвих, аби хвалу Мені вознести урочисто. Блажен, кого зачарували Мої дивні наспіви і хто розірвав на шматки покрови силою Моєї могутності. Блажен, хто зберігав відданість Завіту Моєму і кому суєтність мирська не завадила дістатися Мого Двору святості. Блаженна людина, що зреклася усього, крім Мене, злинула високо в простори Моєї любові, здобула доступ до Мого Царства, споглядала Мої царства слави, напилася живих вод Моєї щедрості, втамувала спрагу із небесної ріки Мого люблячого провидіння, спізналася з Моєю Справою, збагнула приховане Мною в скарбниці Моїх Слів і засяяла над обрієм божественних знань, оспівуючи хвалу Мені і прославляння. Воістину, вона від Мене. Їй належить милосердя Моє, Моя ніжна ласка, щедрість Моя і Моя слава.

Бахаулла

Информация о материале

Просмотров: 2178

ВСЕСВІТНІЙ ДІМ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Всесвітній Центр багаї

Квітень 2002 р.

Релігійним лідерам світу

Нетлінна спадщина двадцятого століття полягає в тому, що воно спонукало народи світу почати усвідомлювати себе членами єдиного роду людського, а землю –спільною Батьківщиною. Всупереч безупинним конфліктам і насиллю, що затьмарюють небосхил, забобони, які досі вважались невід’ємною рисою людської природи, повсюдно відходять на задній план. Разом з ними руйнуються бар’єри, що довгий час розділяли людську родину, перетворюючи її на вавілонське стовпотворіння особистостей, порізнених своїм культурним, етнічним чи національним походженням. Те, що така докорінна зміна змогла відбутись у настільки короткий строк – практично раптово в історичній перспективі – свідчить про значність майбутніх перетворень.

Як це не прикро, але організована релігія, що самим своїм існуванням покликана служити справі братерства і миру, надто часто стає одною з найбільш грізних перешкод на цьому шляху; згадаймо хоча б той болючий факт, що тривалий час її гідне ім’я слугувало прикриттям для фанатизму. Як правляча рада однієї зі світових релігій, ми почуваємо себе зобов’язаними закликати до ретельного розгляду цього складного питання, яке постає перед релігійним керівництвом. Сама проблема і ті наслідки, до яких вона призвела, змушують нас говорити відверто. Віримо – спільне служіння Богові стане запорукою того, що сказане нами буде сприйнято у тому ж дусі доброї волі, у якому воно висунуто.

Це питання стає особливо очевидним, якщо проаналізувати те, що вже вдалося здобути деінде. В минулому, за невеликим винятком, жінки вважались істотами нижчого роду; особи цієї статі перебували в облозі упереджень, позбавлені можливості виявляти скриті здатності людського духу та зведені до ролі служіння потребам чоловіків. Певна річ, ще існує багато суспільств, де такі умови превалюють та навіть фанатично відстоюються. Проте, на глобальному рівні концепція рівності статей в усьому, що стосується конкретних справ, сьогодні набула сили загальновизнаного принципу. Вона однаково приймається більшістю академічних кіл і засобами масової інформації. Перегляд цього питання був настільки ґрунтовним, що прибічники чоловічого верховенства мусять шукати підтримки лише у тих, чиї погляди перебувають на межі здорового глузду.

Оточені з усіх боків орди націоналізму спіткала та сама доля. З кожною новою кризою в світі його громадяни все з більшою легкістю відрізняють любов до своєї країни, що збагачує життя людини, від сліпої покірливості підбурюванням, що провокують ненависть до інших людей та страх перед ними. Навіть там, де участь у звичних націоналістичних заходах є вигідною справою, нинішня громадська реакція тією ж мірою позначена відчуттям незручності, як у минулому – завзятою переконаністю та ентузіазмом. Цей ефект посилюється безупинною реструктуризацією міжнародних справ. Які б вади не мала система Організації Об’єднаних Націй в її сучасному вигляді та якими б обмеженими не були її можливості до сукупного воєнного протистояння агресії, ніхто не в змозі поставити під сумнів той факт, що фетиш абсолютного національного суверенітету поступово розсіюється.

Расові та етнічні упередження виявилися такими ж приреченими, зазнаючи впливу історичних процесів, що прагнуть покласти край подібним домаганням. У цьому питанні відмова від досвіду минулого є особливо рішучою. Расизм нині настільки заплямував себе причетністю до жахливих подій двадцятого століття, що сприймається як духовна хвороба. Все ще існуючи у формі соціального світогляду в багатьох куточках планети й отруюючи життя значної частини людства, расові забобони повсюди зазнали такого осуду, що вже жодне людське товариство не може упевнено стверджувати свою солідарність з ними.

Не можна сказати, що темрява минулого зникла і раптово з'явився новий світ, осяяний світлом. Величезна кількість людей продовжує відчувати на собі наслідки укоренілих забобонів стосовно етнічного походження, статі, національності, касти і класу. Все свідчить про те, що така несправедливість ще довго існуватиме, оскільки суспільні інституції та стандарти, запроваджувані людством, ще дуже повільно набирають силу до створення відносин нового типу і полегшення долі пригноблених. Швидше за все, суть полягає в тому, що перейдено рубіж, за яким немає вороття. Основні принципи уже визначені, чітко сформульовані, оприлюднені і тепер поступово втілюються в установах, здатних прищепити їх широкому загалові. Безсумнівно, якою б тривалою і напруженою не була боротьба, її результатом стануть докорінні зміни у стосунках між усіма народами, аж до рівня окремих особистостей.

*

На початку двадцятого століття здавалося, що саме релігійні забобони найімовірніше не встоять перед силами змін. Ще раніше, наукові досягнення на Заході завдали нищівного удару по центральних стовпах церковної винятковості. В умовах перетворень, що стосувалися загального уявлення людського роду про самого себе, найбільш перспективною новацією в релігійній сфері видавався міжконфесійний рух. Всесвітня Колумбова Виставка 1893 року в Чикаго піднесла сюрприз навіть своїм амбітним організаторам, започаткувавши славетний «Парламент Релігій» і тим самим створивши образ духовної і моральної злагоди, що полонив уяву народів на всіх континентах і зумів затьмарити навіть наукові, технічні і комерційні чудеса, звеличувані Виставкою.

Словом, здавалося, що стародавні стіни обвалилися. Для впливових мислителів у царині релігії це зібрання стало унікальним, «безпрецедентним у світовій історії». Парламент, на думку свого видатного організатора, «визволив світ від нетерпимості». Було з упевненістю передбачено, що обдаровані лідери скористаються можливістю і пробудять у світових релігійних громадах, які довгий час перебували роз’єднаними, дух братерства, котрий зможе забезпечити необхідні моральні підвалини для нового світу добробуту і прогресу. Це було поштовхом для виникнення і розквіту всіляких міжрелігійних рухів. Різноманітна література, доступна на багатьох мовах, ознайомила найширші кола читачів – віруючих і невіруючих – з вченнями основних віросповідань. Ця зацікавленість, в свій час, була підхоплена радіо, телебаченням, кіно і, нарешті, Інтернетом. Вищі учбові заклади запровадили академічні програми з порівняльного релігієзнавства. Міжрелігійні богослужіння, немислимі лише кілька десятиріч тому, наприкінці століття вже ставали звичним явищем.

На жаль, абсолютно очевидно, що цим починанням не вистачає як інтелектуальної послідовності, так і духовного присвячення. На противагу процесам уніфікації, які видозмінюють решту соціальних відносин людства, ідея того, що всі великі світові релігії однаково вагомі по своїй суті та походженню, уперто відкидається прибічниками усталених шаблонів вузькорелігійного мислення. Успіх в області расової інтеграції – не просто наслідок вияву сентиментальності чи впровадження певної стратегії, це плід визнання того, що народи світу являють собою єдиний рід, особливі риси численних різновидностей якого не можуть служити приводом до звеличення чи приниження будь-яких його представників. Подібно до цього, наслідком емансипації жінок стала готовність як суспільних інституцій, так і громадської думки, визнати той факт, що не існує вмотивованих підстав – біологічних, соціальних чи етичних – аби виправдати позбавлення жінок повної рівноправності з чоловіками, а дівчаток – рівних освітніх можливостей з хлопчиками. Так само і висока оцінка внеску деяких держав у розвиток глобальної цивілізації не є виправданням для плекання застарілої ілюзії того, що інші нації здатні лиш мало або не здатні взагалі посприяти цьому розвиткові.

Складається враження, що релігійні керманичі в переважній більшості своїй не в змозі здійснити настільки радикальної переорієнтації. Інші суспільні об’єднання сприймають єдність людства не лише як неминуче наступний крок поступування цивілізації, але і як нагоду для різноманітних менших спільностей найповніше виразити свої можливості у цей переломний момент нашої колективної історії. Більша частина організованої релігії, одначе, стоїть паралізована на порозі майбутнього, затиснута у ті самі догми і претензії на привілейований доступ до істини, які несуть відповідальність за розпалювання деяких найзапекліших конфліктів, що розділяють мешканців планети.

Наслідки цього залишаються згубними для благополуччя людей. Безперечно, немає необхідності детально описувати всі страхіття, що спіткали сьогодні знедолене людство через спалахи фанатизму, які безчестять ім'я релігії. І явище це не нове. Одним з численних прикладів того можуть служити релігійні війни в Європі 16-го сторіччя, котрі забрали життя близько 30 відсотків населення цього континенту. Нам слід замислитись, що відтоді породило сім’я, заронене в людську свідомість сліпими силами вузькоглядного догматизму, який розпалив подібні конфлікти.

До цього переліку треба додати зраду розуму, яка більше за будь-який інший чинник позбавила релігію притаманної їй властивості відігравати вирішальну роль у формуванні суспільного життя. Релігійні інституції, заклопотані обрядовістю, що розсіює і сковує людську активність, надто часто стають головними посередниками у знеохоченні дослідження дійсності та використання тих розумових здібностей, які є відмітною рисою людськості. Осудження матеріалізму або тероризму не надасть дієвої допомоги боротьбі із сучасною моральною кризою, якщо воно не почнеться з відвертого визнання того, що релігійні інституції не виконали своїх обов’язків, залишивши маси віруючих беззахисними та вразливими перед свавіллям цих сил.

Якими б тяжкими не були ці роздуми, вони не звинувачують організовану релігію, а швидше служать нагадуванням про ту дивовижну силу, якою вона наділена. Релігія, як нам усім відомо, звертається до самих витоків людського мотивування. Коли вона була вірною духу і прикладу видатних Постатей, які приносили в світ величні системи вірувань, вона пробуджувала в цілих народах здатність до любові й прощення, творчості й сміливих звершень, подолання забобонів, до самопожертви в ім’я загального блага та до підкорення імпульсів тваринного начала. Животворною силою у вихованні людської природи є, поза жодним сумнівом, саме вплив послідовного приходу цих Богоявлень, що сягає світанку літописної історії.

Та сама сила, що відрізнялася такою дієвістю в минулі віки, і сьогодні лишається невгасимою рисою людської свідомості. Наперекір всіляким труднощам і майже позбавлена відчутної підтримки на цьому шляху, вона продовжує бути джерелом натхнення для незліченних мільйонів людей в їх боротьбі за виживання і народжує в усіх землях героїв і святих, чиї життя є найпереконливішим уособленням тих принципів, що їх вміщують писання сповідуваних ними вір. Як свідчить історичний розвиток цивілізації, релігія здатна також глибоко впливати на структуру соціальних відносин. Дійсно, важко уявити собі будь-яке фундаментальне досягнення цивілізації, що не здобувало б собі моральної наснаги з цього невичерпного джерела. Чи можливо, в такому разі, припустити, що перехід до кульмінаційного етапу багатотисячолітнього процесу розбудови планети може бути здійснений у духовному вакуумі? Якщо сумнівні ідеології, що минулого століття царювали в нашому світі, і не принесли нічого іншого, то, принаймні, вони переконливо довели, що дана потреба не може бути задоволена за рахунок альтернативних засобів, витворених людською винахідливістю.

*

Свої напучування щодо сьогодення Багаулла узагальнив словами, написаними понад століття тому і широко розповсюдженими в наступні десятиріччя:

Не може бути жодних сумнівів у тому, що народи світу будь-якої раси і релігії черпають натхнення з єдиного небесного Джерела і всі вони – піддані одного Бога. Розходження між настановами, яких вони дотримуються, слід приписувати мінливим вимогам і запитам епох, в які вони були явлені. Всі вони, за винятком небагатьох, що є породженням людської порочності, заповідані Богом і є відображенням Його Волі і Наміру. Повстаньте й, озброївшися силою віри, розбийте на скалки кумирів ваших суєтних прагнень, що сіють чвари поміж вас. Міцно тримайтеся того, що зближує вас і єднає.

Даний заклик не вимагає зречення відданості основоположним істинам жодного з великих світових віровчень. Зовсім навпаки. Віра має своє власне веління і є мірилом самої себе. Те, в що вірять або не вірять інші, не може бути авторитетним для совісті будь-якої людини, гідної цього імені. До чого вищенаведені слова недвозначно закликають, так це до відмови від усіх тих претензій на винятковість і остаточність, котрі, оплітаючи своїм корінням життя духу, залишаються найсильнішим чинником придушування прагнення до єдності і збудження ненависті і насильства.

Вважаємо, що саме на цей історичний заклик повинні відізватися релігійні вожді, якщо вони взагалі хочуть мати вагу в глобальному суспільстві, що формується під впливом перетворень і досвіду двадцятого століття. Добре помітно, що все більше людей приходять до усвідомлення того, що істина, яка лежить в основі всіх релігій, по суті своїй єдина. Це усвідомлення не є результатом розв’язання теологічних суперечок, а приходить інтуїтивно від розширення кола спілкування і поступового визнання єдності людської сім'ї. Із безладдя релігійних доктрин, ритуалів і затверджених зведень законів, успадкованих від зниклих світів, з’являється відчуття того, що духовне життя, подібно до єдності, явленної розмаїттям націй, рас і культур, становить нероздільну безмежну реальність, доступну кожному. Для того, щоб це неоформлене і все ще неясне почування зміцнилося й ефективно посприяло встановленню світового миру, воно повинно отримати щиру підтримку тих, до кого, навіть за нинішніх умов, населяючі земну кулю людські маси продовжують звертатися за керівництвом.

Між основними світовими релігійними традиціями, безумовно, існують численні відмінності стосовно соціальних настанов і форм богослужіння. Навряд чи могло бути інакше, зважаючи на минулі тисячоліття, в ході яких Божественні одкровення одне за одним були спрямовані на задоволення перемінних потреб цивілізації, що невпинно розвивається. Справді, невід'ємною рисою писань більшості основних релігій є вираження, в тій чи іншій формі, принципу еволюційного характеру релігії. Ніякі моральні доводи не зможуть виправдати маніпуляції культурною спадщиною для породження забобонів і відчужування, адже призначення цієї спадщини -- збагачувати духовний досвід. Першорядне завдання душі завжди буде полягати в тому, щоби пізнавати дійсність, жити у відповідності з істинами, в яких вона переконується, та виявляти цілковиту повагу до зусиль інших людей чинити так само.

Можна висунути заперечення, що якщо всі великі релігії визнати в рівній мірі Божественними за походженням, це призведе до переходу багатьох людей з однієї віри в іншу чи, принаймні, сприятиме цьому. Так воно чи ні, але, без сумніву, це має другорядне значення в порівнянні з тією сприятливою можливістю, яку історія нарешті відкрила для тих, хто свідомий існування світу, що виходить за межі земного, і тією відповідальністю, яку це усвідомлення накладає. Кожна з великих релігій може навести виразні і достовірні свідчення своєї дієвості у вихованні доброчесного характеру. Ніхто також не може упевнено стверджувати, що доктрини, властиві одному віровченню, в більшій або меншій мірі зумовлюють нетерпимість та забобони, ніж доктрини, властиві іншим. Цілком природно, що в світі, який об'єднується, моделі поведінки і взаємодії будуть постійно видозмінюватися, і, безперечно, роль установ будь-якого типу – вирішити, яким чином цей процес може бути скерований на встановлення єдності. Запорукою тому, що кінцевий результат буде обнадійливим у духовному, етичному і соціальному сенсі, є невмируща віра численних мешканців Землі, чиї інтереси досі не беруться до уваги, в те, що всесвітом править не примха людини, а любляче й несхибне Провидіння.

Разом із розвалом бар’єрів, що роз’єднують народи, наш час засвідчує падіння колись нездоланної стіни, що, як вважали в минулому, навіки відділила життя небес від життя землі. Писання всіх релігій завжди навчали віруючого вбачати в служінні іншим не тільки моральний обов’язок, але й стежину, по якій його душа прямує до Бога. Поступова реструктуризація суспільства надає сьогодні нового змісту цьому добре відомому положенню. В міру того, як споконвічна обітниця світу, що живе за принципами справедливості, поступово набуває практичних обрисів, задоволення потреб душі і суспільства дедалі частіше розглядається в якості двох взаємодоповнюючих сторін зрілого духовного життя.

Якщо релігійні лідери збираються визнати істинність попереднього судження, їм спершу слід підтвердити те, що релігія і наука являють собою дві неодмінні системи знань, з допомогою яких розвивається самосвідомість людини. Ці два основні взаємозалежні способи пізнання дійсності, аж ніяк не суперечачи один одному, приносили найкращі плоди в ті нечасті, проте щасливі періоди історії, коли визнавалась їх взаємодоповнююча природа і вони мали можливість діяти укупі. Досягнення і відкриття, що з'являються внаслідок наукового прогресу, для їх належного застосування слід завжди співвідносити з духовними й етичними правилами; релігійні переконання ж, у свою чергу, якими б шанованими вони не були, необхідно піддавати, охоче і з вдячністю, неупередженій науковій оцінці.

Нарешті, ми підійшли до питання, якого торкаємося з певною обачливістю, оскільки воно безпосередньо стосується совісті. Не дивно, що серед багатьох спокус цього світу релігійне керівництво найбільше непокоїть проблема використання влади в питаннях віри. Кожен, хто присвятив довгі роки глибоким роздумам і вивченню писань тієї чи іншої з великих релігій, добре обізнаний із часто повторюваною аксіомою про те, що влада може справляти згубний вплив на особистість тим сильніший, чим більша влада. Безвісні внутрішні перемоги над цим випробуванням, що здобувалися в усі часи численними священнослужителями, без сумніву лишаються для організованої релігії одним з головних джерел творчої снаги і повинні розцінюватись як одна з її найвищих відзнак. В тій же мірі піддатливість з боку інших релігійних лідерів принадам мирської влади продовжує бути родючим підґрунтям для цинізму, порочності і відчаю серед всіх, хто помічає її, вже не кажучи про те, як це позначається на спроможності релігійних лідерів виконувати свій громадський обов’язок перед суспільством у цей критичний момент історії.

*

Будучи причетною до облагородження характеру й упорядкування людських стосунків, релігія протягом усієї історії відігравала вирішальну роль у визначенні сенсу життя. Вона завжди плекала добро, засуджувала зло і відкривала очам усіх, хто волів бачити, картину досі неусвідомлюваних можливостей. Із її настанов наділена розумом душа черпала підтримку для подолання обмежень, що накладає на неї цей світ, і найповнішого розкриття свого потенціалу. Вірна своєму високому покликанню, як випливає з самої її назви, релігія водночас служила провідною силою, що зв’язувала воєдино різноманітні народи в ще більші і складніші суспільні системи, завдяки чому розкривалися і знаходили вираження індивідуальні здібності. Величезна перевага нинішнього часу полягає в тому, що рід людський отримав нагоду подивитися на хід розвитку цивілізації як на виняткове явище – повторюване знов і знов стрічання нашого світу зі світом Божим.

Окрилена цим баченням, громада багаї активно сприяє міжрелігійному рухові з часів його зародження. Багаї не тільки вітають встановлення дружніх стосунків, що зумовлює ця діяльність; вони вбачають у намаганнях різних релігій зблизитися між собою готовність людства слідувати Божественній Волі, вступаючи в пору своєї колективної зрілості. Члени нашої громади і надалі робитимуть для цієї діяльності все, що від них залежить. Між тим, вважаємо своїм обов'язком повідомити нашим поплічникам у цих спільних зусиллях своє переконання, що для того, аби міжконфесійний діалог міг відчутно посприяти зціленню недугів, від яких страждає сповнене відчаю людство, він має щиро і без подальших вагань затвердити ту всеосяжну істину, якою цей рух покликаний до життя: що Бог єдиний і що релігія, при всьому розмаїтті культурного вираження і людського тлумачення, єдина також.

З кожним новим днем зростає загроза того, що вогнища релігійних забобонів, розгораючись, перетворяться на всесвітню пожежу, наслідки якої важко й уявити. Цивільна влада без сторонньої допомоги не в змозі відвернути таку небезпеку. Не слід обманювати себе і тим, що заклики до взаємної терпимості самі по собі зможуть загасити ворожнечу, котра нібито освячена Божественним благословенням. Ця криза вимагає від релігійних лідерів такого ж рішучого розриву з минулим, як і ті, що відкрили шлях суспільству до подолання однаково згубних забобонів щодо раси, національності і статі. Єдиною підставою до справляння впливу в питаннях совісті може бути лише побудження служити добробуту людства. Необхідність такого служіння ніколи не була настільки явною, як у цей найвеличніший переломний момент в історії цивілізації. «Добробут людства, його мир і безпека не будуть досягнуті доти, – запевняє Багаулла, – поки міцно не затвердиться його єдність».

Всесвітній Дім Справедливості

Информация о материале

Просмотров: 3681

Заява Міжнародного співтовариства багаї з нагоди 50-ї річниці Організації Об’єднаних Націй
Нью-Йорк, США
жовтень 1995 року

ЗМІСТ

    Передмова: добра нагода замислитись
    Усвідомлення історичної ситуації: заклик до світових лідерів
    Визначення ролі ООН в межах нового міжнародного ладу
        Поновлення престижу Генеральної Асамблеї
            Підвищення мінімальних вимог до членства в ООН
            Призначення комісії у справах кордонів
            Пошуки шляхів налагодження фінансових справ
            Обов’язковий перехід на всесвітню допоміжну мову та єдину письменність
            Вивчення можливості введення єдиної міжнародної валюти
        Вироблення чіткої виконавчої функції
            Обмеження застосування права вето
            Надання статусу постійності системі епізодичного застосування збройних сил
            Застосування принципу колективної безпеки до вирішення інших проблем світового суспільства
            Збереження успішно діючих установ ООН з незалежними виконавчими функціями
        Зміцнення Світового суду
            Розширення сфери юрисдикції Суду
            Координація діяльності спеціалізованих судів
    Вивільнення потенціалу особистості: Насущна потреба нового міжнародного ладу
        Сприяння економічному розвиткові
            Розпочати рішучу кампанію з втілення порядку денного на 21-е століття
        Захист основоположних людських прав
            Зміцнення механізмів спостереження, впровадження та контролю в системі ООН
            Заохочування до всесвітнього визнання міжнародних конвенцій з прав людини
            Підвищення авторитету органів ООН, що здійснюють нагляд за дотриманням прав людини
        Підвищення статусу жінок
            Збільшити участь жінок в делегаціях країн-членів ООН
            Заохочувати до всесвітньої ратифікації міжнародних конвенцій, що захищають права жінок та підвищують їх статус
            Розпланувати на майбутнє заходи щодо практичного здійснення Пекінської платформи дій
        Особливе значення духовного розвитку
            Сприяння розробці програм духовного виховання в учбових закладах
    Переломна віха в історії людства: Заклик до світових лідерів

Примітки

Об’єднання всього людства є ознакою нового історичного періоду, в який зараз вступає людська спільнота. Єдність роду, племені, міста-держави та нації успішно досягнуто й остаточно затверджено. Всесвітнє єднання – ось та мета, до якої зараз прямує збентежене людство. Процес формування націй добігає кінця. Безладдя, притаманне державному суверенітету, стрімко наростає. Вступаючи в пору зрілості, світ мусить відкинути цей фетиш, визнати спорідненість і цілісність людських взаємин і назавжди утвердити устрій, який би найкращим чином уособлював цей основоположний принцип людського життя.

Шоґі Ефенді, 1936 рік

I. Передмова: добра нагода замислитись.

20-те століття, один з найбільш неспокійних періодів в історії людства, позначилося численними потрясіннями, революціями та рішучою відмовою від минулого. Деякі з цих потрясінь – від розпаду колоніальної системи й великих імперій дев’ятнадцятого сторіччя до розгортання й провалу грандіозних за своїм розмахом і згубних за своїми наслідками експериментів з тоталітаризмом, фашизмом та комунізмом – були надзвичайно деструктивними, супроводжуючись загибеллю мільйонів, викоріненням усталених життєвих укладів і традицій та крахом освячених віками інституцій.

Проте інші зрушення й тенденції виявилися більш обнадійливими. Наукові відкриття й суспільні нововведення посприяли багатьом прогресивним перетворенням у соціальній, економічній та гуманітарній сферах. Проторувався шлях до нового розуміння прав людини та ствердження особистої гідності, розширення можливостей для індивідуального й колективного розвитку та нових сміливих підходів до пізнання й самоусвідомлення людини.

Ці паралельні процеси – розвал установ минулого, з одного боку, та розквіт нових стандартів мислення, з іншого, – є свідченням наростання протягом останнього століття єдиної тенденції до посилення взаємозалежності та інтеграції роду людського.

Така тенденція спостерігається у різних сферах – від злиття світових фінансових ринків, що, в свою чергу, віддзеркалює використання людством різноманітних взаємопов’язаних джерел енергії, продовольства, сировини, технологій та знань, до створення комунікаційних і транспортних систем, які оперізують усю земну кулю. Вона відображується в науковому обґрунтуванні цілісності земної біосфери, що, в свою чергу, надало нового змісту проблемі глобальної координації. Іншим, хоча і згубним проявом такої тенденції є можливості сучасних систем озброєння, потужність яких поступово зросла до тої відмітки, коли жменьці людей під силу покласти край існуванню світової цивілізації. Саме загальне усвідомлення цієї тенденції – як в позитивних, так і руйнівних проявах, – надає виразності знайомій картинці Землі у вигляді блакитно-білої сфери, що обертається на тлі бездонної темряви космосу, – образу, під впливом якого викристалізовується наше сприйняття всього розмаїтого людства як єдиного народу, що мешкає у спільній обителі.

Це явище проявляється також і в настійних зусиллях світових держав створити такий політичний світоустрій, який зміг би гарантувати людському роду життя у мирі, справедливості й благоденстві. Двічі в цьому сторіччі людство робило спроби встановити новий світовий лад. Кожна така спроба намагалася використати прояви визнання глобальної взаємозалежності, зберігаючи, однак, недоторканою систему, котра понад усе ставила державний суверенітет. У перспективі століття, що добігає кінця, створення Ліги Націй – прорив в уявленнях про колективну безпеку – ознаменувало собою перший рішучий крок до нового світового устрою.

Наступне зусилля, здійснене під впливом потрясінь Другої світової війни на засадах Хартії, складеної переважно переможцями у тій трагедії, забезпечило існування протягом п’ятдесяти років найвищої міжнародної інстанції – унікальної установи, що стала величним символом відстоювання колективних інтересів людства як єдиного цілого.

Як міжнародна установа Організація Об’єднаних Націй продемонструвала спроможність народів до спільних дій у галузях охорони здоров’я, сільського господарства, просвіти, охорони довкілля й турботи про дитинство. Вона зміцнила наше колективне моральне устремління до побудови кращого майбуття, відображене в повсюдному прийнятті міжнародних Угод з прав людини. Вона дала вихід затаєній здатності людей до співчуття, свідченням чому стало призначення фінансової та гуманітарної допомоги людям, що потерпають від лиха. В найважливішій же сфері побудови мирного життя, миротворчих ініціатив та підтримання миру Організація Об’єднаних Націй проторувала виразний шлях до майбутнього без воєн1.

Щоправда, всеосяжні цілі, окреслені в Статуті Організації Об’єднаних Націй, виявилися розпливчатими. Всупереч високим сподіванням її засновників, створення Організації Об’єднаних Націй близько п’ятдесяти років тому не стало передвістям епохи миру і процвітання для всіх і кожного2.

Хоча Організація Об’єднаних Націй, без сумніву, відіграла важливу роль в попередженні третьої світової війни, останні п’ять років позначилися численними локальними, національними та регіональними конфліктами, що коштували мільйонів людських життів. Ледве покращання відносин між наддержавами усунуло ідеологічну мотивацію для подібних конфліктів, як розгорілися здавна жевріючі етнічні та міжрелігійні суперечності, ставши новими джерелами протистояння. До того ж, хоча припинення холодної війни зменшило фатальну загрозу глобальної бійні, продовжують існувати знаряддя й технології – а деякою мірою й приховані суперечності, – що в змозі спричинитися до спустошення та загибелі всієї планети.

В питаннях соціальної сфери також зберігаються серйозні проблеми. Поряд із досягненням нового рівня погодженості в глобальних програмах охорони здоров’я, стабільного розвитку та прав людини, ситуація на місцях у багатьох регіонах погіршилася. Свідчень цьому надто багато: це тривожне поширення войовничого расизму та релігійного фанатизму, розростання ракової пухлини матеріалізму, епідемічний сплеск правопорушень та організованої злочинності, повсюдне посилення безглуздого насильства, зростаюча нерівність між заможними й бідними, триваюча несправедливість стосовно жіноцтва, „загублені” покоління внаслідок повсюдного розвалу сімейних устоїв, аморальність розгнузданого капіталізму та зростання політичної корупції. Щонайменше мільярд живе в крайній бідності, а понад третини мешканців планети залишаються неписьменними3.

Оскільки одночасні процеси розпаду та відродження наближають світ до своєрідного кульмінаційного моменту, 50-та річниця Організації Об’єднаних Націй надає своєчасну сприятливу можливість призупинитися й порозмислити над тим, як саме людство може разом зустріти своє майбутнє. Та й справді, останнім часом виникло багато корисних пропозицій, спрямованих на зміцнення ООН та посилення її здатності координувати готовність держав відгукнутися на цей заклик часу.

Всі такі пропозиції можна умовно розділити на три категорії. Перша група стосується головним чином бюрократичних, адміністративних та фінансових проблем у межах самої системи ООН. Друга охоплює побажання реформування таких установ, як Рада з економічних та соціальних питань, Рада з опіки та Бреттонвудські економічні інституції. Інші пропонують здійснити зміни в політичній структурі ООН, закликаючи, приміром, розширити представництво Ради Безпеки та (або) переглянути сам Статут ООН4.

Більшість подібних пропозицій відзначається конструктивністю, але деякі з них є провокаційними. Одним із найбільш виважених і продуманих є звіт Комісії з питань глобального керівництва під назвою „Наше глобальне добросусідство”, який обстоює прийняття нових цінностей, а також структурні реформи в системі Організації Об’єднаних Націй5.

Саме в руслі посильної участі в безперервному обговоренні цієї першорядної проблеми Міжнародне співтовариство багаї відчуває необхідність поділитися своїми переконаннями. Наша точка зору ґрунтується на трьох вихідних твердженнях. По-перше, дискусії про майбутнє Організації Об’єднаних Націй мають відбуватися в широкому контексті еволюції міжнародного устрою та її напрямків. У другій половині двадцятого століття Система ООН розгорталася спільно з іншими великими інституціями. Тому ці інституції в своїй сукупності й визначатимуть подальший розвиток міжнародного ладу, та й самі під його впливом набуватимуть більш досконалої форми. А відтак, завдання, роль, діючі принципи і навіть функціонування ООН треба розглядати лише в світлі їх відповідності ширшій меті встановлення міжнародного порядку.

По-друге, оскільки людство являє собою єдиний неподільний організм, за кожного члена людського роду, що народжується у цей світ, несе відповідальність вся спільнота. Така взаємозалежність між індивідом і суспільством становить моральну опору більшості тих прав людини, котрі своїми інструментами намагається окреслити Організація Об’єднаних Націй. Рівною мірою вона, взаємозалежність, допомагає усвідомити ключову мету міжнародного ладу: утвердження й захист прав кожної особи.

По-третє, до обговорення перспектив міжнародного світоустрою мусить залучитися і стати дієвим його учасником переважна більшість людства. Ця тема є настільки важливою, що її обговорення не можна обмежити участю лише одних лідерів – чи належать вони до урядовців, бізнесменів, академічних кіл, представників культу або громадських організацій. Навпаки, учасниками цієї розмови мають стати жінки й чоловіки з народу. Широке представництво учасників надасть процесу обговорення більшої ваги через підвищення поінформованості світової громадськості та зростаючу підтримку всеосяжного світового ладу.

II. Усвідомлення історичної ситуації: заклик до світових лідерів.

Міжнародне співтовариство багаї розглядає нинішній безлад у світі й катастрофічний стан суспільних справ як природний етап органічного процесу, що врешті-решт неминуче призведе до об’єднання людського роду в єдиному соціальному ладі планетарного масштабу.

Людська раса як окрема органічна цілісність в своїй еволюції пройшла стадії, аналогічні дитинству й підлітковим рокам в житті кожної людини і в даний час перебуває в кульмінації буремної юності, в довгоочікувану пору свого повноліття6. Процес всесвітньої інтеграції, що вже є дійсністю у сферах бізнесу, фінансів та комунікацій, починає набувати реальних обрисів і на політичній арені.

Історично склалося так, що цей процес пришвидшився раптовими катастрофічними подіями. Саме спустошливі перша та друга світові війни поклали початок створенню Ліги Націй та Організації Об’єднаних Націй відповідно. Чи будуть прийдешні здобутки також досягнуті після подібних жахливих катаклізмів, які важко уявити, а чи стануть вони наслідком прояву доброї волі народу, залежить від усіх, хто населяє Землю. Небажання вдатися до рішучих дій було б цілковитою безвідповідальністю.

Оскільки влада на даному етапі належить керівним державним апаратам, завдання визначення конкретної структури нового світоустрою є обов’язком, що покладається на глави та уряди держав. Закликаємо керівників усіх рівнів активно підтримати скликання зібрання світових лідерів ще до кінця нинішнього сторіччя з метою визначитися, яким чином можна заново окреслити і реструктурувати існуючий міжнародний лад, щоб він міг задовольнити усі запити сучасного світу. Дехто запропонував, що таке зібрання лідерів можна було б наректи Всесвітньою зустріччю в верхах з проблем глобального управління7.

