Який наш світ барвистий і цікавий! Звичайно, ми всі хочемо пізнавати його, і нам в цьому допомагають наші органи чуття. Найбільшу частину інформації про навколишній світ людина отримує завдяки зору. Він надає нам інформацію про зовнішній вигляд: розмір, форму та колір предметів, їх взаємне розташування та відстань між ними, а також про їх рух. Крім того, у спілкуванні людей між собою, погляд є необхідним для отримання емоційного контакту.
Зір – це процес психофізіологічної обробки зображення зовнішнього світу та об’єктів у ньому, що здійснюється за допомогою зорової системи. Зорова система – це оптичний бінокулярний апарат людини, що сприймає видимий спектр електромагнітного випромінювання (тобто видиме світло) та створює у мозку зображення. До зорової системи відносяться очі (оптичний «прилад»), зорові нерви, по яким передається отримана інформація та ділянки головного мозку, що аналізують цю інформацію. Нервові структури – це справа психофізіологів, а ми торкнемося оптичного апарату людини.
Будова ока. У людини та хребетних тварин два ока, що знаходяться в очних западинах черепу. Тому наш зір називається бінокулярним. Людське око складається з очного яблука та очного нерва, що від нього відходить. Очне яблуко має форму кулі з зовнішньою більш опуклою стороною і побудоване з трьох оболонок. Зовнішня оболонка задньої частини ока називається склерою. Вона міцна і надає оку необхідної форми. Зовнішня оболонка передньої частини ока – прозора, оскільки має пропускати крізь себе світло. Вона називається рогівкою і має світлозаломлювальні властивості (змінює кут світла, що крізь неї потрапляє). Середня судинна оболонка містить щільну сітку дрібненьких кровоносних судин, що живлять око. Передня частина судинної оболонки – райдужка, містить в собі пігмент меланін (органічну речовину, що надає забарвлення). Чим більше в нашому організмі меланіну, тим темніші будуть очі. А в альбіносів, у яких меланіну немає або дуже мало, очі можуть здаватись червоними, бо райдужка в них безколірна і крізь неї просвічуються внутрішні шари ока.
В центрі райдужки розташований отвір – зіниця. М’язи зіниці, як діафрагма фотоапарату, звужують та розширюють отвір, тим самим регулюючи необхідну кількість світла. Якщо світло яскраве, оку потрібно зменшити його кількість і для цього зіниці звужуються. А якщо світла мало, то навпаки, його потрібно вловлювати в більшій кількості і отвір розширюється. Діаметр зіниці людини може змінюватись в межах від 1,1 до 8 мм. До того ж, діаметр зіниці змінюється в залежності від емоційного стану людини, оскільки робота м’язів зіниці регулюється автономною нервовою системою. Зіниці збільшуються під час емоційного збудження, страху, больових відчуттів, розумовій діяльності. Коли людина дивиться на те, що їй подобається, її зіниці також розширюються, а коли на те, що не подобається – навпаки, звужуються. Внутрішня оболонка ока – сітківка, є елеподібноюальною. Саме в ній відбуваються біофізичні та біохімічні процеси перетворення світла на нервовий сигнал, що далі передається в мозок для обробки.
Всередині око заповнене склистим тілом – желеподібною речовиною, що схожа на рідке скло. Вона підтримує очний тиск та приймає участь в заломленні світла. Перед склистим тілом та позаду райдужки розташований кришталик – головний «пристрій» для заломлювання та фокусування світла. Він має форму та функції двовипуклої лінзи. Кришталик розміщений в прозорій оболонці-капсулі, яка кріпиться до м’язових виростів судинної оболонки – війчастого тіла. Кришталик еластичний і ці м’язи можуть натягувати його або робити більш опуклим, що дає можливість фокусуватись на дальніх або ближніх предметах. Порожнина між рогівкою та райдужкою – це передня камера, а між райдужкою та кришталиком – задня камера. Обидві камери заповнені камерною вологою – елеподібною рідиною, що містить поживні речовини та також відноситься до системи світлозаломлення.
За межами очного яблука знаходяться допоміжні структури ока: брови, які захищають від поту, вії, які не дають змогу пилу потрапити в око, повіки, які захищають від надмірного світла та слізні залози, які виробляють сльози, що зволожують очі та захищають їх від мікробів.
Ми вже знаємо як побудоване око, а тепер ми дізнаємось як же відбувається сприйняття зображення.
Оптичний або світлозаломлюючий апарат. Оптичний апарат являється системою лінз, які крізь себе пропускають та заломлюють світло так, що на сітківці формується перевернуте зображення зовнішнього світу. До нього відносяться кришталик, рогівка, камерна волога та склисте тіло. Головну роль у світлозаломленні відіграє кришталик. За відсутності порушень зору, ми отримуємо чітке зображення, при чому як далеких, так і близьких предметів. Така здатність ока називається акомодацією.
Кришталик може змінювати свою кривизну. Коли кришталик стає більш опуклим, він сильніше заломлює промені і це дозволяє бачити близькі предмети. І навпаки, при витягуванні він менше заломлює світло і в такому разі людина бачить те, що розташоване далеко. Крім того, в цьому процесі приймає участь і саме очне яблуко. Якщо об’єкт близько і фокус знаходиться далі за сітківку, то очне яблуко трохи витягується, щоб фокус потрапив на сітківку. А коли об’єкт далеко – око округлюється.
