Стихотворения Оксаны Рыбась

Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

УлыбкаВ мире, где всё так зыбко,
Сеять хочу улыбку,
Словно прохладу туча,
Словно листву деревья,
Словно луга беззвучность,
Словно полёты перья,
Словно гитара звуки,
Словно глаза усладу,
Словно касанья руки,
Словно и слов не надо...
В мире, где всё так зыбко,
Многость моя и малость:
Сеять хочу улыбку,
Чтоб выростала в радость.


ГИТАРА

Ходили люди. Уходили годы.
Старик стоял с гитарой в переходе,
И по копейке собирал признанье.
В мелодии он находил призванье.
Он радовался девочке, что слушать
его ходила каждую неделю неделю,
сбегая с лекций по каким-то «правам».
Она была права
как правы птицы,
которые летят на юг на зиму.
И он, играя, мир творил в порыве,
Как только видел, что она смеется.
Уходит все: года, успехи, силы,
Уходит всё.
А сердце остается.


***

Когда во тьме сбиваешься с пути,
Когда дорога плавает во мгле,
Ты вспомни на секунду: ты один,
Ведь ты такой один на всей земле!

Ты вспомни, что есть силы и покой,
Что есть исток, откуда льется свет.
И человек, что дорожит тобой,
И та рука, что уведет от бед.

Ты знай одно, что рай уже сейчас
Внутри тебя. Он бродит и живет.
Он проступает радостью из глаз.
Он – твой уют, надежда и оплот.

 

КАЗКОВЕ МІСЦЕ

Там цвіркуни на гуслях вітру грають,
Там хмари випливають з лона гір,
Там папороті квітка зацвітає,
Там небо дивиться очима зір.

І світ росте і дихає вагітно,
І світ, як сонях, тягнеться увись.
Світанок розпускається, мов квітка,
У ньому воєдино ми сплелись.

І МИ росте, і МИ таке велике,
МИ вже перетворилось на сім'ю.
На інших вулицях я бачу ваші лиця.
Світ любить нас. Я вас люблю. ЛЮБЛЮ!

 

МУЗИКА СФЕР

Я давно не торкала рукою струни…
У долоньках уяви дивилася сни…
Водограї музичні зі мною завжди!
Напиваюся з них, наче правди, води.

Лабіринт не лякає, бо нитка міцна.
Це життєва мелодія - нотна струна.
Аріадна веде у незнані світи
І назовні виводить - у далеч плисти.

І впиваюся сонцем, як перше дощем,
Відчиняю кватирку у всесвіт ключем,
Роздягаю мелодію, лину у ню
І торкаюся неба, любові, вогню.

І струна, наче стрілка, сопілка, стріла,
Що хотіла лунати й лунати змогла,
Проростає у звуках, проймає до сліз,
І планети поєднує райдужний міст.

І зливаються правда, добро і краса,
І звивається з них триєдина коса.
Ми прямуємо, зоряносерці, в танку
На Молочному Вічнім Чумацькім Шляху.

Крильця вже літо згортає,
І завмирає, як птах.
Сумніви сунуть стадами
В дивних, незнаних лугах...

Час відпочинку і таїнств,
Млосно від зайвих порад.
Промінь грайливо стрибає:
В осені бал-маскарад.

Зараз би тільки весняних
Теплих вітрів і дощу!
Голос густіє в туманах,
Певно, тому й шепочу...

 

КІНЕЦЬ І ПОЧАТОК

Кінець і початок єдині.
Займався ранок.
Ласкаво-тендітне проміння
Створило замок.
У ньому до сонця сто сходів.
В пелюстках неба
Ця квітка розкрилась на сході,
Мов око нерва.

Кінець і початок єдині.
Минає вітер.
У хвилі влилися хвилини –
Чекання світла.
Є тільки сто сходів до неба.
Хіба це відстань?
Я – човен зі сплетених нервів,
А сонце – пристань.


ДОДОМУ

Повернутись до себе,
Наче після розлуки,
Коли невід у небі
Заламав крила-руки.

Зграя клином – у вітер,
Зачіпаючи миті,
Що у безвість розкриті
На колінах століття.

Як струна контрабасу,
Час розтягся у вічність.
Крики птиць – дикі фрази.
Сни пролились у вічі...

Об ранкові пороги
Вже оббилася втома.
Перемігши знемогу,
Повертають додому.

Наш адрес и телефон

 

03062, г.Киев, пер.Щербакова, 1-б
тел. 427-07-95,
Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.
Отправить сообщение
Страничка на Facebook