Подібна зустріч в верхах могла би базуватися на досвіді, набутому низкою вельми вдалих форумів Організації Об’єднаних Націй, що відбулися в першій половині 1990-х років. Ці конференції, що включали в себе Всесвітній самміт з захисту дитинства 1990 р., Конференцію з питань довкілля та розвитку 1992 р., Всесвітню конференцію з прав людини 1993 р., Міжнародну конференцію з проблем народонаселення та розвитку 1994 р., Всесвітній самміт з питань соціального розвитку 1995 р. та 4-ту Міжнародну конференцію з питань жіноцтва того ж року, напрацювали нову методологію глобального підходу до обговорення нагальних проблем.

Запорукою успішності цих обговорень стала конструктивна участь громадських організацій. Енергійне залучення саме таких організацій, котрі намагаються відстоювати потреби й інтереси народних мас, оживляла ці копіткі переговори між урядовими делегаціями стосовно змін у політичних, суспільних та економічних структурах світу й задавала в них тон. Важливим є й те, що під час кожної зустрічі світових лідерів присутність представників громадських організацій і засобів масової інформації з усього світу надавала вагомості й узгодженості робочим процесам конференцій.

Готуючись до запропонованого самміту, світовим лідерам вартувало б скористатися цим досвідом, аби зробити своє зібрання якомога продуктивнішим і заручилися прихильністю й підтримкою народів усього світу.

Дехто побоюється, що міжнародні політичні інституції неминуче спіткає надмірна централізація, і вони перетворяться на ще один непотрібний бюрократичний прошарок. Тут слід недвозначно й переконливо заявити, що будь-яка нова структура глобального управління мусить – як з принципових, так і з практичних позицій – гарантувати відповідальне ставлення до виконання прийнятих рішень8.

Дотримання чіткого балансу не завжди може бути легкою справою. З одного боку, справжній розвиток і реальний прогрес можуть досягатися тільки самими людьми, діючими поодинці й колективно, у відповідь на конкретні запити і потреби часу та місця. Можна висунути заперечення, що децентралізація управління є неодмінною умовою розвитку9. З іншого боку, міжнародний устрій певною мірою вимагає глобального керування й координації.

Отже, згідно з окресленими вище принципами децентралізації міжнародні установи мають наділятися повноваженнями діяти лише в сферах міжнародних інтересів, де держави не можуть самостійно приймати рішення і куди вони не можуть втручатися з метою захисту прав окремих осіб чи країн. Всі інші справи мають бути скеровані на розгляд національних та місцевих органів влади10.

Крім того, коли лідери безпосередньо окреслюватимуть структуру майбутнього міжнародного ладу, їм слід взяти до уваги широкий спектр підходів до управління. Може статися так, що вдалий вибір скоріше втілюватиме, поєднуватиме й відтворюватиме гідні риси, притаманні кожному з них, аніж буде повністю повторювати будь-яку одну загальновизнану систему керівництва.

Приміром, однією з випробуваних часом моделей управління, котра здатна узгодити усе світове різноманіття в єдиній уніфікованій системі, є федеральний устрій. Федералізм показав себе дієвим знаряддям децентралізації владних повноважень і процесів прийняття рішень у великих, різнорідних і багатоскладових країнах, разом з тим зберігаючи на необхідному рівні їх єдність і стабільність. Іншим типом, гідним уваги, є співдружність, котра на всесвітньому рівні віддавала б перевагу інтересам усієї спільноти, а не окремих держав.

Слід якомога ретельніше продумувати архітектоніку міжнародного впорядкування, щоби з плином часу воно не виродилося в певну форму деспотизму, олігархії або демагогії, що глибоко в’їлися в структуру та діяльність його складових політичних установ.

В 1955 році, під час критичного перегляду Статуту ООН з нагоди її першого 10-річчя, Міжнародне співтовариство багаї звернулася до ООН із заявою, що ґрунтувалася на ідеях, висловлених Багауллою близько століття тому. „В уявленнях багаї світовий лад визначається таким чином: світова Наддержава, заради якої всі народи світу поступляться претензіями на проголошення війни, певними правами оподаткування й усіма правами утримання збройних сил, окрім формувань для підтримки внутрішнього правопорядку в межах кожної окремої країни. Ця Держава має включати Міжнародний виконавчий орган, наділений верховними незаперечними повноваженнями вживати заходів щодо будь-якої країни-порушника зі складу Співдружності; Всесвітній парламент, члени якого є обраними представниками народів різних країн, затвердженими урядами цих же країн; Вищий міжнародний суд, вироки якого підлягають обов’язковому виконанню навіть у тих випадках, коли ті, кого вони стосуються, не погоджувалися добровільно подати свої справи на його розгляд”11.

Хоча ми вважаємо всесвітній уряд, обрисований таким чином, одночасно й останньою надією, і неминучим майбутнім всього людства, визнаємо, що такі його контури відображують далеке прийдешнє світової спільноти. З огляду на потребу негайних перемін у нинішньому стані справ, людство потребує рішучої, дієвої й практично здійсненної стратегії, котра простиралася б далі споглядання привабливих перспектив. А проте, через зосередження на цій багатообіцяючій концепції з плутанини суперечливих точок зору і доктрин виникає чітке й послідовне бачення напрямів поступових змін на краще.

III. Визначення ролі ООН в межах нового міжнародного ладу.

Організація Об’єднаних Націй знаходилася в центрі міжнародної системи, створеної переможцями в другій світовій війні, і протягом довгих десятиліть ідеологічного протистояння між Сходом та Заходом була ареною міжнародного діалогу. З перебігом років її мандат поширився не лише на формування норм міжнародного права і сприяння соціально-економічному розвитку, а також і на підтримання миру на кількох континентах.

Протягом того ж часу відбувалися разючі перетворення на світовій політичній карті. На час заснування ООН у світі існувало близько п’ятдесяти незалежних держав. Тепер їх кількість перевищує 185. Наприкінці Другої світової війни основними діючими персонажами на глобальній сцені виступали уряди країн. Сьогодні ж зростання впливу організацій громадянського суспільства та міжнаціональних асоціацій створило набагато розмаїтіший політичний ландшафт.

Не дивлячись на підвищення складності місії ООН, її система майже повністю зберегла ту структуру нової міжнародної організації, яка була розроблена близько п’ятдесяти років тому. А тому не дивно, що її 50-річний ювілей став доброю нагодою для нових дискусій стосовно її здатності відгукнутися на політичні реалії 21-го сторіччя. На жаль, у цих дискусіях набагато більше критичних оцінок, аніж схвалення.

Критика діяльності ООН головною мірою ґрунтується на її порівнянні з роботою провідних організацій приватного сектору або ж на недостатньо виправданих початкових сподіваннях. Хоча в намаганнях поліпшити дієвість ООН деякі співставлення, можливо, і доречні, але усталення подібної практики є по суті невиправданим. Для ефективного функціонування Організації Об’єднаних Націй в більшості випадків бракує не тільки абсолютних повноважень, але й належного ресурсного забезпечення. Тому звинувачення ООН в невдачах фактично є обвинувальним присудом самим країнам-членам ООН.

Якщо ООН оцінювати у відриві від реальної дійсності, в якій вона функціонує, то її діяльність завжди видаватиметься неефективною і безрезультатною. Та коли її розглядати як складову частину ширшого процесу розвитку системи міжнародного устрою, в яскравому світлі аналізу на перший план вийдуть перемоги й досягнення ООН, затьмарюючи собою її недоліки та невдачі. Тим, хто здатний мислити в еволюційному масштабі, набутий Організацією Об’єднаних Націй початковий досвід стає щедрим джерелом знань про її грядущу роль в міжнародних відносинах.

Здатність мислити еволюційними категоріями означає спроможність уявляти собі ту чи іншу установу протягом тривалого історичного проміжку, усвідомлюючи притаманний їй потенціал до удосконалення, розрізняючи основоположні принципи її росту, формулюючи високоефективні стратегії для короткострокового впровадження в життя і навіть прогнозуючи радикальні перебої в її діяльності.

Аналіз діяльності Організації Об’єднаних Націй в такому аспекті виявляє сприятливі можливості зміцнення існуючої системи, не вдаючись до докорінної реструктуризації її головних установ чи глибокої перебудови її діяльності. Та й дійсно, ми визнаємо, що жодна пропозиція з реформування ООН не стане дієвим поштовхом до змін, якщо надані поради не будуть внутрішньо послідовними, завдяки чому ООН розвиватиметься по розпланованій схемі поступального розвитку й набуватиме особливої належної ролі в майбутньому міжнародному устрої.

Сподіваємося, що подані тут рекомендацій у комплексі своєму відповідають зазначеним умовам і що їх реалізація стане обдуманим та істотним кроком назустріч до зведення більш справедливого світового ладу12.

А. Поновлення престижу Генеральної Асамблеї.

Основою будь-якої системи управління є домінанта закону, а головною інституцією, що проголошує закони, є законодавча влада. Але якщо до повноважень місцевих і національних законодавчих органів зазвичай ставляться з повагою, то регіональні й міжнародні законодавчі інстанції стали об’єктом побоювань і недовіри13.

На додаток, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй стала мішенню для нападок через недостатню ефективність своєї діяльності. І хоча деякі з висунутих проти неї обвинувачень є безпідставними, існують щонайменше два недоліки, що перешкоджають її здатності справляти вплив.

По-перше, за теперішньої ситуації надмірне значення надається державній суверенності, наслідком чого є дивна мішанина анархії й консерватизму. Реформована Організація Об’єднаних Націй має бути такою, щоб у законодавчій сфері та під час голосування більша увага надавалась участі як представників різних народів, так і держав усього світу.

По-друге, резолюції Генеральної Асамблеї не стають обов’язковими доти, доки вони не ратифікуються кожною країною-членом ООН. Якщо ж нинішня система, котра ставить державну суверенність понад усі інші пріоритети, збирається поступитися місцем порядку, коли враховуватимуться інтереси єдиного взаємопов’язаного людства, резолюції Генеральної Асамблеї – в межах конкретної проблематики – мусять поступово набрати сили законів з умовами щодо як їх впровадження, так і покарань у разі їх невиконання.

Ці дві вади тісно пов’язані між собою, оскільки більшість народів світу, з підозрою й острахом ставлячись до всесвітнього уряду, навряд чи підкорятиметься міжнародним установам, якщо ці установи не будуть по-справжньому представляти їх інтереси14.

І все ж таки найближчим часом існує можливість зміцнення Генеральної Асамблеї, підвищення її престижу та спрямування її до виконання довгострокових завдань, якщо вжити п’ять практичних заходів.

1. Підвищення мінімальних вимог до членства в ООН.

Необхідний мінімум стандартних вимог до поводження уряду з населенням своєї країни ясно визначений у Загальній декларації прав людини та пізніших міжнародних угодах, які разом називаються Міжнародним біллем з прав людини.

Якщо держава – член ООН – не зобов’яжеться проводити регулярні вибори шляхом таємного голосування за участю всього населення країни, якщо вона не буде визнавати свободу слова та інші права людини, вона стане на перешкоді активній поінформованій участі величезної більшості населення у своїх власних громадських справах.

Пропонуємо притягати до відповідальності ті країни-учасниці, що порушують ці стандарти. Подібним чином націям, що домагаються визнання, слід відмовляти у членстві, якщо вони відкрито не виступлять у підтримку цих норм або ж не зроблять відчутних кроків у цьому напрямку.

2. Призначення комісії у справах кордонів.

Незадоволені претензії на чужі території залишаються головним джерелом конфліктів та воєн, висвітлюючи гостру потребу в загальних угодах щодо національних кордонів. Подібних угод можливо досягти тільки після вивчення підходів, за якими з самого початку визначалися кордони багатьох країн, і всіх невирішених позовів різних народів та етнічних груп.

Вважаємо за найдоцільніше замість подання таких позовів до Світового суду призначити спеціальну Міжнародну комісію для вивчення всіх претензій щодо міжнародних кордонів, а вже згодом, після ретельного їх розгляду, подавати рекомендації з практичних дій15. Результати цього могли б стати завчасним попередженням зростаючої напруги між громадськими чи етнічними групами та допомогли б виявити скриту загрозу у тих ситуаціях, зарадити яким на початкових етапах допомогла б дипломатія.

Для реалізації довгочасної мети створення справжнього співтовариства націй потрібно остаточно уладнати всі суперечки навколо кордонів. Вивчення цього питання послужить досягненню такої мети.

3. Пошуки шляхів налагодження фінансових справ.

Дефіцит річного бюджету, спершу спричинений небажанням деяких країн-учасниць своєчасно сплачувати свої внески, посилений відсутністю уповноважених збирати накопичені заборгованості і далі поглиблений бюрократією, що ускладнювала здійснення деяких його операцій, зумовлює кризу управлінських структур Організації Об’єднаних Націй.

Добровільні платежі держав-членів ООН ніколи не стануть надійним засобом фінансування цієї міжнародної установи. З метою налагодження діяльності всього апарату ООН необхідно вжити рішучих заходів для поповнення надходжень у її бюджет. Щоб розпочати енергійні пошуки шляхів розв’язання цієї проблеми, пропонуємо невідкладно призначити Експертну комісію з відповідними повноваженнями.

При розгляді альтернатив цій комісії слід дотримуватися кількох фундаментальних принципів. По-перше, фінансові зобов’язання повинні накладатися виключно на країни, що мають свої представництва при ООН. По-друге, в інтересах законності й справедливості суми платежів мають бути диференційованими. По-третє, не слід забувати про створення механізмів заохочення добровільних пожертвувань від окремих осіб і товариств16.

4. Обов’язковий перехід на всесвітню допоміжну мову та єдину письменність.

Організація Об’єднаних Націй, що зараз користується шістьма офіційними мовами, здобула б значних переваг, якби вона для ведення усіх дискусій обрала одну існуючу мову або створила допоміжну. Таку необхідність здавна обстоюють багато організацій – від есперантистів до Міжнародного співтовариства багаї17. Окрім економії коштів та спрощення бюрократичних процедур, такий захід великою мірою посприяв би зміцненню духу єдності у світовій спільноті.

Пропонуємо призначити високоурядову комісію, до якої б увійшли представники різних регіонів світу відповідних сфер діяльності – лінгвісти, економісти, суспільствознавці, освітяни та працівники засобів масової інформації. Завданням такої комісії було б всебічне вивчення проблеми створення додаткової міжнародної мови та прийняття єдиної письменності.

Впевнені, що світова спільнота врешті-решт буде змушена перейти до єдиної, визнаної усіма допоміжної мови та письменності, які, окрім мови чи мов кожної країни, будуть вивчатися в учбових закладах усього світу. Мета одна: полегшити перехід до глобального суспільства шляхом покращення спілкування між різними народами і зменшення адміністративних витрат у бізнесі, урядовій та інших сферах, причетних до цього глобального починання, а також через встановлення братніх відносин між усіма членами людської родини18.

Цю пропозицію слід сприймати у вузькому розумінні. В ній немає жодного натяку на відмову від будь-якої з існуючих мов чи культур.

5. Вивчення можливості введення єдиної міжнародної валюти.

Потреба прийняття світової валюти як життєво важливого елементу інтеграції глобальної економіки здається самоочевидною. Економісти вважають, що, попри інші переваги, єдина валюта дозволить вирішити проблему недоцільних біржових спекуляцій та непередбачуваних ринкових стрибків і сприятиме стабілізації доходів та цін по всьому світу, що, в свою чергу, призведе до значної економії19.

Можливість економії фінансових ресурсів не призведе до практичних дій, якщо тривоги та сумніви скептиків не будуть переконливо розвіяні достовірними фактами й гідним довір’я проектом реалізації даного задуму. Пропонуємо призначити Комісію в складі найдосвідченіших урядовців, наукових працівників та фахівців, котра негайно розпочала б дослідження економічних переваг та політичних наслідків введення єдиної валюти і внесла свої рекомендацій щодо ефективного її впровадження.

Б. Вироблення чіткої виконавчої функції.

Найважливішою виконавчою функцією на міжнародному рівні є забезпечення виконання умов Договору з колективної безпеки. Підтримання колективної безпеки означає укладення угоди між країнами, яка б зобов’язувала їх до спільних дій у випадках виникнення загрози загальним інтересам. Дієвість цієї угоди залежить від того, якою мірою її учасники схильні служити спільному благу, навіть якщо вони роблять це заради власної користі20.

Всередині самої Організації Об’єднаних Націй роль нагляду за виконанням такої угоди належить Раді Безпеки, а інші виконавчі функції вона поділяє з секретаріатом. Та обидва підрозділи у виконанні завдань, приписаних мандатом, стикаються з труднощами. Рада Безпеки обмежена у своїй спроможності вдаватися до рішучих дій. Секретаріат же перебуває під тиском усього комплексу вимог, що виставляють країни-члени ООН.

Для зміцнення в короткий термін виконавчої діяльності ООН можливо вжити чотирьох практичних заходів.

1. Обмеження застосування права вето.

З самого початку право вето передбачалося в Статуті ООН для того, щоб упередити Раду Безпеки від санкціонування воєнних акцій проти країн – постійних членів або вимагати від них використання збройних сил всупереч їх волі21. До речі, починаючи з холодної війни, право вето використовувалося неодноразово в інтересах регіональної та національної безпеки.

У своїй заяві 1955 року з нагоди реформування ООН Міжнародне співтовариство багаї обстоювало поступову відмову від практики „постійного членства” та „права вето” в міру зростання довіри до Ради Безпеки. Сьогодні, 40 років по тому, ми підтверджуємо свою позицію. Однак, пропонуємо також вжити тимчасових заходів для обмеження застосування права вето з метою повернення Статуту ООН його первісного смислу.

2. Надання статусу постійності системі епізодичного застосування збройних сил.

Для підтримки миротворчих операцій Організації Об’єднаних Націй та посилення авторитетності резолюцій Ради Безпеки потрібно створити Міжнародні збройні сили22. Необхідно забезпечити їх лояльність ООН та незалежність від національних урядів. Командування цими по всій формі спорядженими військами та їх контроль має належати Генеральному секретарю ООН, що підкоряється авторитету Ради Безпеки. Їх фінансування, проте, має визначатися Генеральною Асамблеєю. Для формування цих сил Генеральний секретар може залучати компетентний персонал з усіх регіонів світу.

Якщо такі сили будуть належним чином використовуватися, вони принесуть відчуття безпеки, що дозволило б зробити крок назустріч глобальному роззброєнню, тим самим сприяючи повній забороні зброї масового знищення23. Більш того, поступово стало б зрозумілим, що кожній з держав потрібно утримувати лише збройні сили, достатні для її власної оборони та підтримання внутрішнього спокою, що цілком узгоджується з принципом колективної безпеки.

Як безпосередній крок до заснування таких збройних сил діючій системі епізодичного застосування військ можна було б надати статусу постійності, створивши регіональні сили швидкого реагування в кризових ситуаціях.

3. Застосування принципу колективної безпеки до вирішення інших проблем світового суспільства.

Хоча принцип колективної безпеки спочатку сприймався в контексті воєнної загрози, декотрі доводять, що тепер його можна застосувати в ширшому розумінні до всіх небезпечних ситуацій, котрі за своїм характером хоч і є локальними, насправді склалися внаслідок сукупного занепаду нинішнього світоустрою. Такі загрози включають міжнародний оборот наркотиків, небезпеку продовольчих отруєнь і спалахи нових пандемій, але не обмежуються ними24.

Вважаємо, що ця проблема мусить бути включена до порядку денного запропонованого Всесвітнього самміту. Малоймовірно, однак, що повсюдне проголошення колективної безпеки усуне основні чинники воєнної агресії.

4. Збереження успішно діючих установ ООН з незалежними виконавчими функціями.

Деякі з більш самостійних організацій в сімействі ООН – такі як Міжнародний фонд допомоги дітям, Міжнародна організація цивільної авіації, Всесвітній поштовий союз, Міжнародна телеграфна та зв’язкова спілка, Міжнародна організація праці та Всесвітня організація охорони здоров’я – досягли помітних успіхів у вузьких, але важливих сферах міжнародного масштабу.

Ці інституції в цілому вже набули своїх власних виконавчих функцій. Їх незалежність як складових міжнародного виконавчого органу треба зберегти і посилити25.

В. Зміцнення Світового суду.

Будь-яка система управління потребує міцного органу юстиції для врівноваження повноважень інших підрозділів та проголошення, поширення, обстоювання й відправлення правосуддя. Потяг до створення справедливого суспільства залишається одним із могутніх рушійних сил історії26 – і, безсумнівно, жодна світова цивілізація довго не проіснує, якщо вона не буде твердо спиратися на принципи справедливості.

Справедливість – єдина сила, котра може перетворити проблиски усвідомлення єдності людства на колективну волю, завдяки якій будуть надійно зведені необхідні світові структури суспільного життя. В епоху, коли люди землі зростаючою мірою отримують доступ до всілякої інформації та розмаїття ідей, справедливість утверджується як панівний принцип успішного соціального облаштування.

На рівні особистості справедливість являє собою властивість людської душі, яка дозволяє кожному відрізнити істину від фальші. На погляд Бога, за висловом Багаулли, справедливість „найулюбленіша понад усе”, оскільки вона дає право кожній людині бачити своїми власними очима, а не очима інших, пізнавати власним розумінням, а не розумінням ближнього чи свого кола людей. На рівні колективу тяжіння до справедливості є незамінним порадником у спільному прийнятті рішень як єдиний можливий засіб досягнення одностайності в думках і діях. Далека від заохочування карності, яка в минулі часи нерідко прикривалася її іменем, справедливість є практичним відображенням усвідомлення того, що в поступальному розвитку людства інтереси кожного й усіх нероздільно поєднані. Тою мірою, якою справедливість набуває провідного значення для людських взаємовідносин, в товаристві людей культивується атмосфера наради, що дозволяє безпристрасно розглядати можливості й обирати відповідний напрям дій. За таких обставин відвічні схильності до маніпулювання та сліпого наслідування з набагато меншою вірогідністю викривлятимуть процес прийняття рішень.

Таке розуміння справедливості буде поступово підкріплюватися усвідомленням того, що у взаємозалежному світі інтереси особистості й суспільства тісно переплетені. У цьому контексті справедливість є ниткою, що мусить бути вплетена в процес аналізу всілякої взаємодії, чи то у сім’ї, між сусідами, а чи на глобальному рівні.

В сучасній системі Організації Об’єднаних Націй ми помічаємо фундамент для зміцнення Світового суду. Заснований у 1945 році як головна судова установа Організації Об’єднаних Націй Міжнародний орган правосуддя характеризується багатьма позитивними рисами. Сучасні методи підбору суддів, зокрема, допомагають сформувати такий судовий персонал, у якому представлені усі народи, регіони світу та системи правосуддя27.

Основною вадою Міжнародного суду є відсутність у нього влади приймати рішення, обов’язкові до виконання на підставі закону, за винятком тих випадків, коли певні країни заздалегідь зобов’язуються виконувати його вироки. Світовий суд, позбавлений належних повноважень, неспроможний відправляти правосуддя28. Можливо, з часом рішення Світового суду стануть обов’язковими для всіх країн і підкріпленими правовими санкціями. Найближчим же часом його діяльність можливо удосконалити двома іншими засобами.

1. Розширення сфери юрисдикції Суду.

В даний час юрисдикція Суду розповсюджується на кілька категорій справ, і лише держави наділені правом порушувати судові справи. Пропонуємо надати право передавати питання на розгляд Суду, крім країн-учасниць, ще й іншим підрозділам ООН.

2. Координація діяльності спеціалізованих судів.

Світовий суд повинен діяти на зразок парасолі для існуючих та новостворених спеціалізованих судів, котрі відповідно до своєї специфіки розглядають спірні питання у різних галузях міжнародного життя.

Початкові елементи уніфікованої системи вже можна виявити в спеціалізованих арбітражних судах з таких справ, як комерція і транспорт, та в пропозиціях щодо створення таких інституцій, як Міжнародний кримінальний суд та Суд з питань довкілля. Інші проблемні області, котрі можуть потребувати уваги з боку такої системи, охоплюватимуть суди з міжнародного тероризму та торгівлі наркотиками.

IV. Вивільнення потенціалу особистості: Насущна потреба нового міжнародного ладу.

Головним призначенням правлячих інстанцій усіх рівнів є прогрес людської цивілізації. Таке завдання нелегко виконувати без натхненної й розумної участі переважаючої більшості людства в житті й справах усього суспільства.

Історично склалося так, що міжнародні організації, зосереджуючись на формуванні інституцій і створенні світової співдружності, були відірваними від настроїв і почувань народів світу. Відокремлена від міжнародної арени кількома прошарками урядовців та приголомшена міжнародними подіями, що висвітлюються у засобах масової інформації, переважна більшість людей ще не перейнялася почуттям співпричетності до таких установ, як Організація Об’єднаних Націй. Лише люди, що певним чином долучалися до міжнародного життя через канали організацій громадянського суспільства, виявляються спроможними солідаризуватися с такими установами.

Як це не парадоксально, але міжнародні інституції не здатні перетворитися на ефективні й досконалі управлінські структури та виконувати своє первісне завдання сприяти прогресу цивілізації, якщо вони не визнають свою взаємозалежність із народами світу і не розвиватимуть її. Таке визнання створило б атмосферу взаємного довір’я й співробітництва, а це пришвидшило б перехід до нового світоустрою.

Вирішення завдань, що виникають в процесі розвитку світового суспільства, потребує набагато вищої дієздатності, ніж та, яку досі вдавалось виявляти людському роду. Досягнення такого рівня вимагає якнайширшого доступу до знань для кожного індивіда. Установам суспільства тою мірою вдасться виявити й спрямувати приховані у свідомості народів світу потенційні ресурси, якою ці установи, здійснюючи свої владні повноваження, виконуватимуть обов’язок завойовувати довір’я, повагу та щиру підтримку тих, чиїми діями вони покликані управляти; відкрито і якомога найповнішою мірою обговорювати питання з усіма, чиї інтереси зачіпаються прийнятими рішеннями.

Люди, перейнявшись довірою й повагою до цих установ, вимагатимуть, в свою чергу, щоб їх національні правителі збільшили підтримку міжнародного устрою – як політичну, так і економічну. Міжнародні ж організації, здобуваючи зростаючий вплив та владу, зі свого боку, зміцнять свої позиції з метою ужиття подальших заходів у справі розбудови узаконеного й дійового світового ладу.

Поряд із зусиллями посилити свою структуру, Організації Об’єднаних Націй потрібно вдатися до ініціатив, котрі пробудять в усіх народах скриті сили, завдяки яким вони зможуть завзято прилучитися до цього процесу. У цьому контексті певні питання, що сприяють розвитку людини й прогресу суспільства, потребують особливої уваги. Із цього кола питань сприяння економічному розвитку, захист прав людини, покращання статусу жінок та турбота про моральну освіту – справи першорядного значення, настільки тісно пов’язані з прогресом цивілізації, що мусять займати окреме місце у програмі Організації Об’єднаних Націй.

А. Сприяння економічному розвиткові.

Незважаючи на те, що стратегії економічного розвитку, до яких вдавалася Організація Об’єднаних Націй, Світовий банк та чималою урядів протягом п’яти останніх десятиліть, служили благородним цілям і добросовісно втілювалися в життя, вони практично не виправдали своїх сподівань. Майже повсюдно в світі прірва між багатими й бідними дедалі зростала, поглиблюючи невідповідність у доходах. Соціальні проблеми не втратили актуальності. В дійсності злочинність та рівень захворюваності не просто зростають – вони набувають масового характеру, боротися з чим стає все важче.

Причини подібних невдач можна віднести до цілої низки факторів. Вони включають в себе непомірне захоплення великомасштабними проектами та надмірною бюрократичною централізацією, несправедливі умови міжнародної торгівлі, поширення корупції, яка розрослася по всій системі, позбавлення жіноцтва участі в процесах прийняття рішень на всіх рівнях, загальну нездатність забезпечити бідноту необхідними життєвими потребами та зосередження ресурсів у сфері виробництва зброї та боєприпасів.

Безсторонній розгляд цих факторів виявляє загальні систематичні й корінні упущення в сучасній моделі економічного розвитку: матеріальні потреби часто задовольняються у відриві від духовних чинників та їх мотивуючої сили.

Економічний розвиток не слід плутати зі створенням суспільства, де панує прагнення до наживи. Справжнє процвітання поєднує в собі духовне й матеріальне благополуччя. Їжа, питво, дах над головою та певний рівень матеріального комфорту мають суттєве значення, проте людські істоти не можуть і не зможуть ніколи вдовольнитися виключно цими потребами. Не принесуть їм щастя і на перший погляд менш матеріальні здобутки на кшталт суспільного визнання й політичної влади. Зрештою, навіть інтелектуальні досягнення не вдовольнять наших найзаповітніших потреб.

Лише в жаданні чогось більшого, чогось поза межами нас самих, може бути належно пізнана справжня сутність людського духу. Хоча духовна сторона нашої природи затьмарюється повсякденною гонитвою за матеріальними благами, не можна надалі залишати поза увагою наші прагнення до чогось незвичайного. Таким чином, модель стабільного економічного розвитку має обіймати як духовні устремління людей, так і їх матеріальні потреби й бажання.

Найкращим капіталовкладенням в економічний розвиток є освіта. „Людина – то найвеличніший Талісман. Через брак належної освіти вона, однак, позбавлена того, що властиве її сутності” – говорить Багаулла. „Вважайте людину рудником, що повен безцінних самоцвітів. Освіта єдина здатна виявити її скарби і дозволить людству скористатися ними”29.

Просвіта означає щось більше, ніж процес оволодіння вузькою сукупністю знань і навиків, необхідних у повсякденному житті. Насправді ж освіта, котра повинна стати основоположним імперативом розвитку, мусить також навчати тому, як ці знання здобуваються, розвивати інтелектуальні здібності та логіку й прищеплювати учням високі моральні якості.

Саме такий всеосяжний підхід до освіти дозволить людям вносити свій вклад до створення багатства та посприяє його справедливому розподілу30.

Справжнє багатство створюється працею не лише як засобом заробітку на прожиття, а також і як формою служіння на благо суспільства. Ми дотримуємося думки, що труд, обумовлений високою метою, є основною потребою людської душі, такою ж важливою для належного розвитку особистості, якими є харчування, чиста вода і свіже повітря для її фізичного тіла.

Оскільки стан залежності є морально згубним для людини, проекти, що націлені винятково на перерозподіл матеріальних благ, приречені рано чи пізно на провал. До розподілу багатства треба підходити раціонально й справедливо. Практичне його здійснення має невід’ємно поєднуватися з процесом створення матеріальних благ.

Пропонуємо Організації Об’єднаних Націй вжити наступних заходів з метою надання більшої ефективності програмам розвитку.

1. Розпочати рішучу кампанію з втілення порядку денного на 21-е століття.

План дій, вироблений на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, вмістив широке коло поглядів представників громадянського суспільства та сукупність принципів, подібних до сформульованих у даній заяві. На жаль, країни-учасниці зробили надто мало для впровадження в життя заходів, окреслених у тому плані.

Аби цілі Порядку денного „21-е століття” зустріли підтримку й почали виконуватися, потрібні будуть, можливо, чималі зусилля, подібні за розмахом та цілями до плану Маршалла з відбудови повоєнної Європи, проте дещо відмінні від нього за суттю. В такому випадку виникла б необхідність звернутися до Бреттонвудських інституцій з проханням розгорнути цілеспрямовану кампанію підтримки національних заходів, спрямованих на виконання зазначених цілей. Але мандат такого роду може бути наданим тільки конференцією, подібною до перших Бреттонвудських засідань п’ятдесятирічної давності, присвяченою широкомасштабному перегляду діяльності цих інституцій. Такий перегляд здійснювався б з метою спорядження людей світу достатніми засобами, завдяки чому вони могли б на місцевому рівні узяти ініціативу в свої руки. Крім того, конференція могла б розширити свій порядок денний, включивши до нього більш глибинні питання глобальної економічної безпеки шляхом переорієнтації існуючих інституцій чи створення нових структур31.

Якщо ці нові механізми виявляться успішними, їх можна було б застосувати також для координації процесу впровадження заходів, намічених під час недавнього Соціального Самміту.

Б. Захист основоположних людських прав.

Протягом п’яти десятиліть, що минули з часів заснування Організації Об’єднаних Націй, сформувалось розуміння, що заради миру, соціального прогресу та економічного розквіту права людини мусять бути визнані й захищені міжнародними нормами.

Вагомим підґрунтям для досягнення на міжнародному рівні погодженості щодо сутності прав людини є Всесвітня декларація прав людини, ухвалена Організацією Об’єднаних Націй в 1948 році й доповнена двома міжнародними угодами – Міжнародною угодою з громадянських і політичних прав та Міжнародною угодою з соціальних, економічних та гуманітарних прав. До того ж, близько 75 інших конвенцій та декларацій описують й обстоюють інші права, такі як права жінок і дітей, свободи віросповідання та вільного розвитку.

Сьогоднішній політиці Організації Об’єднаних Націй щодо реалізації прав людини притаманні дві недосконалості: обмежені можливості введення прав у дію і контролю за їх дотриманням та надто малий наголос на обов’язках, що є супровідними до всіх прав.

Методи впровадження прав людини на міжнародному рівні мають бути де в чому подібними до методів реагування на воєнну агресію в системі колективної безпеки. Порушення прав в одній країні має розцінюватися як виклик спільному благу, а механізми їх реалізації повинні забезпечувати одностайну реакцію з боку всієї міжнародної спільноти. Важче відповісти на питання, коли втручання з метою захисту прав людини є доречним і яким чином воно має здійснюватися. Енергійне втілення прав людини в життя потребуватиме повної погодженості на глобальному рівні, що саме слід вважати обурливим та умисним порушенням цих прав.