Порушення акомодаційної здатності ока проявляється у погіршенні зору. Якщо людина нечітко бачить предмети розташовані далеко – це називається короткозорість. Вона пов’язана з витягнутою формою очного яблука або зі збільшеною кривизною кришталика. При цьому, сфокусоване зображення віддалених предметів формується перед сітківкою. А на сітківку вже потрапляє не сфокусоване світло, тому зображення розмите. Для усунення короткозорості, використовують окуляри з двоввігнутими лінзами. Якщо людина погано бачить близькі предмети, то в неї далекозорість, яка пов’язана або з вкороченою формою очного яблука, або із меншою кривизною кришталика. В такому разі, сфокусоване зображення близьких предметів створюється позаду сітківки. Далекозорість виправляють за допомогою окулярів з двовипуклими лінзами. Ще один вид порушення акомодації ока називається астигматизмом. При ньому зображення не сфокусоване, викривлене. Він пов’язаний з нерівною формою рогівки або, рідше, кришталика. Промені світла, проходячи крізь таку рогівку або кришталик не рівномірно заломлюються, тому частково сфокусоване світло потрапляє на сітківку, а частково за її межі. Астигматизм виправляють окулярами зі спеціальними циліндричними лінзами.
Рецепторний або світлосприймальний апарат. Сфокусоване рогівкою і кришталиком світло проходить крізь склисте тіло та потрапляє на внутрішню оболонку ока – сітківку, яка перетворює його на нервовий сигнал. Сама сітківка являє собою видозмінену нервову тканину, що в більшому степені складається зі специфічних світлосприймаючих нервових клітин – фоторецепторів.
Фоторецептори бувають двох типів: колбочки – вони розрізняють кольорове світло, але реагують лише при яскравому освітленні (відповідають за денний зір), та палички – вони не сприймають кольори, але є дуже чутливими навіть до незначного освітлення (відповідають за сутінковий зір). Вони так названі через схожість за формою. В середньому, у людини 7 млн. колбочок та 130 млн. паличок. Колбочки переважно розташовані в центрі сітківки, оскільки їм потрібно більше світла, а палички – на периферії. Через наявність фоторецепторів на краях сітківки, ми можемо бачити «краєм» ока. Найбільше скупчення колбочок знаходиться в так званій жовтій плямі, куди й проектується оптична вісь ока. А в сліпій плямі, що є місцем входу зорового нерву, фоторецепторів взагалі немає.
І колбочки, і палички містять спеціальні органічні сполуки – зорові пігменти, які й відповідають за перетворення світла в нервовий сигнал. При потраплянні світла на фоторецептори, в них починаються фотохімічні реакції (хімічні реакції за участі світла) зорових пігментів, які перетворюють енергію світла в електричний імпульс, що передається далі по зоровим нервам у мозок. Усі палички однакові й містять однаковий зоровий пігмент, тоді як колбочки поділяються на три типи в залежності від виду пігменту. Так, одні колбочки мають зоровий пігмент, що сприймає червоний колір, другі – пігмент, який реагує на зелений і треті – на синій. Всі інші кольори утворюються поєднанням цих трьох в різній інтенсивності, а білий ми бачимо – коли світлові хвилі містять їх в рівній кількості за інтенсивністю. Так формується кольоровий зір. У деяких людей немає одного чи кількох кольорових пігментів. Через це вони не можуть сприймати якісь кольори, чи сприймають їх хибно. Така хвороба називається дальтонізмом.
Аналіз зорової інформації.
Електричні імпульси від фоторецепторів по зоровим нервам потрапляють у відділи головного мозку, де вони перетворюються на зображення. Як згадувалось раніше, оптичний апарат передає на сітківку перевернуте «догори ногами» зображення. Але мозок його перевертає в необхідне положення. Ще одна важлива дія мозку – він об’єднує інформацію з обох наших очей, що працюють співдружно. Така властивість називається бінокулярний зір. Завдяки ньому, ми можемо сприймати об’єм предметів, а також визначати їх місце та відстань до них. Також наш зір може визначати швидкість руху об’єктів по швидкості переміщення світла по сітківці.
Від недостачі чи перебільшення інформації, або від неточного чи невірного її аналізу зорова та нервова системи можуть робити помилки. На цьому засновані оптичні ілюзії
.
Отже, наш зір – дуже складний та важливий для сприйняття світу процес. Лінзи нашого організму – рогівка та кришталик, заломлюють і фокусують світло, проектують його на світлосприймальну матрицю – сітківку, яка перетворює енергію видимих електромагнітних хвиль у правильну картинку.
«О людина, що маєш проникливе серцем! Хоча з точки зору матеріального світу ти позбавлена можливості бачити, але все ж, хвала Богу, душа твоя прониклива, серце твоє бачить і дух твій дослухається. Тілесний зір схильний до безлічі недуг і зрештою неминуче втрачається. А тому не слід надавати йому занадто великого значення. Але зір серця - це зір просвітлений. Серце бачить і осягає таємниці Царства Небесного. Цей зір вічний й неминучий. Хвали ж Бога за те, що твоє серце наділене зором просвітленим і розум твій наділений проникливістю».
Абдул-Баха, Вибране з Писань Абдул-Баха
«Бійтеся проникливості віруючого, бо зір його від божественного світла!»
Абдул- Баха, Вибране з Писань Абдул-Баха
 |
 |