Важливі кроки в досягненні загальної згоди щодо цього питання були здійснені в процесі підготовки до Всесвітньої конференції з прав людини, що відбулася в 1993 році, під час якої було остаточно підтверджено, що права людини є універсальними, неподільними і взаємопов’язаними, а це, в свою чергу, поклало край тривалій полеміці стосовно значимості громадських та політичних прав у порівнянні з правами в соціальній, економічній та культурній галузях32. Резолюціями Конференції було також засвідчено, що права повинні бути однаковими для всіх людей, незалежно від їх расового та етнічного походження, релігійних вірувань або національної приналежності. Вони вимагають повної рівноправності жінок і чоловіків; наділяють усіх людей світу однаковою свободою в пошуках істини, отриманні інформації та релігійній діяльності і включають право кожного на задоволення таких основних потреб, як їжа, житло та піклування про здоров’я33. Та крім необхідності консенсусу щодо прав людини й прискорення їх втілення в життя важливо зміцнити розуміння, що кожне право супроводжується відповідним обов’язком.

Право людини на захист законодавчими нормами, приміром, поєднується з обов’язком підкорення закону, а також надання як законодавству, так і всій юридичній системі, більшої обґрунтованості. Так само і в соціально-економічній сфері право створювати сім’ю накладає відповідальність за її утримання, виховання дітей, а також обов’язок ставитися до всіх членів сім’ї з повагою34. Право на труд не можна відокремлювати від обов’язку виконувати свою роботу якнайкраще. В найширшому ж розумінні, концепція „універсальності” прав людини означає відповідальність кожного громадянина перед усім людством.

В кінцевому підсумку, кожна особа сама вирішує виконувати чи ні свої зобов’язання у кожній із зазначених вище сфер, а міжнародні установи мають захищати відповідні її права. Пропонуємо найближчим часом здійснити три наступні заходи.

1. Зміцнення механізмів спостереження, впровадження та контролю в системі ООН.

Структури Організації Об’єднаних Націй, відповідальні за спостереження, втілення задуманого в життя та відстеження дій урядів з виконання міжнародних угод, не є досконалими. Центр з прав людини укомплектований недостатнім штатом професіоналів, які напружено працюють, відслідковуючи дотримання країнами всіх ратифікованих угод.

Вважаємо, що для належного виконання Центром своїх повноважень необхідно істотно примножити його ресурси.

2. Заохочування до всесвітнього визнання міжнародних конвенцій з прав людини.

Оскільки міжнародні конвенцій з прав людини накладають на країни, що ратифікували їх, певні обов’язки, щоправда, не забезпечені правовими санкціями, Генеральний секретар і всі органи ООН мають використовувати кожну нагоду для заохочення країн-учасниць до діяльності в цьому напрямку. Генеральна Асамблея може встановити остаточний термін загальної ратифікації цих конвенцій, що стане стимулом для решти країн робити кроки в цьому напрямку.

3. Підвищення авторитету органів ООН, що здійснюють нагляд за дотриманням прав людини.

Оскільки функції органів, що здійснюють нагляд за дотриманням прав людини, є надзвичайно важливими, Організації Об’єднаних Націй слід з особливою увагою ставитися до збереження престижу цих агенцій і виявляти обережність у розв’язанні ризикованих ситуацій.

Вважаємо доцільним під час висування кандидатур до Комісії з прав людини з’ясувати стан справ у країнах-учасницях, включених у відповідальні представництва, і не допускати до членства у цій Комісії та інших контролюючих органах будь-яку з країн, котрі ще не ратифікували міжнародні конвенції з прав людини. Поряд з тим, що такі країни-учасниці могли б стати повноправними учасниками дискусій, це дозволило б Організації Об’єднаних Націй уникнути потенційно важких та ризикованих ситуацій.

Допускаємо також, що це правило може мати один-єдиний виняток. Країни-учасниці, на які не розповсюджується контроль ООН, і в конституціях яких є достатні гарантії прав людини, але яким із внутрішньополітичних міркувань не вдалося завершити ратифікаційні процедури, не повинні позбавлятися права бути обраними на значущі посади.

Нарешті, було б також доречно позбавити країни-учасниці, що ратифікували міжнародні конвенції, проте були запідозрені в явному порушенні прав людини, можливості обрання їх представників як посадових осіб конференцій та інших зустрічей Комісій з прав людини, що дозволило б уникнути недовірливого ставлення до цієї Комісії.

В. Підвищення статусу жінок.

Розбудова мирної і стабільної світової цивілізації неможлива без повноцінної участі жіноцтва в усіх сферах людської діяльності35. Хоча це судження користується зростаючою підтримкою, існує невідповідність між інтелектуальним схваленням цього твердження та його практичною реалізацією.

Для світових інституцій, що складаються переважно з чоловіків, настав час використати свій вплив, аби планомірно сприяти залученню жінок до цих установ, – і не лише з поблажливості чи удаваної самопожертви. До таких дій їх має спонукати переконання, що участь жінок у справах суспільства абсолютно необхідна для його прогресу36. Лише за тих умов, коли роль жіноцтва достойно оцінюється, їх участь в життєдіяльності суспільства стане бажаною на всіх його рівнях. Це привнесе більше миру, гармонії, справедливості та процвітання у світову цивілізацію37.

Очевидні біологічні відмінності між статями не мусять бути причиною для нерівності та незлагоди. Навпаки, вони є вираженням взаємної доповнюваності. Якщо роль жінок як матерів стане оцінюватися по достоїнству, їх труд у вихованні підростаючого покоління буде вшановуватися і належно винагороджуватися. Слід також підкреслити, що призначення жінок народжувати дітей анітрохи не применшує їх здатності до лідерства і не знижує їхніх розумових, наукових та творчих здібностей. Насправді ж, воно навіть сприяє повнішому виявленню цих здібностей.

Найбільшого поштовху, на нашу думку, успішному вирішенню жіночого питання надасть прогрес у кількох важливих сферах. Вважаємо за необхідне поділитися з вами своїм баченням цих проблем, а також рекомендаціями стосовно шляхів їх вирішення.

Насамперед, слід припинити насильство над жінками й дівчатками як один із найжахливіших та найпоширеніших виявів порушення прав людини. Насилля доводиться переносити жінкам в усьому світі, незалежно від їх раси, класової приналежності чи рівня освіченості. Традиційні для багатьох суспільств уявлення про представниць слабшої статі як про нижчих істот, що приносять тільки зайві клопоти чоловікам, дозволяють останнім безкарно зганяти на них свій гнів та роздратованість. Навіть потужні юридичні засоби і правозахисний тиск виявлятимуться малоефективними, поки не будуть підкріплені перемінами у чоловічому світосприйнятті. Жіноцтво не почуватиметься у безпеці доти, доки не сформується нова соціальна самосвідомість, коли один тільки прояв зневажливого ставлення до жінки, не говорячи вже про будь-яке фізичне насилля, викликатиме глибокий осуд.

По-друге, родина залишається базовим осередком соціуму, і дитина, засвоюючи в ній принципи поведінки й наслідуючи їх, відтворює ці принципи в стосунках з людьми на всіх інших рівнях суспільства. Отже, інститут сім’ї має виховувати своїх членів таким чином, щоби дотримання принципу рівноправності жінок і чоловіків стало обов’язковим для них. До того ж, якщо взаємовідносини в сім’ї скріплюються узами любові та єднання, їх благотворний вплив пошириться за її межі і позначиться на суспільстві в цілому.

По-третє, святою справою будь-якого суспільства має бути освіта всіх його членів, проте, на сучасному етапі розвитку людства цього найбільше потребують жінки й дівчатка38. Дослідження, які проводяться протягом вже більш ніж двадцяти років, підтверджують, що з усіх можливих капіталовкладень найдійовішим чинником соціального розвитку, викорінення злиднів та поступування суспільства є інвестування освіти жінок та дівчаток39.

По-четверте, глобальний діалог стосовно ролі чоловіків та жінок має сприяти усвідомленню суттєвої взаємодоповнюваності статей. Адже відмінності між ними є природним свідченням того, що жінки та чоловіки потребують одне одного, аби реалізувати свій потенціал на благо прогресу цивілізації і, тим паче, заради збереження роду людського. Під час такого діалогу потрібно з’ясувати, які історичні передумови призвели до пригнічення жіноцтва, а також розглянути нові соціальні, політичні та духовні реалії, під впливом яких нині трансформується наша цивілізація.

Як відправний тезис для такого діалогу виносимо на розгляд таку аналогію з Писань багаї: „Світ людський має два крила – одне жіноче, а інше чоловіче. Птах не зможе літати, доки обидва крила не розвинуться рівною мірою. Коли ж одне крило залишиться слабким, політ буде неможливим”40. На додаток до цього, пропонуємо вжити трьох конкретних заходів:

1. Збільшити участь жінок в делегаціях країн-членів ООН.

Рекомендуємо заохочувати країни-учасниці до того, аби вони призначали все більше жінок на посольські та подібні дипломатичні посади.

2. Заохочувати до всесвітньої ратифікації міжнародних конвенцій, що захищають права жінок та підвищують їх статус.

Подібно до міжнародних конвенцій з прав людини, Генеральний секретар та всі інстанції ООН повинні докладати всіх своїх зусиль до заохочення країн-учасниць здійснити ратифікацію конвенцій і протоколів, котрі захищають права жінок і сприяють прогресу у цій сфері.

3. Розпланувати на майбутнє заходи щодо практичного здійснення Пекінської платформи дій.

Багатообіцяючі стратегії, проголошені й ухвалені на конференції в Найробі41, здавалися надзвичайно сміливими та перспективними, але їх втілення в життя виявилося доволі безрезультатним. Гадаємо, що з цього невдалого досвіду треба здобути урок і натомість запропонувати обдумані плани з гарантією, що Платформу дій, затверджену на конференції в Пекіні, не спіткає подібна участь.

Пропонуємо створити систему контролю за здійсненням запланованих заходів для підготовки щорічних звітів і подання їх на розгляд Генеральної Асамблеї, при цьому у таких звітах слід відзначати перші та останні двадцять країн-учасниць відповідно до показника ефективності проведеної роботи.

Г. Особливе значення духовного розвитку.

Хоча на процес об’єднання людських істот у все більші за розмірами спільноти і впливали культурні та географічні чинники, головною рушійною силою в ньому залишається релігія – наймогутніша сила, здатна змінювати переконання людей та стереотипи їх поведінки. Під релігією, однак, ми розуміємо основоположні принципи чи істинну суть релігії, а не догмати та сліпі наслідування, котрі поступово вкрили, немов поволока, її справжню природу і призвели до її занепаду та забуття.

Зі слів Абдул-Бага, „Матеріальна цивілізація схожа на тіло людини. Створене безмежно граціозним, витонченим і прекрасним, воно може бути мертвим. Божественна цивілізація немов дух, і дух той оживляє тіло… Без духу світ людський є бездиханним”42.

Концепція впровадження особливих етичних норм та моральних цінностей може виглядати спірною, тим паче в нашу епоху гуманістичного релятивізму. Незважаючи на це, ми непохитно віримо, що існує єдина сукупність духовних цінностей, визнанню яких перешкоджають ті, хто в політичних цілях перебільшує незначні розбіжності в релігійних і культурних обрядах43. Ці основоположні духовні принципи, що сповідуються всіма релігійними спільнотами, становлять опору для морального розвитку.

Осмислення співзвучності усіх величних релігійних і моральних систем світу дозволяє побачити, що кожна з них сповідує єдність, співробітництво і злагоду між людьми, затверджує норми доброчесного поводження та допомагає набути таких достоїнств, котрі становлять основу побудованих на довір’ї, високоморальних взаємовідносин44.

1. Сприяння розробці програм духовного виховання в учбових закладах.

Ми обстоюємо розгортання всесвітньої кампанії на підтримку духовного розвитку. Кажучи в загальних рисах, така кампанія має заохочувати й підтримувати місцеві ініціативи в усьому світі надати морального виміру вихованню дітей. Це може зумовити необхідність проведення конференцій та видання відповідної літератури, а також багато інших заходів, що стали б серйозним вкладом у становлення підростаючого покоління.

Така кампанія назустріч духовному розвиткові може базуватися на кількох простих правилах. Наприклад, доброчесна поведінка, надійність та правдивість є основою стабільності і прогресу; аби щирістю та повагою до прав оточуючих відзначалися вчинки кожного, безкорисливість має управляти всіма людськими починаннями; служіння людству є істинним джерелом щастя і шляхетності в житті людини і надає йому сенсу.

Також вважаємо, що така кампанія увінчається успіхом лише тою мірою, якою віддаватиме належне силі релігії. Від благотворного впливу релігії не слід прикриватися принципом відокремлення церкви від держави. З цією метою релігійні громади треба залучати до цього важливого почину як партнерів у співробітництві.

Така кампанія, розгортаючись, сприятиме розкриттю людського потенціалу, що змінить на краще взаємовідносини людей із суспільством, незалежно від їх матеріального положення, соціального статусу, етнічної, расової чи релігійної приналежності.

V. Переломна віха в історії людства: Заклик до світових лідерів.

Ми досягли переломної віхи в поступальному розвитку людства.

„Об’єднання всього людства є ознакою нового історичного періоду, в який зараз вступає людська спільнота. Єдність роду, племені, міста-держави та нації успішно досягнуто й остаточно затверджено. Всесвітнє єднання – ось та мета, до якої зараз прямує збентежене людство. Процес формування націй добігає кінця. Безладдя, притаманне державному суверенітету, стрімко наростає. Вступаючи в пору зрілості, світ мусить відкинути цей фетиш, визнати спорідненість і цілісність людських взаємин і назавжди утвердити устрій, який би найкращим чином уособлював цей основоположний принцип людського життя”45. Понад сторіччя тому Багаулла навчав, що Бог єдиний, є тільки одна людська раса, а всі релігії світу являють собою стадії прояву Божої волі та Його задуму для людства. Багаулла оголосив про настання часу, який передвіщали усі писання світу, коли людство нарешті узріє поєднання всіх народів у миролюбному і неділимому суспільстві.

Він стверджував, що призначення людства полягає не просто в створенні матеріально квітучого суспільства, а в розбудові всесвітньої цивілізації, де кожна людина прагне стати високоморальною істотою, зрозуміти свою істинну сутність і найповніше проявити свої скриті можливості, чого не в змозі забезпечити їй ніякі матеріальні щедроти.

Багаулла також одним з перших застосував поняття „новий світовий лад” для описання кардинальних змін в політичному, суспільному та релігійному житті світу. „Вже помітні ознаки неминучих потрясінь та хаосу, адже існуючий лад виявляє себе вкрай недосконалим,” – зазначав Він. „Незабаром нинішній лад буде згорнуто і натомість розстелено новий”46. Турбуватися про це Він доручив рівною мірою і лідерам, і рядовим членам суспільства. „Нехай пишається не той, хто любить свою країну, а той, хто любить увесь світ. Земля – єдина країна, а людство – її громадяни”47. Вожді наступного покоління мають передусім відчувати щире бажання служити всьому суспільству і повинні усвідомлювати, що стерно влади, довірене їм, – то велика відповідальність, а не легкий шлях до привілеїв. Бо занадто ж довго і правителі, і їх підлеглі розглядали владу як поневолення одних людей іншими. Але ця епоха вимагає як нового тлумачення поняття лідерства, так і керівників нової формації48. Це особливо стосується міжнародної сфери. Щоб завоювати довіру людей світу, вселити в їх серця надію та заручитися їх прихильним ставленням до установ міжнародного устрою, новим лідерам треба обдумувати свої власні дії.

Своєю власною бездоганною репутацією вони мають допомогти відновити довір’я та повагу до влади. Вони мусять поєднувати в собі такі риси, як чесність і скромність, та в будь-якій ситуації щиро прагнути відшукати істину. Гаслом їх роботи повинна стати постійна турбота про інтереси та майбуття всього людства, і цього правила вони мають свято дотримуватись.

„Хай погляд ваш охоплює увесь світ, а не замикається на вас самих”. „Не переймайтеся власними турботами, нехай помисли ваші зосереджуються на тому, що сприятиме відродженню людства й освятить серця і душі людей”49.

Примітки

1. Бутрос Бутрос-Галі. „На порядку денному – мир: миротворство і збереження миру”. (Звіт Генерального секретаря відповідно до Заяви, ухваленої Саммітом Ради Безпеки 31 січня 1992 р., Нью-Йорк, ООН). Boutros-Ghali, Boutros. 1992. An Agenda for Peace: Peace-making and Peace-keeping. Report of the Secretary-General Pursuant to the Statement Adopted by the Summit Meeting of the Security Council, January 31, New York: United Nations.

2. Безперечно, Статут Організації Об’єднаних Націй, а особливо його передмова, є одним із найбільш натхненних документів в історії управлінських структур людства:

МИ, НАРОДИ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, СПОВНЕНІ РІШУЧОСТІ:

- вберегти наступні покоління від жахів війни, котра вже в наш час двічі завдавала людству невимовних страждань;
- ствердити віру в основоположні права людини, в гідність і цінність людської особи, в рівноправність чоловіків та жінок, а також націй великих і малих;
- створити умови, за яких дотримання справедливості та зобов’язань, накладених угодами та іншими документами міжнародного права, буде можливим;
- сприяти соціальному прогресові та підвищенню життєвого рівня при більшій свободі.

ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЦЬОГО:

- виявляти терпимість та жити у злагоді один з одним, як добрі сусіди;
- поєднати наші зусилля для підтримання миру та безпеки між народами;
- гарантувати, як теоретичними, так і практичними засобами, невикористання збройних сил, за винятком захисту спільних інтересів;
- використовувати міжнародні структури для сприяння соціально-економічному прогресу всіх народів.

МИ ВИРІШИЛИ ОБ’ЄДНАТИ ЗУСИЛЛЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ЦИХ ЗАВДАНЬ.

Відповідно до цього, уряди наших країн через своїх представників, що зібралися в місті Сан-Франциско, отримавши відповідні повноваження та сповнившись готовності до спільних дій, затвердили даний Статут Організації Об’єднаних Націй, тим самим засновуючи міжнародну організацію, що надалі іменуватиметься „Організація Об’єднаних Націй”.

Статут Організації Об’єднаних Націй та Статут Міжнародного органу правосуддя. Charter of the United Nations and Statute of the International Court of Justice. United Nations Department of Public Information. DPI/511-93243 – April 1994 – 40M.

3. Світовий банк, 1994 р. Звіт про розвиток світу. The World Bank, 1994. World Development Report. (Oxford: Oxford University Press.) pp. 162-163.

4. Останнім часом внесено ряд пропозицій стосовно необхідності реформування Організації Об’єднаних Націй в певних аспектах її діяльності. Наприклад, у звіті Світової комісії з довкілля та розвитку „Наше спільне майбутнє” подано на розгляд ряд змін: створення в ООН спеціальної „Ради зі стабільного розвитку” для координування дій ООН у сприянні економічному розвитку з одночасним захистом навколишнього середовища.

Світова комісія з довкілля та розвитку. Наше спільне майбуття. The World Commission on Environment and Development, Our Common Future. (Oxford: Oxford University Press, 1987.)

Подібно до цього, в звіті Комісії Брандта ”Загальна криза північ–південь: співробітництво з метою оздоровлення світової економіки” запропоновані реформи в критичних галузях фінансів, торгівлі та енергетики для відновлення рівноваги між північчю та півднем.

The Brandt Commission, Common Crisis North–South: Co-operation for World Recovery. (London: Pan Books, 1983.)

Також існує багато документів, у яких пропонуються далекосяжні зміни Організації Об’єднаних Націй, і кількість цих документів постійно зростає, особливо напередодні 50-ї річниці ООН. Перші серйозні спроби глобального перегляду діяльності Організації Об’єднаних Націй мали місце в 1950-х роках, в рамках підготовки до 10-річчя її Статуту. В цьому відношенні помітною віхою стала публікація у 1958 р. Л.Б. Соном і Г. Кларком статті ”Мир у світі через світове право”, в якій було зроблено одну з перших вагомих заяв про скасування права вето.

Grenville Clark and Louis B. Sohn ”World Peace Through World Law”. (Cambridge, Mass: Harvard University Press, 1966.)

Серед недавніх заяв -- Стокгольмська ініціатива, де узагальнено перспективи зміцнення Організації Об’єднаних Націй, а також робоча доповідь Г. Стассена стосовно реструктуризації Організації Об’єднаних Націй, в якій постатейно висунуті пропозиції щодо нової редакції Статуту ООН. Остання книга Б.Ференца ”Нові правові підвалини глобального виживання” подає низку практичних і юридично виважених пропозицій реформування, вихідним пунктом яких є обов’язкова свобода для усіх держав, народів та громадян розпоряджатися власною долею, як вони вважають для себе за найдоцільніше – за умови, що це не обмежує або не порушує основні права інших жити в мирі та з гідністю.

Стокгольмська ініціатива з глобальної безпеки та управління. Загальна відповідальність за 1990-ті роки. The Stockholm Initiative on Global Security and Governance 1991. Common Responsibility in the 1990's. (Stockholm: Prime Minister's Office, Stockholm, Sweden.)

Гарольд Стассен. Організація Об’єднаних Націй: робоча доповідь з реструктуризації. Harold Stassen, United Nations: A Working Paper for Restructuring. (Minneapolis: Learner Publications Company, 1994.)

Бенджамін Ференц. Нові правові підвалини глобального виживання. Benjamin Ferencz, New Legal Foundations for Global Survival. (Oceana Publications, 1994.)

5. Комісія з глобального управління. Наше глобальне добросусідство. The Commission on Global Governance, Our Global Neighbourhood. (New York: Oxford University Press, 1995.)

6. Багато мислителів визнає реальність єдності й розуміє, наскільки важливою вона є для розвитку людської спільноти. Одним із них є палеонтолог Річард Лікі: „Ми належимо до єдиного виду, єдиного народу. Кожна особа на землі представляє ”гомо сапієнс сапієнс”, а географічні різновиди між людьми, які спостерігаємо, – всього-на-всього біологічні відтінки на загальному тлі. Здатність людей до самовдосконалення дозволяє їм формувати культуру в усьому її розмаїтті та різнобарвності. Глибокі відмінності між культурами, що є доволі поширеними, не слід вважати протиріччям. Натомість, культури треба розцінювати як такі, якими вони є фактично, а саме цілковитим затвердженням приналежності до роду людського”.

Ричард Е. Лікі, Роджер Левін. Витоки: які нові відкриття свідчать про появу нашого виду та його ймовірне майбуття. Richard E. Leaky, and Rodger Lewin, Origins: What new discoveries reveal about the emergence of our species and its possible future. (New York: Dutton, 1977.)

Концепція єдності людства детально обґрунтована в писаннях Шоґі Еффенді. Стисле викладення цієї концепції з точки зору багаї міститься у праці Шоґі Еффенді ”Світовий лад Багаулли”. Shoghi Effendi, The World Order of Baha'u'llah. (Wilmette Ill.: Baha’i Publishing Trust. 1938.) pp. 42-43.

7. Не ми одні вносимо подібні пропозиції. Комісія з глобального управління стверджує наступне у своєму документі ”Наше глобальне добросусідство”: ”Рекомендуємо Генеральній Асамблеї дійти згоди щодо скликання в 1998 р. Світової конференції з питань глобального управління, рішення якої мають бути ратифіковані та втілені в життя до 2000 р.”

The Report of the Commission on Global Governance, Our Global Neighbourhood. (New York: Oxford University Press. 1955.) p. 351.

8. Цей принцип ілюструється двома загальновідомими афоризмами. „Невелике є красивим” - вислів, який на початку 70-х років почали вживати економісти, - рівною мірою стосується і владних структур. Шумахер роз’яснює: „У справах людських повсякчас виникає потреба принаймні в двох речах, котрі при цьому виглядають несумісними і виключають одна одну. Ми завжди прагнемо як свободи, так і порядку, вимагаємо свободи для незліченної кількості дрібних самоврядних єдностей і разом з тим у великому масштабі – бажано глобальному – хочемо єдності та узгодженості”.

Е.Ф. Шумахер. Невелике є красивим: економіка в інтересах народу. E.F. Schumacher, Small is Beautiful: Economics as if People Mattered. (New York: Harper and Row, 1973.) p. 65.

”Мисль глобально, дій локально” – таке гасло, висунуте активними поборниками захисту навколишнього середовища та розвитку суспільства, відкриває перспективу, за якої необхідність глобальної узгодженості чітко врівноважується вимогами місцевого самоврядування та національної автономії.

9. ”Далека від намірів підірвати нинішні засади суспільства … [система всесвітнього управління] намагається розширити його базис та реструктурувати його інституції у відповідь на запити світу, що зазнає постійних змін. Такий устрій не тільки не суперечитиме розумній відданості, але й не буде підривати обов’язкової лояльності. Він не ставить собі за мету загасити в серцях людей полум’я здорового патріотизму чи применшити важливість системи національної автономії, що допомагає запобігти надмірній централізації. Лад цей не ігнорує розмаїття етнічних груп, клімату, історії, мов і традицій, а також переконань та звичаїв народів та держав світу, і не намагається стерти відмінності між ними. Він вимагає більшої лояльності і піднесеніших устремлінь, ніж ті, якими досі керувався рід людський. Він змушує підпорядкувати національні прагнення та інтереси нагальним запитам об’єднаного світу. Цей устрій відкидає надмірну централізацію, з одного боку, і відхиляє будь-які спроби нав’язати одноманітність, з іншого”.

Шоґі Еффенді ”Світовий лад Багаулли”. Shoghi Effendi, The World Order of Baha'u'llah. (Wilmette Ill.: Baha’i Publishing Trust. 1974.) pp. 41-42.

10. В 1930-х роках Шоґі Еффенді, який очолював тоді громаду багаї світу, в загальних рисах описав деякі з функцій та обов’язків майбутньої світової законодавчої влади. Він зазначав: ”Всесвітній законодавчий орган, члени якого, будучи довіреними особами всього людства… вводитимуть в дію такі закони, котрі будуть упорядковувати життя, задовольняти потреби та улагоджувати взаємовідносини між усіма расами й народами”.

Шоґі Еффенді ”Світовий лад Багаулли”. Shoghi Effendi, The World Order of Baha'u'llah. (Wilmette Ill.: Baha’i Publishing Trust. 1974.) p. 203

Ці переконання поділяють такі вчені, як Жан Тінберген, лауреат Нобелівської премії з економіки 1969 р., котрий зауважував: ”Проблеми людства вже не можуть вирішуватися урядами країн. Потрібен Всесвітній Уряд. Найкращий спосіб досягти цього – посилити систему Організації Об’єднаних Націй”.

Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй. Звіт про розвиток людства 1994 р. Глобальне управління в 21-му столітті. United Nations Development Programme (UNDP). Human Development Report 1994. Global Governance for the 21st Century. (New York: Oxford University Press.) p. 88.

11. Міжнародне співтовариство багаї. Пропозиції, подані Організації Об’єднаних Націй стосовно перегляду її Статуту. Baha'i International Community. Proposals to the United Nations for Charter Revision. May 23, 1955.

12. В усіх своїх писаннях для відображення ряду безперервних кардинальних змін в політичному, громадському і релігійному житті світу Багаулла незмінно використовує поняття ”лад”, ”світовий лад” та „новий світовий лад”. Наприкінці 1860-х років він писав: „Світову рівновагу порушено тремтливою дією цього найвеличнішого, цього нового Світового Ладу. Налагоджене життя людства докорінно змінене завдяки цьому незрівнянному, цьому дивному Устрою, подібного до якого ще не бачили очі смертних”.

Багаулла. Кітаб-і-Акдас. Baha'u'llah, The Kit?b-i-Aqdas. Translated by Shoghi Effendi and a Committee at the Baha'i World Centre. (Haifa: Baha'i World Centre, 1992.)

13. Абдул-Бага. Таємниця Божественної цивілізації. ?Abdu’l Baha, The Secret of Divine Civilization. Trans. Marzieh Gail. (Wilmette, Ill: Baha'i Publishing Trust. 1957.) p. 24.

14. Інститут дослідження соціального розвитку при Організації Об’єднаний Націй. Стан безладдя: соціальні наслідки глобалізації. United Nations Research Institute for Social Development (UNRISD), States of Disarray: The Social Effects of Globalization. (London: KPC Group. 1995) pp. 106-109.

15. Існує багато способів, до яких могла би вдатися така Комісія чи навіть сам Світовий законодавчий орган, аби визначити справедливі кордони для всіх держав. Та яким би приголомшливим не здавалось таке завдання, воно є важливою складовою процесу розбудови нового устрою. Абдул-Бага писав: ”Справжня цивілізація розгорне свій стяг у самісінькому серці світу тоді, коли певна когорта її видатних благородних правителів – яскравих взірців відданості своїй справі та непохитності – заради блага та щастя всього людства підніметься, із незламною рішимістю та ясним баченням наперед, для проголошення Справи Всесвітнього миру. Нехай усі вони постійно радяться про цю Справу й усіма доступними їм засобами намагаються заснувати Союз народів усього світу. Вони повинні укласти зобов’язуючий договір і скріпити його угодою, положення якої мають бути виваженими, непорушними й конкретними. Вони мусять оприлюднити її перед усім світом й отримати схвалення всього людського роду. Цю величну та шляхетну справу – істинне джерело миру й благоденства для всього світу – всі жителі землі мають вважати священною. Потрібно мобілізувати всі сили людства, щоб забезпечити стабільність та непорушність цієї Найвеличнішої Угоди. В цьому всеосяжному Пакті слід чітко врегулювати кордони всіх, без винятку, держав, чітко сформулювати принципи, що покладаються в основу міжурядових відносин, та засвідчити всі міжнародні домовленості і зобов’язання. Аналогічно цьому слід суворо обмежити рівень озброєнь кожного уряду, бо якщо будь-якій нації буде дозволено готуватися до війни, нарощуючи свої збройні сили, це збудить підозру інших. Основоположний принцип цього священного Пакту належить визначити так, що коли якийсь уряд пізніше порушить хоч одну його статтю, всі уряди землі мають повстати, аби змусити його підкоритися; ба, навіть увесь рід людський – всі як один – мають рішуче докласти всіх свої зусиль, аби знищити такий уряд. Як тільки ці найвеличніші з усіх ліків будуть застосовані до хворого тіла світу, воно неодмінно видужає від своїх хвороб і вічно перебуватиме в благополуччі та безпеці”.

Абдул-Бага. Таємниця Божественної цивілізації. ‘Abdu’l Baha, The Secret of Divine Civilization. Trans. Marzieh Gail. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1957.) pp. 64-65.

16. В статті одного з останніх випусків газети „Нью-Йорк Таймс” стверджується, що в 1994 році доброчинність у Сполучених Штатах зросла на 3,6 відсотка й становила 130 млрд. американських доларів.

Karen W. Arenson, ”Charitable Giving Rose 3.6% in 1994, Philanthropy Trust Says,” The New York Times, Thursday, 25 May 1995, sec. A, p. 22.

17. „Стосовно питання міжнародної мови в цілому… Ми, багаї, з нетерпінням очікуємо якнайшвидшого прийняття всесвітньої допоміжної мови; ми не є поборниками якоїсь одної мови, що виконувала б це призначення. Якщо уряди всіх країн світу погодяться користуватися в міжнародному спілкуванні одною з існуючих мов або ж заново створеною мовою, ми охоче виступимо на її підтримку, оскільки бажаємо, аби такий крок назустріч об’єднанню людського роду було здійснено найближчим часом”.

Шоґі Еффенді Настанови Хранителя. Shoghi Effendi, Directives of the Guardian. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust.) p. 39.

Вносячи цю пропозицію, ми хотіли б привернути увагу до слова ”допоміжний”. Учення багаї шанує й підтримує культурне розмаїття, а не одноманітність. Тому на даному історичному проміжку ми не передбачаємо повсюдного впровадження в світі єдиної мови. Навпаки, вважаємо, що народам і державам слід зберігати свої місцеві та національні мови – і в той же час їх потрібно заохочувати до вивчення міжнародної мови. Викладання такої всесвітньої мови як обов’язкового предмету слід рано чи пізно почати в усіх школах світу. Але це не повинно ніякою мірою завадити законним проявам національного й місцевого лінгвістичного та культурного розмаїття.

18. „Наближається день, коли всі народи світу приймуть одну всесвітню мову та єдину загальну письменність”, – писав Багаулла наприкінці 19 століття. ”Коли це збудеться, до якого б міста не прибув мандрівник, буде здаватися, ніби він удома”.

Шоґі Ефенді. Переклад. Крупиці з Писань Багаулли. Shoghi Effendi, trans., Gleanings from the Writings of Baha'u'llah. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1983.) p. 250.

19. В ”спеціальному доповненні” до Звіту про розвиток людства за 1994 р. Джеймс Тобін, лауреат Нобелівської премії з економіки 1981 року, зауважив, що „постійна єдина валюта” усунула б, певним чином чи навіть повністю, ажіотаж, що нині панує на світових ринках внаслідок великих об’ємів валютних спекуляцій. Відмітивши, що до такої єдиної світової валюти ще, мабуть, не близько, на проміжному етапі він пропонує запровадити ”єдиний міжнародний податок„ на операції з іноземною валютою.

Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй. Звіт про розвиток людства за 1994 р. Оподаткування міжнародних валютних операцій. United Nations Development Programme (UNDP). Human Development Report 1994. A Tax on International Currency Transactions. (New York: Oxford University Press.) p. 70.

20. Понад століття тому Багаулла виклав принципи колективної безпеки в посланнях до царів і правителів світу: „Будьте згуртованими, о царі земні, і тоді буря незгоди між вами вгамується, а ваші народи знайдуть спокій, якщо ви з тих, хто розуміє. Коли хтось із вас наважиться підняти зброю проти іншого, повстаньте всі проти нього, бо це не що інше, як явна справедливість”.

Шоґі Ефенді. Переклад. Крупиці з Писань Багаулли. Shoghi Effendi, trans., Gleanings from the Writings of Baha'u'llah. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1983.) p. 254.

21. Звіт незалежної робочої групи про майбутнє Організації Об’єднаних Націй. ООН: друге півстоліття існування. The Report of the Independent Working Group on the Future of the United Nations. The United Nations in its Second Half-Century. (Yale University Press Service, 1995.) p. 16.

22. Фундація Ґленвью. Проект Стассена Статуту оновленої Організації Об’єднаних Націй – на службі миру та прогресу в світі на наступні сорок років. Glenview Foundation, The Stassen Draft Charter for a New United Nations to Emerge from the Original, to Serve World Peace and Progress for the Next Forty Years. (Philadelphia: Glenview Foundation. 1985.)

Ґренвіл Кларк та Луї Б. Зон. Мир в усьому світі через світовий правопорядок. Grenville Clark and Louis B. Sohn, World Peace through World Law. (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1966.)

Кейт Хіндел. „Реформування Організації Об’єднаних Націй?” Keith Hindell, “Reform of the United nations?” In The World Today: Journal of the Royal Institute of International Affairs. (United Kingdom, Feb. 1992.) Vol. 48, No. 2. pp. 30-33.

Джон Лог. „Новий світовий устрій - реформована ООН”. John Logue, ”New World Order Means Reformed U.N.”, World Federalist News, July 1992.

Бенджамін Б. Ференц та Кен Кайз мол. Життя на нашій планеті: Ключ до вашого майбуття. Benjamin B. Ferencz and Ken Keyes Jr., Planethood: The Key to Your Future. (Coos Bay, Oregon: Love Line Books. 1991.)

Бутрос Бутрос-Галі. „На порядку денному – мир: миротворство і збереження миру”. (Звіт Генерального секретаря відповідно до Заяви, ухваленої Саммітом Ради Безпеки 31 січня 1992 р., Нью-Йорк, ООН). Boutros-Ghali, Boutros. 1992. An Agenda for Peace: Peace-making and Peace-keeping. Report of the Secretary-General Pursuant to the Statement Adopted by the Summit Meeting of the Security Council, January 31, New York: United Nations.

23. Це не означає, що лише повне укомплектування й розгортання зазначених Сил дозолить вжити заходів щодо заборони такої зброї. Всім серцем підтримуємо нинішні спроби поновити Договір з нерозповсюдження ядерної зброї та запровадити надійний контроль за дотриманням заборони на її випробування, а також будь-які подальші зусилля назустріч ліквідації ядерної, хімічної та (або) біологічної зброї. Таким же чином потрібно докласти більших зусиль для обмеження й контролювання звичайної зброї типу наземних мін, котрі вражають все живе.

24. Махбуб уль Хак, 1994 р. Старший радник Керівника Програми розвитку ООН. Керівник групи, що готує щорічні звіти про розвиток людства в рамках цієї програми, котрі останніми роками надали нового розуміння теорії розвитку та її втіленню в життя, включаючи нову концепцію безпеки людства. Mahbub ul Haq, 1994. Senior Advisor to UNDP Administrator. Team Leader of the Group that prepares the UNDP annual Human Development Reports which have brought, in recent years, fresh insights to development theory and practice, including a new concept on human security.

25. Ерскін Чілдерс. Проблеми Організації Об’єднаних Націй: розбудова безпечнішого світу. Erskine Childers, ed. Challenges to the United Nations: Building a Safer World. (New York: St. Martin's Press. 1994.) pp. 21-25.

26. Джон Хадлстон. Пошуки справедливого суспільства. John Huddleston, The Search for a Just Society. (Kidlington, Oxford: George Ronald. 1989.)

27. Близько 75 років тому Абдул-Бага подав наступні побажання стосовно світового суду: „Національні зібрання кожної країни та народу, тобто парламенти, мають обрати двох або трьох найдостойніших представників свого народу, добре обізнаних із міжнародним правом та міжурядовими відносинами та поінформованих про основні поточні нужди людства. Кількість таких представників має бути пропорційною чисельності жителів кожної країни. Обрання цих осіб національними зборами, тобто парламентами, повинно затверджуватися верхньою палатою, конгресом та урядом, а також президентом чи монархом, а отже, такі обранці можуть представляти одночасно і весь народ, і його уряд. З таких представників і сформується Верховний Суд, а тому до нього опосередковано долучиться все людство, бо кожен із цих посланців є уповноваженим представником свого народу. Коли Вищий суд виноситиме рішення з будь-якого міжнародного питання – одностайно або більшістю голосів – позивачі надалі вже не матимуть жодних підстав для відмовок, а відповідачі – для заперечень. Коли ж уряд якоїсь із країн буде нехтувати неспростовним рішенням Вищого суду чи зволікатиме із його виконанням, інші народи повстануть проти нього, бо всі уряди й народи світу є поборниками цього Вищого Суду. Подумайте ж, наскільки міцними є ці основи! Проте, обмежений у своїх повноваженнях та членстві союз держав не зможе здійснюватися належним чином такий задум.

Вибране з Писань Aбдул-Бага. Selections from the Writings of ‘Addu’ l-Baha. Compiled by the Research Department of the Universal House of Justice. Translated by a Committee at the Baha'i World Centre and by Marzieh Gail. (Great Britain: W & J Mackay Ltd. 1978.) pp. 306-307.

28. На цей час, приміром, повноваження Суду зведені до: 1) справ, які сторони разом передають на його розгляд за спеціальною домовленістю; 2) питань стосовно діючих домовленостей чи угод, які передбачають звернення до цього Суду; 3) певну категорію правових розбіжностей між державами, які вони вирішили врегульовувати повноваженнями цього Суду.

Видання „Світ Європи” за 1994 р. Міжнародне правосуддя. Europa World Year Book 1994. Vol. I. International Court of Justice. p. 22.

29. Шоґі Ефенді. Переклад. Крупиці з Писань Багаулли. Shoghi Effendi, trans., Gleanings from the Writings of Baha'u'llah. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1983.) p. 260.

”Першочерговою та найзлободеннішою вимогою є сприяння освіті. Неможливо й уявити, що будь-який народ зможе досягти процвітання й прогресу, якщо цій важливій справі не надаватиметься належна увага. Основним чинником відсталості й занепаду народів є неосвіченість. Нині люди у масі своїй необізнані навіть у справах повсякденного життя, а тим паче не здатні розібратися у складних проблемах і запитах сьогодення”.

Абдул-Бага. Таємниця Божественної цивілізації. ‘Abdu’l-Baha, The Secret of Divine Civilization. Trans. Marzieh Gail. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1957.) p. 109.

„Такі ж розбіжності спостерігаються поміж тваринами; деяких з них приручили, інші залишились дикими. Світ природи вочевидь є недосконалим, а світ просвіти – довершеним. Тобто, завдяки навчанню й культурі людина звільнилась від крайнощів природи, отож освіта є необхідною й обов’язковою. Однак, просвіта буває різною. Можна тренувати й розвивати своє тіло, що забезпечує йому силу та ріст. Також освіта буває інтелектуальною, завдяки чому розвиваються розумові здібності, і для цього існують школи та коледжі. Третій різновид виховання стосується духу. Навіюваннями Святого Духу людина підноситься у світ моралі й озоряється світилами божественних дарів. Світу духовності можна дістатися тільки через блиск Сонця Дійсності й наснажуючу енергію божественного духу”.

Абдул-Бага. Із виступу у Сент Пол 20 вересня 1912 р. Проголошення всесвітнього миру. ‘Abdu’l Baha , in a Talk delivered in St. Paul on 20 September 1912. The Promulgation of Universal Peace. p. 329-330.

30. Уряди та їх установи мають пам’ятати, що матеріальна рівність не є ані досяжною, ані бажаною. Абсолютна рівність – нездійсненна мрія. Та як би там не було, іноді виникатиме необхідність перерозподілу деякої частки матеріальних цінностей світу. Дійсно, стає все очевиднішим, що розгнузданий капіталізм теж не в змозі вирішити цю проблему. Для встановлення матеріальної справедливості таки існує необхідність певного впорядкування та перерозподілу. В цьому відношенні прибутковий податок в принципі є одним із найбільш справедливих і неупереджених засобів. Певну роль має відігравати і добровільний розподіл матеріальних багатств – на рівні як окремих осіб, так і різних організацій. Однак, рівні можливості для економічного розвитку й прогресу мають бути закладені в саму структуру нового світового устрою. Зрештою, найважливішим регулятором в будь-якій економічній системі є морально-етичний фактор, що бере свій початок в серцях та умах людей.

31. Створення Глобального агентства з довкілля (GEF) є похвальним першим кроком у вірному напрямку, і це агентство з перебігом часу може бути корисним як одне із джерел фінансування порядку денного „21-е століття” за умови, що масштаби його діяльності розширяться, а мандат – буде переглянутий.

32. Всесвітня конференція з прав людини. Віденська декларація й програма дій. 14-25 червня 1993 р. Відень, Австрія. World Conference on Human Rights. Vienna Declaration and Programme оf Action. 14-25 June 1993. Vienna, Austria.

33. Детальний виклад цієї концепції можна знайти в заяві Відділу зв’язків із громадськістю Міжнародного співтовариства багаї ”Процвітання людства”, опублікованій в лютому 1995 р.: ”Діяльністю, що найтісніше пов’язана зі свідомістю – особливою рисою людської природи – є здатність людини досліджувати дійсність. Свобода пізнавати мету існування й розвивати обдаровання людської природи, що дозволяють досягти цієї мети, потребує захисту. Люди мають отримати право пізнавати. А те, що це право часто порушується, і такі порушення стають особливо грубими в умовах сучасного суспільства, ніякою мірою не применшує вагомості потягу до знань як такого.

Саме це особливе прагнення людської свідомості й обумовлює моральний імператив для проголошення багатьох прав людини, передбачених Загальною Декларацією й відповідними Угодами. Загальна освіта, свобода пересування, доступ до інформації та можливість брати участь у політичному житті – все це прояви її впливу, котрі вимагають чітких гарантій від міжнародної громадськості. Те ж саме стосується й свободи мислення та переконань, включаючи свободу віросповідання, а також свободу кожної людини мати власні погляди й відповідним чином висловлювати їх.

Оскільки людство являє собою єдиний неподільний організм, за кожного члена людського роду, що народжується у цей світ, несе відповідальність вся спільнота. Це опікування є моральною основою для більшості інших прав – переважно економічних та соціальних, – котрі так само намагається окреслити Організація Об’єднаних Націй у своїх документах. Безпека сім’ї та оселі, право власності на майно та право на приватне життя гарантуються такою опікою. Обов’язком суспільства також є забезпечення працевлаштування, турбота про психічне й фізичне здоров’я, соціальний захист, справедливу оплату праці, відпочинок і дозвілля, а також задоволення багатьох інших законних сподівань індивідуальних його членів.

Принцип спільної опіки визначає також право кожної людини розраховувати на те, щоб ті культурні цінності, які формують її особистість, охоронялися державним і міжнародним законодавством. Багато чим аналогічно тій ролі, яку відіграє генофонд у біологічному існуванні людства та його оточення, величезне розмаїття культурних надбань, набуте протягом тисячоліть, вкрай необхідне для соціально-економічного розвитку роду людського, що вступає в пору свого колективного повноліття. Воно є тією спадщиною, що обов’язково має принести свої плоди у глобальній цивілізації. Культурні традиції, з одного боку, потребують захисту від гнітючого впливу матеріалізму, що нині залишається вирішальним. А з іншого, в обстановці цивілізації, що постійно змінюється, необхідно створити такі умови для вільної взаємодії різних культур, у яких політики не мали б змоги використовувати їх у власних цілях”.

Міжнародне співтовариство багаї, Відділ зв’язків із громадськістю. ”Процвітання людства”. Baha'i International Community, Office of Public Information, The Prosperity of Mankind. (Haifa: Baha'i World Centre. 1995.)

34. Повага до прав людини має, зрештою, починатися в сім’ї. ”Порівнюйте народи світу з членами родини. Сім’я – це народ в мініатюрі. Просто розширте родинне коло – і ви отримаєте народ. Розширте коло народів – і матимете все людство. Обстановка в сім’ї визначає стан народу. Події в сім’ї – це події в житті народу. Хіба процвітатиме сім’я, якщо члени її сваряться й воюють між собою, крадуть одне в одного, заздрять та прагнуть помститися одне одному за образу і жадають лише власної користі? Ні, така сім’я не матиме успіхів і не буде розвиватися. Те ж саме відбувається і в великій родині народів, бо народи – то всього-на-всього сукупність окремих родин. А тому так само, як сварки та негаразди розладнують сім’ю й заважають її благополуччю, так і народи поступово гинуть, а їх поступ утрудняється.

Абдул-Бага. Проголошення всесвітнього миру. Промови Абдул-Бага під час його перебування у Сполучених Штатах і Канаді у 1912 р. ‘Abdu’l Baha, The Promulgation of Universal Peace: Talks Delivered by ‘Abdu’l-Baha during His Visit to the United States and Canada in 1912. Comp. Howard MacNutt. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1982.) p. 157.

35. „Коли всі люди отримають однакові можливості для здобуття освіти та втілиться в дійсність рівноправність чоловіків і жінок, підстави для розв’язування воєн повністю зникнуть. Без рівноправності таке буде неможливим, оскільки всілякі відмінності та розбіжності призводять до незгод і розбрату. Рівноправність між чоловіками та жінками сприятиме усуненню воєнних дій з тої причини, що жінки ніколи не згодяться їх дозволити. Матері не принесуть своїх синів у жертву на полі бою після двадцяти років тривог і самовідданої любові, коли вони з раннього дитинства ростили їх, незалежно від того, яку ідею їх сини будуть покликані відстоювати. Немає сумнівів, що коли жінки здобудуть рівні права, війни між людьми припиняться назавжди”.

Абдул-Бага. Проголошення всесвітнього миру. ‘Abdu’l Baha, The Promulgation of Universal Peace. Comp. Howard MacNutt. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1982.) p. 174-175.

36. Ще раз нагадаємо, що доки жінки й чоловіки не визнають і не реалізують рівноправності, соціальний та політичний прогрес тут чи будь-де буде неможливим. Бо ж світ людства має дві складові: жінку та чоловіка. Поки ці дві складові будуть однаково сильними, єдності людства досягти не вдасться, а щастя та добробут не стануть реальністю. Якщо на те воля Божа, так воно й буде!”

З промови Абдул-Бага у Федерації жіночих клубів Чикаго, штат Іллінойс, 2 травня 1912 р.

Абдул-Бага. Проголошення всесвітнього миру. ‘Abdu’l Baha, The Promulgation of Universal Peace. Comp. Howard MacNutt. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1982.) p. 77.

37. В минулому світом правила сила, і чоловік домінував над жінкою внаслідок своїх більш сильних і агресивних рис як тіла, так і розуму. Але такий баланс вже зміщується – сила втрачає свою вагу, а розумова жвавість, інтуїція та душевні якості любові й служіння, в чому жінка має перевагу, набувають панівного впливу. А тому нова епоха стане менш чоловічою і буде більше пронизана жіночими ідеалами – або, висловлюючись точніше, це буде епоха, в котрій чоловіча та жіноча складові цивілізації будуть краще врівноваженими між собою”.

Абдул-Бага. Цитується у „Багаулла й Нова Ера”. ‘Abdu’l-Baha, quoted in John E. Esslemont, Baha'u'llah and the New Era, p. 156, 4th rev. ed., 1976, Wilmette: Baha'i Books, published by Pyramid Publications for Baha'i Publishing Trust.

38. Той принцип, що жінкам та дівчаткам треба надавати пріоритету у порівнянні з чоловіками й хлопчиками в доступі до навчання, був і залишається одним із принципів віровчення Багаї. Ще в 1912 р. Абдул-Бага говорив: „Проголошуючи єдність людства, [Багаулла] навчав, що в очах Господніх чоловіки й жінки є рівними і що немає жодних підстав для вчинення розмежування між ними. Відмінності ж, що існують між ними зараз, зумовлюються браком освіти й виховання. Коли жінкам надати ті самі можливості для навчання, такі відмінності зникнуть разом з уявленнями про них як про нижчих істот… Більш того, просвіта жінок є більш важливою, ніж просвіта чоловіків, тому що саме жінки є матерями роду, а матері ростять дітей. Першими вчителями дітей є їхні матері. Тож вони мають отримати належну освіту, щоб виховувати як синів, так і дочок. Відносно цього у висловлюваннях Багаулли зустрічається багато настанов.

Він обстоював впровадження однакової освіти для чоловіків і жінок. Дочки й сини мусять навчатися за одною й тою ж учбовою програмою, що сприятиме встановленню єдності статей”.

Абдул-Бага. Проголошення всесвітнього миру. ‘Abdu’l Baha, The Promulgation of Universal Peace. Comp. Howard MacNutt. (Wilmette, Ill.: Baha'i Publishing Trust. 1982.) p. 174-175.

39. Лоуренс Х. Саммерс, Віце-президент і головний економіст Всесвітнього Банку. Інвестування на благо всіх людей. Lawrence H. Summers, Vice President & Chief Economist for the World Bank, Investing in All the People. 1992. Also, USAID. 1989. Technical Reports in Gender and Development. Making the Case for the Gender Variable: Women and the Wealth and Well-being of Nations. Office of Women in Development.

40. Вибране з Писань Aбдул-Бага. Selections from the Writings of ‘Abdu’l Baha. Compiled by the Research Department of the Universal House of Justice. Translated by a Committee at the Baha’i World Centre and by Marzieh Gail. (Great Britain: W & J. Mackay Ltd. 1978.) p. 302.

41. Прогресивні стратегії підвищення статусу жінок, визначені в Найробі. The Nairobi Forward-Looking Strategies for the Advancement of Women. As adopted by the World Conference to Review and Appraise the Achievements of the United Nation Decade for Women: Equality, Development anl Peace, Nairobi, Kenya, 15-26 July 1985.

42. Вибране з Писань Aбдул-Бага. Selections from the Writings of ‘Abdu’ l Baha. Compiled by the Research Department of the Universal House of Justice. Translated by a Committee at the Baha'i World Centre and by Marzieh Gail. (Great Britain: W & J. Mackay Ltd. 1978.) p. 303.

43.У Міжрелігійній декларації ”Назустріч всесвітній етиці”, проголошеній зібранням релігійних та духовних лідерів, що представляли фактично всі головні світові релігії та духовні рухи, на засіданні Парламенту світових релігій в Чикаго (1993 р.), висунуте припущення, що в цьому відношенні всі релігії дійсно можуть знайти багато спільного. В Декларації зазначається: ”Засвідчуємо, що у вченнях усіх релігій виявляється спільна сукупність найсуттєвіших моральних цінностей, котрі створюють основу всесвітньої етики… Вже з давніх-давен у віровченнях релігій існують настанови щодо людської поведінки, які становлять передумову стабільного світового ладу”.

44. Золоте правило – принцип про те, що ми повинні виявляти таке ж ставлення до інших, якого хотіли б по відношенню до себе, – повторюється в усіх великих релігіях:

Буддизм: ”Не ображай інших тим, що вважатимеш кривдою для себе самого”. Udana-Varqa, 5:18.

Зороастризм: ”Доброю є тільки та вдача, яка іншому не зробить нічого, що було б недобрим для неї самої”. Dadistan-i Dinik, 94:5.

Іудаїзм: „Не сотвори ближньому того, що є ненависним тобі самому. Це повний Закон, все ж інше пояснення до нього”. The Talmud, Shabbat, 31a.

Індуїзм: ”Ось суть всієї істинної праведності: поводься з іншими так, як волів би, щоби поводилися з тобою. Не роби ближньому своєму того, чого сам не бажав би отримати від нього”. The Mahabharata.

Християнство: ”І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви”. Лк. 6:31.

Іслам: ”Ніхто з вас не стане віруючим, поки не бажатиме брату своєму того, чого бажає для себе”. Sunnah.

Даосизм: Порядна людина ”має виявляти жаль до згубних нахилів інших; а до здобутків їх ставитися так, ніби вони є його власними, і так само сприймати їх втрати”. The Thai-Shang.

Учення Конфуція: „Безперечно, ось правило прихильної доброти: не вчиняй іншим того, чого не бажав би від них для себе”. Analects, XV, 23.

Віровчення Багаї: „Не слід йому бажати іншим таке, що він не хоче для себе, й обіцяти те, чого не виконує”. Крупиці. Gleanings.

45. Шоґі Еффенді ”Світовий лад Багаулли”. Shoghi Effendi, The World Order of Baha'u'llah. (Wilmette Ill.: Baha’i Publishing Trust. 1938.) p. 202.

46. Багаулла. Проголошення Багаулли. Baha'u'llah. The Proclamation of Baha’u’llah. (Haifa: Baha'i World Centre. 1978.) p. 113.

47. Багаулла. Скрижалі Багаулли. Baha'u'llah. Tablets of Baha'u'llah. Compiled by the Research Department of the Universal House of Justice. Translated by Habib Taherzadeh with the assistance of a Committee at the Baha'i World Centre. (Haifa: Baha'i World Centre. 1982.) p. 167.

48. Комісіязглобальногоправліннязазначає: ”Оскількисвітстоїтьпереднеобхідністюграмотновідгукуватисяназапити, щовиникаютьнапередодніновогостоліття, мизанепокоєнівідсутністюкерівництваубагатьохсферахлюдськихсправ. На державному, регіональному та міжнародному рівнях, в громадах та міжнародних організаціях, в урядах і неурядових інституціях світ потребує надійного і тривкого управління.

Йому потрібне керівництво, що думає наперед, а не просто реагує на ту чи іншу ситуацію; натхненне, а не просто ділове, що дивиться в перспективу і в грядущі покоління, для яких опорою є наше сьогодення. Воно потребує лідерів, що черпають сили з передбачливості, підкріплюються етикою і відрізняються політичною мужністю прагнути більшого, ніж успіх у наступних виборах.

Таке керівництво не може бути обмеженим місцевими рамками. Воно мусить вийти за межі країни, раси, релігії, культури, мови, життєвого укладу. Йому належить охопити широкі народні маси, сповнитися бажанням піклуватися про інших, почуттям відповідальності за глобальне добросусідство”.

Звіт комісії з глобального управління. Нашеглобальнедобросусідство. Report of the Commission on Global Governance, Our Global Neighborhood. (New York: Oxford University Press. 1955.) p. 353.

49. КрупиціПисаньБагаулли. Gleanings from the Writings of Baha’u’llah. Translated by Shoghi Effendi, (Wilmette, Ill.: Baha’i Publishing Trust. 1976.) p. 7.

Информация о материале

Просмотров: 2623

Заява Міжнародного Співтовариства Багаї

березень 1995 року

Вступ

Нині, коли ХХ століття добігає кінця, помітно зростають зусилля народів та урядів світу до встановлення загального порозуміння в питаннях, від вирішення яких залежатиме майбутнє роду людського. Про нагальну потребу таких зусиль свідчить проведення цілої низки великих форумів. Ось лише кілька прикладів такої діяльності: Конференція з питань довкілля та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) в 1992 році; Всесвітня конференція з прав людини, проведена у Відні (Австрія) в 1993 році; Міжнародна конференція з проблем народонаселення та розвитку в Каїрі (Єгипет) 1994 року; Всесвітній самміт із питань соціального розвитку в Копенгагені (Данія) 1995 року та IV Міжнародна конференція з питань жіноцтва того ж року в Пекіні (Китай).

Понад сто років тому Багаулла, Засновник Віровчення Багаї, закликав лідерів та народи світу досягти єднання як запоруки миру та процвітання. “Благоденство людства, його мир та безпека, – писав Він, – залишаться недосяжними доти, доки міцно не утвердиться його єдність”. Досягнення єдності, – навчав Він, – виведе людство на наступний етап його соціальної еволюції – виникнення світового суспільства.

Подібні всесвітні конференції, в яких Міжнародне співтовариство багаї брало активну участь на засадах неурядової організації, багаї розглядають як життєво важливу складову цього процесу. Всесвітній Дім Справедливості – Світова рада, що керує діяльністю громади багаї, – назвав ці конференції “кульмінаційними виявами активності, що спалахує в різних куточках світу, залучаючи широкий загал неурядових організацій та об’єднань до пошуку цінностей, ідей та практичних дій, що відкриють перспективи мирного розвитку всіх народів”.

Всесвітній Дім Справедливості вбачає в цьому “все помітніший прояв згуртованості, яку наші священні писання називають одним зі світочів єднання, котрі осяють шлях до миру”.

Заява „Процвітання людства” підготовлена відділом зв’язків із громадськістю Міжнародного співтовариства багаї * як заклик до розгляду та обговорення першочергових питань, надію на вирішення яких дає Віровчення багаї. Вона є викликом матеріалістичному та патерналістському світогляду, на який спираються сучасні програми соціально-економічного розвитку. Ми не можемо обмежитися покращенням лише матеріального буття; не варто навіть сподіватися на матеріальне процвітання без пошуку справжньої мети розвитку в духовних вимірах життя. Благоденство людства в повному розумінні складається як із духовного, так і матеріального його розквіту.

Народи світу все з більшим пожвавленням уявляють собі обриси нового світового ладу . В заяві „Процвітання людства”, мабуть, “найвизначнішим соціальним феноменом сьогодення” вважається незвичайне збільшення кількості громадських організацій, котрі обстоюють, планують і здійснюють нововведення, необхідні, як на їхню думку, на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях. Люди стомилися від пасивного очікування. Вони прагнуть повноправної участі у процесі розбудови нового суспільства.

У цьому хвилюючому документі переплетені теми духовності, справедливості, єднання та рівноправності. Він пропонує читачеві оптимістичне й практичне бачення шляху до істинно щасливого майбуття.

* Заява „Процвітання людства” була оприлюднена на Всесвітньому самміті ООН у Копенгагені у 1995 році.

Процвітання людства

Останнім часом ідеали всесвітнього миру набирають конкретної форми й змісту, чого ще десятиліття тому не можна було б уявити. На цьому шляху зруйновані перешкоди, що впродовж тривалого часу видавалися нездоланними; застарілі конфлікти поступово вирішуються шляхом обговорення та обміну думками; народи світу виявляють готовність об’єднатися, щоб разом протистояти воєнній агресії. Це знову пробудило в простих людях і багатьох світових лідерах уже майже згаслу надію на краще майбуття нашої планети.

У всьому світі шукають виходу величезні духовні та інтелектуальні сили, зростаючий натиск яких проявляється у прямій залежності від потрясінь останніх десятиліть. Повсюдно множаться ознаки того, що народи землі прагнуть покласти край ворожнечі, стражданням та руйнації, уникнути яких більше не може жодна країна. Необхідно скористатися цим зростаючим потягом до змін, спрямувавши його на подолання перешкод, котрі все ще стримують здійснення споконвічної мрії про всесвітній мир. Енергійні зусилля, потрібні для виконання такого завдання, неможливо активізувати одними закликами протидіяти незліченним знегодам, від яких потерпає суспільство. Вони мають бути збуджені передбаченням благоденства роду людського в повному розумінні цього поняття – чітким усвідомленням можливостей як духовного, так і матеріального благополуччя, що тепер відкриваються людям. І свою частку від його благ мають отримати всі жителі планети без винятків і обмежень, що суперечили б основній меті такої реорганізації людської діяльності.

Досі історія переважно лише засвідчувала досвід племен, культур, класів та націй. З фізичним об’єднанням планети в цьому сторіччі та визнанням взаємозалежності всіх її мешканців тепер починається історія людства як єдиної спільноти. Тривалий і повільний процес формування людської особистості досі розвивався спорадично, нерівномірно і, за загальним визнанням, не відзначався справедливістю у розподілі матеріальних здобутків. Але тепер жителі Землі, збагачені всім накопиченим минулими віками генетичним та культурним розмаїттям, покликані скористатися своєю колективною спадщиною, аби свідомо й методично перейматися відповідальністю за творення свого майбуття.

Не слід вважати, що уявлення про наступну фазу розвитку цивілізації може скластися без глибокого перегляду положень і переконань, що зараз покладені в основу програм соціально-економічного поступу. На початковому етапі таке переосмислення має стосуватися практичних питань політики, використання виробничих ресурсів, процедур планування, методів впровадження задуманого та організаційних завдань. Із його розгортанням, однак, швидко поставатимуть фундаментальні проблеми, пов’язані з визначенням довгострокових цілей та необхідних соціальних структур, залученням до програм розвитку принципів соціальної справедливості, а також розкриттям суті та ролі знань як чинника стабільних змін. Та й, дійсно, подібна переоцінка цінностей відбудеться з наміром дістатися загальної згоди в розумінні самої сутності людини.

Усі ці питання – як абстрактні, так і практичні – зводяться до обговорення двох загальних тем, і саме згідно з ними ми й з’ясуємо на подальших сторінках питання стратегії глобального розвитку. Перша тема – це поширені уявлення про сутність і мету процесу розвитку цивілізації, а друга – це роль, надана в ньому його різним рушійним силам.

Переконання, на яких ґрунтуються більшість поточних програм розвитку, по суті є матеріалістичними. Інакше кажучи, завдання розвитку визначені з наміром успішно заохочувати всі суспільства до прийняття тих засобів досягнення матеріального благополуччя, які через спроби та помилки вже узвичаїлися в певних регіонах світу. Без сумніву, деякі програми розвитку враховують культурні та політичні особливості й не залишають без уваги тривожні симптоми забруднення довкілля. Та все ж їхнє матеріалістичне підґрунтя залишається незаперечним.

З наближенням ХХІ століття неможливо далі зберігати переконаність, що підхід до соціально-економічного розвитку, породжений матеріалістичною концепцією буття, у змозі задовольнити потреби людства. Оптимістичне передбачення змін, які він нібито здатний генерувати, зникло в дедалі ширшій безодні, що розділяє життєвий рівень невеликої кількості жителів світу, що зменшується в процентному співвідношенні, і бідність, на яку приречена переважна більшість населення земної кулі.

Така безпрецедентна економічна криза разом із соціальним занепадом, якому вона посприяла, віддзеркалює цілковиту помилковість уявлень про саме людське єство. Прості люди вже не плекають ілюзій щодо існуючого ладу, особливо на тлі світових подій. Мусимо визнати, що коли удосконалення суспільства не виходитиме за рамки простого поліпшення матеріальних умов, не вдасться досягти навіть і таких цілей. Його мету потрібно віднайти в духовних вимірах життя і мотиваціях за межами мінливого економічного ландшафту світу й штучного поділу людської спільноти на “розвинуті країни” та “країни, що розвиваються”.

Коли цілі розвитку вже будуть окреслені заново, постане необхідність переглянути також уявлення щодо ролі, яку належить відігравати в цьому процесі його рушійним силам. Вирішальна роль державного управління будь-якого рівня не потребує уточнення. Прийдешні покоління, однак, виявлять майже незбагненною ту обставину, що в епоху поклоніння перед філософією зрівнялівки й пов’язаними з нею принципами демократії, планування розвитку має вбачати у переважній більшості людства виключно одержувачів вигоди від допомоги й навчання. Попри визнання принципу загальної участі в прийнятті рішень, коло питань, до вирішення яких залучається більшість жителів світу, в кращому разі є другорядним, обмеженим певними рамками альтернатив, сформульованих недосяжними для народу організаціями й обумовленими цілями, котрі часто суперечать його сприйманню дійсності.

Такий підхід навіть схвалюється – приховано, якщо не відверто – офіційною релігією. Обтяжене традиціями патерналізму, пануюче релігійне мислення виглядає неспроможним принести людству впевненість у тому, що віра в духовність людського єства допоможе йому піднестися над матеріальним становищем.

За такого ставлення забувається те, що, можливо, є найвизначнішим соціальним феноменом сьогодення. Якщо є вірним те, що уряди світу за посередництвом Організації Об’єднаних Націй намагаються побудувати новий світовий лад, то вірним є й те, що народи землі збадьорює таке ж передчуття. Проявом цього є раптовий розквіт незліченної кількості рухів та організацій, що прагнуть суспільних змін на місцевому, регіональному та міжнародному рівнях. Негайної уваги з боку цих організацій, підтримку яким надають усе більше людей в усіх куточках світу, потребують такі невідкладні питання, як права людини, покращання статусу жіноцтва, поступальний економічний розвиток суспільства, подолання забобонів, моральне виховання дітей, просвіта, охорона здоров’я, а також безліч інших життєво важливих справ.

Цей відгук самих народів світу на кричущі проблеми сучасності є відлунням заклику Багаулли, проголошеному понад століття тому: „Виявляйте щиру зацікавленість у потребах часу, в якому живете, і зосереджуйте свої помисли на злободенних його нуждах і запитах”. Народження нової самосвідомості дедалі більшої кількості простих людей – драматично стрімкий поворот в історичній перспективі розвитку цивілізації – порушує докорінні питання щодо ролі, відведеної абсолютній більшості людства у творенні майбуття нашої планети.

I

Основним принципом стратегії заохочення населення світу до прийняття відповідальності за свою колективну долю мусить бути усвідомлення єдності людства. Оманливо проста й визнана всіма концепція людства як єдиного народу постає рішучим викликом тим засадам, на яких здійснює свою діяльність більшість інституцій сучасного суспільства. Головною рушійною силою людських стосунків визнається конфлікт – про це свідчить і будова органів державного управління, що базується на протистоянні, і цивільне право, яке опирається на принцип захисту, і звеличення боротьби між класами та різноманітними соціальними групами, і дух конкуренції, котрий вочевидь панує в сучасному житті. Конфлікт є ще одним відображенням у суспільних відносинах матеріалістичного тлумачення життя, що поступово набирало сили протягом двох останніх століть.

У листі до королеви Вікторії понад століття тому Багаулла використав аналогію, що є переконливим доказом майбутньої організації планетарного суспільства, порівнявши світ із тілом людини. Дійсно, у природі нам не знайти іншої, довершенішої моделі існування. Людське суспільство складається не з величезної кількості порізнених клітин, а з асоціацій індивідуумів, кожен із яких наділений розумом та волею. Проте, форми життєдіяльності, що характеризують біологічну природу людини, ілюструють основоположні закони існування. Головним із них є принцип єдності в розмаїтті. Як це не парадоксально, але саме цільність і складність упорядкування людського організму – і досконале зведення в ціле клітин тіла – забезпечують повну реалізацію всіх неповторних можливостей, властивих кожній з його складових. Жодна з клітин не існує відокремлено від тіла, чи то вносячи свій вклад у його життєдіяльність, чи отримуючи частку від здоров’я всього організму. Фізична життєздатність тіла, що досягається таким чином, дає можливість людській свідомості повністю проявити себе, тобто, спрямованість біологічного розвитку виходить за межі простого існування тіла і його частин.

Усе, що стосується життя окремої людини, має свої аналогії в людському суспільстві. Рід людський є органічною цілісністю, переднім краєм еволюційного процесу. Те, що свідомість людства неодмінно проявляється через нескінченну різноманітність умів та мотивувань окремих особистостей, ніякою мірою не применшує його суттєвої єдності. Та й, дійсно, саме внутрішньо притаманним розмаїттям така єдність відрізняється від однорідності чи одноманітності. За словами Багаулли, народи світу зараз вступають у своє колективне повноліття, і саме через настання зрілості всього роду людського принцип єдності в розмаїтті знайде своє повне розкриття. Беручи свій початок у зміцненні сімейного життя, процес соціальної організації поступово просувався вперед від простого устрою клану й племені, від різноманітних форм міського суспільства до затвердження державності. При цьому кожна наступна його формація відкривала людству безліч нових сприятливих можливостей для вияву своєї творчої дієздатності.

Безумовно, прогресом людської раси мусимо завдячувати не окремим особистостям. З підвищенням рівня соціальної організації відповідно розширялася й сфера використання здібностей, прихованих у кожній людській істоті. Оскільки особистість та суспільство пов’язані між собою стосунками взаємозалежності, зараз мусять відбутися зміни одночасно як у людській свідомості, так і в структурі соціальних організацій. І саме реалізація можливостей, наданих цим подвійним процесом, становить мету стратегії глобального розвитку. На цьому вирішальному етапі історії така мета полягає у встановленні тривких засад для поступового формування планетарної цивілізації.

Закладення основ глобальної цивілізації вимагає створення таких законів та організацій, котрі були б всесвітніми як за характером, так і за повноваженнями. Воно почнеться тільки тоді, коли концепція спорідненості людства буде всім серцем підтримана тими, на кого покладена відповідальність за прийняття рішень, а пов’язані з нею принципи поширюватимуться як системами просвіти, так і засобами масової інформації. Як тільки цю межу буде подолано, зрушиться процес залучення народів світу до пошуку спільних цілей та їх втілення в життя. Лише подібна докорінна переорієнтація здатна вберегти і їх також від споконвічних демонів етнічної та релігійної ворожнечі. Тільки через пробуджене усвідомлення людством себе як єдиного народу жителі планети зможуть відвернутися від конфліктної моделі життя, яка домінувала в соціальному устрої минулого, та розпочати пошук шляхів співробітництва і примирення. “Благополуччя людства, – писав Багаулла, – його мир та безпека є недосяжними доти, доки міцно не утвердиться його єдність”.

II

Справедливість – єдина сила, котра може перетворити проблиски усвідомлення єдності людства на колективну волю, завдяки якій надійно зведені необхідні світові структури суспільного життя. В епоху, коли люди землі зростаючою мірою отримують доступ до всілякої інформації та розмаїття ідей, справедливість утверджується як панівний принцип успішного соціального облаштування. Програми розвитку планетарної цивілізації все частіше осяватимуться яскравим світлом принципів, продиктованих справедливістю.

На рівні особистості справедливість є тією властивістю людської душі, яка дозволяє кожному відрізнити істину від фальші. На погляд Бога, за висловом Багаулли, справедливість „найулюбленіша понад усе”, оскільки вона дає право кожній людині бачити власними очима, а не очима інших, пізнавати власним розумінням, а не розумінням ближнього чи свого кола людей. Вона зобов’язує людину бути безсторонньою у судженнях і неупередженою у ставленні до інших, а тому в повсякденному житті є невід’ємним супутником людських взаємин.

На рівні колективу тяжіння до справедливості є незамінним порадником у спільному прийнятті рішень як єдиний можливий засіб досягнення одностайності в думках і діях. Далека від заохочування карності, яка в минулі часи нерідко приховувалася її іменем, справедливість є практичним відображенням усвідомлення того, що в поступальному розвитку людства інтереси кожного й усіх нероздільно поєднані. Тією мірою, якою справедливість набуває провідного значення для людських стосунків, у товаристві людей культивується атмосфера наради, що дозволяє безпристрасно розглядати можливості й обирати відповідний напрям дій. За таких обставин відвічні схильності до маніпулювання та сліпого наслідування з набагато меншою ймовірністю викривлятимуть процес прийняття рішень.

Принципи справедливості є надзвичайно важливими для соціально-економічного розвитку. Дотримання їх є гарантією того, що в ім’я прогресу благополуччя переважної більшості людства – і навіть усієї планети – не буде принесене в жертву заради тих вигод, які обіцяють технологічні досягнення привілейованій меншості. Принципи справедливості в застосуванні до творчих задумів і планування є також запорукою того, що обмежені ресурси не будуть спрямовані на здійснення проектів за межами головних соціально-економічних пріоритетів суспільства. Та, понад усім, тільки ті програми розвитку, котрі розробляються з метою задоволення таких потреб і є справедливими та неупередженими за своїм спрямуванням, можуть сподіватися на масову підтримку й участь простих людей, від яких залежить втілення цих програм у життя. Необхідні людські якості – такі, як чесність, працелюбність і дух співробітництва, – вдасться залучити до досягнення нагальних колективних цілей тоді, коли кожна особа в суспільстві – і взагалі кожен складовий осередок у його межах – відчують себе захищеними тими нормами й наділеними тими благами, які однаково стосуються всіх.

Отже, корінним питанням стратегії соціально-економічного розвитку є проблема прав людини. Формування такої стратегії вимагає, аби правозахисний рух звільнився з лабет фальшивого роздвоювання, заручником якого він був тривалий час. Забезпечення кожній людській істоті свободи мислення та діяльності, що сприяє її індивідуальному розвиткові, не може бути виправданням для культу особи, який глибоко в’ївся в сучасне життя у багатьох його проявах. Такою ж мірою турбота про добробут суспільства в цілому не вимагає обожнювання держави як джерела очікуваного благополуччя людства. Зовсім навпаки, історія двадцятого століття надто переконливо свідчить, що подібна ідеологія та породжувані нею проекти самі стають головними ворогами інтересів, яким вони збираються служити. Тільки за умов спільного обговорення, що складуться завдяки усвідомленню органічної єдності людства, турбота про права людини знайде законне й конструктивне вираження в усіх своїх аспектах.

У наші дні органом, на який покладене завдання створити такі умови та не допустити до справи захисту прав людини тих, хто міг би скористатися нею у власних інтересах, є система міжнародних організацій, що виникли внаслідок трагічних подій двох спустошливих світових війн та здобули уроки зі всесвітньої економічної кризи. Знаменно, що термін “права людини” набув загального вжитку тільки після оприлюднення в 1945 році Статуту Організації Об’єднаних Націй та прийняття через три роки Всесвітньої Декларації прав людини. Ці документи історичного значення офіційно визнали, що дотримання соціальної справедливості є необхідною умовою встановлення миру в усьому світі. Той факт, що Декларація була ухвалена Генеральною Асамблеєю одноголосно, з самого початку надав їй авторитету, який з перебігом років постійно зростав.

Діяльністю, що найтісніше пов’язана зі свідомістю – особливою рисою людської природи – є здатність людини досліджувати дійсність. Свобода пізнавати мету існування й розвивати обдаровання людської природи, що дозволяють досягти цієї мети, потребує захисту. Люди мають отримати право пізнавати. А те, що це право часто порушується, і такі порушення стають особливо грубими в умовах сучасного суспільства, ніякою мірою не применшує вагомості потягу до знань як такого.

Саме це особливе прагнення людської свідомості й обумовлює моральний імператив для проголошення багатьох прав людини, передбачених Загальною Декларацією й відповідними Угодами. Загальна освіта, свобода пересування, доступ до інформації та можливість брати участь у політичному житті – все це прояви її впливу, котрі вимагають чітких гарантій від міжнародної громадськості. Те ж саме стосується й свободи мислення та переконань, включаючи свободу віросповідання, а також свободу кожної людини мати власні погляди й відповідним чином висловлювати їх.

Оскільки людство являє собою єдиний неподільний організм, за кожного члена людського роду, що народжується у цей світ, несе відповідальність вся спільнота. Це опікування є моральною основою для більшості інших прав – переважно економічних та соціальних, – котрі так само намагається окреслити Організація Об’єднаних Націй у своїх документах. Безпека сім’ї та оселі, право власності на майно та право на приватне життя гарантуються такою опікою. Обов’язком суспільства також є забезпечення працевлаштування, турбота про психічне й фізичне здоров’я, соціальний захист, справедливу оплату праці, відпочинок і дозвілля, а також задоволення багатьох інших законних сподівань індивідуальних його членів.

Принцип спільної опіки визначає також право кожної людини розраховувати на те, щоб ті культурні цінності, які формують її особистість, охоронялися державним і міжнародним законодавством. Багато чим аналогічно тій ролі, яку відіграє генофонд у біологічному існуванні людства та його оточення, величезне розмаїття культурних надбань, набуте протягом тисячоліть, вкрай необхідне для соціально-економічного розвитку роду людського, що вступає в пору свого колективного повноліття. Воно є тією спадщиною, що обов’язково має принести свої плоди у глобальній цивілізації. Культурні традиції, з одного боку, потребують захисту від гнітючого впливу матеріалізму, що нині залишається вирішальним. А з іншого, в обстановці цивілізації, що постійно змінюється, необхідно створити такі умови для вільної взаємодії різних культур, у яких політики не мали б змоги використовувати їх у власних цілях.

“Світло людське, – говорить Багаулла, – то Справедливість. – Не загасіть його зустрічними вітрами гніту й тиранії. Мета справедливості – встановлення єдності між людьми. Океан божественної мудрості здіймається в цьому піднесеному слові, всі ж книги світу безсилі вмістити його потаємний смисл”.

III

Аби права людини, що зараз розробляються світовим суспільством, у сукупності своїй набули чинності міжнародних норм, потрібен докорінний перегляд усієї системи людських стосунків. Сьогоденні уявлення про те, що саме є природним і належним у стосунках між самими людьми, між людьми та довкіллям, між індивідами та суспільством, а також між членами суспільства та його установами, віддзеркалюють рівень розуміння, досягнутий людством протягом попередніх, менш зрілих етапів його розвитку. Якщо рід людський дійсно вступає в пору повноліття, якщо всі жителі планети складають єдиний народ, якщо пануючим принципом суспільної організації має бути справедливість, тоді необхідно переглянути існуючі уявлення, сформовані за відсутності знань про цю нову світову дійсність.

Зрушення в цьому напрямку тільки-но почалися. Вони поступово набиратимуть сили й принесуть нове розуміння сутності сім’ї й прав та обов’язків кожного з її членів. Вони повністю змінять роль жінок у суспільстві на всіх його рівнях; змусять людей радикально переглянути своє ставлення до праці, а також розуміння того, яке місце посідає економічна діяльність у їхньому житті. Ці зрушення спричинять далекосяжні перетворення системи управління людською діяльністю й структури установ, покликаних здійснювати його. Під їх впливом постійно вдосконалюватиметься робота неурядових організацій, яких з кожним днем стає все більше. Вони забезпечать створення зобов’язуючого законодавства, яке послужить справі захисту навколишнього середовища й гарантуватиме всім народам рівні можливості їх розвитку. Перебудова чи реформування системи Організації Об’єднаних Націй, які вже здійснюються внаслідок цього руху, без сумніву, призведе врешті-решт до заснування всесвітньої федерації націй, наділеної власними законодавчими, судовими та виконавчими органами.

Головним у справі перегляду цінностей у людських стосунках є процес, який Багаулла називає нарадою. “В усіх справах необхідно радитися, – така Його настанова. – Зрілість дару розуміння проявляється через нараду”.

Умови пошуку істини, в яких має проходити такий процес, – далеко за межами практики переговорів та компромісів, які нині є типовою формою обговорення людських справ. Їх неможливо досягти – та й, дійсно, на їх шляху стоїть чимало перешкод – в атмосфері протистояння, що є ще однією широко поширеною рисою сучасного суспільства. Дебати, пропаганда, суперництво й непримиренність, які протягом тривалого часу були такими звичними рисами колективної діяльності, докорінно зашкоджують досягненню спільної мети: дійти згоди щодо істини в даній ситуації та з багатьох варіантів дій на даний момент обрати найкращий.

Багаулла закликає до такого ведення наради, коли кожен із її учасників намагається вийти за межі власної точки зору, щоб діяти як член єдиного колективу зі своїми інтересами й цілями. За подібної відвертості й привітності ідеї належать не тому, кому першому вони спали на думку під час обговорення, а групі в цілому, яка приймає, відкидає або змінює їх так, щоб вони якнайкраще посприяли досягненню поставленої мети. Нарада увінчається успіхом тією мірою, якою всі її учасники підтримають спільно ухвалене рішення, незалежно від того, які погляди вони мали спочатку. За таких обставин прийняте раніше рішення може бути без труднощів переглянуте, якщо воно виявиться недосконалим.

У такому висвітленні нарада в людських справах постає практичним втіленням принципу справедливості. Вона є настільки важливою для успіху колективних зусиль, що має бути головною рисою життєздатної стратегії соціально-економічного розвитку. Участь людей, від чиїх дій і старань залежить успіх такої стратегії, й справді набуде ефективності лише в тому разі, коли нарада стане нормою при здійсненні кожного проекту. “Нікому не вдасться досягти свого істинного стану інакше, – підказує Багаулла, – як тільки завдяки своїй справедливості. Ніякій силі не існувати, як тільки через єдність. Ні благоденства, ні процвітання не досягти, як тільки з допомогою наради”.

IV

Вирішення завдань, що виникають у процесі розвитку світового суспільства, потребує набагато вищої дієздатності, ніж та, яку досі вдавалося виявляти людському роду. Досягнення такого рівня вимагає якнайширшого доступу до знань і для окремих індивідів, і для соціальних груп. Внесок загальної освіти в цей процес набуття здібностей важко переоцінити, однак справа матиме успіх тільки за такої реорганізації справ людських, коли як окремі люди, так і групи в кожному прошарку суспільства отримають можливість здобувати знання й використовувати їх для впорядкування своєї діяльності.

Із незапам’ятних часів людська свідомість формувалася під впливом двох найістотніших систем знань, через які поступово розкривалися її приховані можливості, – науки й релігії. З допомогою цих двох сил рід людський набував досвіду, пізнавав навколишній світ, розкривав свої приховані здібності й упорядковував своє моральне та інтелектуальне життя. Наука й релігія стали справжніми рушіями цивілізації. Більш того, ретроспективний аналіз свідчить: ця двоїста структура була найдійовішою за тих періодів, коли дві її складові – релігія й наука, – кожна у власній сфері, могли діяти спільно.

Висока роль науки, визнана практично всіма в сучасному світі, не викликає сумніву. Але в контексті стратегії соціально-економічного розвитку виникає проблема організації науково-технічної діяльності людей. Якщо ця діяльність буде спрямована головним чином на задоволення потреб еліти невеликої кількості країн, то стає очевидним, що величезний розрив між багатством та бідністю, вже створений внаслідок такого стану речей, буде тільки збільшуватися з катастрофічними для світової економіки наслідками, що вже стають помітними. Дійсно, якщо в більшості людей і надалі вбачатимуть переважно споживачів продуктів науково-технічного прогресу, вироблених „десь там”, то подібні програми, призначені нібито задовольняти потреби людства, коротко кажучи, не можна називати “розвитком”.

Отже, найважливішим і водночас найважчим завданням постає підвищення науково-технічної активності. Треба, щоб потужні важелі соціально-економічних реформ були доступними не тільки привілейованим членам суспільства й розподілені таким чином, щоб це дозволило всім людям, без винятку, брати участь у цій діяльності у відповідності з їхніми здібностями. Крім розробки програм забезпечення обов’язкової освіти для всіх, хто може з неї скористатися, така реорганізація вимагатиме заснування по всьому світу життєздатних навчальних центрів – закладів, завдяки яким зростатиме здатність народів світу брати участь у генеруванні й застосуванні знань. Стратегія розвитку, враховуючи значні розходження у здібностях окремих індивідів, за основну мету має прийняти надання рівних можливостей усім жителям Землі долучатися до науково-технічного прогресу, що є їхнім спільним невід’ємним правом. Загальновідомі аргументи на користь нинішнього стану речей з кожним днем стають менш переконливими внаслідок того, що зі стрімкою революцією в галузі комунікаційних технологій, широким верствам населення у всьому світі відкривається необмежений доступ до інформації та освіти, незалежно від їх місцеперебування й культурного середовища.

Проблеми релігійного життя людства, хоча й інші за своїм характером, є не менш складними. Для величезної більшості населення світу уявлення про те, що людська істота має духовний вимір – а її природа насправді є духовною, – істина, що не потребує доказу. Таке бачення дійсності несуть у собі найдавніші пам’ятки цивілізації, і впродовж кількох тисячоліть воно знаходило доказ у кожній з великих релігійних традицій минулого. Невмирущі досягнення релігії в галузях права, мистецтва та удосконалення суспільних стосунків – це те, що надає історії змісту та значення. Її спонукальний вплив у тій чи іншій формі щоденно відчуває у своєму житті більшість населення Землі і, як переконливо демонструють сьогоденні події, пристрасні прагнення, що вона пробуджує, є водночас невгасимими й безмірно могутніми.

Тоді б здавалося доречним всіляко задіяти цю здатність людства, настільки всеохоплюючу й творчу, на благо прогресу. Чому ж тоді духовні проблеми людства не стають головною темою обговорення проблем розвитку? Чому більшість пріоритетів програм міжнародного розвитку – та й більшість уявлень, на яких вони побудовані, – досі визначалися матеріалістичним світоглядом, який поділяє лише незначна частка населення Землі? Чи можна вважати авторитетними заяви про прихильність до принципу загальної участі, якщо при цьому спростовується цінність культурних вражень кожного з учасників?

Можна заперечити, що оскільки духовні та моральні проблеми історично пов’язані з протилежними бездоказовими теологічними доктринами, ці проблеми не мають відношення до програм розвитку світового суспільства. Надання їм скільки-небудь суттєвої ролі означало би відкриття шляху для впливу догматизму, що завжди був джерелом соціального протистояння та перешкоджав прогресу людства. Безумовно, цей аргумент містить певну частку істини. Прибічники різних богословських систем несуть серйозну відповідальність не тільки за сумнівну репутацію, якою користується релігія серед прогресивних умів людства, але й за стримування та перекоси безупинних пошуків людством духовного сенсу життя. Але ж самоочевидною помилкою було б дійти висновку, що відповідь полягає у відмові від спроб зрозуміти духовну реальність, та зігнорувати найглибші корені людської мотивації. Єдиним наслідком – тією мірою, якої подібна цензура досягла в недалекому історичному минулому, – стало те, що формування майбуття людства було доручене рукам нової ортодоксії, переконаної, що істина є аморальною, а факти не залежать від цінностей.

Багато величних здобутків релігії в людському житті мають духовну природу. Через її настанови та на прикладах людського життя, осяяного цими настановами, народні маси в усі віки й у різних країнах набували здатності любити. Вони навчалися приборкувати тваринну суть свого єства, йти на великі жертви заради загального блага, прощати, виявляти великодушність і довір’я, використовувати матеріальні та інші ресурси для сприяння прогресу цивілізації. З метою впровадження цих моральних надбань у норми суспільного життя були створені установи всесвітнього масштабу. Духовні імпульси, надані такими видатними постатями, як Кришна, Мойсей, Будда, Зороастр, Ісус і Мухаммад, хоча й затьмарені впливом догматизму й спотворені міжрелігійними суперечностями, все ж таки залишаються вирішальним чинником у вихованні людської вдачі.

Оскільки проблема тепер полягає в нарощуванні можливостей людства через розширення доступу до знань, головним у стратегії, яка це уможливить, має стати продовження та посилення діалогу між наукою й релігією. Зараз відомо практично всім, що в кожній галузі й на всіх рівнях людської діяльності, знання і досвід‚ якими проявляється рівень наукових досягнень із метою їх належного застосування, мають спиратися на духовні цінності та моральні принципи. Приміром, люди мають навчитися відрізняти факти від припущень, тобто, відокремлювати суб’єктивні уявлення від об’єктивної дійсності. Однак, внесок у соціальний прогрес окремих осіб та інституцій з подібним розумінням реалій визначатиметься щирістю їх служіння істині та готовністю відмовитися від власних інтересів і пристрастей. Інша здатність, котру в людях має розвивати наука‚ – це вміння мислити динамічними категоріями, включаючи динаміку історичного процесу, щоб у результаті таке інтелектуальне піднесення сприяло прогресу; його перспективи‚ однак‚ не мають затьмарюватися расовими, культурними та статевими упередженнями або ж вузькоглядними догмами. Подібним же чином навчання, що дасть змогу жителям Землі брати участь у виробництві матеріальних цінностей, наближатиме здійснення мети розвитку тією мірою‚ якою цей порив буде одухотворятися усвідомленням того, що призначенням як окремої людини, так і соціальних закладів, є служіння на благо людству.

V

Саме в контексті розвитку людських здібностей через широке поширення знань необхідно розглядати економічні проблеми, з якими зіштовхується людство. Як свідчить досвід останніх десятиріч, матеріальні блага та починання не можна вважати самоціллю. Їхнє значення полягає не тільки в задоволенні основних потреб людства – в житлі, харчуванні, підтриманні здоров’я та ін., – але й у розширенні діапазону людських можливостей. Отже, найважливіша роль, яку повинна відігравати економічна діяльність у процесі розвитку, полягає в спорядженні людей і організацій засобами, які б допомогли їм досягти істинної мети соціального розвитку, тобто, необхідно закласти фундамент нового суспільного устрою, здатного повністю виявити необмежені потенції людської свідомості.

Завданням економічної науки є сприйняти таку мету розвитку цілком однозначно, як і її власну роль у заохоченні створення засобів для її реалізації. Тільки у такий спосіб економічна й суміжні з нею науки позбудуться підводних течій матеріалістичних ініціатив, які зараз їм заважають, і реалізують свій потенціал як засіб досягнення благоденства народів у повному розумінні слова. Ніде не є більш очевидною така необхідність конструктивної взаємодії між науковою діяльністю й здатністю релігії проникати в сутність явищ і подій.

Достатньо показовою в цьому відношенні є проблема бідності. Плани, спрямовані на її вирішення, ґрунтуються на переконаності, що існують – або науково-технічними зусиллями можуть бути створені – матеріальні ресурси, які полегшать, а зрештою й зовсім викорінять, це одвічне зло як неодмінного супровідника людського життя. Головна причина, чому досі не відбулося істотного покращення, полягає в тому, що науково-технічні здобутки спрямовуються на вирішення певних пріоритетних проблем, що лише поверхово торкаються істинних інтересів більшості людства. Щоб врешті-решт звільнити світ від тягаря злиднів, потрібне докорінне перепланування цих пріоритетів. Такий крок вимагає рішучих пошуків відповідних цінностей – пошуків, що стануть глибокою перевіркою як духовного, так і наукового потенціалу людства. Релігія буде доти стикатися з чималими перешкодами у цій спільній справі, доки залишатиметься полонянкою сектантських догматів, котрі не відрізняють вдоволеності життям від елементарної бездіяльності, і які проповідують, що бідність є невід’ємною рисою земного життя, і її позбутися можливо лише в потойбічному світі. Аби стати активним поборником матеріального добробуту людства, релігійний дух має знайти – в Джерелі натхнення, з якого він і струмує, – нові духовні ідеї та принципи, близькі епосі, що намагається утвердити єднання людства й справедливість в його справах.

Безробіття породжує аналогічні проблеми. На думку більшості труд асоціюється із вдалим працевлаштуванням з метою здобути кошти для придбання наявних споживчих товарів. Така система являє собою замкнуте коло: придбання й споживання обумовлюють продовження й розширення виробництва товарів, а в результаті забезпечується оплачувана зайнятість населення. Кожен із цих процесів сам по собі є необхідним для суспільного добробуту. Однак, недосконалість системи в цілому виявляється в соціальній апатії, яку соціологи засвідчують у багатьох зайнятих робітників у всіх краях, і в моральній пригніченості зростаючої армії безробітних.

Тому й не дивно, що в суспільстві поширюється розуміння нагальної потреби в новій “трудовій етиці”. Але ж і тут лише нове розуміння, породжене творчою взаємодією наукової та релігійної систем пізнання, здатне викликати настільки радикальну переорієнтацію звичних понять і позицій. На відміну від тварин, чиє існування залежать від готових дарунків природного середовища, людським істотам суджено розкривати затаєні в них незмірні можливості через продуктивну працю, спрямовану на забезпечення всім необхідним себе та інших. У такий спосіб вони стають, хай бо й скромною мірою, учасниками процесів поступу цивілізації й домагаються цілей, котрі об’єднують їх із іншими людьми. Тією мірою, в якій робота свідомо виконується в дусі служіння людству, – говорить Багаулла, – вона набуває форми молитви і стає своєрідним поклонінням Богові. Кожен індивід здатен оцінювати себе в такому світлі, і саме до цієї невід’ємної якості людського єства має апелювати стратегія розвитку, незалежно від того, який характер носять визначені проекти і які блага вони обіцяють. Ніякі більш зосереджені плани не вимагатимуть від народів світу такої напруженості зусиль і рішучості дій, як того потребують першочергові завдання, що чекають на них у недалекому майбутті.

Перед економічною наукою постають подібні проблеми як наслідок екологічної кризи. Припущення, обумовлені переконаністю, нібито природа безмежна у своїй здатності задовольнити всі потреби людства, вже довели свою цілковиту помилковість. Система, котра надає абсолютної цінності розширенню виробництва, непомірному споживанню та улещанню матеріальних потреб, змушена визнати, що подібні цілі не є реалістичними дороговказами до виходу із труднощів. Недосконалим є й такий підхід до економічних запитів, коли рішення приймаються без урахування того, що більшість основних проблем за своїми масштабами є не локальними, а скоріше глобальними.

Щире сподівання, що ця моральна криза може бути якось улаштована самою природою, якій приписують божественне начало, є свідченням духовного й розумового відчаю, породженого тією ж кризою. Яким би бажаним не було усвідомлення, що всі створіння об’єднані в органічне ціле і що людство зобов’язане дбати про ту цілісність, воно саме собою не здатне закласти у свідомості людей нову систему цінностей. Тільки передові віяння, що поєднують у собі як наукові, так і духовні підходи в найповнішому значенні цих понять, нададуть роду людському змогу взяти на себе ту відповідальність, до якої його спонукає сама історія.

Рано чи пізно всі люди будуть змушені відновити у собі, приміром, здатність вдовольнятися малим, потребу моральної дисципліни та відданість своїм обов’язкам, що у відносно недалекому минулому вважалися невід’ємними рисами належності до роду людського. Протягом усієї історії віровчення Засновники великих релігій неодноразово виявляли спроможність прищеплювати ці чесноти людям, які зверталися до них. Ті ж самі високі якості є навіть ще важливішими сьогодні, але їх вияв має набути форми, сумісної зі вступом людства в своє повноліття. І тут знову завдання релігії полягає в тому, щоб звільнитися від пережитків минулого й зрозуміти, що самообмеження не є фатальним, що моральність не має нічого спільного зі згубним для життя пуританством, яке так часто дозволяло собі говорити від її імені, а справжня відданість обов’язку викликає почуття самоповаги, а не зарозумілої самовдоволеності.

Наслідки упертого позбавлення жінок повної рівноправності з чоловіками ще більше загострюють проблему науки й релігії в економічному житті людства. Для кожного неупередженого спостерігача принцип статевої рівноправності є основоположним для всіх практичних міркувань про грядуще благополуччя землі та її народонаселення. Він віддзеркалює ту істину щодо людської натури, котра перебувала значною мірою невизнаною протягом тривалих віків дитинства та юності роду людського. За виразним судженням Багаулли, “Перед Богом жінки й чоловіки завжди були й назавжди залишаться рівними”. Душа, наділена розумом, не має статі, і які б там прояви соціальної несправедливості не диктувалися вимогами виживання в минулому, цілком зрозуміло, що вони не є виправданими в переддень настання зрілості людства. Зобов’язання утвердити повну рівноправність чоловіків і жінок в усіх сферах та на всіх рівнях суспільства стане запорукою успішності заходів щодо розробки й втілення в життя стратегії глобального розвитку.

Та й справді, важливим є те, що сам прогрес у цій царині стане мірилом успішності будь-якої програми розвитку. З огляду на життєво важливу роль економіки в просуванні цивілізації, темпи цього процесу виявлятимуться тією мірою, якою жінки отримають доступ в усі сфери економічної діяльності. Проблема виходить за межі гарантування справедливого розподілу можливостей, хоча й це є важливим. Вона вимагає докорінного переосмислення всіх економічних питань із залученням усього нагромадженого людством досвіду й уміння, яке багато з чого досі не бралося до уваги. Традиційні економічні моделі безликих ринків, де люди грають роль незалежних один від одного споживачів відповідно до власних інтересів, не задовольнять запитів світового суспільства, мотивованого ідеалами єдності й справедливості. Світова спільнота відчуватиме все гострішу потребу у нових економічних моделях, сформованим за обставин причетності до спільної справи, в якій людські істоти розглядаються з точки зору їхніх стосунків із іншими, а також усвідомлюється вирішальна роль сім’ї та громади в досягненні соціального розквіту. Подібний інтелектуальний прорив – здійснений заради блага людей, а не як самоціль – має відчутно позначитися як на духовній, так і науковій сприйнятливості людства, а практичний досвід, набутий тисячоліттями, вже підготував жіноцтво внести визначальну лепту в спільну справу.

VI

Намір здійснити соціальні перетворення в такому обсязі означає поставити як питання щодо сил, які можуть бути до цього залученими, так і невідривно пов’язану з цим проблему влади, що керуватиме тими силами. Як і всі інші аспекти процесу швидкої інтеграції планети та її народонаселення, обидва ці звичні поняття вкрай потребують перегляду.

Протягом всієї історії влада вважалася перевагою окремих осіб чи правлячих кіл, всупереч тому, що богослови та ідеологи намагалися довести протилежне. І дійсно, часто її символом були засоби поневолення. Подібне тлумачення влади стало невід’ємною рисою суспільства, де панували незлагода й розбрат, якими відзначалися людські взаємини протягом кількох останніх тисячоліть, безвідносно до соціальних, релігійних чи політичних тенденцій, домінуючих у певні епохи і в певних регіонах світу. Загалом же влада була атрибутом окремих осіб, кланів, народів, класів і держав. Той атрибут асоціювався переважно з чоловічою половиною людства і зовсім мало з жіноцтвом. Головною вигодою можновладців стало право заволодівати, верховодити, панувати, чинити опір і захоплювати.

Історичні процеси, що були наслідком такого владарювання з позиції сили, спричинялися до періодів як спустошливого занепаду в добробуті людства, так і дивовижного розквіту цивілізації. Аби гідно оцінити надбання, треба усвідомити й невдачі, а також виразні обмеження у моделях поведінки, котрі обумовили і успіхи, й поразки. Звичаї та умонастрої, що формувалися протягом тривалих віків дитинства та юності людства внаслідок застосування сили, вже повністю вичерпали себе. В сучасну ж епоху, коли більшість нагальних проблем є глобальними за суттю, вперте слідування уявленню, що влада означає привілейованість для деяких складових людської родини, є глибоко помилковим у теоретичному сенсі й безплідним для соціально-економічного розвитку планети в практичному. Тих, хто все ще чіпляється за них – і хто в минулому міг почуватися в цьому досить упевнено, – тепер очікують неймовірні розчарування і перешкоди. В її традиційному вираженні як способу самоутвердження влада так само не відповідає запитам людського майбуття, як технологія залізничного транспортування – проблемам запуску штучних супутників на навколоземну орбіту.

І така аналогія не є надто емоційною. Настання пори зрілості, в яку вступає рід людський, примушує його позбутися успадкованого розуміння влади й навчитися її правильно використовувати. А що таке є реальним, ілюструється фактом, що, навіть перебуваючи під домінуючим впливом традиційних уявлень, людство завжди було здатне уявляти собі інші форми вияву сили, які співпадали із його сподіваннями. Історія рясніє свідченнями, що люди всілякого походження, в усі віки, хоча й з деякими перервами та не завжди вміло, але виявляли усе багатство свого творчого потенціалу. Найяскравішим прикладом, мабуть, стала могутність самої істини, рушійна сила змін, пов’язаних із низкою найвеличніших досягнень у філософській, релігійній, мистецькій і науковій діяльності людства. Сила духу, як і сила впливу, – ще інші засоби мобілізації безмірних можливостей як в житті окремої людини, так і цілих громад. Та ще лишається майже зовсім не оціненим потенціал тієї сили, котра буде вивільнена зі встановленням єдності, вплив якої є „настільки потужним”, зі слів Багаулли, “що вона здатна осяяти всю Землю”.

Установи суспільства досягнуть успіху у виявленні й спрямуванні прихованих у свідомості народів світу потенційних ресурсів тою мірою, якою відправлення владних функцій скеровуватиметься принципами, які відповідатимуть все новим інтересам людства, що розвивається швидкими темпами. Такі принципи включають в себе обов’язок власть імущих завойовувати довір’я, повагу та щиру підтримку тих, чиїми діями вони покликані управляти; відкрито і якомога найповнішою мірою обговорювати питання з усіма, чиї інтереси зачіпаються ухваленими рішеннями; об’єктивним чином як визначати поточні потреби, так і відгукуватися на запити громад, яким вони служать; залучати наукові й духовні надбання до ефективного використання ресурсів суспільства і здібностей кожного з його членів. Ніякий з окремих елементів дійового управління не є важливішим, ніж надання першорядного значення досягненню й відстоюванню єдності між членами суспільства та членами його адміністративних установ. Вище згадувалося тісно пов’язане з цим питання пошуку справедливості в усіх діяннях.

Подібні принципи, певна річ, можуть діяти тільки в межах суспільного устрою, в основі своїй демократичного за духом і методами. Але стверджувати це не означає схвалювати партійну ідеологію, яка скрізь зухвало прикривається іменем демократії і яка, попри вражаючий внесок у прогрес людства в минулому, сьогодні загрузла в трясовині цинізму, байдужості та корупції, нею самою й породжених. Для обрання тих, хто має колегіально приймати рішення від його імені, суспільству не потрібні малокорисні політичні спектаклі з висуванням кандидатів, всілякими претендентами, передвиборними кампаніями та таборами прихильників. Але ж люди самі в змозі – з підвищенням рівня їх освіченості та набуттям ними впевненості, що запропоновані програми й справді відповідають інтересам їх прогресу‚ – розробити певні виборчі процедури, котрі поступово удосконалять процес обрання органів, відповідальних за прийняття рішень.

У міру того, як процес інтеграції людства набиратиме швидкості, обрані таким чином представники чіткіше сприйматимуть свою діяльність в глобальній перспективі. Не тільки на державному, але й на місцевому рівні новообрані вершителі справ людських повинні, на думку Багаулли, усвідомлювати свою відповідальність за благополуччя всього людства.

VII

Завдання розробки стратегії глобального розвитку, яка наблизить вступ людства у своє повноліття, викликає необхідність докорінної реорганізації всіх інституцій суспільства. Головними діючими особами, яких безпосередньо стосується цей виклик, мають стати всі жителі планети: переважна більшість її населення, члени управлінських структур усіх рівнів, працівники міжнародних координаційних організацій, науковці та громадські діячі, всі ті, хто обдарований мистецькими талантами чи має доступ до засобів масової інформації, а також керівники неурядових організацій. Свої дії вони мають підкріплювати безумовним визнанням єдності людства, відданістю ідеалам справедливості як організуючим принципом суспільного життя та рішучістю з граничною ефективністю використовувати можливості вивільнення людського потенціалу, що може надати методична взаємодія між науковим і релігійним генієм людського роду. Таке починання вимагає радикального переосмислення більшості концепцій і припущень, що сьогодні регулюють соціально-економічне життя. Воно мусить також супроводжуватися переконаністю, що яким би тривалим не був процес і які б не траплялись йому перешкоди, управління справами людськими має здійснюватися уздовж орієнтирів на задоволення насущних потреб людства.

Тільки тоді, коли колективне дитинство людства дійсно дійде кінця і настане доба його повноліття, така перспектива є вже щось більше, ніж ще один утопічний міраж. Припущення, що передбачувані грандіозні зусилля можуть бути докладені зневіреними й вороже настроєними один до одного народами й державами, абсолютно суперечить здоровому глузду. Лише в тому разі, – зазначає Багаулла – якщо хід соціальної еволюції вступить в одну з тих вирішальних, переломних віх, коли всі явища буття враз зрушаться вперед, переходячи на нові стадії свого розвитку, таку можливість можна уявити. Глибока впевненість, що саме зараз і відбуваються настільки суттєві зміни в людській свідомості, й утверджує нас у переконаннях, викладених у цьому зверненні. Всіх, хто відчув у ньому щось близьке своєму серцю, слова Багаулли впевнюють у тому, що в цей незрівнянний день Господь обдарував людство духовними щедротами, котрі цілком відповідають поставленому виклику:

“О ви, хто населяє небеса і Землю! З’явилося те, що донині не з’являлося ніколи.

Це День, коли найдивовижніші милості Божі пролилися на людей, День, коли Його наймогутнішою благодаттю сповнилося усе суще.”

Людські справи зазнають нині нечуваних потрясінь, наслідки багатьох із яких є фатальними. Небачені досі загрози насуваються на збентежене людство. Проте, найжахливішою помилкою, якої за таких обставин могли припуститися світові лідери, було б дозволити цій скруті посіяти сумніви щодо кінцевого результату процесу, що відбувається зараз. Старий світ згасає, а новий переживає муки народження. Акумульовані віками звичаї, поняття й установлення піддано перевірці, котра як необхідна для розвою людства, так і неминуча. Що зараз потрібно народам світу, так це віра й рішучість заволодіти тією колосальною енергією, якою Творець усього сущого наснажив цю духовну весну роду людського.

“Будьте єдині в раді, – ось заклик Багаулли, – будьте одностайними в помислах. Хай кожен ранок буде кращим за вечір, а день завтрашній – благодатнішим від учорашнього. Достоїнство людини полягає в служінні та доброчесності, а не в показній мішурі багатства й розкоші. Стежте, щоб мова ваша була очищеною від даремних ілюзій та суєтних устремлінь, а вчинки – вільні від лукавства й підозріливості. Не розтрачуйте багатства дорогоцінного життя свого заради згубних і порочних пристрастей та не марнуйте зусиль своїх на турботи про власні інтереси. Будьте щедрими в дні достатку та терплячими в годину скрути. На зміну незгодам настає благополуччя, а за скорботами приходить радість. Бережіться неробства та лінощів, прихиліться до того, що приносить користь людям, молодим чи поважним за віком, благородного й низького походження. Остерігайтеся посіяти плевели ворожнечі поміж людьми або посадити терни сумніву в чисті й сяючі серця”.

Информация о материале

Просмотров: 3135

Звернення Всесвітнього Дому Справедливості до народів світу

Одна з провідних цілей Віри Багаї – це досягнення миру в усьому світі за умови духовно об’єднаного нового світового ладу.

За свого життя Багаулла (1817-1892), пророк-засновник Віри Багаї, надіслав звернення до королів, релігійних лідерів та народів світу, в якому визначив основні передумови миру в усьому світі. У його багатотомних писаннях підкреслюється настійна необхідність встановлення світового устрою, побудованого на справедливості, без будь-яких забобонів, на рівноправності статей та визнанні гармонії між наукою й релігією. І цьому має сприяти, заявляв Багаулла, створення всеосяжних міжнародних організацій, покликаних виховувати єдність людства, а також пошук вирішення економічних проблем світу шляхом аналізу духовних потреб людини.

Абдул-Бага (1844-1921), старший син та наступник Багаулли, також присвятив своє життя втіленню цих завдань. У своїх лекціях, з якими у 1911-1913 роках він виступив в Європі, Сполучених Штатах та Канаді, а також у тисячах листів, що їх надсилав віруючим багаї всього світу впродовж свого життя, Абдул-Бага пояснював, як вчення багаї пов’язане зі встановленням миру. Шогі Еффенді (1897-1957), наступник Абдул-Бага, додав ще більшої сили і спрямованості цим починанням, на його плечі лягло завдання розвою всесвітнього співтовариства багаї, збагаченого розмаїттям представників різних культур і народів.

У переддень Міжнародного року миру, який відзначався в 1986 році, Всесвітній Дім Справедливості – міжнародна керівна рада Віри Багаї – виступив з новою ініціативою миру, на яку громади багаї всього світу відгукнулися з високим ентузіазмом. Поданий ничже заклик до миру був надісланий майже всім главам держав та урядів світу. Поширення цієї заяви серед лідерів найрізноманітніших галузей людської діяльності в найширшому колі народів світу триває й триватиме далі.

Дедалі більше в усьому світі зростає інтерес простого люду до проблем миру. Тому багаї закликають людей доброї волі всіх вірувань і релігій до обговорення цього рятівного питання. Будемо раді почути відгуки.

Ми сподіваємося, що ідеї, концепції та підходи, які містить ця заява, стануть часткою нашої свідомості, і наші зусилля встановити мир здобудуть успіх; що “мир у світі не тільки можливий, але й неминучий..."

жовтень 1985 р.

До народів світу!

Великий Мир, до якого люди доброї волі протягом віків линули своїми серцями, який вимальовували пророки та поети багатьох поколінь і обіцяли священні писання людства усіх часів, тепер, нарешті, став досяжним для народів світу. Вперше в історії кожен дістав можливість побачити в єдиній перспективі всю планету з багатим розмаїттям її численних мешканців. Мир в усьому світі не тільки можливий, але й неминучий. Це наступний етап еволюції нашої планети, названий одним великим мислителем, "планетизацією людства".

Зараз усі жителі планети постали перед вибором: чи мир буде встановлено тільки після неймовірних страхіть, спричинених упертим небажанням людей відмовитись від старих стереотипів поведінки, а чи він зрине вже зараз як наслідок акту доброї волі. В цей критичний момент, коли нерозв’язні проблеми, що стоять перед націями, злилися в одну спільну турботу про долю світу, вкрай безвідповідально було б не чинити опору численним конфліктам і безпорядкам.

Серед втішних прикмет – невпинне посилення руху в напрямку становлення світового устрою, ознаменованого на початку цього століття заснуванням Ліги Націй, яку змінила більш глобальна Організація Об'єднаних Націй; встановлення незалежності після другої світової війни більшості держав світу, що свідчило про завершення процесу їх формування, та залучення цих молодих держав нарівні з розвинутішими до вирішення спільних проблем; значне зростання співробітництва у міжнародних починаннях між ізольованими досі й антагоністично настроєними народами та угрупованнями у галузях науки, освіти, права, економіки й культури; безпрецедентне збільшення протягом останніх десятиліть числа міжнародних гуманітарних організацій; розквіт жіночого та молодіжного рухів за припинення воєн; зростає кількість організацій простих людей, які шукають порозуміння шляхом особистого спілкування.

Науково-технічні досягнення цього воістину благословенного століття знаменують великий прорив у соціальній еволюції планети і вказують на шляхи вирішення нагальних проблем людства. Саме вони забезпечують ті засоби, за допомогою яких можна керувати складним життям об'єднаного світу. Але перепони залишаються. Сумніви, непорозуміння, забобони, підозри та вузькі егоїстичні інтереси заважають державам і окремим людям розвивати стосунки між собою.

Глибоке усвідомлення своєї духовної та моральної відповідальності спонукає нас привернути вашу увагу в цей сприятливий час до пророчих слів, уперше сказаних правителям людства понад століття тому Багауллою, засновником Віри Багаї, довіреними особами якої ми є.

"Вітри розпачу, – писав Багаулла, – на жаль, дмуть звідусіль, а чвари, які розділяють та засмучують людей, зростають з кожним днем. Уже можна розпізнати ознаки неминучих потрясінь і хаосу, адже пануючий устрій виявляє себе вкрай недосконалим". Досвід людства підтвердив це пророцтво. Вади пануючого в світі устрою проявляються в неспроможності суверенних держав, що входять до Організації Об'єднаних Націй, зупинити привид війни, запобігти руйнуванню міжнародного економічного ладу, поширенню анархії й тероризму, а також припинити страждання від цих та інших лих жителів нашої планети, кількість яких постійно зростає. Справді, наші соціальна, економічна та релігійна системи так сильно пройняті суперечностями та агресією, що багато людей схиляється до висновку, що така поведінка притаманна людській природі, а отже, її неможливо позбутися.

Завдяки такому погляду в людських стосунках утворилося паралізуюче протиріччя. З одного боку, люди всіх націй проголошують не тільки готовність, а й прагнення жити в мирі та злагоді й звільнитися від гірких передчуттів, що отруюють їхнє життя. З іншого, вони беззастережно погоджуються з твердженням, що людина є конче егоїстичною та агресивною істотою, яка неспроможна створити водночас прогресивну та мирну, динамічну та гармонійну соціальну систему, таку, що дає волю особистій творчості та ініціативі й базується на співпраці та взаємодопомозі.

В той час як потреба миру стає дедалі нагальнішою, це фундаментальне протиріччя, яке заважає його досягненню, потребує переоцінки цінностей, на яких базуються історичні погляди на розвиток людства. Неупереджене вивчення фактів засвідчує, що такий хід справ не відтворює істинної сутності людини, а дає лише спотворену картину людського духу. Правильне трактування цього питання дасть змогу людству привести в дію конструктивні соціальні сили, які завдяки своїй узгодженості з людською природою сприятимуть гармонії та співробітництву, а не війні та протиборству.

Вибір цього шляху є не запереченням набутого досвіду людства, а його усвідомленням. Віра Багаї вважає сучасні потрясіння та важке становище у людських стосунках природною стадією органічного процесу, що врешті-решт приведе до неминучого об'єднання націй в єдиному планетарному соціальному устрої. Рід людський, що являє собою єдине ціле з притаманними йому відмітними особливостями, пройшов сходинками еволюційного розвитку, які подібні дитинству й підлітковим літам у житті її окремих членів, і тепер перебуває в кульмінаційному періоді буремної юності, наближаючись до вельмиочікуваного повноліття.

Щиросерде визнання того, що забобони, війна та експлуатація людини людиною є породженням незрілих стадій обширного історичного процесу, і що сьогодні рід людський зазнає неминучих потрясінь, які вказують на його колективне входження у фазу повноліття, є не причиною для відчаю і безнадії, а покликом до звершення великої справи побудови миролюбивого світу. Те, що таке починання можливе, що конструктивні сили для цього існують, що об'єднуючі соціальні структури можуть бути зведені, і є основним мотивом нашого звернення.

Які б страждання та потрясіння не несли найближчі роки, яким безнадійним не здавалося б становище, громада багаї вірить, що людство зустріне це найважче випробування з певністю у щасливому кінці. Конвульсивне бродіння суспільства, яке з кожним днем набуває сили, зовсім не означає кінця цивілізації. Навпаки, воно сприятиме вивільненню "потенціалу, властивого положенню людини", і відкриє "повну міру її призначення на Землі, внутрішню велич її справжньої сутності".

1

Відмітною особливістю людини, яка вирізняє її з усіх інших форм життя, є та, що дістала назву духу людського, істотною невід'ємністю якого є розум. Це дарування дало змогу людству побудувати цивілізацію та досягти матеріального добробуту. Однак такі здобутки самі собою ніколи не задовольняли людський дух, чия загадкова природа схиляється до потойбічного, до незримих просторів, до первинної реальності, тієї непізнаної суті сутей, яка зветься Богом. Релігії, даровані людству плеядою духовних світочів, є головною ланкою, що з’єднує людство з цією первинною реальністю; вони оживили й вдосконалили людську здатність досягати успіху в духовних сферах життя і забезпечувати прогрес суспільства.

Ніякі серйозні спроби навести лад у людських стосунках, досягти миру в усьому світі не можуть обійтися без релігії. Історія людства – це значною мірою історія того, як воно вчилося сприймати релігію й сповідувати її у повсякденному житті. Видатний історик назвав релігію "здібністю людської натури". Навряд чи можна заперечити той факт, що безладдя в суспільстві та виникнення суперечностей як у душах людей, так і в стосунках між ними, значною мірою спричинені спотворенням цієї здібності. Але неупереджений споглядач обов’язково завважить, що релігія справляє вирішальний вплив на життєво важливі прояви цивілізації. Більш того, постійний вплив релігії на закони людського життя й мораль засвідчує, що вона вкрай необхідна для підтримання порядку в суспільстві.

Розмірковуючи про релігію як соціальну силу, Багаулла зазначав: "Релігія – це наймогутніший засіб встановлення порядку в світі та мирного співіснування всіх, хто живе в ньому". Стосовно занепаду й деградації релігії він зауважував: "Якщо лампада релігії пригасне, то запанують хаос і сум'яття, а світло чесності, справедливості, спокою й миру перестане сяяти". Змальвуючи цю картину, писання багаї застерігають, що "за таких обставин відбуваються найгірші й найогидніші прояви розбещення людської природи, деградації взаємин між людьми і розкладу та занепаду суспільних установ. Людська вдача втрачає свої якості, впевненість у власних силах зникає, пильність слабне, голос людської совісті затихає, відчуття гідності й сорому притупляються, уявлення про обов'язок, солідарність, взаємодопомогу і відданість спотворюються, а почуття спокою, радості й надії поступово згасають".

Якщо вже людство дійшло до паралізуючого конфлікту, воно мусить оглянутися на себе, зважити на власну недбалість, на голоси сирен, до яких воно дослухалось, і відшукати джерело сум'яття й помилок, зчинених в ім'я релігії. Ті, хто сліпо й егоїстично дотримувався своїх ортодоксальних догм, хто нав'язував своїм послідовникам хибні й суперечливі тлумачення слів Пророків Божих, несуть тяжку відповідальність за це безладдя, спричинене штучними перепонами, зведеними між вірою й розумом, між наукою й релігією. Бо з об'єктивного вивчення автентичних висловлювань Засновників великих релігій та соціальних обставин, в яких вони були змушені виконувати свою місію, можна побачити, що вони не можуть стати причиною виникнення суперечок і забобонів, які вносять розлад у релігійні громади людства, а отже завдають шкоди усьому суспільству.

Вчення про те, що ми повинні ставитися до інших людей так, як нам хотілося б, аби вони ставилися до нас, в різних варіантах повторюється в усіх великих релігіях. Ця етична норма проявляється у двох аспектах: по-перше, вона узагальнює моральні й миролюбні принципи цих релігій незалежно від місця й часу їх зародження, а по-друге, висвітлює аспект єдності – суттєву ознаку усіх релігій, яку людство, сприймаючи історію фрагментарно, так і не спромоглося оцінити.Якби людство сприйняло Вчителів свого спільного дитинства як діячів єдиного цивілізуючого процесу, воно, без сумніву, дістало б значно більше користі від усієї сукупності їх послідовних місій. Але, на жаль, так не сталося.

Зростання у багатьох країнах релігійного фанатизму нагадує передсмертні конвульсії. Хвилі фанатичного насилля й руйнацій засвідчують його духовну ницість. Справді, одна з найдивніших і сумних особливостей нинішнього спалаху релігійного фанатизму полягає в тому, що він істотно підриває не тільки духовні цінності, які є запорукою єдності людства, а й неповторні моральні перемоги тих релігій, яким фанатики ніби-то служать.

Хоча б якою життєво важливою силою релігія не була в історії людства, хоча б яким драматичним не було нинішнє відродження войовничого релігійного фанатизму, все ж протягом останніх десятиліть зросла кількість людей, які вважають, що релігія не має нічого спільного з головними проблемами сучасного світу. Вони забувають про все в гонитві за матеріальними благами або приєднуються до надуманих ідеологій, створених буцімто заради врятування суспільства від очевидного зла. Багато з цих ідеологій, на жаль, замість прийняття концепції єдності людства та сприяння зростанню взаєморозуміння між людьми, прагнуть обожнення держави, поневолення людства однією нацією, расою або класом, намагаються заборонити дискусії з нагальних проблем і взаємообмін ідеями або кинути мільйони голодних напризволяще ринкової системи, яка тільки погіршує скрутне становище більшості людства, водночас даючи змогу невеликій частині жити в розкошах, про які й не мріяли наші предки.

Вельми трагічними є наслідки сурогатів віри, створеної нинішніми "пророками"! В масовому розчаруванні цілих народів, навчених молитися біля своїх вівтарів, можна прочитати неспростовний вирок історії проповідуваним "цінностям". Після десятиліть необмеженої влади тих, хто має завдячувати цим доктринам своїм сходженням на вершину людських діянь, їх плодами є соціальні та економічні недуги, які приносять шкоду кожній країні світу в останні роки двадцятого століття. Причиною усіх цих лих є духовні хвороби, зовнішнім виявом яких є апатія, що охопила величезну кількість людей в усіх країнах, та згасання надії в серцях знедолених і стражденних мільйонів.

Тим, хто на заході чи на сході, під прапором капіталізму чи соціалізму проповідує догмати матеріалізму, настав час замислитись, чи спроможні вони вести за собою людей. Де ж той “новий світ”, обіцяний цими ідеологами? Де ж той мир в усьому світі, ідеалам якого вони клялися? Де ж той небачений розквіт культури, до якого мало б призвести звеличення тієї чи іншої раси, нації або ж окремого класу? Чому голод і злидні, від яких страждає переважна більшість людей світу, стають дедалі жорстокішими, тоді як сучасні вершителі людських доль захопили у свої руки багатство, про яке й не мріяли фараони й цезарі, ба, навіть імператори дев’ятнадцятого століття?

Хибне уявлення про людину як про безнадійно егоїстичну й агресивну істоту набуває все більшого поширення, і це тому, що нинішні ідеології закликають до матеріального збагачення, яке є водночас їх джерелом і спільною рисою. Тому-то, щоб побудувати новий світ, гідний прийдешніх поколінь, треба дійти ясності саме в цих питаннях.

Оскільки, як показує досвід, матеріалістичні ідеали неспроможні задовольнити потреби людства, ми мусимо щиросердно визнати необхідность здійснення нового зусилля в пошуках шляхів вирішення болючих проблем планети.

Нестерпний стан сучасного суспільства завдає страждання всім його членам, і це посилює його нестабільність. Немає сумніву, що спільних зусиль для поліпшення становища треба докласти негайно. Чи буде ще людство дотримуватися застарілих уявлень та безпідставних домислів? Чи може його лідери, незалежно від своїх ідеологій, нарешті зроблять крок уперед, намагаючись спільними зусиллями знайти вихід?

Ті, кому небайдуже майбутнє людства, нехай поміркують над такою порадою: "Якщо довгоплекані ідеали та освячені часом устрої, якщо деякі соціальні гіпотези та релігійні доктрини вже не сприяють поліпшенню добробуту всього людства, якщо вони неспроможні задовольнити зростаючі потреби людей, то їх належить відкинути як такі, що застаріли й віджили своє. Як можуть вони уникнути дії непорушного світового закону зміни й розпаду, підвладними якому є всі людські устрої? Адже правові норми, політичні й економічні теорії створюються виключно для забезпечення інтересів людства в цілому, і не можна жертвувати цими інтересами заради збереження цілісності будь-якого окремого закону або доктрини".

2

Тільки забороняючи ядерну зброю, використання отруйних газів або ведення бактеріологічних війн, не можна усунути головної причини війн. Бодай би якими важливими з першого погляду здаються ці практичні заходи для встановлення миру, насправді ж вони занадто поверхові, аби принести відчутні зміни. Люди досить розумні, щоб знайти інші форми ведення війни, використовуючи їжу, сировину, фінанси, індустріальні потужності, ідеології та тероризм з метою приниження одне одного і задоволення своєї ненаситної жаги влади й панування. Водночас, сучасний розлад у людських взаєминах не може бути вирішений шляхом полагодження лише окремих конфліктів та непорозумінь між державами. Необхідно знайти такий механізм, який був би справді всеосяжним.

Безперечно, лідери окремих держав визнають, що це проблема світового масштабу, адже день у день їм доводиться мати з нею справу. Крім того, багато світових організацій, а також установ ООН, занепокоєнних станом речей, проводять глибокі дослідження в пошуках шляхів усунення будь-яких її проявів. Однак зараз спостерігається певний параліч волі, і саме він потребує уважного вивчення й рішучих дій для його подолання. Параліч цей корениться, як ми згадали, в глибокому переконанні в тому, що людство вкрай агресивне, а це призводить до того, що окремі держави не бажають підкоряти свої вузькі інтереси потребам всесвітнього устрою, не хочуть взяти на себе усі труднощі створення єдиного світового уряду. Це явище також пов’язане з неспроможністю гноблених і неосвічених людей чітко висловити своє прагнення до нового устрою, за якого вони могли б жити разом з усім людством у спокої, гармонії й благополуччі.

Спроби побудувати новий світовий устрій, надто після другої світової війни, дають обнадійливі результати. Зростаюче прагнення деяких держав установити такі взаємовідносини, які дали б їм можливість співпрацювати у питаннях обопільного інтересу, наводить на думку, що врешті-решт вони зможуть перебороти отой параліч. Спільними зусиллями таких організацій, як Асоціація Держав Південно-Східної Азії, Карібське Співтовариство, Спільний Ринок Країн Центральної Америки, Рада Економічної Взаємодопомоги, Європейське Економічне Співтовариство, Ліга Арабських Держав, Організація Африканської Єдності, Організація Американських Держав і Південний Тихоокеанський Форум, буде прокладено шлях до нового світового устрою.

Іншою обнадійливою ознакою є зростання уваги до деяких найболючіших проблем планети. Незважаючи на очевидні недоліки Організації Об'єднаних Націй, понад сорок декларацій та конвенцій, прийнятих цією організацією, навіть у тих випадках, коли окремі уряди не сприйняли їх з великим ентузіазмом, виповнили серця простих людей надією. Рішуче втілення в життя Всесвітньої декларації прав людини та Конвенції про відвернення злочинів геноциду й покарання виних у їх скоєнні, а також здійснення інших заходів, скерованих на усунення всіх форм дискримінації стосовно раси, статі й релігійних переконань, на підтримку прав дитини, на захист від насильства та на боротьбу з голодом і недоїданням, на використання науково-технічного прогресу в ім'я миру й процвітання людства, наблизять той день, коли привид війни перестане панувати над світом. Немає потреби докладно говорити про важливість питань, порушених у цих деклараціях та конвенціях. Однак деякі з них через їх безпосереднє значення для досягнення миру в усьому світі потребують докладнішого розгляду.

Расизм, одне з найзгубніших і найогидніших лих, є головною перепоною на шляху до миру. Він жорстоко принижує гідність людей, і пропаганда його не може бути виправдана за жодних умов. Расизм гальмує розвиток природних здібностей своїх жертв, морально розкладає самих расистів і стоїть на заваді прогресові людства Аби покінчити з цим злом, необхідно домогтися єдності людства і єдність цю підкріпити відповідними правовими заходами.

Занадто велика різниця між бідними та багатими, яка є джерелом гострих страждань, утримує світ у нестабільному становищі, практично на межі війни. Деякі країни вжили ефективних заходів для поліпшення цього становища, одночасно застосуваючи духовний, моральний і практичний підходи. Проблема потребує свіжого погляду із залученням до її обговорення широкого кола фахівців. При цьому треба уникати економічної та ідеологічної полеміки й дослухатися до людей, безпосередньо зацікавлених в нагальному її розв'язанні. Це питання стосується не тільки необхідності усунення крайнощів багатства та бідності, а й тих духовних істин, розуміння яких дозволить виробити нові універсальні підходи до життєво важливих справ планети. Формування цих підходів зіграє вирішальну роль у віднайдені правильного рішення.

Невтримний націоналізм, на відміну від здорового та розумного патріотизму, має поступитися місцем лояльності та любові до всього людства. Багаулла говорив так: "Земля – єдина країна, а людство – її громадяни." Концепція світового громадянства – це прямий наслідок перетворення світу в один спільний дім за допомогою наукових здобутків та очевидної взаємозалежності держав. Любов до всіх людей світу не виключає любові до своєї країни. Прогрес частини світового суспільства можливий лише за умови прогресу всього суспільства. Необхідно значно активізувати міжнародну діяльність у найрізноманітніших галузях, котра б розвивала в людях чуття взаємоповаги й солідарності.

Релігійна ворожнеча, яка впродовж усієї історії була причиною чисельних воєн та конфліктів і головною завадою на шляху прогресу, стає дедалі нестерпнішою для людей усіх віросповідань і навіть атеїстів. Послідовники всіх релігій повинні звернути увагу на ті основні питання, що їх ця ворожнеча породжує, і знайти на них чіткі відповіді. Яким чином можна узгодити суперечності між ними, як теоретично, так і практично? Завдання, що стоїть перед релігійними лідерами людства, – це обдумати, з серцями, сповненими співчуття й бажання знайти істину, скрутне становище людства, та спитати себе: чи можуть вони, у покорі перед Могутнім Творцем своїм, поступитися теологічними розбіжностями в ім'я великого духа взаємної терпимості, яка дозволила б їм разом трудитися на благо миру та взаєморозуміння між людьми.

Одна з найважливіших передумов миру – це емансипація жінок, тобто, досягнення повної рівності статей, хоча не всі поки що це усвідомлюють. Заперечення такої рівності є виявом несправедливого ставлення до половини людства і культивує у чоловіках згубні звички й звичаї, які переносяться з сім’ї на робочий колектив, політичне життя, та, нарешті, на міжнародні стосунки. Ніякі мотиви – моральні, практичні або біологічні – не можуть бути виправданням такому запереченню. Тільки за умови участі жінок на рівних з чоловіками правах в усіх сферах людської діяльності можна створити сприятливий моральний і психологічний клімат для встановлення миру в усьому світі.

Справа загальної освіти, яка на сьогодні уже зібрала цілу армію відданих людей з усіх віросповідань та націй, заслуговує всебічної підтримки з боку урядів всього світу, оскільки неосвіченість – це, певна річ, головна причина занепаду й духовного зубожіння народів та панування забобонів. Ніяка держава не досягне розквіту, якщо усім її громадянам не буде надана можливість здобувати освіту. Брак ресурсів заважає цьому в багатьох країнах і змушує їх проводити освітні програми поетапно. Тим органам, що мають повноважиття приймати рішення, не завадило б поміркувати про надання пріоритету освіті жінок та дівчат, адже знання найшвидше і найефективніше поширюватимуться в суспільстві через освічених матерів. На вимогу часу слід також ввести до загальноосвітньої програми обов'язкове для кожної дитини вивчення концепції всесвітнього громадянства.

Брак спілкування між людьми створює серйозну перешкоду зусиллям, скерованим на досягнення миру в усьому світі. Впровадження допоміжної міжнародної мови принесе відчутну користь вирішенню цього питання і тому потребує невідкладної уваги.

Розглядаючи ці питання, треба наголосити на двох моментах. По-перше, припинення воєн є не просто справою підписання відповідних угод та протоколів; це складне завдання, що потребує нових, нетрадиційних підходів у контексті боротьби за мир. Заснована тільки на політичних угодах, ідея колективної безпеки є химерою. По-друге, першочерговим завданням у досягненні миру є піднесення його сенсу до рівня принципу, на відміну від чистого прагматизму. Адже в основі своїй мир є породженням внутрішнього стану, який підтримується духовним чи моральним ставленням, і саме пробудження цього ставлення в значній мірі дає можливість знайти надійні рішення.

Розв'язання усіх соціальних проблем можна знайти з допомогою духовних принципів або так званих загальнолюдських цінностей. Люди можуть знайти практичне вирішення майже будь-якої проблеми у своїх взаєминах, але, як правило, для цього треба мати не лише добрі наміри й практичні знання. Істотною перевагою духовного принципу є те, що він не тільки дає перспективу, що гармонує з сутністю людської природи, але й створює ставлення, динаміку, волю, стремління, які допомагають спланувати і здійснити практичні заходи. Лідери урядів та працівники органів влади могли б успішно вирішувати проблеми, якби вони спершу визначали принципи для кожного конкретного випадку, а потім керувалися ними.

3

У першу чергу належить вирішити питання, яким чином сучасний світ, з його застарілими конфліктами, має перетворитися на світ гармонії та співпраці.

Світовий устрій можна побудувати тільки на несхитній вірі в єдність людства – духовній істині, яку підтверджують усі науки. Антропологія, фізіологія, психологія визнають тільки один вид – людину, хоча у вторинних проявах життя він, цей вид, може мати нескінченну кількість різновидів. Визнання цієї істини вимагає відмовитися від забобонів усіх видів: раси, класу, кольору шкіри, віросповідання, нації, статі, рівня цивілізованості, тобто, всього того, що спонукає людей вважати себе кращими за інших.

Визнання єдності людства є першою фундаментальною передумовою реорганізації світу та управління ним, як однією країною, спільною домівкою людства. Суттєвою умовою успіху будь-яких спроб встановлення миру в усьому світі є загальне визнання цього духовного принципу. Тому його слід проголосити в усіх куточках світу, його належить вивчати в школах та постійно пропагувати в кожній країні з метою підготовки органічної зміни суспільного устрою, яку він передбачає.

З точки зору багаї принцип єдності людства "вимагає цілковитої перебудови та демілітаризації всього цивілізованого світу – світу, що являє собою єдине ціле в усіх суттєвих аспектах життя, в політичному устрої, в духовних проявах, у торгівлі та фінансах, письмі та мові, але разом з тим такого світу, який зберігає багате розмаїття національних особливостей його складових частин".

Пояснюючи зміст цього основоположного принципу, Шогі Еффенді, Хранитель Віри Багаї, у 1931 році зазначав: "Не маючи собі за мету руйнування існуючих засад суспільства, він покликаний розширити його базис, змінити його організації у відповідності з потребами світу, що постійно змінюється. Він не суперечить ніякому законодавству і не спростовує нічиїх переконань; не намагається загасити вогонь здорового і свідомого патріотизму у людських серцях або скасувати систему національної автономії, що потрібна для уникнення надмірної централізації. Цей принцип не зневажає і не применшує розмаїття етнічних особливостей, клімату, історії, мови й традицій, світосприймання і звичок, які відрізняють кожен народ і країну світу. Він потребує від людей більшої відданості і завзяття ніж ті, на які вони досі були здатні; наполягає на підпорядкуванні цілей та інтересів окремих держав настійним потребам об’єднаного світу. З одного боку, цей принцип заперечує надмірну централізацію, а з іншого – відмовляється від одноманітності. Його гасло – єдність у розмаїтті".

Досягнення таких результатів потребує поступового узгодження національних політичних стосунків, які зараз, при відсутності чітких законів і загальноприйнятих та напрацьованих принципів регулювання взаємовідносин між країнами, знаходяться на межі анархії. Ліга Націй, Організація Об'єднаних Націй та інші організації й вироблені ними угоди, безперечно, допомагають послабити негативні прояви міжнародних конфліктів, але вони показали свою неспроможність відвернути війни. Справді, від часу закінчення другої світової війни відбулося чимало воєн, багато з них вирують і нині.

Головні аспекти цієї проблеми почали виявлятися ще в дев'ятнадцятому столітті, коли Багаулла вперше висунув свої пропозиції щодо встановлення миру на землі. У зверненні до правителів світу він пропонував обговорити принцип колективної безпеки. Ось як Шогі Еффенді пояснював його зміст: "Що інше можуть провіщати ці переконливі слова, як не неминуче послаблення панування окремих держав, що є необхідною передумовою формування майбутнього співтовариства усіх країн світу? Має виникнути певна форма світової супердержави, на користь якої всі країни повинні добровільно поступитися правом проголошувати війни, окремими правами накладати податки, а також усіма правами щодо утримання військ, за винятком кількості, потрібної для підтримання порядку в межах їх власних кордонів. Така держава повинна мати міжнародний виконавчий орган, який являтиме собою верховну владу, незаперечну для будь-якого непокірного члена співтовариства; Всесвітній Парламент, до якого входитимуть обрані представники від кожної країни з обов’язковим підтвердженням їх обрання відповідним урядом; Верховний Трибунал, чий вирок буде обов'язковим навіть у тих випадках, коли зацікавлені сторони не погодяться добровільно подати свою справу на його розгляд. Це буде співтовариство, в якому всі економічні бар'єри зникнуть назавжди, і пануватиме визнана взаємозалежність капіталу та праці; тут сутички та суперечки, спричинені релігійним фанатизмом, зникнуть назавжди, а полум'я расової ворожнечі буде остаточно погашене; у новому співтоваристві єдиний кодекс міжнародних законів, створений колективним розумом представників усіх країн світу, вводитиме свої санкції шляхом невідкладного та примусового втручання об’єднаних сил світової федерації; і нарешті, світове співтовариство, де войовничий націоналізм поступиться місцем свідомій відданості світовому громадянству, – такими бачаться нам обриси світоустрою, напророкованого Багауллою, світоустрою, який стане найпрекраснішим плодом епохи, що повільно досягає своєї зрілості".

Впровадження цих далекосяжних планів було описано Багауллою: "Настане час, коли всі усвідомлять настійну потребу скликати великі всеосяжні збори. Правителі та королі світу мусять бути на на цих зборах і, беручи участь в дискусіях, виробити шляхи та засоби встановлення Великого Миру між людьми в усьому світі".

Сміливість, рішучість, чистота помислів, безкорислива любов до всіх народів, – усі духовні й моральні якості, потрібні для звершення цього важливого кроку до миру, необхідно по’єднати з бажанням діяти. Щоб розбудити в людині це бажання, треба глибоко дослідити її природу, спосіб мислення. Зрозуміти значення потенціалу, прихованого в людині, – значить оцінити суспільну необхідність усвідомлення її унікальної цінності шляхом відвертої, щирої й неупередженої ради, обміну думками, і діяти згідно з результатами цього дослідження. Багаулла настійно підкреслював значення й необхідність ради для упорядкування людських стосунків. Він казав: "Рада поглиблює знання справи і перетворює здогад на певність. Це яскраве світло, яке у темному світі вказує дорогу й веде за собою. Все, що існує, має і матиме надалі свій стан довершеності й зрілості. Зрілість дару розуміння проявляється через раду". Сама по собі спроба досягти миру шляхом ради, яку він пропонує, може вивільнити такий благотворний дух серед народів Землі, що ніяка сила не завадить їм досягти величного вінця справи миру.

Абдул-Бага, син Багаулли та уповноважений тлумач його вчення, пропонував такі ідеї стосовно цього всесвітнього зібрання: "Вони мусять зробити Справу Миру об'єктом загального обговорення і намагатися усіма своїми силами заснувати Спілку держав усього світу; підписати обов’язкову для всіх угоду, положення якої були б переконливі, непорушні й чітко сформульовані. Вони повинні оголосити про це на цілий світ і отримати схвалення всього роду людського. Ця найвеличніша і найблагородніша угода – справжнє джерело миру і благополуччя всього людства – для усіх мешканців Землі має стати священною. Необхідно мобілізувати всі сили людства, щоб забезпечити стабільність і міць цієї Найвеличнішої Угоди. У цьому всеосяжному Пакті слід ясно окреслити межі та кордони кожної держави, закласти принципи встановлення взаємовідносин між урядами країн, а також внести до нього усі міжнародні угоди та зобов’язання. Чисельність збройних сил кожного уряду також треба суворо обмежити, бо коли якась країна дістане дозвіл на нарощування озброєнь, то це викличе підозру з боку інших. Основний принцип цього величного Пакту має бути сформульований таким чином, що в разі порушення якимось урядом одного з його положень, усі держави світу стануть проти нього, щоб домогтися цілковитої покори. Ні, увесь рід людський збере сили, щоб знищити той уряд. Як тільки ці найсильніші ліки будуть застосовані до хворого тіла людства, воно, без сумніву, видужає і назавжди лишиться здоровим”.

Таке могутнє зібрання мало б відбутися вже давно. Від усього серця ми закликаємо лідерів держав скористатися цим сприятливим моментом і зробити все для проведення всесвітньої зустрічі. Всі сили історії спонукають рід людський до цього акту, і подія ця навіки залишиться символом світанку довгоочікуваної зрілості людства. Чи зможе Організація Об'єднаних Націй за участю всіх її членів стати на виконання високих цілей такої вінценосної події?

Нехай чоловіки та жінки, молодь і діти всього світу усвідомлять одвічне благо цієї невідкладної події для всіх народів та зіллють свої голоси у цілковитій згоді. Воістину, нехай наше покоління розпочне цю славетну епоху еволюції суспільного життя планети.

4

Джерело нашого оптимізму – це наше бачення майбутнього, яке настане після припинення воєн та створення органів міжнародного співробітництва. Багаулла вважає, що встановлення довготривалого миру між державами – це важливий етап, але не кінцева мета соціального розвитку людства. Кінцева мета знаходиться за межами первісного перемир’я, на яке світ буде змушений піти, щоб уникнути ядерної катастрофи, за межами політичного миру, який неохоче й недовірливо підтримують держави-суперниці, за прагматичними угодами про безпеку й співіснування і навіть за багатьма спробами співробітництва, котре стане можливим завдяки цим крокам. Ця кінцева мета є об'єднанням усіх народів світу в єдиній родині.

Роз'єднаність – це небезпека, з якою країни і народи Землі не можуть далі миритися, а наслідки її такі жахливі і такі очевидні, що не потребують пояснень. “Благополуччя людства, – писав Багаулла понад століття тому – його спокій і безпека не будуть досягнуті доти, аж поки не буде встановлена його непорушна єдність". Відзначивши, що "людство стогне і благає єдності та припинення своїх одвічних мук", Шогі Еффенді продовжує: "Об’єднання усього людства – це характерна ознака того періоду історії, до якого людське суспільство зараз наближається. Поступово встановлювалась і зміцнювалась єдність родини, племені, держави і нації. Всесвітня єдність – це мета, якої прагне досягнути занепокоєне людство. Уже закінчилося формування національних держав. Анархія, властива незалежній державній владі, досягає тепер своєї кульмінації. Світ, близький до своєї зрілості, мусить відмовитися від цього фетишу, визнати єдність і цілісність людських взаємин та затвердити раз і назавжди механізм, який найкращим чином втілить цей фундаментальний принцип його життя”.

Всі сучасні імпульси до змін засвідчують правильність цієї думки. Докази цьому можна побачити у багатьох згаданих міжнародних рухах і подіях, які сприяють встановленню миру в усьому світі. Численна армія чоловіків і жінок, представників практично всіх культур, рас і країн Землі, що працюють у різноманітних установах Організації Об'єднаних Націй і складають планетарний "службовий корпус", демонструє високий рівень співробітництва, якого можна досягти навіть за таких несприятливих умов. Прагнення єдності, як духовна весна, проявляється в незліченних конгресах, котрі збирають людей найширшого кола інтересів. Воно стимулює розвиток міжнародних проектів, із залученням дітей та молоді. По суті, це справжнє джерело потужного руху до єднання, завдяки якому невпинно зближуються віруючі історично антагоністичних релігій і сект. Рух до світової єдності разом з протилежною йому тенденцією нарощування озброєнь та самозвеличення окремих держав, проти якої він невпинно бореться, – це дві чільні риси життя планети впродовж останніх років двадцятого сторіччя.

Досвід співтовариства багаї можна розглядати як приклад цієї дедалі зростаючої єдності. Це співтовариство налічує від трьох до чотирьох мільйонів чоловік, представників різних націй, культур, класів та віросповідань, зайнятих у широкому колі діяльності, пов'язаної з духовними, соціальними та економічними потребами народів багатьох країн. Цей єдиний соціальний організм, який відображає розмаїття людської родини, діє у відповідності з загальноприйнятими консультативними принципами і однако високо шанує всі прояви божественного наставництва у людській історії. Його існування – це ще один переконливий доказ здійсненності мрії Засновника вчення про об’єднаний світ, ще одне свідчення того, що людство може жити як єдине глобальне суспільство і здатне подолати всі труднощі, які приносить йому пора змужніння. Якщо досвід багаї якимось чином може зміцнити надію на об'єднання людського роду, ми щиро пропонуємо його як модель для вивчення.

Розмірковуючи над надзвичайною важливістю завдання, яке стоїть нині перед усім світом, ми схиляємо голови у покорі перед священною величчю Бога Творця, Хто у своїй безмежній любові сотворив усе людство одним племенем, возвеличив дорогоцінну сутність людини, дарував їй розум і мудрість, шляхетність і невмирущість, наділив людей “відмітною здатністю пізнавати і любити Його”, здатністю, “яку треба розглядати як рушійну силу і вищу мету, що лежить в основі всього творіння”.

Ми твердо переконані, що всі людські істоти були створені “просувати вперед цивілізацію, що невпинно розвивається”, що “не личить людині поводитись, як звірі польові”, що якості, які відповідають людській гідності, – це надійність, терпіння, милосердя, співчуття та ніжна прихильність до всіх людей. Ми підтверджуємо віру в те, що “можливості, властиві високому положенню людини, повна міра її призначення на Землі, природжена велич її сутності, мусять повністю проявитися в цю обітованну Божу Добу". Це основа нашої непохитної віри у те, що людство досягне єдності й миру – за що воно бореться.

У цьому зверненні ми чуємо голоси багаї, що не втрачають надії, попри переслідування, яких вони досі зазнають у тій країні, де народилася їхня Віра. Своїм прикладом непохитної надії вони засвідчують, що їхня одвічна мрія про близький мир нині, завдяки трансформуючому впливу одкровення Багаулли, здобула Божественну підтримку. Отже, ми передаємо вам не тільки словесний образ – ми кличемо на допомогу силу діянь віри і самопожертви; ми передаємо благання про мир наших єдиновірців з усього світу. Ми приєднуємося до всіх жертв агресії, до всіх, хто прагне покінчити з ворожнечою та чварами, до всіх, чия відданість принципам миру та порядку у світі сприяє здійсненню благородних цілей, задля яких Всемилостивий Творець і створив людство.

З глибоким жаданням передати вам силу нашої надії та глибину нашого переконнання ми цитуємо тверду обіцянку Багаулли: “Ці марні суперечки, ці руйнівні війни минуть, і настане Найвеличніший Мир”.

Всесвітній Дім Справедливості

Информация о материале

Просмотров: 2104

Тексти для роздумів
Вибране з Писань Багаї

1. Тисячі дверей відчиняє Він там, де людина не в змозі уявити й одних.

Багаулла

2. У кожній людині треба бачити тільки те, що варте хвали. Хто чинить так, може стати другом усьому роду людському. Однак, якщо ми дивимося на людей з точки зору їх вад, потоваришувати з ними надзвичайно важко.

Отож, спрямовуючи погляд на інших, слід помічати те, в чому вони досягли успіху, а не те, в чому вони зазнали невдачі.

Абдул-Бага

3. Закликаю кожного з вас зосереджувати всі помисли сердець на любові та єдності. Коли з’являється думка про війну, протиставляйте їй сильнішу думку про мир. Почуття ненависті мусить бути знищене могутнішим почуттям любові.

…Не впадайте у розпач. Працюйте завзято! Щирість і любов подолають ненависть. Як багато в ці дні відбувається подій, що здавались неможливими! Хай завжди обличчя ваші будуть повернуті до Світла всесвіту. До всіх ставтеся з любов’ю. “Любов – це подих Духа Святого в серці людському”. Наберіться мужності! Бог ніколи не покидає тих дітей Своїх, хто наполегливо працює й молиться!

Абдул-Бага

4. Ви плоди одного дерева й листя одної гілки. Спілкуйтеся у безмежній любові й злагоді, товариськості й братерстві… Світло єдності таке могутнє, що здатне осяяти всю землю.

Багаулла

5. Лагідна мова – це магніт для людських сердець. Це хліб духу, вона надає словам значення, вона – джерело світла мудрості й розуміння…

Багаулла

6. Воістину, кажу Я: мова існує, щоб згадувати добре. Не забруднюйте її непристойними розмовами. Бог простив те, що минуло. Віднині кожен має висловлюватись порядно і пристойно та утримуватися від лихослів’я і лайки та від усього того, що засмучує людей.

Багаулла

7. Коли людина повертає обличчя своє до Бога, вона всюди бачить сонячне світло. Всі люди – її побратими. Зустрічаючи чужоземців, забудьте про умовності, які роблять людей байдужими і черствими…

Не втішайтеся тим, що виявляєте дружелюбність лише на словах; нехай серця ваші палають почуттям ніжної прихильності до всіх, кого стрічаєте на життєвому шляху.

Абдул-Бага

8. Кращий спосіб віддячити Богу – любити одне одного.

Абдул-Бага

9. О сину духа! Перша Моя порада така: май серце чисте, приязне і сяюче, твоїм хай буде владарювання прадавнє, нетлінне і вічне.

Багаулла

10. Бог не полишає Своїх дітей безутішними, і коли зимова темрява огортає їх, Він знову надсилає Своїх Посланців, Пророків, котрі несуть з собою нову благословенну весну. Над небосхилом світу знову сходить Сонце Істини, осяваючи очі сплячих і пробуджуючи їх, щоб побачити їм раювання нового світанку. Тоді дерево людства розквітає знову і приносить плід праведності для зцілення народів.

Абдул-Бага

11. О сину духа! Найулюбленіша з речей в очах Моїх – справедливість; не відвертайся від неї, якщо прагнеш Мене, і не зневажай її, щоб міг Я покластися на тебе. З її допомогою бачитимеш власними очима, а не очима інших, і пізнаватимеш власним розумінням, а не розумінням ближнього. Обміркуй у серці своєму, як годиться тобі бути. Воістину, справедливість – Мій дар тобі і знак Моєї ніжної прихильності. Тож помісти її перед своїми очима.

Багаулла

12. Декотрі чоловіки та жінки пишаються своїми піднесеними задумами, та якщо задуми ті ніколи не досягають площини дій, вони є марними: силу мають тільки думки, що втілюються у вчинки.

Абдул-Бага

13. Любов проявляє свою справжню суть у вчинках, а не лише в словах. Слова без вчинків не справляють враження.

Абдул-Бага

14. Всі люди створені для того, щоб забезпечувати розвиток цивілізації, яка невпинно рухається вперед… Не личить людині поводитись, як звірі польові. До тих чеснот, що відповідають її високому положенню, належать терпіння, милосердя, співчуття і ніжна прихильність до всіх народів і племен земних.

Багаулла

15. Як часто бачимо ми людей бідних, хворих, убого зодягнених, без засобів до існування, та все ж сильних духом. Яких би страждань не зазнавало їх тіло, дух лишається вільним і здоровим! З іншого боку, як часто ми бачимо багатіїв, сильних і здорових фізично, та зі смертельно хворою душею.

Абдул-Бага

16. Мусимо здійнятися вище усіх земних думок; звільнитися від усіх плотських намірів; жадати духовного; зосередити погляди на вічному й щедрому Милосерді Всемогутнього, Котрий сповнить душі наші радістю щасливого служіння Його заповіді: “Любіте одне одного!”

Абдул-Бага

17. Будь не рабом, а паном свого настрою. Якщо ти такий роздратований, такий пригнічений, такий скривджений, що дух твій не знаходить розради і спокою навіть у молитвах, поквапся втішити знедоленого, засмученого, того, хто страждає безневинно чи по заслузі! Пожертвуй собою, своїм майном, своїм часом, своїм спочинком іншому – тому, кому зараз важче, ніж тобі – і тоді твій поганий настрій розчиниться у благочестивій покорі перед Богом.

Абдул-Бага

18. Я хочу, щоб ви були щасливі… щоб ви усміхалися й раділи, щоб інші, дивлячись на вас, також почували себе щасливими.

Абдул-Бага

19. Довершена любов потребує безкорисливості й цілковитого звільнення від будь-яких пут. Любов до сім’ї має свої межі; узи кровної спорідненості не є найсильнішими. Як часто члени одної родини сперечаються між собою і навіть почувають взаємну відразу.

Любов до батьківщини обмежена; любов до своєї країни, що викликає ненависть до всіх інших, не є досконалою! До того ж, і між співвітчизниками може виникнути розбрат.

Любов до політики затьмарена ненавистю однієї партії до іншої.

Велика безкорислива любов до всього людства вільна від усіх цих оков егоїзму; вона єдина є досконалою, доступною всім людям, і її можна відчути тільки силою Божественного Духа. Ніяким силам земним не вдасться досягти загальної любові.

Нехай усі поєднаються цією Божественною силою любові!.. Хай серця перебувають у такому єднанні, щоб вічно сяяти їм безмежною любов’ю…

Коли почуваєте ви любов до свого родича або співвітчизника, нехай любов ця стане віддзеркаленням Любові Безкінечної!.. У кому б не побачили ви ознаки Божі, любіть цю людину, незалежно від того, входить чи ні вона до вашої родини. Випромінюйте світло безмежної любові на кожну людську істоту, що зустрінеться вам… Небеса прийдуть вам на допомогу, якщо докладатимете зусиль, щоб зібрати розкидані народи світу у захистку всемогутнього шатра єдності.

Ви станете слугами Божими, що перебувають поблизу Нього, Його божественними помічниками в служінні усьому Людству. Усьому Людству! Кожній людині! Не забувайте про це ніколи!

Абдул-Бага

20. О сину духа! Я сотворив тебе багатим, чому ж доводиш себе ти до убозтва? Шляхетним Я зробив тебе, як можеш ти принижуватися? Із суті знань Я дав тобі життя, чому ж шукаєш ти просвіти у когось, крім Мене? З глини любові Я виліпив тебе, як же займаєшся ти іншим? Направ свій зір на себе, щоб міг побачити, як Я перебуваю у тобі, могутній, сильний, самосущий.

Багаулла

21. Якщо стрічаєте людей, чиї погляди відрізняються від ваших власних, не відвертайте від них свого обличчя. Усі прагнуть істини, а до неї ведуть багато доріг. Істина багатогранна, але завжди і навіки вона єдина.

Не дозволяйте розбіжностям поглядів чи думок розлучити вас з ближніми вашими й заронити суперечності, ненависть і чвари у ваші серця.

Абдул-Бага

22. О сину буття! Щоденно звітуй перед собою, перш ніж вимагатимуть розплати від тебе, бо смерть прийде до тебе неждано і змушений будеш давати відповідь за свої вчинки.

Багаулла

23. Хочу пояснити вам головну причину негараздів у стосунках між народами. Найперше – це хибне тлумачення релігії її лідерами й учителями. Вони навчають своїх послідовників вірити в те, що тільки їх власні уявлення про релігію вдовольняють Бога, і що Вселюблячий Отець засуджує послідовників усіх інших віросповідань і позбавляє їх Свого Милосердя й Благодаті. Це породжує суперечки, зневагу, сварки й ненависть між людьми. Якщо ці релігійні забобони будуть викорінені, то незабаром мир і злагода запанують між народами.

Абдул-Бага

24. О ви, прихильники Божі! Ставтесь приязно до всіх народів, дбайте про кожну людину, робіть усе, що можете, аби очистити серця й уми людські, намагайтеся звеселити кожну душу. Усім лугам будьте благодатною зливою, деревам – водою живою; станьте запашним мускусом для людського чуття, а для тих, хто нездужає – свіжим, збадьорюючим вітерцем. Будьте принадними водами для спраглих; турботливими провідниками для всіх, хто збився з дороги; батьком та матір’ю сиротам; люблячими синами й дочками старим; багатою скарбницею для бідних. Вважайте любов і товариськість райськими принадами, а ворожнечу і ненависть – пекельними муками.

Абдул-Бага

25. О сину людський! Якщо процвітання випаде тобі, не радій, якщо ж приниження спіткає тебе, не засмучуйся: і те, й інше мине і вже його не буде.

Багаулла

26. У цей день найнасущнішим вашим завданням є вдосконалення характеру, покращення звичок і поведінки. Ті, хто любий Милосердному, повинні вирізнятися з-поміж Його створінь такими характером і поведінкою, щоби пахощі їх святості розлилися по всьому світу й оживили мертвих…

Абдул-Бага

27. О сину людський! Усе має свій знак. Знак любові – стійкість у дотриманні Мого повеління і терпіння в Моїх випробуваннях.

Багаулла

28. Розмаїття сім’ї людської має сприяти любові і злагоді, так само, як у музиці, де кілька різних нот зливаються у довершеному акорді. Зустрічаючи представників іншої раси або кольору шкіри, не уникайте їх і не прикривайтеся умовностями, а, навпаки, радійте і виявляйте прихильність до них. Думайте про них, як про різнобарвні троянди, що ростуть у прекрасному саду людства, і втішайтеся тим, що й ви серед них.

Абдул-Бага

29. О прибічнику Мого престолу! Не чуй зла і не бач зла, не принижуйся, не зітхай і не ридай. Не кажи злого, щоб не почув ти, як зле говорять тобі, і не перебільшуй вади інших, щоб твої власні вади не здалися тобі страшними; нікому не бажай приниження, аби твоє приниження не стало явним. А тоді живи дні життя свого, що коротші за швидкоплинну мить, з незаплямованим розумом, незабрудненим серцем, чистими помислами й освяченою вдачею, щоб, вільний і задоволений, ти міг відкинути цю смертну личину, і вирушити до загадкового раю, і назавжди оселитися у вічному царстві.

Багаулла

30. Суть віри у тому, щоб слів було обмаль, а вчинків – без ліку.

Багаулла

31. Хоча смерть руйнує тіло людини, вона не владна над її духом – він вічний, незмінний, позбавлений як народження, так і смерті.

Абдул-Бага

32. Поєднайтеся у братній любові, будьте готові віддати життя одне за одного, і не тільки за тих, хто вам любий, але й за все людство. Дивіться на увесь рід людський як на членів одної родини, дітей Божих, і, чинячи так, ви не побачите відмінностей між ними.

Абдул-Бага

33. О мій слуго! Звільни своє серце від злоби і, не обтяжений заздрістю, увійди до божественного двору святості.

Багаулла

34. Святий обов’язок батьків – виховувати дітей непохитними у вірі… Адже кожне похвальне діяння породжене світлом релігії, і дитина, яка позбавлена цієї найвищої нагороди, не відвернеться від зла і не наблизиться до добра.

Багаулла

35. Коли б не побачила мати, що дитя її вчинило добре, нехай вона похвалить і підбадьорить його, і втішить його серце…

Абдул-Бага

36. Оскільки релігія прищеплює моральність, вона і є справжньою філософією, і тільки на її основі можна побудувати тривалу цивілізацію.

Абдул-Бага

37. Випробування, що підстерігають нас на кожному кроці, увесь наш смуток і біль, ганьба і прикрість властиві світу матерії, тоді як духовне Царство ніколи не завдає жалю. Людина, яка думками своїми живе у цьому Царстві, зазнає вічної втіхи. Недуги, якими страждає плоть, не ушкоджують її, вони лише торкаються поверхні життя, а глибини лишаються спокійними і тихими.

Абдул-Бага

38. Справедливість і неупередженість – це Хранителі-близнюки, що оберігають людей. Вони надихають на слова такі освячені та ясні, що приносять слова ті добробут світові і захист народам.

Багаулла

39. У цю Добу суть Божої Віри та Його релігії полягає у тому, щоб ніколи не дозволяти різноманітним громадам, що існують на землі, та численним релігійним вченням нагнітати почуття ворожнечі між людьми. Ці правила і закони, ці непорушні і могутні вчення виходять з одного Джерела, і всі вони – промені одного Світла. Відмінності ж між ними викликані різними потребами епох, у яких вони були проголошені.

Багаулла

40. Спілкуйтесь з усіма людьми, о люди Бага, в дусі товариськості і братерства. Якщо відома вам якась істина, якщо маєте скарб, якого позбавлені інші, розділіть його з ними, виявляючи безмежну доброту і прихильність. Коли його приймуть, коли виконає він своє призначення, ви досягли своєї мети. Коли ж хтось відмовиться від нього, залиште цю людину на самоті і благайте Бога направити її на путь істини. Остерігайтесь повестися з нею нелюб’язно.

Багаулла

41. Знання – це справжній скарб для людини, це джерело її слави, щедрості, утіхи, піднесення, веселощів і радості. Щасливий той, хто приліпиться до нього, і горе недбалому.

Багаулла

42. Наслідуй приклад правдивих і ходи шляхами праведних, щоб, завдяки правдивості, посісти тобі на Престолі Істини і, з допомогою праведності, досягти вічної пошани. Якщо на одну шальку терезів покласти сукупність усіх гріхів, а на іншу – брехню, то шальки зрівняються; ні, брехня переважить, а шкода від неї виявиться більшою. Краще бути тобі блюзніром, але казати правду, ніж, промовляючи догмати віри, залишатися брехуном.

Абдул-Бага

43. О сину буття! Любов Моя – Моя твердиня; той, хто увійшов до неї, перебуває у безпеці і під захистом, хто ж відвертається від неї, той неминуче збивається з шляху і гине.

Багаулла

44. А тому намагайтеся, щоб день у день вчинки ваші ставали прекрасними молитвами. Повернітеся до Бога і прагніте завжди чинити праведне і благородне. Помагайте нужденним, піднімайте пропащих, утішайте засмучених, приносьте зцілення хворим, підбадьорюйте боязких, визволяйте пригноблених, обнадіюйте зневірених, давайте притулок бездомним. Богу, Хто бачить усі серця, відомо, наскільки повно життя наше є відображенням наших слів.

Абдул-Бага

45. О друже! В саду серця свого сади лише ружі любові і не випускай з рук солов’я прихильності і бажання. Цінуй спілкування з праведними й уникай товариства нечестивих.

Багаулла

Информация о материале

Просмотров: 9042

«О Боже! Виховай це маленьке дитятко на лоні Твоєї любові і дай йому молока з грудей Твого провидіння. Викохай цю свіжу рослинку в саду троянд Твоєї любові і допоможи їй рости під зливами Твоєї щедрості. Зроби її дитиною Царства і веди до Твого небесного Королівства.
Ти Даруючий, Щедрий, Господь надзвичайної щедрості».
Абдул-Баха

Подробнее...

Информация о материале

Просмотров: 8663

«Темрява цієї ночі щезне. На горизонті сердець знову зійде сонце істини. Будьте терплячими. Чекайте, але не сидіть марно. Працюйте, коли чекаєте. Усміхайтеся, коли вам набридає одноманітність. Будьте непохитними, коли все трясеться навколо вас. Радійте, коли потворне обличчя відчаю посміхається до вас. Говоріть голосно, коли злі сили земного світу намагаються знищити ваш розум. Будьте хоробрими і мужніми, коли всі люди навколо вас плазують від страху і боягузтва. Не піддавайтесь незчисленній владі тиранії і деспотизму. Служіть справі демократії і свободи. Продовжуйте свою подорож до кінця.

Подробнее...

Информация о материале

Просмотров: 1461

«Він Цар, Всезнаючий, Мудрий! І ось Соловей Раю співає святі та мелодійні пісні на гілках Дерева Вічності, проголошуючи праведним радісну звістку про наближення Бога, закликаючи віруючих до Божественної Єдності, до двору Присутності Щедрого, повідомляючи віддаленим про послання, яке було відкрите Богом, Царем, Славетним, Незрівняним, ведучи улюблених до престолу святості і до цієї неперевершеної Краси.
Воістину, це та Найвеличніша Краса, Яку пророчили у Книзі Посланців, завдяки Якій істину можна буде відрізнити від помилки, і мудрість кожної заповіді буде перевірена. Воістину, Він – Дерево Життя, яке породжує плоди Бога Величного, Всемогутнього, Великого.

Подробнее...

Информация о материале

Просмотров: 1819

З Писань Баба, Бахаулли та Абдул-Баха

• Молитви бахаї для дітей і молоді
• Ранок
• Духовні якості
• Зцілення
• Допомога в труднощах
• Світло серця
• Сім'я
• Земля
• Єдність
• Людство
• Допомога
• Вечір
• Звернення Абдул-Баха до молоді та дітей

Молитви бахаї для дітей і молоді

*

Славен будь Ти, о Господи мій Боже. Милостиво дозволь сьому маляті бути вигодуваним з грудей Твого ніжного милосердя і люблячого провидіння та підживленим плодами Твоїх небесних дерев. Не довіряй його опіці когось іншого, крім Тебе, адже Сам Ти, силою верховної волі й влади Своєї, сотворив і викликав його до буття. Немає Бога іншого, крім Тебе, Всемогутнього, Всезнаючого. Звеличений Ти, о Найлюбіший мій. Донеси ж до нього солодкі навіювання Твоєї позамежної щедрості й пахощі Твоїх святих дарів. А відтак сподоби Його шукати притулку під покровом Твого найбільш піднесеного Імені, о Ти, Хто тримає в десниці Своїй царство імен та ознак. Воістину, Ти в силах чинити так, як забажаєш, і Ти справді Могутній, Піднесений, Всепрощаючий, Благодатний, Щедрий, Милосердний.

Бахаулла

*

О ти, незрівнянний Господи! Дай немовляті сьому бути вигодуваним з грудей Твоєї ніжної ласки, оберігай його в колисці Твоєї безпеки й опіки і дозволь йому бути виплеканим десницями Твоєї лагідної прихильності.

Абдул-Баха

*

О Боже! Викохуй немовля се в лоні любові Твоєї і дай йому молока з грудей Твого Провидіння. Плекай сей свіжий паросток у розарії Твоєї любові й зливами Твоєї щедрості помагай йому зростати. Зроби його дитиною царства і веди до небесної царини Твоєї. Ти могутній та добрий, і Ти є Дарувальник, Великодушний, Господь неперевершеної щедрості.

Абдул-Баха

*

О Господи! Виховуй дітей сих. Діти сі - паростки Твого саду, квіти Твоїх лук, троянди Твого квітника. Дозволь дощу Твоєму пролитися на них, дай Сонцю Дійсності осяяти їх любов'ю Твоєю. Дай вітерцю Твоєму освіжити їх, аби навчалися вони, зростали й розвивалися, і поставали у найвитонченішій красі.

Ти є Дарувальник. Ти є Співчутливий.

Абдул-Баха

*

О Ти, добрий Господи! Сі милі діти - творіння перстів могутності Твоєї і дивні знамення Твоєї величі. О Боже! Захищай сих дітей, милостиво помагай їм здобувати освіту і сподоби їх присвятити себе служінню світу людей. О Боже! Діти сі - перли, дай змогу їм бути виплеканими в мушлі Твоєї ніжної ласки.

Ти Щедрий, Вселюблячий.

Абдул-Баха

*

О Господи! Зроби дітей сих прекрасними саджанцями. Дозволь їм зростати й розвиватися в Саду Твого Завіту і надай їм свіжості й краси зливами з хмар Царства Абга. О Ти, добрий Господи! Я дитя мале - звелич мене, допустивши до царства. Земний я - зроби мене небесним; належу до світу нижчого - дозволь мені бути частиною царини вищого; похмурий я - благослови мете стати сяючим; матеріальний - зроби мене духовним і сподоби виявляти Твої нескінченні щедроти.

Ти Сильний, Вселюблячий.

Абдул-Баха

*

О мій Господи! О мій Господи! Я юне дитя. Пестуй мене з грудей Твоєї милості, научай мене в лоні Твоєї любові, виховуй мене у школі Твого керівництва й викохуй мене у захистку Твоєї щедрості. Визволи мене з пітьми, зроби мене світлом яскравим, звільни мене від смутку, зроби мене квіткою розарію, дозволь мені стати слугою Твого порога і даруй мені вдачу й натуру праведних, прояви через мене щедрість у світі людському й повінчай чоло моє короною вічного життя.

Воістину, ти Сильний, Могутній, Той, Хто бачить та чує.

Абдул-Баха

*

О люблячий Боже! Я юне дитя, благаюче, підневільне. Будь моїм притулком, моєю підтримкою, моєю обороною. Я бідую - дай мені засобів стати безжурним. Я в нужді - обдаруй мене скарбами Царства. Я неживе - наділи мене Духом Життя. Я слабке - підтримай мене силою та міццю, аби стало я служити Порогу Твоєму, з довершеною чистотою й святістю, принесло себе в жертву заради Тебе, забуло про себе й прагнуло Тебе, ступало стезею Твоєї ласки, розказувало про таїнства Твої та в усьому, що бачу, засвідчувало знамення Твоєї Єдності. О Боже! Зроби мене палким, мов полум'я Твоєї любові, і визволи від прихильності до сього смертного світу, аби знайшло я душевний спокій та умиротворення.

Ти Сильний, Могутній! Ти Той, хто чує і бачить!

Абдул-Баха

*

О Незрівнянний Господи! Стань притулком для сього бідного дитяти й добрим та прощаючим Учителем для сеї заблудлої й нещасної душі. О Господи! Хоча ми лише убогі паростки, та все ж належимо до Твого розарію. Хоча ми саджанці без листя й цвіту, та все ж ми - частина Твого саду. Плекай паросток сей зливами хмар ніжного милосердя Твого й оживляй та освіжай сей саджанець воскрешаючим подувом Твоєї духовної весни. Сподоби його стати турботливим, проникливим та благородним і подбай, аби здобув він вічне життя й оселився у Твоєму Царстві на віки вічні.

Абдул-Баха

*

О Господи! Зроби сього юнака променистим і даруй щедрість Твою сьому убогому створінню. Наділяй його знаннями, поповнюй його сили на світанку кожного дня й оберігай його в притулку Твоєї опіки, аби звільнився він від провин, присвятив себе служінню Справі Твоїй, наставляв заблудлих, вів нещасних, звільняв поневолених і пробуджував недбалих, аби всі благословилися споминанням Твоїм і хвалою.

Ти Могутній і Сильний.

Абдул-Баха

*

О Ти, Чистий Боже! Я маля - зроби лоно Дару Твого затишним місцем спочинку, сподоби мене зростати й підкріплюватись медом та молоком Твоєї любові й навчай мене біля грудей Твоїх знань; даруй мені самостійність у дитинстві моєму і надай мені довершеності!

О Ти, Незрівнянний! Зроби мене впевненим у Царстві Незримого! Воістину, Ти Могутній і Сильний!

Абдул-Баха

*

О Неперевершений Господи! Сій безпорадній дитині стань Заступником; сьому немічному й грішному - добрим і прощаючим.

О Творителю! Хоча ми лише паростки нікчемні, та все ж ми належимо до Твого квітника; хоча ми тільки саджанці без листя та цвіту, але ми - частина саду Твого. Тож зміцнюй паростки сі дощем Твоєї щедрості, освіжай та оживляй сі молоденькі слабкі деревця повіванням Твоєї весни.

Пробуди нас, просвіти нас, підтримай нас, даруй нам життя вічне й прийми нас до Свого Царства!

Абдул-Баха

Ранок

Я пробудився в притулку Твоєму, о мій Господи; тому ж, хто шукає притулку сього, належить перебувати у Святилищі Твоєї опіки та у Твердині захисту Твого. Осяй мою внутрішню суть, о мій Господи, блиском Світанку Твого Одкровення, так само, як осяяв Ти зовнішню суть мою вранішнім світлом Твоєї ласки.

Бахаулла

Духовні якості

Сотвори моє серце чистим, о мій Боже, і совість спокійну мою відроди, о моя Надіє. Духом сили утверди мене у Справі Твоїй, о Найкоханіший мій, світлом слави Твоєї вкажи мені стезю Твою, о Ти, ціле прагнення мого! Силою незрівнянного могуття Твого піднеси мене до небес святості Твоєї, о Витоку мого існування, і подувами вічності Твоєї звесели мене, о Ти, Хто є мій Бог! Нехай віковічні наспіви Твої навіють на мене спокій, о мій Сподвижнику, нехай скарби Твого прадавнього лику визволять мене від усього, крім Тебе, о мій Повелителю, і нехай звістка про одкровення Твоєї немеркнучої Сутності принесе мені радість, о Ти, хто є найбільш явним з явних, найпотаємнішим з потаємних!

Бахаулла

Зцілення

Ім'я Твоє - моє зцілення, о мій Боже, а спомин про Тебе - ліки мої. Близькість до Тебе - надія моя, а любов до Тебе - мій супровід. Милість Твоя до мене - зцілення моє і підтримка в сьому світі та у світі прийдешньому. Ти, воістину, Всещедрий, Всезнаючий, Всемудрий.

Бахаулла

Допомога в труднощах

Хіба є Визволитель від труднощів, окрім Бога? Скажи: Славен будь Бог! Він є Бог! Всі слуги Його і всі тримаються Його веління!

Баб

*

Скажи: Бог є достатнім усьому понад усе, і ніщо, крім Бога, не є достатнім, ні в небесах, ні на землі. Воістину, Він Сам у Собі Знавець, Підкріплювач, Всемогутній.

Баб

Світло серця

О Боже, керуй мною, оберігай мене, зроби мене світилом яскравим і сяючою зіркою. Ти Могутній та Сильний.

Абдул-Баха

Сім'я

О Господи! У сьому Найвеличнішому Зволенні приймаєш Ти клопотання дітей за батьків їх. Се один із особливих безмежних дарів Зволення сього. А тому, о Ти, добрий Господи, прийми прохання слуги Твого біля порога Єдиносущності Твоєї і заглиб батька його в океан благодаті Твоєї, бо син сей повстав, аби служити Тобі, і повсякчас докладає зусиль на стезі Твоєї любові.

Воістину, Ти Дарувальник, Пробачаючий та Добрий!

Абдул-Баха

Земля

Благословенні місцевість, і дім, і місце, і місто, і серце, і гора, і притулок, і печера, і долина, і земля, і море, і острів, і луг - де Бога спом'янули та Його возвеличили.

Бахаулла

Єдність

О мій Боже! О мій Боже! Поєднай серця слуг Твоїх і відкрий їм величну мету Твою. Хай дотримуються вони Твоїх настанов і перебувають у Твоєму законі. Помагай їм, Боже, у стараннях їх і даруй їм силу служити Тобі. О Боже, не покидай їх на самих себе, а скеровуй кроки їх світлом Твоїх знань і звеселяй серця їх Твоєю любов'ю. Воістину, Ти Помічник їх і Господь.

Бахаулла

Людство

О Боже, мій Боже! Посприяй вірним слугам Твоїм здобути люблячі й добрі серця. Помагай їм поширювати, серед усіх народів на землі, світло проводу, що походить з Вишнього Зібрання. Ти, воістину, Дужий, Сильний, Могутній, Всепідкоряючий, Вседаруючий. Воістину, Ти Великодушний, Лагідний, Прещедрий.

Абдул-Баха

Допомога

Заклинаю Тебе могуттям Твоїм, о мій Боже! Хай ніяке лихо не спіткає мене в часи випробувань, і в хвилини безпечності моєї скеровуй кроки мої до праведного натхненням Твоїм. Ти є Бог, Ти в силах чинити так, як забажаєш. Ніхто не в змозі протистояти Волі Твоїй чи перешкодити Твоєму Задуму.

Баб

Вечір

О мій Боже, мій Повелителю, Ціле прагнення Мого! Сей слуга Твій шукає сну у захистку милосердя Твого і спочинку під пологом благодаті Твоєї, благаючи про турботу Твою й опіку.

Молю Тебе, о мій Господи, оком Твоїм невсипущим оберігати очі мої від споглядання усього іншого, крім Тебе. Тож посиль їх проникливість, аби могли вони розрізнити знамення Твої й узріти обрій Твого Одкровення. Ти є Той, перед одкровенням Чиєї всемогутності тремтить сама сутність сили. Немає Бога, крім Тебе, Всемогутнього, Всепідкоряючого, Необмеженого.

Бахаулла

Звернення Абдул-Баха до молоді та дітей

О деревця й саджанці, довершені й ніжні, що зростають у лугах керівництва! О ви, новоприбульці до Братства Істини!

Хоча зараз ви учні, плекаємо надію, що завдяки зливам хмар благодаті станете вчителями, дасте пишний цвіт, немов квіти й запашні трави в садочку знань, що належать як розумові, так і серцю. Кожен з вас буятиме, неначе дерево, бахате своїм врожаєм, пишне, свіже та міцне, рясно вкрите солодкими плодами. Нехай завдяки потаємній Божій підтримці кожен з вас перетвориться на джерельце знань. Хай серця ваші повсякчас отримують натхнення від Жителів Вишнього сонму. Хай краплинка стане морем великим, а пилинка засяє сліпуче, мов сонце.

Його Святість Баб промовляв: "Якщо мала мурашка в день сей забажає здобути таку силу, аби прояснити найбільш незрозумілі й туманні місця Корану, прагнення її, без сумніву, збудеться, бо в найзаповітнішому єстві всього сущого пульсує таїна вічної могутності". Коли безпорадне створіння може набути такої вправності, наскільки більш дійовою мусить бути сила, вивільнена щедрими потоками благодаті Бахаулли?! Яке ж непорівнянне підкріплення отримуємо, який бахатий сердечний набуток маємо!

Тож, о просвітлена юне, щодень і щоніч докладайте зусиль, аби розгадати таємниці розуму й духу та збагнути секрети Божого Дня. Сповніться свідченнями проблисків Найвеличнішого Імені. Розкрийте уста свої у прославлянні. Наводьте переконливі докази та обміркування. Ведіть спраглих до водограю життя, а недужих обдаровуйте істинним здоров'ям. Станьте підручними Божими, будьте лікарями, керованими Богом, і зцілюйте немічних. Приймайте вигнанців у коло найближчих друзів. Обдаровуйте надією сповнених відчаю. Пробуджуйте сплячих, безпечних робіть уважними.

Такими є плоди сього земного життя. Таким є положення променистої слави.

Информация о материале

Просмотров: 1512

Аййам-і-Ха

(Вставні Дні, з 26 лютого по 1 березня включно, мають бути днями підготовки до посту, днями гостинності, благодійності та подарунків.)

Мій Боже, мій Вогонь і Світло моє! Настали Дні, які нарік Ти Аййам-і-Ха [1] у Книзі Своїй, о Ти, Хто є Цар імен, і наближається піст, тримати який приписало найпіднесеніше Перо Твоє всім у царстві Твого творіння. Молю Тебе, о мій Господи, цими днями і всіма тими, хто в цей час ухопився за нить заповідей Твоїх і міцно тримається рукояті Твоїх напучень, дозволити, аби кожна душа здобула місце при дворі Твоєму й посаду біля одкровення блиску світла Твого лику.
[1 Дні Ха, Вставні Дні.]

Це, о мій Господи, слуги Твої, кого згубні нахили не відвернули від надісланого Тобою у Книзі Твоїй. Вони схилилися перед Твоєю Справою й сприйняли Книгу Твою з такою рішучістю, яка від Тебе походить, і дотримуються того, що Ти призначив їм, і обрали слідування тому, що надіслане Тобою.

Ти бачиш, о мій Господи, як визнають вони і сповідують усе, що Ти відкрив у Писаннях Своїх. Дай їм напитися, о мій Господи, вод вічності Твоєї з долонь Твоєї благодаті. А тоді накресли для них винагороду, призначену тому, хто занурився в океан присутності Твоєї та отримав добірне вино зустрічі з Тобою.

Благаю Тебе, о Ти, Царю царів, Співчутливий до пригноблених, призначити для них благо світу цього і світу прийдешнього. Накресли для них те, що не виявило жодне з твоїх створінь, і прилічи їх до тих, хто обертається навколо Тебе і хто ходить поблизу престолу Твого у кожному з Твоїх світів.

Ти, істинно, Всемогутній, Всезнаючий, Всеобізнаний.

Багаулла (Молитви та роздуми, XLV)

Піст

В Кітаб-і-Аґдас сказано: “Ми наказали вам молитися й поститися від досягнення зрілості [15 років]; це визначено Богом, Господом вашим і Господом ваших прабатьків... Подорожуючі, хворі, вагітні й годуючі матері звільнені від посту... Не вживайте їжі й пиття зі сходу до заходу сонця та стережіться, щоб пристрасть не позбавила вас цієї благодаті, що затверджена в Книзі”.

Піст триває з 2 по 20 березня.


Хвала Тобі, о Господи мій Боже! Благаю Тебе цим Одкровенням, завдяки якому темрява перетворилася на світло, і зведений Відвідуваний Храм, і явлена Накреслена Скрижаль, і відкритий Розгорнутий Сувій, надіслати мені і моїм супутникам те, що сподобить нас злетіти в небеса Твоєї позамежної слави та омиє нас від бруду сумнівів, які заважають підозріливим увійти до скинії єдності Твоєї.

Я той, о мій Господи, хто міцно тримається за нить ніжної прихильності Твоєї та вхопився за край шат Твого милосердя і ласки. Признач для мене та моїх любих благо цього світу і світу прийдешнього. А тоді наділи їх Потаємним Даром, що призначив Ти для найóбраніших серед Твоїх створінь.

Це дні, о мій Господи, коли наказав Ти слугам Своїм дотримуватись посту. Благословен той, хто постить виключно задля Тебе і в цілковитому зреченні усього, крім Тебе. Поможи мені та поможи їм, о мій Господи, коритися Тобі і додержуватися заповідей Твоїх. Ти, воістину, маєш владу чинити так, як забажаєш.

Немає Бога, крім Тебе, Всезнаючого, Всемудрого. Всяка хвала Тобі, Господу всіх світів.

Багаулла (Молитви та роздуми, VII)

Слава Тобі, о Господи мій Боже! Це дні, коли наказав Ти всім людям дотримуватися посту, щоб завдяки йому очистили вони душі свої й звільнилися від усілякої прихильності до когось, окрім Тебе, щоб із сердець їх піднеслося увись те, що буде гідним двору Твоєї величності й личитиме місцю одкровення Твоєї єдності. Дозволь, о мій Господи, щоб піст цей став рікою життєдайних вод і приніс таку доброчесність, якою наділив Ти його. Омий з його допомогою серця слуг Твоїх, кому пороки світу не змогли перешкодити звернутися до Твого всеславного Імені і хто залишився байдужим до галасу й метушні тих, хто відкинув Твої найосяйніші знамення, що супроводжують пришестя Твого Явителя, Якого наділив Ти Своєю верховною владою, Своєю силою, Своєю величчю і славою. Це слуги, які, щойно до них долинув заклик, поспішили до Твого милосердя і не трималися осторонь від Тебе через зміни і випадковості цього світу й жодне з людських обмежень.

Я той, о мій Боже, хто свідчить про Твою єдність, хто підтверджує Твою винятковість, хто смиренно схиляється перед проявами Твоєї величності і хто, похиливши обличчя своє, розпізнає пишноту світла Твоєї позамежної слави. Я увірував у Тебе після того, як Ти сподобив мене пізнати Своє Єство, Яке відкрив Ти очам людей силою Твоєї верховної влади й моці. До Нього я повернувся, повністю зрікаючись усіх речей і непохитно тримаючись ниті Твоїх дарів і милостей. Я прийняв Його істину й істину всіх дивних законів і заповідей, надісланих Йому. Я пощуся з любові до Тебе й у відповідності з Твоїм велінням і перериваю піст згідно з Твоєю волею. Не дозволь мені, о мій Господи, бути заліченим до тих, хто, тримаючи піст удень і падаючи ниць перед лицем Твоїм у нічну пору, відкинув Твою істину, не увірував у знамення Твої, заперечував проголошене Тобою і перекручував Твої твердження.

Розкрий же, о мій Господи, очі мої й очі усіх тих, хто шукає Тебе, щоб пізнавати нам Тебе Твоїми власними очима. Це наказ Твій, даний нам у Книзі, що надіслана Тобою Тому, Кого обрав Ти повелінням Своїм, Кого вирізнив Ти для ласки Своєї над усіма Твоїми створіннями, Кого забажав Ти наділити верховною владою Своєю і до Кого Ти поставився з особливою прихильністю, довіривши Йому Послання Твоє до Твоїх людей. Хвала Тобі, о мій Боже, бо милостиво дозволив Ти нам розпізнати Його й підтвердити усе, що було надіслано Йому, й удостоїв нас честі дістатися присутності Того, Кого обіцяв Ти у Книзі Своїй та у Своїх Скрижалях.

Тож бачиш Ти, о мій Боже, як обличчям своїм я повернувся до Тебе, непохитно тримаючись за нить Твого благодатного провидіння і щедрості Твоєї та припавши до краю шат Твоїх ніжних милостей і щедрих благодіянь. Не руйнуй, молю Тебе, сподівань моїх досягти того, що призначив Ти для слуг Твоїх, хто повернувся до Твого двору та до святилища Твоєї присутності і дотримується посту з любові до Тебе. Визнаю, о мій Боже, що все, що походить від мене, є цілковито не гідним Твого владарювання й зовсім не відповідає Твоїй величі. Та все ж благаю Тебе Іменем Твоїм, через яке відкрив Ти Себе у славі Своїх найвідмітніших звань усьому сущому в Одкровенні цьому, яким Ти, через Своє Найосяйніше Ім'я, явив красу Свою, дозволити мені відпити вина Твого милосердя й чистого напою ласки Твоєї, що струмує з правиці Твоєї волі, аби міг я так зосередити свій погляд на Тобі й настільки відсторонитися від усього, крім Тебе, щоб світ цей і все в ньому сприйняв я, мов день скороминущий, який Ти навіть не зволив створити.

А ще молю Тебе, о мій Боже, пролити з небес Твоєї волі й хмар Твого милосердя те, що омиє нас від тлінного смороду наших провин, о Ти, Хто іменує Себе Богом милосердя! Ти, воістину, Найсильніший, Всеславний, Благодійний.

Не відштовхуй, о мій Господи, того, хто повернувся до Тебе, і не дай тому, хто наблизився до Тебе, бути відкинутим геть від Твого двору. Не віднімай надію у прохача, хто благально простягнув руки свої, прагнучи Твоєї благодаті й ласки, та не позбавляй Своїх щирих слуг чудес Твоїх лагідних милостей і ніжної прихильності. Прощаючий і Прещедрий Ти, о мій Господи! Ти маєш владу чинити так, як забажаєш. Усі, крім Тебе, безсилі протистояти одкровенням Твоєї моці, пропащі перед доказами Твого багатства, ніщо у порівнянні з проявами Твого позамежного владарювання і позбавлені усякої сили супроти знаків і знамень Твоєї влади. Де пристановище, крім Тебе, о мій Господи, в якому можу я знайти притулок, і де небеса, куди можу поспішити? Ні, сила Твоєї могутності мені за свідка! Немає захисника, крім Тебе, ніде сховатися, крім Тебе, ніде знайти притулок, крім Тебе. Сподоби мене причаститися, о мій Господи, божественної солодкості Твого спомину й хвали. Клянуся міццю Твоєю! Хто б не причастився такої солодкості, звільниться від усілякої прихильності до цього світу й усього сущого в ньому й поверне лице своє до Тебе, очищений від споминання усіх, крім Тебе.

Тож надихни мою душу, о мій Боже, Твоїм дивним споминанням, щоб міг я прославляти Твоє ім'я. Не залічуй мене до тих, хто, читаючи слова Твої, неспроможний віднайти скритий дар, який за Твоїм повелінням захований там, і який оживлює душі створінь Твоїх та серця Твоїх слуг. Поможи мені, о мій Господи, стати серед тих, кого так зворушили духмяні пахощі, що розносяться у дні Твої, що вони поклали життя свої заради Тебе й поспішили до видовища своєї смерті у своєму прагненні споглядати Твою вроду, жадаючи дістатися Твоєї присутності. І якби хтось перестрів їх на шляху їх, питаючи:”Куди прямуєте ви?”, вони б відказали: “До Бога, Всеволодіючого, Помічника у Небезпеці, Самосущого!”

Провини тих, хто відвернувся від Тебе й пихато виступає перед тобою, не змогли перешкодити їм любити Тебе, і спрямувати до Тебе свої обличчя, і повернутися до Твого милосердя. Це ті, кого благословив Вишній Сонм, кого прославляють жителі неминущих Міст, а крім них ще й ті, на чиєму чолі Твоє найпіднесеніше перо накреслило: “Це люди Бага. Завдяки їм розлився блиск світла проводу”. Так було визначено Твоїм наказом і волею Твоєю у Скрижалі Твого нескасовного повеління.

А тому проголошуй, о мій Боже, їх велич і велич тих, хто при житті або ж після смерті обертається навколо них. Наділи їх тим, що визначив Ти для праведників з-поміж твоїх створінь. Здатен Ти чинити все. Немає Бога, крім Тебе, Всевладного, Помічника у Небезпеці, Всемогутнього, Найщедрішого.

Не клади кінець ані постам нашим цим постом, о мій Господи, ані завітам, які учинив Ти цим завітом. Прийми усе, що творимо ми з любові до Тебе і в бажанні догодити Тобі, та усе, чого ми не зробили через залежність від своїх згубних і порочних пристрастей. Потім сподоби нас непохитно пристати до Твоєї любові і Твого благовоління та вбережи нас від кривди тих, хто зрікається Тебе й відкидає Твої найяскравіші знамення. Ти справді Господь світу цього й світу прийдешнього. Немає Бога, крім Тебе, Піднесеного, Верховного.

Звеличуй, о Господи мій Боже ,Того, Хто є Первинна Точка, Божественна Таїна, Невидима Сутність, Джерело Божественності й Явлення Твоєї Світлості, через Кого прояснилося все знання минулого і все знання майбутнього, через Кого перли Твоєї скритої мудрості були видобуті й відкритий секрет Твого заповітного Імені, Кого призначив Ти Провісником Того, через Чиє Ім'я Букви слова “Будь” були скріплені воєдино, через Кого надсилаються велич Твоя, Твоя верховна влада і Твої слова, і чітко встановлюються Твої закони, і поширюються Твої знамення, і запроваджується Слово Твоє, через Кого розкрилися серця обранців Твоїх, і все суще на небесах і на землі зібралося докупи, Кого Ти нарік Алі-Мухаммадом у царстві Твоїх імен і Духом Духів у Скрижалях Твого нескасовного повеління, Кому присвоїв Ти Своє власне звання, до Чийого імені Твій наказ і сила Твоєї моці примусили повернутися всі інші імена, і в Кому призначив Ти Своїм ознакам і званням здобути остаточну завершеність. Йому також належать ті імена, які приховані у Твоїх бездоганних скиніях, у Твоєму невидимому світі і в Твоїх освячених містах.

Звеличуй також тих, хто увірував у Нього і Його знамення й повернувся до Нього, з-поміж тих, хто підтвердив Твою єдність у Його останньому Явленні – Явленні, яке Він згадав у Своїх Скрижалях, і Книгах Своїх, і Писаннях Своїх, і в усіх дивних віршах і схожих на самоцвіти твердженнях, що зійшли на Нього. Це те саме Явлення, Чий Завіт Ти наказав Йому утвердити, перш ніж утвердив Він Свій власний Завіт. Він Той, Кому підносив хвалу Байян. У ньому прославлялася Його доcконалість, і запроваджувалась Його істина, і проголошувалась Його верховна влада, і довершувалась Його Справа. Блажен, хто повернувся до Нього і виконав Те, що Він повелів, о Ти, Хто є Господь слів і Бажання усіх, хто розпізнав Тебе!

Хвала Тобі, о мій Боже, бо поміг Ти нам упізнати й возлюбити Його. Тому благаю Тебе Ним і Тими, хто є Джерелами Твоєї Божественності, і Явленнями Твоєї Світлості, і Скарбницями Твого Одкровення, і Вмістилищами Твого натхнення – сподоби нас служити Йому і слухатися Його, і дозволь нам стати помічниками Його Справи і позбавителями від Його ворогів. Владен Ти творити так, як забажаєш. Немає Бога, крім Тебе, Всемогутнього, Всеславного, Того, Чиєї допомоги шукають усі люди!

Багаулла (Молитви та роздуми, LVI)

Це, о мій Боже, дні, коли повелів Ти слугам Своїм дотримуватися посту. Ним прикрасив Ти вступ до Книги Твоїх Законів, явленої Твоїм створінням, й оздобив Вмістилища Твоїх заповідей в очах усіх на Твоїх небесах й усіх на Твоїй землі. Ти наповнив кожну годину цих днів особливою чеснотою, незбагненною для всіх, окрім Тебе, Чиє знання охоплює усе суще. Ти також призначив кожній душі частку цієї чесноти відповідно до Скрижалі Твого повеління й Писань Твого нескасовного присуду. А ще кожен лист цих Книг і Писань Ти віддав кожному з народів і племен земних.

Для Своїх палких прихильників Ти, згідно зі Своїм повелінням, приберіг на світанку кожного дня чашу Твого поминання, о Ти, Правитель над правителями! Це ті, кого так оп'янило вино Твоєї розмаїтої мудрості, що покинули вони свої ложа у жаданні своєму піднести хвалу Тобі й прославити Твої чесноти й відкинули сон у бажанні наблизитися до Твоєї присутності й причаститися Твоєї щедрості. Очі їх повсякчас повернуті до Твоєї ніжної прихильності, а лиця спрямовані до Джерела Твого натхнення. Тож пролий на нас і на них із хмар Твого милосердя те, що личить небесам Твоєї Щедрості й благодаті.

Хвала Імені Твоєму, о Мій Боже! Це година, коли відімкнув Ти браму щедрості Твоєї перед лицями Своїх створінь і широко прочинив ворота Свого ніжного милосердя для всіх жителів Твоєї землі. Благаю Тебе усіма тими, чия кров була пролита на Твоїй стезі, хто в своєму прагненні до Тебе звільнився від усілякої прихильності до когось із Твоїх створінь, хто був так зачарований солодкими пахощами Твого натхнення, що всі до останнього члени тіла його оспівували хвалу Тобі й тремтіли від Твого споминання – не віддаляй від нас непорушно Тобою визначене у цьому Одкровенні – Одкровенні, сила якого змусила кожне дерево виголошувати те, що Неопалима Купина колись проголосила Мойсею, Який спілкувався з Тобою, Одкровенні, яке змусило кожен найдрібніший камінець знову сповнитися хвалою Тобі, так само, як камені славили Тебе у дні Мухаммада, Друга Твого.

Це ті, о мій Боже, кому Ти милостиво дозволив потоваришувати з Тобою й спілкуватися з Тим, Хто є Відкривачем Твоєї Сутності. Вітри Твоєї волі кидали їх по світу, аж поки Ти не зібрав їх докупи у затінку Своєму й поміг їм увійти до Твого двору. Тепер завдяки Тобі перебувають вони у пристановищі шатра Твого милосердя, тож поможи їм також досягти того, що неодмінно відповідатиме такому величному положенню. Не допусти, о мій Господи, щоб були залічені вони до тих, хто, удостоївшись наближення до Тебе, не бариться розпізнати Твій лик і хто, зустрічаючись із тобою, позбавлений Твоєї присутності.

Це ті зі слуг Твоїх, о мій Господи, хто увійшов з Тобою до цієї Найвеличнішої В'язниці, хто тримав піст в її стінах відповідно до того, що Ти призначив їм у Скрижалях Твого повеління й Книгах Твого наказу. Тож надішли їм те, що повною мірою очистить їх від усього ненависного Тобі, щоб змогли вони стати цілковито відданими Тобі й назавжди відректися від усіх, крім Тебе.

А тоді ороси нас, о мій Боже, тим, що відповідає Твоїй благодаті та личить Твоїй щедрості. Потім сподоби нас, о мій Боже, жити у споминанні Тебе й померти в любові до Тебе, і наділи нас даром Твоєї присутності в усіх майбутніх світах, світах незбагненних для всіх, крім Тебе. Ти наш Господь і Господь усіх світів, і Бог усього сущого на небесах і на землі.

Ти бачиш, о мій Боже, що випало Твоїм любим у дні Твої. Свідком мені пишнота Твоя! Голосіння Твоїх обранців розноситься по Твоєму царству. Декого невірні обплутали своїми тенетами у краю Твоїм, перешкоджаючи їм наблизитися до Тебе й увійти до двору слави Твоєї. Іншим вдалося зустрітися з Тобою, та їм не дають побачити лик Твій. Деякі у їх великому прагненні подивитися на Тебе й увійти до Твого двору отримали таки допуск, та все ж вони дозволили завісам уявлень Твоїх створінь і кривді, вчиненій гнобителями з-поміж Твого народу, стати між ними й Тобою.

Це година, о мій Господи, якій призначив Ти перевершити будь-яку іншу годину і яку присвятив найобранішим з-поміж Твоїх створінь. Благаю Тебе, о мій Боже, Твоєю Сутністю і ними – признач протягом цього року те, що прославить Твоїх коханих. А ще повели у рік цей те, що сподобить Денну Зорю Твоєї сили яскраво світити над обрієм Твоєї слави й осявати Твоєю верховною міццю увесь світ.


Даруй перемогу Справі Своїй, о мій Господи, й попри ворогів Своїх. Тоді накресли нам усе добре у цьому житті й житті майбутньому. Ти є Істина, Той, Хто знає потаємне. Немає Бога, крім Тебе, Вічно Прощаючого, Всещедрого.

Багаулла (Молитви та роздуми, LXXXV)

Благаю тебе, о мій Боже, Твоїм могутнім Знаменням та одкровенням благодаті Твоєї серед людей – не відкидай мене від брами міста Твоєї присутності та не розбивай надій, які пов'язав я із проявами благодаті Твоєї серед Твоїх створінь. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.


Благаю Тебе, о мій Боже, Твої найсолодшим Голосом і найпіднесенішим Словом – ще ближче приверни мене до порогу Твоїх дверей і не дай мені віддалитися геть від затінку Твого милосердя та шатра Твоєї щедрості. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, блиском осяйного чола Твого та яскравістю світла Твого лику, що сяє з горішнього обрію, – приваб мене пахощами Твоїх шат і напої мене добірним вином Твого мовлення. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, волоссям Твоїм, що лине по обличчю Твоєму так, наче Твоє найпіднесеніше перо лине по сторінках Скрижалей Твоїх, проливаючи мускус скритих значень на царство Твого творіння, – підніми мене на служіння Справі Твоїй, щоб не відступив я і не зважав на намовляння тих, хто заперечує знамення Твої та відвертається від Твого лику. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Іменем Твоїм, яке зробив Ти Царем Імен, яким зачарувалося все суще на небесах і все суще на землі, – дай змогу мені споглядати Денну Зорю Твоєї Краси й відпити вина Твого мовлення. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Скинією величі Твоєї на верховних шпилях і Шатром Одкровення Твого на височенних кручах – люб'язно поможи мені чинити бажане волі Твоїй і виявлене Твоїм наміром. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Красою Твоєю, яка сяє над видноколом вічності, Красою, перед якою, як тільки вона виявляє себе, схиляється у поклонінні царство краси, величаючи її бучними гімнами, – дозволь мені померти для всього, що мені належить, і жити для того, що Твоїм є. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому та у світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Проявом Твого Імені, Найкоханіший, Яке спопеляє серця тих, хто любить Тебе, й завдяки Якому душі всіх, хто перебуває на землі, зринули увись, – поможи мені спом'янути Тебе серед створінь Твоїх і прославити Тебе серед народу Твого. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, шелестом Божественного Дерева Лотос і шепотінням вітерців Твого мовлення у царстві Твоїх імен – відсторони мене від усього ненависного Твоїй волі й наблизь мене до положення, де засяяв Той, Хто є Світанок Твоїх знамень. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Буквою, яка, щойно долинувши з уст Твоєї волі, змусила океани вирувати, вітри дути, плоди з'явитися, дерева буяти, усі сліди минулого щезнути, й усі завіси – розірватися на шматки, а тих, хто відданий тобі, поспішити до світла лику Господа свого, Нескутого – повідай мені те, що сховано у скарбницях Твоїх знань і скрито у вмістилищах Твоєї мудрості. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, полум'ям Твоєї любові, що зігнала сон з очей Твоїх обранців, і їх спомином і прославлянням Тебе у світанкову годину – залічи мене до тих, хто досяг надісланого Тобою у Книзі Твоїй та виявленого Твоєю волею. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, світлом лику Твого, яке подвигло наближених до Тебе прийняти стріли Твого повеління, а відданих Тобі зустріти мечі Твоїх недругів на стезі Твоїй – припиши мені найпіднесенішим Пером Твоїм те, що приписав Ти довіреним Своїм та Своїм обранцям. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Благаю Тебе, о мій Боже, Іменем Твоїм, через яке прислухаєшся Ти до заклику тих, хто любить Тебе, й до зітхань тих, хто прагне Тебе, й плачу тих, хто удостоївся близького доступу до Тебе, й стогону тих, хто відданий Тобі, і через яке виконав Ти бажання тих, хто пов'язав із Тобою сподівання свої, й сповнив прагнення їх благодаттю Твоєю і Твоєю ласкою, й Іменем Твоїм, через яке океан прощення нахлинув перед ликом Твоїм, а хмари щедрості Твоєї пролилися дощем на слуг Твоїх – накресли кожному, хто повернувся до Тебе і дотримується приписаного Тобою посту, винагороду, що призначена тим, хто не говорить без дозволу Твого і хто відмовився від усього, чим володіє, на стезі Твоїй та заради любові Твоєї.

Благаю Тебе, о мій Господи, Тобою Самим і знаменнями Твоїми, і чіткими знаками Твоїми, і сяючим світлом Денної Зорі Твоєї Краси, і Гілками Твоїми – прости провини тим, хто міцно тримається законів Твоїх і виконує те, що Ти приписав їм у Книзі Твоїй. Ти бачиш, о мій Боже, як тримаюсь я Імені Твого, Пресвятого, Найяснішого, Наймогутнішого, Найвеличнішого, Всевишнього, Преславного, і пригорнувся до краю вбрання, до якого пригорнулися всі у світі цьому й світі прийдешньому.

Багаулла (Молитви та роздуми, CLXXVII)

Нау-Руз

(Нау-Руз, 21 березня, – перший день року багаї)

Хвала Тобі, о мій Боже, що призначив Ти Нау-Руз святом для тих, хто дотримувався посту заради любові до Тебе й відмовлявся від усього, що ненависно Тобі. Дозволь, о мій Господи, щоб полум'я Твоєї любові й жар від посту, приписаного Тобою, запалив їх у Справі Твоїй, і сподоби їх співати хвалу Тобі й Твоє споминання.

Ти прикрасив їх, о мій Господи, візерунком посту, призначеного Тобою, тож прикрась їх, благодаттю й щедрою ласкою Твоєю, також візерунком Твого прийняття. Адже усі діяння людей залежать від Твого схвалення і визначаються Твоїм повелінням. Якщо забажаєш Ти вважати того, хто порушив піст, одним з тих, хто його дотримувався, така людина буде залічена до тих, хто постився споконвіку. А якщо забажаєш Ти постановити, що той, хто тримав піст, порушив його, людина та буде зарахована до тих, хто заплямував порохом Шати Одкровення Твого і хто геть віддалився від прозорих вод цього живого Водограю.

Ти Той, завдяки Кому було піднято стяг із написом “Достославний Ти у діяннях Твоїх”, і розгорнуто знамено зі словами “Слухаються Тебе у повелінні Твоєму”. Сповісти про це положення Своє, о мій Боже, слуг Своїх, аби дізналися вони, що довершеність усіх речей залежить від Твого веління й слова Твого, а гідність кожного вчинку визначається Твоїм дозволом і схваленням Твоєї волі, і визнали, що стерно правління справами людськими в руках Твоєї прийнятності й заповіді Твоєї. Повідом їх, що ніщо не здатне відгородити їх від Твоєї Краси у дні ці, коли Христос виголошує: “Усе панування Твоїм є, о Ти, Породителю Духу (Ісуса)”, а друг Твій (Мухаммад) промовляє: “Слава Тобі, о Ти, Найкоханіший, що відкрив ти Красу Свою і накреслив обранцям Своїм те, що сподобить їх досягти місця одкровення Всевишнього Імені Твого, від якого заридали усі народи, окрім тих, хто відрікся від усього, крім Тебе, й повернувся до Того, Хто є Відкривачем Тебе і Явленням Твоїх ознак”.

Той, Хто є Гілкою Твоєю, й усе Твоє товариство, о мій Господи, переривають сьогодні піст, витримавши його у межах Твого двору, прагнучи догодити Тобі. Признач Йому, їм і всім, хто увійшов до Твоєї присутності у дні ті, все добре, що передбачив Ти у Книзі Своїй. А тоді наділи їх тим, що принесе їм користь у житті цьому й житті потойбічному.

Ти, воістину, Всезнаючий, Всемудрий.

Багаулла